Рішення

від 03.12.2024 по справі 718/2894/24

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №718/2894/24

Провадження №2/718/726/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої-судді Масюк Л.О., секретаря Харабара А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), інтереси якої представляє Крамар Ірина Іванівна , до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: орган опіки та піклування Кіцманської міської ради (м.Кіцмань вул.Незалежності, 83, Чернівецька область) про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Крамар І.І., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Кіцманської міської ради про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області 28.11.2014 року розірваний шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який був зареєстрований 5 вересня 2010 року у виконкомі Шипинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис №12.

Вказує, що від цього шлюбу у сторін є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 в позивчаки народився син ОСОБА_5 .

Вказує, що 29 вересня 2022 року між позивачкою та ОСОБА_6 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) зареєстровано шлюб, про що зроблений відповідний запис №1007.

Від цього шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, на сьогоднішній день позивачка виховує чотирьох дітей.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.10.2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_9 аліменти у твердій грошовій сумі по 700,00 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 21 серпня 2014 року і до повноліття дитини, та по 300,00 гривень щомісячно на утримання позивачки, починаючи стягнення з 21 серпня 2014 року і до досягнення сином ОСОБА_9 трьохрічного віку.

Посилається на те, що ОСОБА_3 попри те, що він працездатний, інших дітей не має, отримує неофіційні і достатні доходи, він злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини ОСОБА_10 .

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2022 року ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, та призначенои йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, однак, ОСОБА_3 не зробив для себе відповідних висновків та в подальшому продовжує не сплачує аліменти,

Згідно довідки Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів станом на 24.07.2024 року становить 104716,57 грн.

Крім цього, вказує на те, що вже 10 років ОСОБА_3 взагалі відсутній у житті неповнолітнього сина, свої батьківські обов`язки не виконує, жодної участі у вихованні дитини не приймає, зацікавленість не проявляє, увагу до його розвитку не приділяє, що підтверджується довідкою з КНП «Кіцманський центр первинної медичної допомоги», характеристикою з Кіцманського ліцею.

Також посилається на те, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, що підтверджується постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2010 року, якою на ОСОБА_3 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП; постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2014 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП; вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 липня 2020 року, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Крім цього, посилається на те, що 12 серпня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей Кіцманської міської ради з заявою про винесення висновку про доцільність позбавлення батьківський прав ОСОБА_3 у відношенні дитини ОСОБА_4 .

У зв`язку з тим, що батько не піклується своїм сином, вихованням не займається, не цікавиться його життям, здоров`ям, ніякої матеріальної допомоги на утримання не надає, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєго сина, повністю самоусунувся від виконання батьківського обов`язку, з метою соціального захисту дитини, вважає, що є підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_4 відповідно до ст. 164 СК України.

На підставі наведеного, просить позов задовольнити, позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Крамар І.І., в судове засідання не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позов підтримують в повному обсязі, не заперечують щодо винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про дату. час та місце слухання справи через оголошення, яке розміщене на офіційному веб сайті Судова влада. Будь яких заяв чи клопотань до суду від нього не надходило. Відзив на позов відповідач не подав.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Кіцманської міської ради Заярнюк Л. в судове засідання не зявилася, однак скерувала на адресу суду заяву, у якій просила провести розгляд справи без її участі, Висновок органу опіки і піклування Кіцманської міської ради, затверджений рішенням виконкому Кіцманської міської ради №371/10 від 16.10.2024 року, підтримує повністю.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Статтею 280 ЦПК України передбачається, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження від 09.07.2013 року, ОСОБА_3 є батьком, а ОСОБА_1 матірю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що також підтверджується випискою з реєстру свідоцтва про народження №132 ч. ІІ серія Б (а. с. 7, 10).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області 28.11.2014 року шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано (а.с.8).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області 06.10.2014 року з відповідача ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_9 в твердій грошовій сумі по 700 гривеннь щомісячно, починаючи стягнення з 21.08.2014 року і до повноліття дитини та по 300 гривень щомісячно на її утримання, починаючи стягнення з 21.08.2014 року і до досягнення сином ОСОБА_9 трьохрічного віку (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 29.09.2022 року вбачається, що позивачка після реєстрації шлюбу 29.09.2022 року з ОСОБА_6 залишилася на прізвищі « ОСОБА_6 » (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про народження від 13.08.2019 року вбачається, що від шлюбу з ОСОБА_6 у позивачки є дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.12) та відповідно до свідоцтва про народження від 18.11.2022 року є син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.13).

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2022 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки (а.с.15-16).

Згідно Розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 24.07.2024 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість у сумі 104716,57 грн.(а.с.17-24).

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2010 року на ОСОБА_3 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП (а.с.27).

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.28).

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 липня 2020 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень (а.с.29-32).

Згідно характеристики ОЗО Кіцманського ліцею вбачається, що ОСОБА_4 навчається в даному закладі з 1 класу. З цей час зарекомендував себе як спокійний, врівноважений та толерантний учень. Хоча, як майже у всіх хлопців, бувають хвилини «буйності». Вчиться на середньому рівні, важко дається предмет математики, а все тому, що не завжди уважний на уроках. Любить уроки технології та фізичної культури. Відносини з однокласникми у хлопця хороші, вони люблять разом грати в комп`ютерні ігри. Мати ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , завжди цікавиться навчанням та поведінкою сина. Хлопець завжди охайний і забезпечений всім необхідним для школи. Батька у школі не бачили і не чули ніколи (а.с.33).

Відповідно до Довідки №812 Кіцманського центру надання первинної медичної допомоги вбачається, що на огляди, щеплення, з приводу захворювань з дитиною, ОСОБА_14 , звертається мати, яка виконує всі призначення і рекомендації лікаря. Батько дитини ОСОБА_3 жодного разу з дитиною не приходив, не звертався з приводу хвороби дитини. Ніколи не цікавився станом здоровя свого сина (а.с.34).

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов сімї №388 від 16.07.2024 року вбачається, що до складу сімї ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (без реєстрації) входять: дружина ОСОБА_1 , син дружини ОСОБА_15 , син дружини ОСОБА_4 , донька ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 . Умови проживання задовільні (а.с.35).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Кіцманської міської ради Чернівецької області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецької області №371/10 від 16.10.2024 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.60-62).

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків, який застосовується за наявності зазначених статтею 164 СК України підстав та здійснюється тільки у судовому порядку. Перш за все, позбавлення батьківських прав спрямоване на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Позбавлення батьківських прав це засіб впливу на батьків, які само звільнилися від виконання законодавчо визначених обов`язків щодо дитини.

Ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей є умисною протиправною поведінкою, яка характеризується психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків: усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки; передбачення її суспільно небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.

У зв`язку з наведеним суд прийшов до висновку, що вимоги позивачки обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню свого неповнолітнього сина, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 12,13, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 280 ЦПК України, ст.ст. 164-166 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Кіцманського

районного суду: Л.О.Масюк