Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/6368/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/6368/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 (повний текст складено 30.07.2024)

у справі № 910/6368/24 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Корпорації «ТСМ Груп»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У серпні 2024 року Корпорація «ТСМ Груп» (далі - Корпорація) звернулась до Господарьского суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом», Товариство) 86 076,34 грн інфляційних втрат та 63 750,37 грн 3% річних.

На обґрунтування заявлених вимог Корпорація зазначає про неналежне виконання Товариством зобов`язання з оплати комплексу робіт за договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп» 58 153,25 грн 3% річних, 82 662,10 грн інфляційних втрат, 11 278,26 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 276,70 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Корпорації про стягнення з Товариства інфляційних нарахувань та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України з урахуванням підтверджених заперечень Товариства щодо строку здійснення таких нарахувань.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначив, що

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024, АТ «НАЕК «Енергоатом» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та ухвалити нове, яким позовні вимоги Корпорації «ТСМ ГРУП» до АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП ПАЕС в частині стягнення 3% річних в розмірі 58 153,25 грн, залишити без задоволення. Скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 11 278,26 грн та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000,00 грн.

Скаржник зазначає про відсутність своєї вини у несвоєчасній оплаті робіт, а отже і про відсутність підстав для покладання на нього відповідальності за таке прострочення. На думку апелянта, стягнення з Товариства відсотків річних у значному розмірі, може підірвати можливості виконання стратегічним підприємством своїх пріоритетних для безпеки держави завдань - підтримання безпечної експлуатації атомних енергоблоків та виконання соціально важливої державної місії, а саме забезпечення доступності електричної енергії для споживачів. На переконання АТ «НАЕК «Енергоатом», наявні об`єктивні обставини, які мають істотне значення та свідчать про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» відсотків річних.

Щодо стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» 11 278,26 грн витрат на професійну правничу допомогу скаржник зазначає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності. Позивач відповідно до ст. 74 ГПК України не надав доказів, які довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, витраченим адвокатом на їх виконання часом, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, а отже вони не підлягають стягненню з Товариства.

Позиції учасників справи.

Від Корпорації відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6368/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/6368/24.

29.08.2024 матеріали справи №910/6368/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6368/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

27.06.2019 ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», як замовник та Корпорація «ТСМ Груп» як генеральний підрядник уклали договір №03/19 на виконання комплексу робіт (далі - договір), за умовами якого генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми «ВП Южно-Українська АЕС. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Технічне переоснащення КПП-3. АКТЗ. Постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток №2) та у Відомостях обсягів робіт (Додаток №4) до вказаного Договору.

У зв`язку з невиконанням замовником умов договору в частині оплати робіт Корпорація звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованості за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/3243/23, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та Верховного Суду від 30.01.2024, присуджено до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Корпорації 1 732 121,64 грн основного боргу, 556 881,86 грн пені, 51 821,30 грн 3% річних, 415 612,90 грн втрат від інфляції, а також 41 346,57 грн судового збору.

В межах справи №910/3243/23 суд встановив факт виконання Корпорацією робіт за договором на користь АТ «НАЕК «Енергоатом», порушення Товариством умов договору в частині оплати робіт та суму невиконаного грошового зобов`язання у розмірі 1 732 121,64 грн та наявність підстав для нарахування на суму основної заборгованості інфляційних втрат і 3% річних. Розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого суд задовольнив частково вимоги позивача у вказаній вище справі, здійснювався за весь період прострочення і до 27.02.2023.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/3243/23 набрало законної сили 03.10.2023.

Борг за даним судовим рішенням Товариство сплатило в рамках здійснення примусових виконавчих дій державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В.

Часткове погашення заборгованості Товариство здійснило 26.03.2024 платіжною інструкцією №234 на суму 25 000,00 грн та 12.04.2024 платіжною інструкцією №366 на суму 2 797 784, 27 грн (в т.ч. залишок решти боргу - 1 707 121,64 грн).

Звертаючись з позовом у цій справі, Корпорація просить стягнути з Товариства 3% річних за період з 28.02.2023 по 25.03.2024, нарахованих на суму 1 732 121, 64 грн, та за період з 26.03.2024 по 21.05.2024, нарахованих на суму 1 707 121, 64 грн, а також інфляційні втрати за період з 01.03.2023 по 25.03.2024, нарахованих на 1 732 121,64 грн, та за період з 26.03.2024 по 30.04.2024, нарахованих на суму 1 707 121, 64 грн.

Відповідач під час розгляду справи проти заявлених до нього вимог заперечив та зазначив, що 12.04.2024 відповідно до розпорядження державного виконавця НОМЕР_1 від 12.04.2024 та платіжних інструкцій № 363, 364, 365, 366 від 12.04.2024 грошові кошти, при примусовому виконанні виконавчого документу №910/3243/23 від 06.12.2023, надійшли 11.04.2024. У довідці №04-43206 від 31.05.2024 зазначено про фактичний платіж за авізо №ДИР00000481 в загальному розмірі 1 732 121,64 грн відбувся 11.04.2024. Таким чином, основний борг у розмірі 1 732 121,64 грн за рішенням суду №910/3243/23 від 29.05.2023 був стягнутий виконавчою службою та перерахований позивачу 11.04.2024. Оскільки суму основної заборгованості в загальному розмірі 1 732 121,64 грн було списано з рахунків АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП ПАЕС 11.04.2024, то заборгованості перед Корпорацією «ТСМ ГРУП», про яку стверджує Корпорація у позовній заяві, не існує, а отже позивач невірно визначив дату сплати боргу за рішенням суду №910/3243/23 від 29.05.2023 та невірно здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

У поданому відзиві Товариство також просило у разі прийняття рішення про задоволення позову зменшити розмір відсотків річних на 99%.

Господарський суд міста Києва оскаржуваним рішенням стягнув з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Корпорації «ТСМ Груп» 58 153,25 грн 3% річних, 82 662,10 грн інфляційних втрат, 11 278,26 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 276,70 грн судового збору.

У апеляційній скарзі Товариство просить скасувати оскаржуване рішення частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Корпорації в частині стягнення 3% річних в розмірі 58 153,25 грн залишити без задоволення; скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 11 278,26 грн та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, до 1000,00 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/3243/23, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та Верховного Суду від 30.01.2024, присуджено до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Корпорації 1 732 121,64 грн основного боргу, 556 881,86 грн пені, 51 821,30 грн 3% річних, 415 612,90 грн втрат від інфляції, а також 41 346,57 грн судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (висновки Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 29.05.2023 у справі №910/3243/23 обставини є преюдицією та повторного доведення не потребують.

Оскільки зазначене рішення, яким встановлено факт наявності у Товариства заборгованості у розмірі 1 732 121,64 грн, набрало законної сили 03.10.2023 і повне погашення цієї заборгованості Товариство здійснило 26.03.2024 на суму 25 000,00 грн та 12.04.2024 на суму 1 707 121,64 грн, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування за період прострочення оплати в т.ч. 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням обґрунтованих доводів Товариства, період нарахування 3% річних закінчився 11.04.2024, оскільки за встановлених у справі, що розглядається, обставин грошові кошти у розмірі 1 707 121,64 грн були перераховані позивачеві 12.04.2024.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Корпорації про стягнення з Товариства 3% річних підлягають задоволенню частково, до стягнення з Товариства на користь Корпорація підлягають 58 153, 25 грн 3% річних.

Щодо доводів скаржника про відсутність його вини у несвоєчасній оплаті робіт, а отже і про відсутність підстав для покладання на нього відповідальності за таке прострочення, суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених вище за текстом цієї постанови.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині зменшення розміру 3% річних, в т.ч. з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, колегія суддів зазначає, що обставини у названій справі та у справі, що розглядається, не є подібними.

Щодо витрат Корпорації на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Корпорація зазначає, що понесла витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн, що відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.

На підтвердження понесених витрат позивач надав: договір про надання професійної правничої допомоги від 05.08.2019, укладений Корпорацією з Адвокатським об`єднанням «Віннерлекс»; ордер серії АЕ №1174276 від 17.01.2023, специфікацію №89 від 18.04.2024 (додаток №89 до договору про надання правової допомоги від 05.08.2019) та платіжну інструкцію №1353 від 18.04.2024 на суму 12 000, 00 грн.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що надані Корпорацією докази підтверджують факт надання АО «Віннерлекс» професійної правничої допомоги позивачеві у справі №910/6368/24 на суму 12 000, 00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції правомірно керувався ст. 129 ГПК України, зокрема, здійснивши розподіл витрат на правничу допомогу на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з Товариства на користь Корпорації підлягають 11 278,26 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Колегія суддів відзначає, що Товариство подало клопотання, у якому заперечує проти вимоги Корпорації у відзиві на апеляційну скаргу про стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу та просить зменшити розмір таких витрати, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.

Однак, від Корпорації до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, будь яким іншим способом Корпорація про понесені нею витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції не заявляла, а тому суд питання розподілу витрат на правничу допомогу, зокрема понесених Корпорацією у суді апеляційної інстанції, не розглядає. За таких обставин, суд також не розглядає і клопотання Товариства про зменшення розміру таких витрат.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі №910/6368/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/6368/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/6368/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак