Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/2901/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/2901/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.06.2024

у справі №910/2901/24 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 8 474, 67 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗВ» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 8 474, 67 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статті 4, 12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт» та статті 110, 113-115, 129-131, 133 Статуту залізниць України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків у частині збереження вантажу, прийнятого до перевезення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/2901/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено вину відповідача в неналежному виконанні своїх обов`язків у частині збереження вантажу, тобто відсутній повний склад елементів правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження доказів, та без надання їм всебічної оцінки.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що встановлені комерційними актами обставини, а саме наявні поглиблення у навантаженні, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення. Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справних вагонах, придатних для цієї господарської мети (перевезення вугілля кам`яного, г-газове), то саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірних вагонах.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідач подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу або наявні сліди доступу до вантажу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2901/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

15.07.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2901/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/2901/24 залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.

01.08.2024 через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2024 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/2901/24; роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, у вересні 2023 року позивачем (відправник) на адресу ДТЕК «Бурштинська ТЕС» (одержувач) були відправлені залізничні вагони № 56046352, № 60025061, № 62964622 з вугіллям кам`яним, саме:

- 56046352 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 48808075;

- 60025061 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 48809073;

- 62964622 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 48846265.

На вказаних залізничних накладних Вантажоодержувач (ДТЕК «Бурштинська ТЕС») зробив переуступний напис відправнику вантажу (позивачу) на пред`явлення претензії та позову до залізниці. Переуступний напис засвідчений підписами директора та головного бухгалтера, печаткою підприємства-вантажоодержувача.

Під час перевезення зазначеного вантажу на станції Бурштин Львівська залізниця, було проведено перевірку та переважування вантажу та встановлено недостачу вугілля кам`яного, в зв`язку з чим складені наступні комерційні акти:

- № 388103/167 недостача у вагоні № 56046352 складає 1, 250 тон;

- № 388103/163 недостача у вагоні № 60025061 складає 1, 700 тон;

- № 388103/180 недостача у вагоні № 62964622 складає 0, 950 тон.

Звертаючись з даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» зазначило, що відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу у зв`язку з його незбереженням під час залізничного перевезення у загальному розмірі 8474,67 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії) (ст. 3 Статуту).

Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу до станції призначення - Бурштин Львівська Залізниця на підставі залізничних накладних № 48809073, № 48808075 та № 48846265.

Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Відповідно до ст. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. п. 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як встановлено вище, при прибутті вагонів на станцію Бурштин Львівська залізниця залізницею було проведено перевірку та переважування вантажу та встановлено недостачу вугілля кам`яного

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, а саме відповідно до наявних в матеріалах справи комерційних актів:

- № 388103/163 від 12.09.2023, з якого вбачається, що на станції Бурштин Львівської залізниці, вагон № 60025061 було подано на контрольне зважування, під час якого виявилось, що під час перевантаження вагона виявлено брутто 90 900 кг, тара 22 600 кг, нетто 68 300 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1 700 кг. На поверхні вантажу виявлено: навантаження вище бортів 10-15 см, маркування не відповідає електронному документу. За напрямком руху поїзда над 1-м люком зліва виявлено воронкоподібне заглиблення розміром 500 мм х 500 мм х 200-300 мм. З лівої сторони неконструктивне прилягання кришки 1-го люка до арміровочного листа, зазор довжиною 300-500 мм висотою 30-40 мм. Видно старі сліди просипання вантажу. Вагон в технічному відношенні справний. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті. На момент огляду та видачі просипання не було;

- № 388103/167 від 12.09.2023, з якого вбачається, що на станції Бурштин Львівської залізниці, вагон № 56046352 було подано на контрольне зважування, під час якого виявилось, що під час перевантаження вагона виявлено брутто 90 550 кг, тара 21 800 кг, нетто 68 750 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1 250 кг. На поверхні вантажу виявлено: навантаження вантажу вище бортів 10-20 см, маркування не проглядається. Зліва по ходу поїзда над 1-м люком є воронкоподібне заглиблення розміром 50-60 см х 50-60 см х 30-40 см, слідів ходіння не виявлено, зліва не конструктивне прилягання кришки 1-го люка до арміровочного листа, є зазор довжиною 250-350 мм висотою 20-30 мм. Видно старі сліди просипання вантажу. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. На момент огляду та видачі просипання не було;

- № 388103/180 від 23.09.2023, з якого вбачається, що на станції Бурштин Львівської залізниці, вагон № 62964622 було подано на контрольне зважування, під час якого виявилось, що під час перевантаження вагона виявлено брутто 90 650 кг, тара 21 600 кг, нетто 69 050 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 950 кг. На поверхні вантажу виявлено: навантаження вантажу вище бортів 10-20 см, маркування проглядається. Зліва по руху поїзда над 2-3 м люк є воронкоподібне заглиблення розміром 100-150 см х 100-150 см х 40-50 см, зліва не конструктивне прилягання кришки 2-го люка до арміровочного листа, є зазор довжиною 200-300 мм висотою 20-30 мм, закладено ганчір`ям. Видно старі сліди просипання вантажу. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. На момент огляду та видачі просипання не було.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничних накладних, фактичній масі вантажу.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з відомостей викладених у комерційних актах, які підписані обома сторонами без зауважень, наявність конструктивних зазорів у вагонах № 60025061, № 56046352, № 62964622 та нещільне прилягання люка до балки, що призвело до часткової втрати вантажу, свідчить про комерційну несправність вагонів.

Згідно комерційних актів № 388103/163 від 12.09.2023, № 388103/167 від 12.09.2023 та № 388103/180 від 23.09.2023 вантаж завантажено відправником, тобто самим позивачем та він міг побачити зазори, але заходів щодо запобігання втрати вантажу не вжив, а також не відмовився від даних вагонів.

Підсумовуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов до висновку, що втрата вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, за що відповідальність несе той, хто завантажив продукцію у вагон, тобто в даному випадку саме позивач, як вантажовідправник несе таку відповідальність.

Водночас, колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Із опису означених комерційних актів вбачається, що у вагонах є воронкоподібні заглиблення, при цьому вантаж при відправці був ущільнений катком, просипань при завантаженні товару виявлено не було.

Крім того, обставини справи №910/2901/24 свідчать про безспірний факт прийняття відповідачем вагонів до рухомого складу без жодних заперечень і здійснення перевезення. Вантаж у спірних вагонах був прийнятий до перевезення відповідачем.

За приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно зі статетю 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитися від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.

У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Матеріали справи не містять доказів наявності несправностей вагонів №№ 60025061, 56046352, 62964622 в технічному відношенні, які б призвели до втрати вантажу на шляху їх слідування.

Комерційні акти № 388103/163 від 12.09.2023, № 388103/167 від 12.09.2023 та № 388103/180 від 23.09.2023 не містять посилань на можливу втрату вантажу внаслідок наявності зазорів та нещільного прилягання люків до армувальних листів проміжних балок, що є тільки припущенням суду першої інстанції.

Крім того, і в актах форми ГУ-23, і в комерційних актах зазначено про те, що на момент огляду течі вантажу не має, люки закриті.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з частиною 3 статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування Оскільки вантажі у вагони відкритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагонів та встановити, що вказані вагони є непридатними для перевезення вантажу того виду, що були у нього завантажені відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

Водночас, як зазначалось вище спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справних вагонах.

Встановлені комерційними актами обставини, а саме наявні поглиблення у навантаженні, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.

Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справних вагонах, придатних для цієї господарської мети (перевезення вугілля кам`яного, г-газове), то саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірних вагонах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №905/96/17 та в постанові від 13.03.2019 у справі №905/748/17, в яких втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем охоронюваних законом прав та інтересів позивача, внаслідок чого останнім були понесені збитки, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення від відповідальності особи, чиї дії/бездіяльність призвели до відповідних наслідків.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2 статті1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Як підтверджено матеріалами справи, спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справному вагоні, що встановлене комерційними актами. Встановлені комерційними актами обставини свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.

Таким чином, враховуючи, що перевезення відбувалося у технічно-справних вагонах, придатних для даної господарської мети суд доходить висновку про те, що саме відповідач несе відповідальність за втрату частини вантажу у вагонах № 60025061, № 56046352, № 62964622.

Положення ст. 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу. Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів, зокрема, довідками ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦФЗ» про вартість вугільної продукції (а.с. 18-20).

Відтак, за висновками апеляційного господарського суду обставини, встановлені у комерційних актах № 388103/163 від 12.09.2023, № 388103/167 від 12.09.2023 та № 388103/180 від 23.09.2023 відповідачем не були спростовані та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини відповідача.

Слід також зазначити, що Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» має право на пред`явлення позову до суду як особа, якій завдано збитки через бездіяльність АТ «Українська залізниця» у забезпеченні збереження вантажу.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені обставини справи, наявні всі елементи складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості вантажу, завданої шкоди - збитків у сумі 8474,67 грн (вартість втраченого вантажу), та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, відповідачем в свою чергу не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 8474,67 грн збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/2901/24 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/2901/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85624, Донецька область, Мар`їнський район, с. Вовчанка (п), вул. Нагорна, 1-а. код ЄДРПОУ 33959754) 8474,67 грн вартості недостачі вантажу, 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85624, Донецька область, Мар`їнський район, с. Вовчанка (п), вул. Нагорна, 1-а. код ЄДРПОУ 33959754) 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/2901/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова