Постанова

від 21.11.2024 по справі 908/38/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/38/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

від позивача: Деркач І.П. (в залі суду), Дніпропетровська обласна прокуратура.

від відповідача: Димова О.І. (поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів), самопредставництво.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2024 у справі №908/38/24 (суддя Азізбекян Т.А.)

за позовом Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, вулиця Соборна, 10 , місто Василівка, 71600; адреса для листування: вулиця Космічна, 118 А, місто Запоріжжя, 69050) в інтересах держави в особі

позивач Східний офіс Державної аудиторської служби (код ЄДРПОУ 40477689, вулиця Володимира Антоновича, 22,корпус 2, місто Дніпро, 49101) в особі Управління Східного офісу Державної аудиторської служби в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 41127371, вулиця Перемоги, 129, місто Запоріжжя , 69057).

до відповідача-1 Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вулиця Назарівська, 3, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (код ЄДРПОУ 19355964, вулиця Промислова,133, місто Енергодар, Запорізька область, 71503).

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Пром -Пак» (код ЄДРПОУ 40637367, проспект Соборний,158, місто Запоріжжя, 69057)

про визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

02.01.2024 від Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшла позовна заява № 51-3606 вих-23 від 26.12.2023 з позовними вимогами до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Пром - Пак» про визнання недійсним договору поставки товару від 22.11.2017 року № 689(3) 17УК/53-121-01-17-05692, укладеного між Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Пром - Пак»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Пром - Пак» на користь Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - 14 549 993,64 грн, а з Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», одержані ним за рішенням суду - 14 549 993,64 грн., стягнути в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 суд замінив відповідача у справі №908/38/24 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на його правонаступника Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.05.2024 у справі №908/38/24 позовні вимоги Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області задоволені в повному обсязі.

Визнано недійсним договір поставки товару від 22.11.2017 року № 689 (3) 17УК/53-121-01-17-05692, укладений між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Пром - ПАК".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Пром - ПАК" (код ЄДРПОУ 40637367, проспект Соборний,158, місто Запоріжжя, 69057) на користь Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вулиця Назарівська, 3, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу " Запорізька атомна електрична станція" (код ЄДРПОУ 19355964, вулиця Промислова, 133, місто Енергодар, Запорізька область, 71503) грошові кошти у розмірі - 14 549 993,64 грн (Чотирнадцять мільйонів п`ятсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні) 64 коп., одержані за договором поставки товару від 22.11.2017 року № 689 (3) 17 УК /53-121-01-17-05692, а з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу " Запорізька атомна електрична станція", одержані ним за цим рішенням кошти - 14 549 993, 64 грн (Чотирнадцять мільйонів п`ятсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні) 64 коп. стягнути в дохід держави.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ «НВФ Пром - ПАК» , маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільств , а також інших учасників господарських відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави та суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, прийняло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, порушивши принцип змагальності, конкурентності, внаслідок чого отримало кошти - 14 549 993,64 грн. Договір, укладений за підсумками тендера , результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за умислом зі сторони ТОВ «НВФ Пром - ПАК», на підставі статей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України.

Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку, що дії прокуратури в частині строку подання позову до суду відповідають встановленим термінам позовної давності. Як встановлено судом, про факт вчинення ТОВ «НВФ Пром - ПАК» антиконкурентних узгоджених дій у вигляді спотворення результатів тендера, проведеного ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», прокуратурі стало відомо з рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 року № 76-р/тк у справі № 02/20 - 18/54/41 -20.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2024 про задоволення позову Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави у справі № 908/38/24 в частині визнання договору поставки товару недійсним та ухвалити нове рішення, яким залишити позов без розгляду. За умов переходу на стадію розгляду справи по суті, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання договору поставки товару недійсним. За умов встановлення судом порушення права або охоронюванюваного законом інтересу позивача, застосувати позовну давність.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Щодо порушення норм процесуального права.

Господарським судом Запорізької області було позбавлено права відповідача 1 на належний правовий захист щодо участі у справі, надання процесуальних документів на стадії підготовчого засідання, прийняття участі у судовому засіданні; порушено порядок проведення підготовчого засідання та розгляду справи взагалі, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В частині процесуального представництва контролюючого органу.

Василівською окружною прокуратурою Запорізької області не надано доказів того, що Східний офіс Держаудитслужби не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином, тим самим не доведено правомірність представництва інтересів в органах судової влади, прокуратурою зазначено виключно ряд норм матеріального права, які, у виключних випадках можуть дозволити звернення з позовом, які жодного відношення до правовідносин в галузі публічних закупівель не мають.

Щодо необхідності застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах.

Укладення договору у процедурі закупівлі з ідентифікатором UА-2017-08-14-000046-а відбулось 22.11.2017, тобто більше шести років тому, договір виконано сторонами в повному обсязі що перевищує всі розумні строки для використання права на звернення до суду за захистом прав чи інтересів особи.

Звертаючись до суду 25 січня 2024 року з позовом про застосування наслідків недійсності правочину, позивач пропустив процесуальний строк звернення до суду.

Щодо відсутності порушень вимог ЗУ «Про публічні закупівлі» за результатами тендеру та залучення у справі неналежного відповідача.

На момент розгляду тендерної пропозиції ТОВ «НВФ ПРОМ-ПАК», замовник не мав жодних законних підстав для відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі чи відхилення тендерної пропозиції останнього та/або відмови в укладенні договору, що доводить відсутність порушень діючого закупівельного законодавства саме замовником та законність рішення тендерного комітету про визначення переможця закупівлі та укладення договору.

Позивачем безпідставно залучено ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС в якості одного з відповідачів у справі, оскільки останній жодним чином не має відношень до вчинених учасниками торгів правопорушень, повною мірою виконав свої зобов`язання за договором, укладення договору відбулось з чітким дотриманням норм цивільного та господарського законодавства, жодних порушень, що свідчать про недійсність договору ВП ЗАЕС не вчиняв.

Щодо обраного способу захисту.

Представник позивача обрав хибний спосіб захисту в спірних правовідносинах та визначив не передбачений нормами діючого законодавства засіб поновлення прав учасників спору.

Визнання недійсним вже виконаного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи двосторонньої реституції (замовник не може повернути все, отримане за таким договором, і буде змушений компенсувати вартість отриманого іншій стороні договору), а прокурор одночасно з вимогою про визнання недійсним договору не заявляє вимоги про односторонню реституцію або відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого переможцем тендеру, в дохід держави (аналогічного висновку дійшов ВСУ у складі Касаційного господарського суду у справі № 905/1562/20, Постанова від 07.07.2021).

Щодо підстав визнання договору недійсним.

Прокурором не було наведено та не доведено суду, що спірний Договір порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним згідно частини 1 статті 228 ЦК України та відповідно до частини 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

Прокурором не надано суду доказів отримання відповідачем 1 бюджетних коштів для проведення спірної закупівлі, отже при укладенні спірного правочину відповідач 1 розраховувався за рахунок коштів, які йому належать, а не за рахунок бюджетних коштів.

Умови оспорюваного Договору були виконані його сторонами у повному обсязі, зокрема, відповідачем-1 перераховано відповідачу-2 грошові кошти у та прийнято від відповідача-2 товар, поставка якого є предметом договору. При цьому в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем-2 товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов Договору.

З огляду на наведене, підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а тому суд безпідставно дійшов висновку про задоволення позову.

Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). Втім саме суд попередньої інстанції ухвалив умовне рішення, оскільки стягнення коштів на користь держави з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «ЗАЕС» залежить виключно при умові стягнення коштів на користь філії «ВП «ЗАЕС» з відповідача-2.

Господарський суд Запорізької області, за умов порушення норм процесуального законодавства, неправильного застосування норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, ухвалив незаконне рішення про задоволення вимог позивача щодо визнання договору поставки товару недійсним, тому воно має бути скасоване в цій частині.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги Відповідача-1, та зазначає, що розгляд судом першої інстанції справи№ 908/38/24 за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області відбувся з дотриманням вимог процесуального права та забезпеченням усім сторонам по справі права на участь та рівність перед законом і судом.

Стосовно тверджень скаржника про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом, то прокурор звернув увагу, що обґрунтування наявності таких підстав ним було наведено у позовній заяві, при цьому існують висновки Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави, які є сталими та актуальними на цей час. Також вказав на те, що прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який у супереч вимогам закону не здійснює захисту держави або робить це неналежно.

Східним офісом Держаудитслужби в особі його Управлінням в Запорізькій області, попри обізнаність щодо порушення інтересів держави у сфері публічних закупівель, жодних заходів щодо захисту порушених інтересів держави, у т.ч. позовного характеру, не вжито.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, розпочався з 15.07.2021, з дати, коли позивач і прокурор могли довідатися про порушення укладеним договором № 689(3)17УК/53-121-01-17-05692 від 22.11.2017 інтересів держави і суспільства з умислу ТОВ «НВФ ПРОМ-ПАК», а саме з дати рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 76-р/тк у справі № 02/20-18/54/41-20.

Викладені в апеляційній скарзі Відповідача-1 доводи, зокрема і щодо неналежного способу захисту не спростовують наведені прокурором доводи недійсності оспорюваного правочину, укладеного внаслідок протиправних дій ТОВ «НВФ Пром-ПАК» та спотворення проведених ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» торгів.

Через вчинення ТОВ «НВФ ПРОМ-ПАК» та ТОВ «Запорожметалресурс» антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

З огляду на викладене дії ТОВ «НВФ «ПРОМ-ПАК» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

У відзиві на апеляційну скаргу Східний офіс Держаудитслужби зазначив наступне.

Згідно з положеннями Закону України № 2939 „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органи Держаудитслужби мають обмежені повноваження для звернення до суду, які реалізуються лише у випадках, передбачених статтею 10 цього закону.

Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури подавав позов в інтересах держави, що відповідає статті 23 Закону України „Про прокуратуру". Органи прокуратури мають право ініціювати справи на підставі власних досліджень або перевірок.

Моніторинг та перевірки публічних закупівель регулюються Законом України № 922 „Про публічні закупівлі". Складені висновки органами Держаудитслужби не є підставою для безпосереднього звернення до суду.

Прокуратура діяла в межах своїх повноважень, опираючись на висновки органів фінансового контролю.

Листом від 25.10.2023 №51-3024 ВИХ-23 Василівська окружна прокуратура Запорізької області надала інформацію щодо наявності можливих порушень в сфері публічних закупівель у процедурах відкритих торгів, проведених ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енаргоатом» (місцезнаходження: 71504, Україна, Запорізька обл., Енергодар, вул. Промислова, 133) та розміщених в інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro за ID: ID:UA-2017-08-21-000071-b, UA-2017-08-14-000046-a, UA-2017-10-02- 000629-a, надання їм належної оцінки та самостійного звернення з позовом до суду про визнання недійсними договорів, укладених за результатами зазначених закупівель.

Листом від 20.11.2023 №040831-17/3782-2023 Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області повідомило Василівській окружній прокуратурі Запорізької області, що по зазначеним у Звернені процедурам, заходи реагування шляхом пред`явлення позову до суду не вживались та не плануються.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/38/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/38/24.

15.07.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2024 у справі № 908/38/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.11.2024 об 12:30 год.

19.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2024 на 15:00 год.

21.11.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (замовник) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA- 2017-08-14-000046-а, предмет закупівлі - протигази, коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі - ДК 021:2015: 35810000-5 - Індивідуальне обмундирування : 35810000-5, кількість - 3695 штук, строк поставки товарів 01 листопада 2017 року - 29 грудня 2017 року.

За інформацією з оголошення розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі - 12 175 025,00 грн.

Тендерна документація № 83/1/17/49 на закупівлю товарів код ДК 021: 2015 - 35810000-5 Індивідуальне обмундирування ( протигази), затверджена рішенням тендерного комітету від 10 серпня 2017 року.

За формою реєстру отриманих тендерних пропозицій учасниками тендеру є юридичні особи : - Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Пром-ПАК» ( код ЄДРПОУ 40637367), дата подання тендерної пропозиції - 14 вересня 2017 року); - ТОВ «Запорожметалресурс» ( код ЄДРПОУ 40898748), дата подання тендерної пропозиції - 14 вересня 2017 року).

За формою протоколу розкриття тендерних пропозицій 01 листопада 2017 року, встановлена відповідність кваліфікаційним критеріям в тендерній документації та відсутні підстави для відмови, установлені статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі» учаснику - Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Пром -ПАК».

Інформація щодо ціни тендерної пропозиції після закінчення аукціону - 12 125 025,00 грн.

Згідно витягу з Протоколу засідання тендерного комітету ВП ЗАЕС від 02.11.2017 року , вирішили : відповідно до результатів аукціону визнати переможцем торгів на закупівлю товару : код ДК 021:2015 - 35810000-5 Індивідуальне обмундирування (протигази) ТОВ «НВФ Пром- ПАК» ; укласти договір на закупівлю товару.

За результатами тендеру сформовано повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «НВФ Пром - ПАК», ціна пропозиції - 12 125 025,00 грн.

З матеріалів позовної заяви слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Пром - ПАК» ( постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ( покупець) в особі заступника генерального директора із забезпечення виробництва ВП «Запорізька АЕС», який діє на підставі довіреності б/н від 15.11.2017 року, укладений договір поставки продукції № 689(3) 17УК від 07.11.2017 року ( № 53-121-01-17-05692 від 22.11.2017 року), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно з специфікацією : - код УКТ ЗЕД - 6307 ; - найменування - протигаз МТ - 213/2У з ФП -5; - кількість - 3695; - ціна без ПДВ - 3 281,46 грн. ; - сума без ПДВ - 12 125 025,00 грн., а з урахуванням ПДВ - 14 550 030,00 грн.

Із змісту договору поставки слідує, що документ підписаний уповноваженими представниками товариства та державного підприємства , та скріплений печатками юридичних осіб.

Сторонами за основним договором поставки підписані додаткові угоди № 1 від 16.11.2017 року та № 2 від 23.02.2018 року , якими внесені зміни в пункт 1.1, 1.4, 1.3 договору поставки продукції № 689 (3) 17 УК від 07.11.2017 року , а саме : - код УКТ ЗЕД 9020000000, протигаз ГП -9 , складові : панорамна маска СМ-6, фільтр 3/Sl 2B2E2K2HgSXP3DR, сумка ; кількість - 3695, ціна - 3281,46 грн., сума - 12 124 994,70 грн. без ПДВ; - пункт 1.4 викласти в наступній редакції - Виробник ТОВ «НВП Захист України»; - строк поставки товару - 31 березня 2018 року.

Слід зазначити, що інформація по технічним параметрам продукції та виробнику продукції, відмінна в договорі про поставку продукції № 689 (3) 17УК від 07.11.2017 року та додатковій угоді № 1 від 16.11.2017 року.

15 липня 2021 року у справі № 02/20-18/54/41-20 Антимонопольним комітетом України прийнято Рішення тимчасової адміністративної колегії № 76-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України розглянуто справу № 02/20 - 18/54/41-20, розпочату за ознаками вчинення ТОВ «Запорожметалресурс» і ТОВ «НВФ Пром - ПАК» порушень законодавства про захист економічної конкуренції , передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю : код ДК 021: 2015: 35810000-5 - Індивідуальне обмундирування ( протигази) ( оголошення про проведення процедури закупівлі розміщено на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель).

В розділі 4 Рішення тимчасової адміністративної колегії № 76-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» зазначено, що ТОВ «Запорожметалресурс» і ТОВ «НВФ Пром - ПАК», як окремі суб`єкти господарювання, які мають на меті одержання прибутку , під час участі у процедурах закупівель мають діяти самостійно з метою здобуття переваг над іншими суб`єктами господарювання завдяки власним досягненням.

За висновками комісії, аналіз змісту матеріалів торгів та отриманої інформації свідчить про узгодженість поведінки відповідачів ( у справі № 02/20-18/54/41-20) під час підготовки та участі в торгах 1-4, що підтверджується таким : - представлення інтересів відповідачів у банківських установах однією і тією ж особою ; - подання податкової звітності з однієї і тієї ж електронної поштової скриньки; - використання відповідачами спільних засобів зв`язку ; - використання однакових ІР - адрес під час участі в торгах 1-4 та в господарській діяльності; - надання зворотної фінансової допомоги; - забезпечення участі ТОВ «Запорожметалресурс» в торгах 1-4 з боку ТОВ «НВФ Пром - ПАК»; - синхронність дій під час підготовки конкурсних пропозицій та участі в торгах; - спільні дії відповідачів з отримання повноважень виробника представляти його інтереси на торгах 3; - аналіз цінової поведінки відповідачів під час участі в торгах 3; - схожість в оформленні відповідачами тендерних пропозицій на торги 1-4.

За остаточними висновками тимчасової адміністративної колегії, доказами, зібраними у справі № 02/20-18/54/41-20, доводиться вчинення ТОВ «Запорожметалоесурс» і ТОВ «НВФ Пром - ПАК» антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів ( тендеру), проведених Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожметалресурс» і Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Пром - ПАК» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів ( тендеру), проведених ВП «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом», на закупівлю : код ДК 021: 2015: 35810000-5 - Індивідуальне обмундирування ( протигази) ( оголошення про проведення процедури закупівлі розміщено на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель).

Згідно звіту про результати проведення процедури закупівлі UA - 2017 - 08-14- 000046-а від 24 листопада 2017 року ( протигази), пропозиція ТОВ « НПП «Захист України» - не відповідає вимогам тендерної документації, а саме: технічні характеристики товару не відповідають вимогам додатку № 1 «Специфікація» до тендерної документації.

21.11.2023 року на адресу Запорізької обласної прокуратури від ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», направлено повідомлення про надання інформації, що фінансування закупівель здійснено за рахунок коштів ДП «НАЕК «Енергоатом» від реалізації електроенергії, за даними бухгалтерського обліку , заборгованості за договорами, укладеними з ТОВ «Запорожметалресурс», ТОВ «НВФ Пром - ПАК» немає.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Вирішуючи питання щодо обгрунтованості доводів Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», викладених в розділі « 1. Щодо порушення норм процесуального права» колегія суддів встановила наступне:

Дійсно ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.01.2024 у справі № 908/38/24 перше підготовче засідання було призначено на 29.01.2024 об 11:40 год. Відповідачам було надано строк для подання до суду: відзиву на позов у порядку ст.165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень на відповідь на відзив (у порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.Визначено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив (у порядку ст. 166 ГПК України (якщо такий буде подано)) із документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Явку уповноважених представників учасників справи в судове засідання визнано обов`язковою. (т.1 а.с. 144-147)

22.01.2024р. відповідачем 1 через систему «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 148-156)

Ухвалою від 26.01.2024р. (т.1 а.с. 168) задоволено заяву відповідача 1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.1 а.с. 163-166).

Колегія суддів констатує, що Відповідь Запорізької обласної прокуратури сформована в системі «Електроний суд» 26.01.2024р. і на ній міститься шпамп канцелярії Господарського суду Запорізької області датований 29.01.2024р. (т.1 а.с. 169).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує дотримання прокурором процесуального строку 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що « … Відповідь на відзив надійшла до відповідача 1 виключно через електронний кабінет лише 29.01.2024, що підтверджується інформацією ЄСІТС…» визнаютсья колегією суддів такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до протоколу судового засідання від 29.01.2024р. в ньому з 12-00 до 12-04 від Васильківської окружної прокуратури приймав участь « Прокурор Стешенко В.Є. , посвідчення № 075793» (т.1 а.с. 180)

Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області дві 29.01.2024р. « від відповдіача першого не приєднали з технічних причин до відеоконференції» .

В судовому засіданні прокурор Деркач І.П. визнала відповідність фактичним обставинам справи вищезазначені обставини, про які йдеться в у вищезазначеній ухвалі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : 11:40 29.01.2024 Господарським судом Запорізької області не було проведено судового засідання в режимі відеоконференції взагалі, всупереч кількагодинного очікування підключення до відеоконференції відповідачем 1 в особистому кабінеті системи та повного забезпечення зв`язку зі сторони відповідача, суд першої інстанції навіть не намагався підключити відповідача до конференції, що підтверджується матеріалами системи ЄСІТС та підсистеми «Електронний суд».

Всупереч вказаним обставинам, суддею суду першої інстанції постановлено ухвалу у справі від 29.01.2024 про закриття підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті, прийнято від повідь на відзив на позов.

Таким чином, суд попередньої інстанції протиправно та з порушенням процесуального законодавства, процесуальних строків приймає відповідь на відзив, поданий позивачем після проведення підготовчого засідання без участі інших сторін, в тому числі відповідача 1, та ігнорує право відповідача 1 на подання своїх заперечень відповідно до вимог ухвали суду та норм діючого ГПК України.

Матеріали справі свідчать, що судом прийнято відповідь на відзив після закриття підготовчого провадження та залишено без уваги, подані з дотриманням норм процесуального законодавства заперечення відповідача у справі, що могли мати вирішальний вплив для справи, оскільки містили нормативне обґрунтування та практичне застосування перебігу строків позовної давності для спірних правовідносин та необхідності їх застосування у справі.

Звертаю увагу суду апеляційної інстанції, що матеріали системи «Електронний суд», в тому числі відсутність протоколу судового засідання 29.01.2024, відсутність протоколу та звіту відеоконференцзв`язку, відсутність запрошення та підключення учасника справи до відеоконференції, відсутність створеної конференції судом, свідчить, що судом взагалі не проводилось це засідання, або проведене з порушенням вимог ГПК України - без участі сторін, явка яких визнана обов`язковою…» відхиляються колегією суддів як такі, що не підтверджено наявними в матеріалах справи доказами і спростовуються твердженнями прокурора щодо дотримання судом порядку ведення судового засідання. Відповідні ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду покладаються на скаржника, що цілком узгоджується з положеннями частини 4 статті 13 та частини 5 статті 197Господарського процесуального кодексу України

Щодо доводів апеляційної скарги в частині оспорення апелянтом процесуального представництва контролюючого органу, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч. 4-5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Прокурор зазначає, що у даному випадку пред`явлення позову прокурором зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «НВФ ПРОМ-ПАК» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 5 цього Закону закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Проте порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, учасниками закупівель нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.

Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

За сталою практикою Верховного Суду у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган.

У цій справі прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Східного офісу Держаудитслужби з огляду на таке.

За приписами ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють, в тому числі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю серед іншого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна у бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом п. 1, 7-8, 10 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів тощо.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 3, 9 п. 4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Державна аудиторська служба України, як орган, який здійснює фінансовий контроль, під час моніторингу публічних закупівель має право, при виявлені випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

З урахуванням наведеного, Держаудислужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно з додатком 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до п. 1 Положення у складі Східного офісу утворені як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій та Кіровоградській областях. Ці управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Східний офіс Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Васильківська окружна прокуратура Запорізької області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 25.10.2023 на адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області направила лист № 51-3024вих-23, яким проінформувала їх про встановлені факти щодо проведених торгів, укладення Договору та рішення Антимонопольного комітету України та просила надати оцінку вказаним фактам з метою самостійного зверненню до суду із відповідним позовом.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 20.11.2023 № 040831-17/3782-2023 повідомлено, що органами державного фінансового контролю заходи реагування шляхом пред`явлення позову до суду не вживались та не плануються.

Як вбачається з цього листа, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області не вживало та не планує вживати жодних заходів із захисту порушених інтересів держави за фактами, викладеними у листі Васильківської окружної прокуратури.

У цьому зв`язку слід також враховувати п. 58 постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 в якому вказано, що з листа Держаудитслужби дійсно випливає, що цей орган навіть після отримання інформації від прокурора про можливі порушення законодавства про публічні закупівлі не планував проводити перевірку і не збирався звертатися до суду, що дійсно може бути кваліфіковано як бездіяльність органу.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість звернення прокурора у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області та наявність підстав для представництва інтересів.

Отже, колегія суддів вважає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді за поданим у даній справі позовом згідно визначеного позивача. При поданні даного позову прокурор не замінює позивача та не є їх альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені.

Щодо необхідності застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу стаття 258 Цивільного кодексу України не встановлює спеціальної позовної давності до вимог про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами, строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, розпочався з 15.07.2021, з дати, коли позивач і прокурор могли довідатися про порушення укладеним договором № 689(3)17УК/53-121-01-17-05692 від 22.11.2017 інтересів держави і суспільства з умислу ТОВ «НВФ ПРОМ-ПАК», а саме з дати рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 76-р/тк у справі № 02/20-18/54/41-20.

Апелянт стверджує про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків такої недійсності, оскільки позовні вимоги прокурора в частині стягнення отриманих коштів в межах правочину, фактично є вимогою про застосування адміністративно-господарських санкцій, строк застосування якої встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає, що апелянтом помилково ототожнені адміністративно-господарські санкції, передбачені окремим розділом Господарського кодексу України та наслідки недійсності правочину, внаслідок умислу однієї із сторін правочину, якщо вони порушили інтереси держави і суспільства.

Щодо розгляду справи по суті колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З приписами ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частиною 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що у ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).

У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.

У п. 68 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.

За приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України стягнення в дохід держави одержаного чи належного за зобов`язанням здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства договір був повністю або частково виконаний хоча б однією із сторін. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Щодо безпосередньо наслідків такої недійсності зобов`язання, то при наявності наміру лише в однієї із сторін зобов`язання, все отримане стороною, яка вчинила протиправний правочин, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане іншою стороною, яка такого наміру не мала, або належне їй на відшкодування виконаного, стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін цього правочину.

Отже, правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є заходом цивільно-правової відповідальності, що полягає у припиненні права власності на майно, яке переходить у власність держави. Фактично це повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка не мала умислу вчинити правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала умисел вчинити правочин, визнаний судом недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного.

Враховуючи необхідність захисту публічних інтересів держави і суспільства, особливі правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, в умовах боротьби з корупційними явищами в державі є доцільним та обґрунтованим задля забезпечення виконання державою своїх завдань перед суспільством та людиною. Це сприяє більш ефективному захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин та захисту інтересів держави і суспільства цивільно-правовими заходами.

У даному випадку, прокурор звернувся до суду з оскарженням договору у зв`язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства та просить визнати його недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України. При цьому, враховуючи наявність умислу лише у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Пром - Пак» як сторони оспорюваного договору, одержані ним за цим правочином 14 549 993, 64 на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України необхідно повернути Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - іншій стороні договору, а з неї стягнути у дохід держави.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права неодноразово викладалися і в постановах Верховного Суду (зокрема від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15).

Тобто, для прийняття рішення зі спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Закон України "Про публічні закупівлі", як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що, зокрема, суперечить інтересам держави та суспільства, у п. 32-33 постанови від 10.06.2021 вказав, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково - технічного прогресу.

Держави - учасниці Конвенції ООН проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003, беручи до уваги принципи належного управління державними справами й державним майном, справедливості, відповідальності й рівності перед законом і необхідність забезпечити добропорядність, домовилися про те, що цілями Конвенції є, зокрема, заохочення чесності, відповідальності й належного управління громадськими справами й державним майном (преамбула та ст. 1 Конвенції).

У сфері державних закупівель та управління державними фінансами кожна Держава - учасниця, зокрема й Україна, вживає згідно з основоположними принципами своєї правової системи необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які ґрунтуються на прозорості, конкуренції та об`єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними (ч. 1 ст. 9 Конвенції ООН проти корупції).

Отже, порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендеру призводять до незабезпечення положень Конвенцій та підриву авторитету України.

Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства.

Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Близька за змістом правова позиція, висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19).

Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держави володіти, доцільно, ощадливо, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо, так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Виконання зобов`язань за оскаржуваним правочином, укладеним із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства (цієї ж позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначено у постанові Касаційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №904/5558/20).

Одночасно слід враховувати загальні засади цивільного законодавства до яких, у тому числі, належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Вчинення ТОВ «НВФ Пром - ПАК» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» з придбання «Протигази ДК 021: 2015:35810000-5- Індивідуальне обмундирування CPV : 35810000-5» (ідентифікатор публічної закупівлі UA - 2017 -08-14- 000046-а), підтверджується рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 року № 76-р/тк у справі № 02/20 - 18/54/41-20.

Антимонопольний комітет України в особі тимчасової адміністративної колегії своїм рішенням встановив порушення вимог законодавства , яке полягало у спотворенні його учасниками ( ТОВ «НВФ Пром- ПАК»), результатів торгів, дії учасників були спрямовані на здобуття перемоги у процедурі закупівлі шляхом домовленостей з іншим учасником.

В результаті вчинення ТОВ «Запорожметалресурс» та ТОВ «НВФ «Пром - ПАК» антиконкурентних узгоджених дій, змагання між вказаними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалось, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги перед іншими учасниками торгів.

Завідомо суперечлива мета дій ТОВ «НВФ «Пром - ПАК» полягала у тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Неправомірна поведінка ТОВ «НВФ «Пром - ПАК», що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Колегія суддів зауважує, що доводи скаржника стосовно того, що «…Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (відповідача-1) за менші кошти.

Матеріали справи не містять доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача-1) цінових пропозицій.

Відсутні докази того, що товар за Договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Крім того, умови оспорюваного Договору були виконані його сторонами у повному обсязі, зокрема, відповідачем-1 перераховано відповідачу-2 грошові кошти у та прийнято від відповідача-2 товар, поставка якого є предметом договору.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем-2 товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов Договору.

З огляду на наведене, підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а тому суд безпідставно дійшов висновку про задоволення позову….» зводяться до тверджень апелянта про те, що процедура проведення публічної закупівлі проведена відповідно до закону, а спірний договір на цей час є фактично виконаним.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що процедура закупівлі формально відповідала нормам Закону України "Про публічні закупівлі" в частині її початку, проведення та підведення підсумків. Натомість, прокурором пред`явлено даний позов з приводу вчинення ТОВ «НВФ «Пром - ПАК» та ТОВ «Запорожметалресурс» антиконкурентних узгоджених дій, що спотворили результат публічної закупівлі, тобто порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зокрема, прокурором не оспорюються дії замовника щодо прийняття конкретних рішень під час проведення процедури закупівлі та виконанні спірного договору.

Враховуючи, що ТОВ «НВФ «Пром - ПАК» порушило законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного відповідаче-1 тендера, уникнувши установлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунувши конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, у незаконний спосіб одержавши право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що така поведінка суб`єкта господарювання не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

До аналогічного висновку прийшов й Верховний Суд, зазначивши у п. 46 постанови від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, що договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 ЦК України як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. Взаємовиключні висновки судів щодо нікчемності такого договору (суд першої інстанції визнав такі обставини недоведеними, а суд апеляційної інстанції навпаки доведеними), що мали наслідком відмову у позові, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм ст. 228 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи господарським судом правомірно визнано недійсним договір поставки товару від 22.11.2017 року № 689 (3) 17УК/53-121-01-17-05692, укладений між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Пром - ПАК" та підставно стягнуто з останнього на користь Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу " Запорізька атомна електрична станція" грошові кошти у розмірі - 14 549 993,64 грн, а з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу " Запорізька атомна електрична станція", одержані ним за цим рішенням кошти - 14 549 993, 64 грн у дохід держави.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2024 у справі №908/38/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2024 у справі №908/38/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2024 у справі №908/38/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн покласти на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус