Постанова

від 21.11.2024 по справі 910/5687/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа№ 910/5687/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 21.11.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 (повний текст складено 20.08.2024)

у справі №910/5687/24 (суддя Оксана Марченко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція»

про стягнення 589 114,00 грн,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі, відповідач) 579 061,30 грн основного боргу за Договором про закупівлю послуг від 28.12.2022 №11-122-01-22-12763, 5 021,91 грн 3% річних та 5 031,24 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за Договором про закупівлю послуг від 28.12.2022 №11-122-01-22-12763 в частині повної та своєчасної оплати отриманих від позивача послуг.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/5687/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» про стягнення 589 114,00 грн задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен»: 579 061,30 грн основного боргу; 5 021,91 грн 3% річних; 5 031,24 грн втрат від інфляції та 8 836,72 судового збору.

Відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» про розстрочення виконання рішення суду.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належним чином виконано умови Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами та скріпленими печатками актами приймання-передачі наданих послуг, а відповідачем прийняті послуги не оплачено, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 579 061,30 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 5 021,91 грн 3% річних (за періоди з 22.12.2023 по 07.05.2024 та з 30.01.2024 по 29.01.2024) та 5 031,24 грн втрат від інфляції (за періоди з 01.01.2024 по 30.04.2024 та з 01.02.2024 по 30.04.2024), суд, перевіривши розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та періодів їх нарахування, встановив, що періоди розраховані позивачем правильно, сума 3% річних також розрахована правильно, проте сума втрат від інфляції розрахована неправильно. За перерахунком суду сума втрат від інфляції за визначеними позивачем періодами становить 6 199,43 грн, однак, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача сум втрат від інфляції, то до стягнення з відповідача підлягають 5 031,24 грн втрат від інфляції та 5 021,91 грн 3% річних (за розрахунком позивача).

Щодо поданої відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення суду щомісячними рівномірними частинами протягом 6 (шести) місяців з дати набрання рішенням законної сили, то суд у її задоволенні відмовив, оскільки відповідачем не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, наявності обґрунтованих підстав для надання розстрочення його виконання, адже наведена у заяві характеристика відповідача не є підставою для розстрочення виконання рішення, а відповідач при зверненні до суду з заявою не надав жодних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для розстрочення його виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 02.09.2024 (про що свідчить поштовий штрих-код Укрпошти на конверті) засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 в частині вирішення питання розстрочення виконання рішення суду скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким подане відповідачем клопотання задовольнити та розстрочити виконання рішення на шість місяців з щомісячним рівномірним погашенням стягнутої суми коштів, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суду, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо розстрочення виконання рішення суду не було враховано такі обставини:

- АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»;

- дохід відповідача на 90% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями;

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено указами Президента України;

- 04.03.2022 м. Енергодар Запорізької області та Підрозділ Запорізька АЕС були захоплені військовими формуваннями російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації;

- Енергодарська міська територіальна громада, в межах якої розташовані виробничі потужності відповідача, включена до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309;

- з моменту окупації Підрозділ працює в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях; з 11.09.2022 Підрозділ повністю зупинений;

- в структурі електроенергії, виробленої філіями відповідача, до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС;

- на даний час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії;

- виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, відповідач згідно зі статтею 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» зобов`язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок; підвищення та дотримання досягнутого рівня безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій має найвищий пріоритет у діяльності експлуатуючої організації; відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, Компанія спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС;

- через масові ракетні удари з боку російської федерації по об`єктам інфраструктури України, їх пошкодження, в нашій країні існує проблема з енергопостачанням; у зв`язку із дефіцитом потужності енергоносіїв запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у багатьох містах і селах України; тоді як метою діяльності Компанії є безпечне та надійне виробництво електроенергії задля енергетичної безпеки, енергонезалежності, безпеки життєдіяльності персоналу та населення, сталого розвитку економіки та без вуглецевого енергетичного майбутнього України;

- розстрочення виконання рішення, яке буде прийняте за результатом розгляду даного спору, дозволить забезпечити безперебійне виконання паливної та виробничої програми відповідача з додержання рівня технологічного процесу генерації електроенергії, запобіганню технологічних порушень електромеханічного обладнання та продовжити стале виконання Компанією спеціальних обов`язків із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, тобто прямо вплине на стале функціонування Компанії, яке в теперішній час в умовах знищення ворогом інфраструктури та об`єктів генерації електричної енергії відіграє ключову роль у забезпеченні стабільності на ринку електроенергії і як наслідок сприяє розвитку економіки держави та опору ворогу.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

06.11.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що ще до подання позовної заяви вживав заходи з урегулювання спірних взаємовідносин мирним шляхом, звертаючись до відповідача з пропозиціями щодо сплати заборгованості за Договором. Однак, відповідач такі пропозиції проігнорував, власних пропозицій не висловив.

Позивач та відповідач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача, повномасштабна війна не є достатньою причиною для розстрочення.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ненадання розстрочки ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/5687/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Палій В.В.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5687/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.10.2024 матеріали справи №910/5687/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Палія В.В. звільнено у відставку, у зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3845/24 від 17.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 справу №910/5687/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

У період з 19.10.2024 по 25.10.2024 головуючий суддя Михальська Ю.Б. перебувала у відрядженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/5687/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 21.11.2024.

01.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про участь його представників Процун Ольги Іванівни та Жебрової Ірини Георгіївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 клопотання відповідача про участь його представників Процун Ольги Іванівни та Жебрової Ірини Георгіївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 21.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 21.11.2024, з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у відзиві на апеляційну скаргу просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи у відсутності його представника, а також з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розстрочення виконання рішення суду скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким подане відповідачем клопотання задовольнити та розстрочити виконання рішення на шість місяців з щомісячним рівномірним погашенням стягнутої суми коштів, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (виконавець) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник), від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», було укладено Договір №11-122-01-22-12763, за умовами якого:

- в порядку та на умовах, визначених Договором, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, зазначені в технічній специфікації (додаток 1 до Договору), а замовник - прийняти і оплатити надані належним чином послуги (пункт 1.1. Договору);

- найменування послуги: « 50510000-3 (Капітальний ремонт ГЦН-195М блоків № 3,4 з реактором ВВЕР-1000 (хромованих поверхонь корпусів блоків ущільнення та гідравлічних ключів витяжки шпильок головного роз`єму))»; об`єкт надання послуги: корпуси блоків ущільнення ГЦН-195М в кількості 12 шт.; пристосування для ущільнення/розущільнення головного роз`єму насоса ГЦН-195М в кількості 3 шт. (пункт 1.2. Договору);

- склад та обсяги послуг, що долучаються до виконання виконавцю, визначені в технічній специфікації (додаток 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.3. Договору);

- ціна послуг за Договором згідно з кошторисом витрат (додаток 2 до Договору) становить 482 551,08 грн, та крім того ПДВ 20% - 96 510,22 грн; загальна сума Договору становить 579 061,30 грн з ПДВ (пункт 3.1. Договору);

- оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати підписання актів приймання-передачі наданих послуг, за умови реєстрації виконавцем належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН; початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення актів приймання-передачі наданих послуг; сторонами погоджено, що у разі, якщо виконавець не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у замовника права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, замовник в односторонньому порядку зменшує вартість наданих послуг за Договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною згідно з вимогами Податкового кодексу України, та проводить розрахунок протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит (пункт 4.1. Договору);

- до акта приймання-передачі наданих послуг додається: технічні акти про завершення надання послуг за етапом відповідно до підпункту «А» пункту 4.2 Технічної специфікації; акт використання матеріалів; акт приймання-передачі демонтованих матеріалів, запасних частин; акт приймання-передачі деталей і пристосувань з ремонту (пункт 4.2. Договору);

- Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 28.02.2024, а в частині виконання гарантійних зобов`язань виконавця, що передбачені Договором, до спливу гарантійного терміну (пункт 11.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем надані, а відповідачем прийняті без будь-яких зауважень послуги на загальну суму 579 061,29 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2023 №9 на суму 96 741,36 грн, від 15.12.2023 №24 на суму 96 741,36 грн, від 15.12.2023 №24 на суму 96 741,36 грн та від 15.12.2023 №26 на суму 288 837,22 грн.

Листами від 02.02.2024 №24_021, від 13.02.2024 №24_030, від 26.03.2024 №24_062 позивач повідомляв відповідача про наявність у останнього заборгованості перед позивачем за укладеними сторонами договорами поставки певної продукції та виконання робіт у загальній сумі 40 090 045,70 грн, та необхідність її погашення.

Крім того, листом від 02.02.2024 №24_021 позивач запропонував погасити існуючу заборгованість відповідача перед позивачем шляхом передачі певного обсягу електричної енергії з укладенням відповідних договорів згідно з чинним законодавством України.

Відповідач листом від 13.02.2024 №01-2685/50-вих повідомив позивача про неможливість прийняття пропозиції щодо розрахунків, оскільки це протирічить нормам чинного законодавства України, та, з метою забезпечення власних потреб в електричній енергії, запропонувало позивачу брати участь в електронних аукціонах з купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, ініційованими Компанією на платформі ТОВ «Українська енергетична біржа».

Листами від 13.02.2024 №24_030 та від 26.03.2024 №24_062 позивач закликав відповідача долучитися до процесу досудового врегулювання наявної у відповідача перед позивачем заборгованості шляхом підготовки відповідачем пропозицій з розрахунку за його боргами.

Претензією від 27.02.2024 №24_049 позивач повідомив відповідача про наявність у останнього заборгованості за Договором у сумі 579 061,30 грн та нараховані позивачем 1 646,74 грн 3% річних і 386,97 грн втрат від інфляції.

Листом від 25.03.2024 №22-5745/001-юр відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду претензій відповідач змушений констатувати наявність існуючої заборгованості, виникнення якої пов`язано з несвоєчасним надходженням коштів за відпущену електроенергію та тими викликами, що постали перед атомною енергетикою в умовах воєнного стану; Підрозділ вживає всі можливі заходи для погашення даної заборгованості; стосовно сплати нарахованих втрат від інфляції та 3% річних, то дані вимоги з боку Підрозділу не можуть бути визнані та задоволені.

Аналогічні доводи були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Водночас, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції подав заяву про розстрочення виконання рішення суду, мотивовану наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Рішенням суду першої інстанції в даній справі позов про стягнення з відповідача 579 061,30 грн основного боргу, 5 021,91 грн 3% річних, 5 031,24 грн втрат від інфляції задоволено повністю й рішення суду в цій частині наразі сторонами не оскаржується.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 в частині відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» про розстрочення виконання рішення суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується АТ «НАЕК «Енергоатом» лише в частині відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» про розстрочення виконання рішення суду, тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно із частинами 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочення є можливим при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача (постанови Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №922/2191/19, від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19).

Крім того, у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 Конституційний Суд України дійшов висновків про те, що підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Для надання розстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

У суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про розстрочення виконання рішення суду з тих же підстав, що зазначені наразі в апеляційній скарзі.

Так, як на підставу для розстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилається на те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»; на втрату виробничих потужностей, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, у зв`язку з окупацією з березня 2022 року відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом», розташованого у місті Енергодар. Окрім того, наголошує на тому, що наявні грошові ресурси відповідач спрямовує, в першу чергу, на задоволення потреб безпеки експлуатації атомних електричних станцій та на забезпечення стабільної генерації електричної енергії, що викликано масованими ракетними атаками на енергетичну інфраструктуру України.

За наведених обставин відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі на шість місяців рівними частинами, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, адже вищевикладене в своїй сукупності свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у даній справі.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вказаної заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду з огляду на таке.

Розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, а тому суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і, перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі, ЄСПЛ) у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у пункті 40 рішення від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» ЄСПЛ зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду, судом встановлено, що заявником не надано належних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що істотно ускладнюють або підтверджують неможливість його виконання.

При цьому, посилання відповідача про його належність до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідною умовою для розстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню, з урахуванням положень статей 73-80 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, сам факт погіршення майнового стану заявника не може бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України» та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання розстрочення.

Суд констатує, що 24.02.2022 російською федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась та на сьогоднішній день продовжена до 07.02.2025.

Наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини відомі обом сторонам.

Отже, судом взято до уваги, що всі суб`єкти господарювання та фізичні особи на території України з 24.02.2022 зазнають негативних (невідворотних) наслідків як в господарські діяльності, так і в повсякденному житті, спричинені невмотивованою агресією ворожої держави. Суд зазначає, що військова агресія російської федерації на території України впливає на здійснення господарської діяльності всіх суб`єктів господарювання, в тому числі й позивача.

Позивач, у свою чергу, заперечуючи проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі також вказує, що знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

Суд враховує, що Договір між сторонами був укладений у грудні 2022 року, а обставини фактичного зупинення роботи відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» настали з кінця лютого 2022 року, надані позивачем послуги були прийняті відповідачем у листопаді-грудні 2023 року.

З огляду на встановлене слідує, що відповідач, знаючи про настання обставин негативних наслідків власної платоспроможності у зв`язку з тимчасовою окупацією відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом», про які він вказує у заяві, приймаючи надані послуги, повинен був передбачати настання обов`язку з їх оплати та планувати відповідні видатки, за відсутності таких коштів відповідач не був позбавлений права та можливості розірвати вказаний договір та відмовитись від одержання послуг за ним, при цьому не ставлячи позивача у завідомо невигідне становище за наслідком виконання укладеного договору, а тому дії заявника по прийняттю наданих позивачем послуг та подальше невиконання грошового зобов`язання з посиланням на обставини, які були відомі сторонам під час виконання умов договору, є нічим інакшим, як суперечливою поведінкою.

Так, в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Водночас, суд вважає, що можливі ризики неплатоспроможності інших учасників ринку або затримка платежів за відпущену електричну енергію населенню (ПСО) не можуть слугувати підставою для ухилення чи відтермінування виконання відповідачем своїх зобов`язань. Такий підхід відповідає принципу належного виконання зобов`язань, передбаченому законодавством, що вимагає, аби кожна сторона самостійно відповідала за виконання взятих на себе зобов`язань, незалежно від поведінки третіх осіб.

Таким чином, обов`язок відповідача щодо виконання грошових зобов`язань перед позивачем є безумовним і не залежить від зовнішніх чинників чи дій інших осіб.

Крім того, позивачем подано до позовної заяви витяги з публікацій відносно «Енергоатому» про збільшення його доходу у 2023 році на 30% від продажу електроенергії.

Суд зобов`язаний об`єктивно й неупереджено оцінювати інтереси обох сторін, забезпечуючи їх рівність перед законом. Відповідно до принципів правосуддя, суд має враховувати обставини справи таким чином, щоб судове рішення було справедливим та не ставило жодну зі сторін у явно невигідне становище. Недопустимо, щоб через неналежне виконання грошових зобов`язань однієї зі сторін інша зазнавала значних фінансових втрат, що могли б призвести до її економічної нестабільності чи навіть банкрутства.

При цьому, завдання суду полягає не лише у відновленні прав сторін, але й у недопущенні ситуацій, де виконання рішення суду може поставити одну зі сторін у критичний фінансовий стан. Якщо в процесі розгляду справи виявлено, що фінансовий стан однієї зі сторін зазнає суттєвого погіршення, суд має врахувати це при ухваленні рішення, намагаючись мінімізувати можливі негативні наслідки для цієї сторони, але без порушення законних прав іншої сторони.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України» зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить «майно» позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Однак, як вірно наголосив суд першої інстанції, відповідачем не подано суду жодних належних доказів у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності виняткових обставин для надання розстрочення виконання прийнятого рішення суду.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що позивач до подання позову намагався врегулювати питання існуючої заборгованості й, як зазначає позивач, намагався це зробити з урахуванням складнощів, що виникли для енергетичної галузі в даний час, однак відповідач такі пропозиції позивача проігнорував та не запропонував позивачу власні шляхи вирішення спірного питання. Станом на дату ухвалення оспорюваного рішення та розгляду апеляційної скарги відповідача останній не вчинив дій щодо зменшення розміру заборгованості шляхом добровільного виконання рішення суду

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених позивачем заперечень щодо розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідач, у свою чергу, висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/5687/24 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/5687/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/5687/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція».

Матеріали справи №910/5687/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.11.2024

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко