Ухвала

від 03.12.2024 по справі 904/8850/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги на дії

(бездіяльність) державного виконавця

03.12.2024м. ДніпроСправа № 904/8850/14

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А.,

за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

та представників:

від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі": Яцишин О.Й.

від Дніпропетровського обласного центру зайнятості: не з`явився

від УВД ФСС в Дніпропетровській області: не з`явився

від Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області: не з`явився

від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: не з`явився

від боржника: не з`явився

від ліквідатора: Штогрин С.В.

від П`ятихатської міської ради (скаржника): Мікуліч С.В.

від відділу примусового виконання рішень: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу П`ятихатьської міської ради (ідентифікаційний код 44045391) на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

у справі:

за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до боржника Комунального підприємства П`ятихатської Міської ради "П`ятихатський водоканал"

про визнання банкрутом Суддя Примак С.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду 24.10.2024 від П`ятихатьської міської ради (ідентифікаційний код 44045391) за допомогою системи "Електронний суд" надійшла скарга (вх. суду №49349/24 від 24.10.2024) на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до якої скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74194159, винесену заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міхіною Ольгою Іванівною.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2024 призначено розгляд скарги П`ятихатської міської ради (вх. № 49349/24 від 24.10.2024р.) у судовому засіданні на 07.11.2024 на 12:30 год, зобов`язавши Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати до суду письмові пояснення стосовно поданої скарги П`ятихатської міської ради.

До господарського суду 24.10.2024 від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №51664/24 від 07.11.2024) на скаргу П`ятихатської міської ради на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2024 було зокрема відкладено розгляд скарги П`ятихатської міської ради на 03.12.2024 на 11:00 год, зобов`язавши ліквідатора Комунального підприємства П`ятихатської Міської ради "П`ятихатський водоканал" - арбітражного керуючого Штогрина Сергія Вікторовича надати до господарського суду письмові пояснення стосовно скарги П`ятихатської міської ради та інформацію про стан виконавчого провадження №74194159.

До господарського суду 20.11.2024 від ліквідатора за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №54035/24 від 20.11.2024) на скаргу П`ятихатьської міської ради на дії (бездіяльність) державного виконавця.

До господарського суду 28.11.2024 від П`ятихатьської міської ради (ідентифікаційний код 44045391) за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №55343/24 від 28.11.2024) на письмові пояснення стосовно скарги.

У призначене судове засідання 03.12.2024 з розгляду скарги з`явилися повноважні представники АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", П`ятихатської міської ради (скаржника) та ліквідатор банкрута. Інші повноважні представник учасників справи (сторін) у вказане судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Згідно із положеннями частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення повноважних представників учасників справи.

У судовому засіданні 03.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали господарського суду.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті скарги,

ВСТАНОНВИВ:

Як вказано вище, до господарського суду П`ятихатьською міською радою подано скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до якої скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74194159, винесену заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Міхіною Ольгою Іванівною.

Вказана скарга П`ятихатьською міською радою подано скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця обґрунтована наступним:

- порушенням пункту 4 розділу І інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2024, що проявляється на думку скаржника у порушенні підвідомчості виконання рішення суду, з огляду на суму стягнення визначену рішенням апеляційного суду та виконавчим документом;

- порушенням пункту 4 розділу І, пункту 2 розділу ІІІ інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2024, що проявляється на думку скаржника у незазначені повного найменування для юридичних осіб, а саме інформації про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;

- порушенням статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", що проявляється на думку скаржника у відкритті виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника;

- порушенням пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2024, що проявляється на думку скаржника у невідповідності надісланого на адресу боржника паперового екземпляру про відкриття виконавчого провадження вимогам інструкції.

Господарський суд, дослідивши подану скаргу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку відмовити у задоволенні поданої скарги, з наступних підстав.

Щодо порушенням пункту 4 розділу І інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2024, що проявляється на думку скаржника у порушенні підвідомчості виконання рішення суду, з огляду на суму стягнення визначену рішенням апеляційного суду та виконавчим документом, господарський суд зазанчає наступне.

Підпунктом 2 пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, визнено випадки, коли виконання рішень здійснюється Відділом примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, а саме:

- відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

- відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Виходячи з вказаного, у першому випадку, дані положення інструкції стосується саме специфічних суб`єктів боржників: міських, районних або селищних рад, до яких в тому числі належить П`ятихатська міська рада. Вказані положення не містять обмежень щодо суми стягнення. У другому випадку вказані положення всіх суб`єктів боржників, як фізичних так і юридичних осіб, за умови, що сума стягнення сягає 25-50 млн.грн. Тобто, відсутні обмеження по суб`єкту, але наявні обмеження по сумах.

Слід звернути увагу на те, що вищеперелічені абзаци п`яти та шостий розділені між собою таким знаком пунктуації, як крапка з комою, що чітко розділяє ці два абзаци та цих два випадки, коли виконання рішення суду здійснюється саме Відділом примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.

З врахуванням наведеного, доводи П`ятихатської міської ради щодо невідповідності суми стягнення в розмірі майже 3,5 млн. грн. за наказом господарського суду від 26.05.2023 встановленим інструкцією лімітам є необґрунтованими.

Щодо порушенням пункту 4 розділу І, пункту 2 розділу ІІІ інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2024, що проявляється на думку скаржника у незазначені повного найменування для юридичних осіб, а саме інформації про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ, а також випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини) та назву.

Оскільки П`ятихатська міська рада є органом місцевого самоврядування, в її найменуванні не обов`язково повинна міститися інформація про її організаційно-правову форму орган місцевого самоврядування.

Слід також зазначити, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2023 містить вичерпну інформацію стосовно боржника, а саме найменування боржника, його адресу реєстрації та ідентифікаційний код.

Крім того, положеннями абзацу 2 частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Тобто, зміна найменування боржника не є підставою для повернення виконавчого документу, оскільки державний виконавець в праві самостійно змінити повне найменування боржника своєю постановою.

З врахуванням наведеного, доводи П`ятихатської міської ради щодо невідповідності суми стягнення в розмірі майже 3,5 млн. грн. за наказом господарського суду від 26.05.2023 встановленим інструкцією лімітам є необґрунтованими.

Щодо порушенням статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", що проявляється на думку скаржника у відкритті виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника, господарський суд зазначає наступне.

Боржником у даному виконавчому провадженні є орган місцевого самоврядування, такий як міська рада а саме П`ятихатьська міська рада (ідентифікаційний код 44045391).

Як вказано вище, відповідно абзацу п`ятого пункту 4 розділу I інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2024, із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 4224/5 від 27.12.2019, встановлено, що до Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

Враховуючи те, що боржником у виконавчому провадженні є П`ятихатьська міська рада (ідентифікаційний код 44045391, абз. 5 п. 4 Інструкції унеможливлює відкриття виконавчого провадження за місцем знаходженням майна боржника П`ятихатської міської ради, а саме Жовтоводсько-П`ятихатським відділом державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Відтак, Відділ примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є належним та повноваженим органом для виконання Наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2023 у справі № 904/8850/14.

Таким чином, доводи П`ятихатьської міської ради щодо порушенням статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" є необґрунтованими.

Щодо порушенням пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2024, що проявляється на думку скаржника у невідповідності надісланого на адресу боржника паперового екземпляру про відкриття виконавчого провадження вимогам інструкції, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено відповідну Постанову про відкриття виконавчого провадження, що в повній мірі відповідає п. 6 розділу І Інструкції.

На документи, передбачені абз. 1 п. 6 розділу І Інструкції, які формуються виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження, накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Як випливає з наданої до господарського суду копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2024 у ВП № 74194159, остання містить кваліфікований електронний підпис, що також відповідає наведеним вище вимогам.

Пунктом 7 розділу І Інструкції передбачено, що Постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. строку і порядку набрання чинності постановою.

Як випливає з самої Постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2024 вона в повній мірі відповідає як Закону України "Про виконавче провадження", так і п. 7 Інструкції, що в повній мірі спростовує доводи П`ятихатської міської ради, викладені в скарзі.

Абзацом 4 п. 6 розділу І Інструкції визначено, що у разі надсилання копії документа учасникам виконавчого провадження в паперовій формі на паперовій копії проставляється відмітка про те, що відповідний документ є паперовою копією електронного документа, яка засвідчується підписом державного або приватного виконавця та скріплюється печаткою.

Абзацом 14 п. 7 розділу І Інструкції визначено, якщо постанова надсилається у формі електронного документа, на таку постанову накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

Доводи скаржника викладені у скарзі, зводяться до претензії щодо оформлення постанови про відкриття виконавчого провадження, що аж ніяк не може бути підставою для, її скасування, оскільки за своїм змістом вона у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, якщо скаржник маючи сумніви до екземпляру постанови виконавчого документа мав змогу перевірити його відповідність за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження, маючи ідентифікатор та код доступу.

Таким чином, вказані доводи П`ятихатьської міської ради є необґрунтованими.

Щодо письмових пояснень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), господарський суд зазначає наступне.

Згідно із нормами статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках і приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частина четверта статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому Законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений Законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним Банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, то здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Водночас, органи та установи, зазначені в частинах першій третій статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", не є органами примусового виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

У відповідності до Порядку № 845 рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Дана постанова визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 боржником є визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Отже, органи Державної казначейської служби України виконують судові рішення щодо боржників, відповідні рахунки яких відкриті у органах Казначейства.

З матеріалів справи вбачається, що листом Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області №04-06-06/14099 від 18.10.2023 ліквідатору були повернуті документи пред`явлені до виконання на підставі пункту 9 Порядку № 845.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені - законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, рахунки відкриті в органі казначейства, використовуються виключно для зарахування коштів єдиного внеску.

Фінансування пенсійних виплат та видатків на утримання органів Пенсійного Фонду України проводиться не через рахунки відкриті в органах казначейства, а через рахунки відкриті в установах банків. Згідно пункту 2 статті 76 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банк.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 № 25-р в якості уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України визначено АТ "Ощадбанк.

Чинним законодавством не передбачено повноважень органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснювати списання коштів з рахунків боржника відкритих в банківських установах, натомість такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Пункт 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" конкретизує особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, а саме: Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Разом з тим, частиною 2 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є територіальним органом Пенсійного фонду України.

Аналіз норм про примусове стягнення коштів з державного органу за рішенням суду та обставин, що склалися з приводу виконання наказу господарського суду, свідчать:

- у справі боржник є державним органм

- боржник не має відкритих рахунків за своїм місцезнаходженням в органах Казначейства Дніпропетровської області - що унеможливлює безспірне списання органами Казначейства коштів з таких рахунків через їх відсутність (відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку № 845);

- жоден інший нормативно-правовий документ, зокрема Закон України "Про виконавче провадження", не передбачає повноважень та інструментів органів Казначейства здійснювати примусове виконання рішення суду у інші способи, ніж визначені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку № 845;

- чинним законодавством не передбачено повноважень органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснювати примусове списання коштів з рахунків боржника в банках, натомість такі права мають органи Державної виконавчої служби відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження";

- наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2024 у справі №904/8850/14 підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документу, що видається судом.

Як зазначалося, статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, як вказано вище, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із положеннями статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункті 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне у задоволенні скарги (вх. суду №49349/24 від 24.10.2024) П`ятихатьської міської ради (ідентифікаційний код 44045391) на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відмовити.

Керуючись статтями 15, 27, 74 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 233, 234, 235, 255, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, статтею 60 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги (вх. суду №49349/24 від 24.10.2024) П`ятихатьської міської ради (ідентифікаційний код 44045391) на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили - 03.12.2024 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 03.12.2024.

Суддя С.А. Примак