Рішення
від 04.12.2024 по справі 713/1419/24
ПУТИЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.12.2024

Справа № 713/1419/24

Провадження 2/721/169/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі

головуючої судді Стефанко У.Д.

представника відповідача ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань Штефюк Т. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження в залі судових засідань №2 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи,

У С Т А Н О В И В:

Позивачка звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи до відповідача ТДВ СК "Альфа-Гарант".

Свої позовні вимоги обґрунтувала наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довгопілля, Вижницького району, Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "LEXUS GX 470", реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на її чоловіка ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023262060000651 від 30.12.2023 року за ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу LEXUS GX 470, державний номерний знак НОМЕР_1 на момент скоєння вище вказаної ДТП була застрахована у відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217529573.

Зазначає, що у зв`язку зі смертю чоловіка їй спричинена значна непоправна шкода, яка проявилася у втраті годувальника (пенсія), понесенні витрат на поховання та моральній шкоді. Вона та їх спільні із загиблим діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 є особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

На день настання страхового випадку, відповідно до ст. 8 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6700 грн. Тобто загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80400 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування. Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, дорівнює 20100,00 грн.

Також зазначала, що вона є пенсіонером, на день смерті чоловіка була на його утриманні.

Враховуючи вищевикладене просила позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у сумі 20110 грн, відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника у сумі 241200 грн, відшкодування понесених витрат на поховання у сумі 11141 грн та понесені судові витрати.

21.06.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилалися на те, що позивачка, яка має намір отримати страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого у відповідності до положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повинна надати належним чином завірені копії наступних документів, а саме довідку про доходи померлого годувальника, яка має містити інформацію про доходи за попередній до настання ДТП календарний рік та довідку, яка має містити інформацію про вичерпне коло осіб, які перебували на утриманні померлого. В свою чергу позивачкою не надано жодного документу, яким було б підтверджено отримані доходи ОСОБА_4 .

Також зазначала. що у матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності або відсутності у загиблого батьків станом на дату ДТП, оскільки розмір страхового відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого залежить від кількості осіб, які мають право на отримання відшкодування, зазначала про неможливість визначення розміру часток всім особам, які мають право отримати таке відшкодування.

У відзиві також вказано про ненадання позивачкою належного доказу на підтвердження витрат на поховання загиблого, а наданий товарний чек №34 від 06.01.2024 року на суму 11 141 грн не містить інформації щодо отримувача послуг, не був оформлений на підставі свідоцтва про смерть, як того вимагає законодавство, оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 було видане тільки ІНФОРМАЦІЯ_7, а тому зазначені витрати на поховання не підлягають відшкодуванню на користь позивачки.

Просили суд задовольнити частково позовні вимоги позивачки, а саме в частині виплати страхового відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із смертю фізичної особи у розмірі 13 400 грн, а у разі надання документів, на підтвердження відсутності батьків у загиблого станом на дату ДТП або ж визнання даного факту судом - у розмірі 20100 грн. В решті позовних вимог просили відмовити.

Щодо вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, то такі на переконання представника відповідача не відповідають критерію реальності, розумності їхнього розміру, з огляду на що, на думку відповідача, судові витрати слід покласти на позивача.

У судове засідання позивач та її представник не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового розгляду, незважаючи на постановлену ухвалу суду про їхню обов`язковість явки у судове засідання.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні відзиву, просила позов задовольнити частково, а саме у частині відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із смертю фізичної особи у розмірі 13 400 грн, у іншій частині позову просила відмовити.

Суд заслухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 30.12.2023 біля 17.00 год водій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , рухаючись на власному автомобілі марки "Лексус" д.н.з. НОМЕР_1 в с. Довгопілля Вижницького району Чернівецької області, неподалік освітнього закладу Довгопільський ліцей допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Довгопіпля, Вижницького району, Чернівецької області, який раптово вийшов на проїжджу частину дороги з протилежної полоси руху проїжджої частини дороги із-за транспортного засобу, а саме автобуса. Потерпілого ОСОБА_4 з отриманими в наслідок ДТП травмами госпіталізовано в КНП Путильська БЛ. В подальшому ОСОБА_4 від отриманих травм помер ІНФОРМАЦІЯ_4 о 02 год 40 хв. в приміщенні лікарні, не приходячи до свідомості. За даним фактом відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023262060000651 від 30.12.2023 року за ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.13).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року, актовий запис №2, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).

Згідно довідки про причину смерті № 18 від 06.01.2024 року виданої лікарем ОСОБА_7 , причиною смерті ОСОБА_4 є закритий перелом кісток склепіння черепа із забоєм речовини головного мозку та розвитком підоболонкових крововиливів (а.с.20).

Відповідно до інформації про коло осіб першого ступеня спорідненості по відношенню до загиблого, ОСОБА_2 повідомила, що на момент смерті ОСОБА_4 до кола осіб першого ступеня споріднення по відношенню до загиблого входили діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (а.с.26).

Почивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.05.1978 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.10).

Згідно копій свідоцтв про народження батьками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.11,12,18).

Відповідно до копії товарного чеку №34 від 06.01.2024 року, постачальник ФОП ОСОБА_9 надав послуги покупцю Кочерган, а саме пакет для розтину, санітарна обробка тіла, послуга вантажника, труна SR-01G, покривало золото, простинь біла, подушка, погребельний набір, покривало шовк-золото (рюші), накидка тюльова, хрест дешева спічка, табличка на хрест Орнамет УКР, на загальну суму 11 141, 00 грн. (а.с.9).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з правом позивачів на отримання страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та неможливості врегулювання даного спору в позасудовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. (вказана позиція узгоджується з Постановою Верховного суду від 01.07.2020 справа № 554/858/19).

В силу норм частини другої статті 1167, частини п`ятої статті 1187 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2019 року у справі №352/342/17.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відсутність у матеріалах справи доказів притягнення винної особи до кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження відносно неї, не означає відсутність її вини для цивільно-правової відповідальності, не може свідчити про відсутність страхового випадку та про відсутність підстав для відшкодування відповідачем завданої позивачу шкоди в межах суми страхового відшкодування.

Суд зауважує, що факт страхового випадку зафіксовано правоохоронними органами, що стверджується даними наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивачки витрат на поховання загиблого, суд зазначає наступне.

Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно п. 4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4 понесла витрати на поховання у виді купівлі пакету для розтину, санітарної обробки тіла, послуг вантажника, труни, покривала, простирадла, подушки, погребельного набору, покривала, накидки, хреста, таблички на хрест у сумі 11141,00 гривень, що підтверджується товарним чеком №34 від 06.01.2024 виданим постачальником ФОП ОСОБА_9 (а.с.9).

Твердження представника відповідача про те, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження понесених нею витрат на поховання, спростовується вищевказаним товарним чеком у якому зазначено покупця товарів - Кочерган, перелік товарів та продавця. Дата видачі вказаного чеку відповідає даті смерті ОСОБА_4 . Не зважаючи на дату видачі свідоцтва про смерть останнього - ІНФОРМАЦІЯ_7, зазначені у товарному чеку речі позивачкою були придбані відповідно до обставин, що настали, тобто 06.01.2024, оскільки були необхідні її саме у той час. Суд зауважує, що предмети зазначені в товарному чеку є обґрунтованими, та такими, що відповідають звичаям та традиціям.

Таким чином вимога позивачки в частині стягнення із відповідача на її користь витрат на поховання загиблого підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р. страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до 27.3 ст. 27 вказаного Закону Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 6700 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до кола осіб першого ступеня споріднення по відношенню до загиблого ОСОБА_4 є дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (а.с.10-12, 18, 26).

Тобто загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , становить 80400 грн та виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування. Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, дорівнює 20100,00 грн.

Таким чином, позивачка ОСОБА_2 , яка була дружиною загиблого ОСОБА_4 , є особою, яка відповідно до вимог п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на отримання страхового відшкодування у розмірі 20100,00 грн. (12 х 6700,00 грн/4 = 20100,00 грн).

Твердження представника відповідача про те, що позивачко не надано доказів на підтвердження кількості осіб, які мають право на отримання відшкодування не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду з огляду на те, що відповіачем не спростовано даної інформації та не надано доказів наявності інших осіб, які б відносилися до кола осіб першого ступеня споріднення по відношенню до загиблого ОСОБА_4 .

А відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивачки про відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, суд зазначає наступне.

Згідно ч.27.2 ст.27 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття "непрацездатні громадяни" надається у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт quot;г" пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України "Про прожитковий мінімум").

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

З системного аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

У даній справі підлягає доказуванню особою, яка вимагає страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, належність до однієї з цих груп, а якщо особа належить до такої групи, то необхідно доказати розмір доходу потерпілого (померлого) та факт знаходження на утриманні. Тобто надати документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого (померлого), його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсії, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника (п.п. «е», п. 35.2 ст. 35 Закону).

Вказаний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №640/5041/17, а також у постанові від 18.04.2018 у справі № 165/325/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою на підтвердження позовної вимоги про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника, не додано жодних доказів, зокрема документів, що підтверджують її перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника.

Сам факт перебування у шлюбі із загиблим ОСОБА_4 не може свідчити про факт перебування позивача ОСОБА_2 на його утриманні. Також, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами як потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України, так і те, що її чоловік ОСОБА_4 надавав їй таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом її існування.

Позивачака та її представник не з`являлися у судові засідання жодного разу, всупереч ухвали суду від 14.11.2024 про обов`язковість явки таких осіб та можливості надати додаткові докази чи клопотати про їх витребування. Однак сторона позивача не скористалася таким правом, а відтак, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Отже, на переконання суду, позивачкою ОСОБА_2 не доведено обставин перебування на утриманні загиблого чоловіка ОСОБА_4 та потребу у матеріальній допомозі від останнього, з огляду на що, вимоги позовної заяви в частині стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого не підлягають до задоволення.

У частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги у суді представником позивачки надано копію договору з додатками про надання правничої (правової) допомоги № Ж295/0302719 від 25.01.2024. (а.с. 21-26). Однак не надано документів на підтвердження понесених позивачкою фактичних витрат за вказані послуги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Беручи до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, її складність, з огляду на принцип пропорційності, подачу позовної заяви через, систему «Електронний суд», суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 50000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, а також з огляду на пропорційність задоволених позовних вимог, на думку суду, на відшкодування витрат на правничу допомогу слід стягнути із відповідача 3500,00 грн, що буде відповідати вищезазначеним критерієм.

Також суд звертає увагу, що позивачка при зверненні до суду, в силу з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, а відтак судовий збір у дохід держави підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи з ціни позову 272241 грн, на час звернення до суду розмір судового збору складав 2722,41 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 31241 грн., що складає 11,45% (31241 х 100 : 272241)., на відповідача слід покласти відшкодування судового збору у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 311,71 грн. (2722,41:100 х 11,45%).

Решту частину витрат на сплату судового збору слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 16, 23, 1167, 1187, 1200, 1201 ЦК України, Закону України "Про поховання та похоронну справу" , Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 4, 10, 12, 19, 77, 79, 81, 82, 89, 178, 247, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_2 20100 (двадцять тисяч сто) грн 00 коп відшкодування моральної шкоди, 11141 (одинадцять тисяч сто сорок одну) грн 00 коп. відшкодування витрат на поховання та 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (ЄДРПОУ 32382598) в дохід держави судовий збір у сумі 311 (триста одинадцять) грн 71 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду.

Сторони у справі:

Позивачка: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", юридична адреса: 01133, бульвар Л. Українки, буд. 26, м. Київ, ЄДРПОУ 32382598.

Повний текст рішення складено 04.12.2024.

Суддя Уляна СТЕФАНКО

СудПутильський районний суд Чернівецької області
Дата ухвалення рішення04.12.2024
Оприлюднено06.12.2024
Номер документу123494708
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві

Судовий реєстр по справі —713/1419/24

Рішення від 04.12.2024

Цивільне

Путильський районний суд Чернівецької області

Стефанко У. Д.

Рішення від 28.11.2024

Цивільне

Путильський районний суд Чернівецької області

Стефанко У. Д.

Ухвала від 19.09.2024

Цивільне

Путильський районний суд Чернівецької області

Стефанко У. Д.

Ухвала від 11.07.2024

Цивільне

Путильський районний суд Чернівецької області

Стефанко У. Д.

Ухвала від 28.05.2024

Цивільне

Путильський районний суд Чернівецької області

Стефанко У. Д.

Ухвала від 01.05.2024

Цивільне

Вижницький районний суд Чернівецької області

КИРИЛЯК А. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні