Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/429/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа№ 910/429/22 (910/12899/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представника скаржника Євенка Н.Ю. (в режимі відеоконференції)

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року

у справі №910/429/22(910/12899/22) (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхім"

про стягнення суми податкового боргу

в межах справи №910/429/22

за заявою Акціонерного товариства "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Фьюче Інвестментс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхім"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року прийнято справу №910/429/22(910/12899/22) за позовом ГУ ДПС у Полтавській області до ТОВ "Поліхім" про стягнення суми податкового боргу в межах розгляду справи №910/429/22 про банкрутство ТОВ "Поліхім" до свого провадження; закрито провадження у справі №910/429/22(910/12899/22) за позовом ГУ ДПС у м. Полтавській області до ТОВ "Поліхім" про стягнення суми податкового боргу в межах розгляду справи № 910/429/22 про банкрутство ТОВ "Поліхім".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Полтавській області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити дію ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у даній справі; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі та направити справу №910/429/22(910/12899/22) для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року у справі №910/429/22(910/12899/22), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/429/22(910/12899/22).

26.09.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/429/22(910/12899/22)/5481/24 від 25.09.2024 року витребувані матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду 02.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року у справі №910/429/22(910/12899/22), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 07.11.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

22.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника скаржника надійшло клопотання про проведення судового засідання 07.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 24.10.2024 року вищевказане клопотання задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 року для розгляду справи №910/429/22(910/12899/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 07.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/429/22(910/12899/22) за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 07.11.2024 року в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/429/22(910/12899/22) та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

07.11.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/429/22 про банкрутство ТОВ "Поліхім", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 09.02.2022 за заявою АТ "Закритий Недиверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Фьюче Інвестментс".

У листопаді 2022 ГУ ДПС у Полтавській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Поліхім" про стягнення податкового боргу з рахунків ТОВ "Поліхім" у розмірі 77 377,92 грн. у межах справи № 910/429/22 про банкрутство ТОВ "Поліхім".

Вказаний позов ґрунтується на доводах про наявність несплаченого боржником податкового боргу за податковою декларацією від 21.02.2022 №9036470713 на суму 77377,92 грн. (9672,24 грн. - термін сплати 02.03.2022, 9672,24 грн. - термін сплати 30.03.2022, 9672,24 грн. - термін сплати 03.05.2022, 9672,24 грн. - термін сплати 30.05.2022, 9672,24 грн. - термін сплати 30.06.2022, 9672,24 грн. - термін сплати 01.08.2022, 9672,24 грн. - термін сплати 30.08.2022, 9672,24 грн. - термін сплати 30.09.2022).

Ухвалою суду від 22.01.2024 позовну заяву ГУ ДПС у Полтавській області до ТОВ "Поліхім" залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/429/22 (910/12899/22) скасовано; матеріали справи №910/429/22(910/12899/22) направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2024 справу №910/429/22(910/12899/22) передано судді Омельченку Л.В. для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 задоволено самовідвід судді Омельченка Л.В. у справі №910/429/22(910/12899/22); відведено суддю Омельченка Л.В. від розгляду даної справи та передано її для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 справу №910/429/22(910/12899/22) передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року прийнято справу №910/429/22(910/12899/22) за позовом ГУ ДПС у Полтавській області до ТОВ "Поліхім" про стягнення суми податкового боргу в межах розгляду справи №910/429/22 про банкрутство ТОВ "Поліхім" до свого провадження; закрито провадження у справі №910/429/22(910/12899/22) за позовом ГУ ДПС у м.Полтавській області до ТОВ "Поліхім" про стягнення суми податкового боргу в межах розгляду справи № 910/429/22 про банкрутство ТОВ "Поліхім".

Місцевий господарський суд при прийнятті ухвали дійшов висновку про публічно-правовий характер даного спору, а тому він підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

ГУ ДПС у Полтавській області з такими висновками суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, предметом спору у даній справі є стягнення поточної заборгованості боржника, а тому, в силу приписів ч. 8 ст. 45 КУзПБ, така справа підлягає розгляду в межах справи про банкрутство відповідача.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції заборгованість з орендної плати за землю виникла в результаті несплачених поточних нарахувань самостійно визначених відповідачем у податковій декларації з земельного податку від 21.02.2022 №9036470713 сума нарахованого податкового боргу становить 77377, 92 грн.

З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом було сформовано вимогу від 16.02.2022 року №0002291-1308-1620, яку вручено відповідачу 22.02.2022 року.

Незважаючи на вжиті контролюючим органом заходи стягнення податкового боргу, платником податків сума податкового боргу не сплачена.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є стягнення з боржника сум податкової заборгованості.

В ході розгляду даної справи виник спір щодо юрисдикційної підсудності цього спору (з розмежуванням між господарською та адміністративною) з огляду на те, що відповідач є боржником, щодо якого порушено та здійснюється провадження у справі про банкрутство, а тому судова колегія вважає за необхідне звернутись до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2024 року у справі №908/1957/21(908/1489/23), які зводяться до наступного.

Згідно частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - ГПК України, ЦПК України, КАС України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в статті 20 ГПК України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.

Так, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема:

- справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати;

- поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника,

- за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Зазначена правова норма визначає вичерпний перелік спорів, що підсудні господарським судам у межах розгляду справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить виняток щодо поширення юрисдикції господарських судів на певні спори (податкові спори) у межах цієї категорії справ, а саме про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ. При цьому КУзПБ не можна розглядати з точки зору розширення господарської юрисдикції на певні категорії спорів, щодо яких встановлено виняток пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, що розглядаються у межах справ про банкрутство, оскільки саме ГПК України визначається юрисдикція господарських справ, КУзПБ встановлюється не юрисдикція справ, а особливості порядку та процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської юрисдикції, визначеної статтею 20 ГПК України.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Статтею 7 цього Кодексу визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Так само як особливості розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України, особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Вказана текстуальна конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.

Зазначення у статті 7 КУзПБ "всі майнові спори" є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.

Відсутність у КУзПБ застереження про не виключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.

Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Тобто зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.

При цьому ПК України регулює особливості порядку та процедуру розгляду спорів, що здійснюються в межах спеціалізації адміністративного судочинства, - спорів, що виникають з податкових правовідносин, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Натомість КУзПБ регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.

Іншими словами, КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

ЄСПЛ у рішенні від 12.07.2001 року у справі "Феррадзіні проти Італії" (Ferrazzini v. Italy), заява №44759/98, вказав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Однак, у тлумаченні відповідних положень процесуальних законів, які визначають правила та юрисдикцію вказаного спору, а саме норм статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 20 ГПК України, статей 2, 7 Кодексу України з питань банкрутства, правова позиція неодноразово зазнавала змін та відступлень з боку Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно правової позиції, викладеної в постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про розгляд за правилами адміністративного судочинства справ за позовними вимогами, що стосуються перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, у спорі щодо суми заборгованості з ПДВ, строку сплати такої заборгованості та тривалості прострочення, оскільки такі спори є спорами публічно-правового характеру.

Ця правова позиція в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) (провадження №12-46 гс23), предметом спору у якій є визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

В контексті справи №910/429/22(910/12899/22), що наразі переглядається, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку ГУ ДПС у Полтавській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до боржника про стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 21.02.2022 №9036470713 на суму 77 377,92 грн., в порядку передбаченому саме статтею 7 КУзПБ, а не із заявою кредитора з грошовими вимогами до боржника в розумінні статей 1, 45, 59 КУзПБ.

Оскільки спір про стягнення з боржника податкового боргу за податковою декларацією від 21.02.2022 №9036470713 носить публічно-правовий характер, тому, враховуючи положення пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, пункту 87.10 статті 87 ПК України та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо підсудності судам адміністративної юрисдикції спорів, які виникають з податкових правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Про необхідність розгляду позовних вимог податкового органу щодо стягнення з підприємства-боржника, який перебуває у судовій процедурі банкрутства, суд податкового боргу саме за правилами адміністративного судочинства також зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.03.2024 року по справі №640/12988/20.

Наведені вище обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, спростовують твердження апелянта, що дана справа підлягає розгляду в межах справи про банкрутство відповідача за правилами господарського судочинства.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року у справі №910/429/22(910/12899/22) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року у справі №910/429/22(910/12899/22) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 02.12.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

С.В. Сотніков