Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/12775/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/12775/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу

Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024

у справі № 910/12775/23 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер"

про стягнення 104 381,17 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону в особі Міністерства оборони України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" про стягнення 104 381,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23 у позові Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер" про стягнення 104 381,17 грн відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору покладено на Київську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.

Рішення мотивоване тим, що прокурором не доведено набуття відповідачем грошових коштів без достатньої правової підстави, оскільки право власності на відсотки за депозитним вкладом набуто відповідачем на підставі Договору банківського вкладу № 178TD від 08.06.2017 у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, доказів визнання в судовому порядку недійсним цього Договору матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23 Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23, яким відмовлено у позові та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що використання відповідачем одержаних за договором бюджетних коштів для отримання прибутку порушує інтереси держави та є незаконним, оскільки статтею 7 Бюджетного кодексу визначені принципи бюджетної системи України, при цьому одним із основних принципів є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає у використанні бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Скаржник зазначає, що норми бюджетного законодавства розповсюджують свою дію на відповідача, який безумовно зобов`язаний їх дотримуватись, в тому числі в частині використання отриманих бюджетних коштів. Отже, законодавством надано особливий статус коштам, які спрямовуються на виконання договорів про закупівлю робіт за бюджетні кошти, та чітко врегульовано порядок подальшого використання бюджетних коштів, отриманих підрядниками за відповідними договорами.

На думку скаржника, держава, встановлюючи відповідні правила використання державних коштів з особливими статутом та відповідну заборону щодо їх нецільового використання, цим самим виключила можливість використання таких коштів на інші цілі, аніж ті, які передбачені в постановах Кабінету Міністрів України та договорі, в тому числі - з метою отримання доходу, не пов`язаного із цільовим використанням коштів, у тому числі прибутку їх отримувачами за договорами банківського вкладу.

Скаржник вважає, що в даному випадку, відповідач розмістив отримані кошти державного бюджету із встановленим цільовим призначення всупереч умов договору та вимог законодавства за договором депозиту в банківські установі та отримав за рахунок цих коштів відповідне майно (дохід) у вигляді процентів від їх розміщення, тобто неправомірно набув майно за рахунок іншої особи (в даному випадку за рахунок Міністерства оборони України).

Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу

Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12775/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23. Призначено до розгляду апеляційну Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Зазначена ухвала надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, на адресу відповідача: 04116, м. Київ, вул. Ростиславська, 10/8, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0600270649693.

Проте зазначене відправлення з трек-номером 0600270649693 вручене відповідачу не було про що свідчить Довідка Укрпошти про причини повернення/досилання Ф.20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, водночас, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Північним апеляційним господарським судом справи № 910/12775/23 відповідач вважається повідомленим належним чином.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12775/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 04.03.2022 між Міністерством оборони України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Військсервіс-Волонтер", як виконавцем, укладено Договір забезпечення комплектами продуктів за Каталогом продуктів харчування особового складу та штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України № 286/2/22/13 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець зобов`язується у 2022 році надати послуги особовому складу та штатним тваринам військових частин зазначені у специфікації до цього договору, представник замовника - прийняти послуги, замовник - оплатити послуги в строки та за цінами згідно з положеннями цього договору.

Згідно з п. 2.2. Договору визначені військові частини дислоковані у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги харчування.

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна цього Договору становить: 1 188 282 120,00 грн., у тому числі: без ПДВ-990 235 100,00 грн., ПДВ - 198 047 020,00 грн.

Згідно з п. 5.1.1. замовник здійснює попередню оплату послуги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами та доповненнями) на строк не більше трьох місяців.

Між сторонами укладено Додаткові угоди до Договору, а саме: № 1 від 19.03.2022, № 2 від 12.04.2022, № 3 від 29.04.2022, № 4 від 13.05.2022, № 5 від 19.05.2022, № 6 від 20.05.2022, № 7 від 23.05.2022, № 8 від 08.08.2022, № 9 від 26.12.2022, якими змінювалися істотні умови договору, в тому числі сума договору, остаточна ціна якого становила 2 122 288 942,66 грн.

За твердженнями прокуратури, на виконання умов Договору Міністерством оборони України перераховано відповідачу кошти на загальну суму 2 160 942 000,00 грн.

В результаті розміщення коштів резервного фонду на депозитному рахунку у АБ «Південний», відповідачем отримано прибуток у виглядів відсотків за їх використання за депозитним договором № 178TD від 08.06.2017 у розмірі 104 381,17 грн.

Звертаючись з позовом до суду представник прокуратури зазначає, що отримане відповідачем майно (процентний дохід від розміщення депозиту) в сумі 104 381,17 грн підлягає стягненню в дохід державного бюджету як безпідставно набуте майно.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У позовній заяві зазначено про те, що використання відповідачем коштів позивача, всупереч вимогам законодавства України, призводить до порушень майнових інтересів держави, а також прав держави щодо управління об`єктами державної власності. Звернення прокурора до суду з цією позовною заявою обумовлено неналежним здійсненням позивачем своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважений орган Міністерство оборони України до цього часу з відповідним позовом не звернувся.

Так, Київською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону 14.07.2023 скеровано до Міністерства оборони України лист № 2671вих-22 з метою зясувати, чи вживались та чи будуть вживатися заходи щодо стягнення з ТОВ «Військсервіс-Волонтер» коштів у сумі 104 381,17 грн, однак відповіді на порушене питання не надано.

Зважаючи на викладене, поведінка Міністерства оборони України свідчить про бездіяльність останнього щодо захисту інтересів держави.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом судового розгляду у цій справі є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення 104 381,17 грн безпідставно набутих коштів, отриманих внаслідок нецільового використання бюджетних коштів шляхом їх розміщення за договором депозиту у банківській установі.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків; зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що скаржник не вказує про невиконання, неналежне виконання або виконання не у повному обсязі та з порушенням строків, укладеного договору № 286/2/22/13.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що сума вкладених на депозит коштів перевищувала суму отриманих коштів від Міністерства оборони України за договором № 286/2/22/13 за період з 11.03.2022 (дата першого платежу за договором, зазначена позивачем) по 11.05.2022, водночас, за твердженнями позивача, відповідачем перераховувались грошові кошти на депозитний рахунок починаючи з 04.03.2022.

Також колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на те, що прокурором не доведено набуття відповідачем грошових коштів без достатньої правової підстави, оскільки право власності на відсотки за депозитним вкладом набуто відповідачем на підставі договору банківського вкладу № 178TD від 08.06.2017 у відповідності до вимог ЦК України, а доказів визнання в судовому порядку недійсним цього договору матеріали справи не містять, погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 104 381,17 грн суми безпідставно набутих грошових коштів, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/12775/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/12775/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко