Рішення

від 03.12.2024 по справі 904/4506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4506/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (м. Дніпро)

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у загальному розмірі 125 644 грн. 24 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (далі - відповідач) плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у загальному розмірі 125 644 грн. 24 коп., з яких:

- 121 734 грн. 72 коп. - плата за користування вагонами.

- 3 929 грн. 52 коп. - збір за зберігання вантажів.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-05393056/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Отже, ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" було приєднано АТ "Українська залізниця" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом;

- у жовтні 2023 року на адресу відповідача на станцію Діївка Придніпровської залізниці по накладним №№ 36391, 36389, 36388, 36395 надійшли власні порожні вагони (вантаж на своїх вісях) №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868. Перевізні документи були розкредитовані вантажоодержувачем 27.10.2023, проте вагони (вантаж на своїх вісях) тривалий час не забиралися з колій станції. Спірні вагони відповідно до актів загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 були затримані на коліях станції Діівка Придніпровської залізниці з вини ПРАТ "Дніпровський металургійний завод". Вагони були забрані 24.11.2023 о 15:30 год., що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів № 886;

- за час знаходження вищевказаних вагонів на коліях станції Діївка була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 101 445 грн. 60 коп. (без ПДВ), яка була включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збір за зберігання вантажу у розмірі 3 274 грн. 60 коп. (без ПДВ) по накопичувальній картці № 26119001. Загальна сума нарахувань склала 125 644 грн. 24 коп. (з ПДВ);

- відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка були підписані представником відповідача із запереченнями, щодо того, що цистерни прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі та простоювали на станції Діївка в очікуванні видачі акту форми ВУ-25М. Проте позивач із запереченнями відповідача не погоджується, оскільки порожні власні вагони прибували на станцію Діївка, як вантаж на своїх вісях і тому несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивести вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом. По станції Діївка були складені Повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона № 8376, 8375, 8378, 8377 від 28.10.2023, проте вагони стороною відповідача не забирались зі станційних колій, що є безпідставним, та як наслідок враховуючи вимоги Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів відповідно були нараховані належні залізниці платежі. Відмова відповідача здійснити оплату зазначених сум стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Ухвалою суду від 21.10.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 51567/24 від 06.11.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини невиконання відповідачем свого обов`язку щодо здійснення плати за користування вагонами за час, протягом якого вагони № 50743178, № 70552930, № 70553771, № 70734868, які надійшли за залізничними накладними №№ 36391, 36389, 36388, 36395 простоювали на коліях станції Діївка Придніпровської залізниці з вини відповідача в період з 28.10.2023 по 24.11.2023 о 15:30 год., про що складені Акти загальної форми №№ 1281, 1368, 1108. На підставі зазначених Актів станцією Діївка Придніпровської залізниці були оформлені відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 23119014, № 23119015, № 23119016, № 23119017 та накопичувальна картка № 26119001, які відповідач не узгодив та виклав у них свої заперечення. Заперечення відповідача полягали в тому, що вагони-цистерни, що 27.10.2023 прибули на станцію Діївка Придніпровської залізниці № 50743178, № 70552930, №70553771, № 70734868 за залізничними накладними №№ 36391, 36389, 36388, 36395 прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі (магістральні та головні частини) простоювали на ст. Діївка Придніпровської залізниці в очікуванні Акта форми ВУ-25М, тому що Акти форми ВУ-23М, складені на ст. Діївка Придніпровської залізниці по прибуттю, не відповідають дійсним пошкодженням вагонів-цистерн. Розбіжності в Актах не дають змоги коректно оцінити вартість ремонту і відправити вагони в ремонт;

- відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати. З метою визначення плати та порядку користування вагонами і контейнерами суб`єктами підприємницької діяльності відповідно до статті 119 Статуту, Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 затверджені Правила користування вагонами і контейнерами (далі - Правила № 113). Відповідно до пункту 19 Правил № 113 підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила № 334), передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми. Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Відповідно до пункту 20 Правил № 334 Акт про пошкодження вагона (контейнера) (форма ВУ-25М) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту. Згідно з пунктом 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди;

- 27.10.2023 на станцію Діївка Придніпровської залізниці за залізничними накладними №№ 36391, 36389, 36388, 36395 зі станції Вояни, Словакія (приймаюча станція Ужгород УЗ) вагони - цистерни № 50743178, № 70552930, № 70553771, № 70734868 прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі (магістральні та головні частини). Для засвідчення зазначених обставин представником позивача та відповідача був складений Акт загальної форми ГУ-23 від 27.10.2024. Однак, в порушення пункту 20 Правил № 334 відповідачем не складено та не надано відповідачу Акт про пошкодження вагонів-цистерн (форма ВУ-25М). В свою чергу, правління позивача телеграмою № Ц-4-83/1145-20 від 24.06.2020 зазначило, що протягом 2019 року регіональними філіями Акціонерного товариства "Українська залізниця" було зафіксовано 25 957 випадків розукомплектування вантажних вагонів, а тому з метою встановлення єдиної процедури оформлення, розслідування та повідомлення про факти розукомплектування вантажних вагонів встановлено певний порядок дій з 01.07.2020 при виявленні розукомплектованих вагонів, зокрема в пункті 1 телеграфи зазначеного, що забороняється відправлення розукомплектованих вагонів, окрім випадків надсилання їх в ремонт, обстеження або ліквідацію за умови наявності повідомлення до правоохоронних органів, проведення розслідування та оформлення всіх відповідних матеріалів, ВУ-23М, ВУ-26М. Пункт 2 вказаної телеграми передбачає, що при виявленні розукомплектованого вантажного вагона, який знаходиться на коліях станції: розукомплектований вагон в обов`язковому порядку переводиться в неробочий парк до ТОв-2 шляхом передачі повідомлення 1353 (ВУ-23М) з введенням коду несправності 455 та внесення інформації до АРМу "Облік надходження на залізницю розобладнених вагонів" та оформлюється повідомлення до правоохоронних органів (підпункт 2.1.); у випадку не переведення розукомплектованих вагонів до неробочого парку та відправлення таких вагонів робочим парком у складі поїзду, подальші витрати з відновлення таких вагонів обліковуються у витратах структурного підрозділу регіональної філії, працівники якого не забезпечили переведення вагонів до неробочого парку та відправили його у складі поїзда (підпункт 2.2.);

- так, 28.10.2023 відповідачем отримані копії Повідомлень форми ВУ-23М № 8375, №8376, № 8377, № 8378 про ремонт або технічне обслуговування вагонів № 50743178, №70552930, № 70553771, № 70734868 із введенням коду несправності 455 та найменуванням несправності "Розкомплектування ручного гальма стоянки", вид необхідного ремонту "ТОВ-2", а в графі "куди подати вагон" нічого не зазначено. Кожен випадок прибуття розукомплектованого вагону керівником вагоноремонтного підрозділу або начальником ПТО за участю представників суміжних структурних підрозділів (в разі необхідності їх залучення) розслідується за місцем виявлення протягом доби. При цьому протягом одного робочого дня приймається рішення щодо наявності винних осіб в розукомплектуванні вагону або в приховуванні фактів розукомплектування. Матеріали службового розслідування оформлюються протоколом. Під час службового розслідування враховується маршрут прямування поїзду (в якому виявлені розукомплектовані вагони) від станції проведення попереднього технічного обслуговування вагонів або повного випробування автогальм поїзду до станції, де були виявлені розукомплектовані вагони, а саме: інформація поїзного диспетчера згідно з виконаним графіком руху поїздів та локомотивів бригади щодо зупинок поїзду на всьому шляху прямування, архів операцій з поїздом або вагонами, розшифрування швидкостемірної стрічки локомотиву поїзда тощо (пункт 6 телеграми № Ц-4-83/1145-20 від 24.06.2020);

- відповідно до протоколу № ДС-06/03 оперативної наради, при начальнику станції Діївка від 31.10.2023, за участі представників позивача, останніми встановлено, що 27.10.2023 о 15 год. 45 хв. на станцію Діївка на 6-ту колію був прийнятий поїзд № 3551, в складі якого знаходилось згідно натурного листа 12 вагонів: 11 порожніх цистерн на адресу ПрАТ "ДМЗ" та 1 одиниця обладнання на адресу ЕЧ-3, після закріплення рухомого складу, ДСП Півень. Н.М надала команду о пред`явлені до технічного і комерційного огляду вище вказаного поїзда по прибуттю згідно з вимогами Технологічного процесу роботи станції. Після закінчення технічного та комерційного огляду о 16 год. 10 хв. згідно із записом в книзі форми ВУ-14, ОВР Чуприною В.В. було виявлено розобладнання гальмового обладнання у наступних вагонів: № 70553805; 70552930; 70734868; 50743178, на що був складаний Акт загальної форми ГУ-23 від 27.10.2023 за підписами ОВР Чуприни В.В. та агента ПрАТ "ДМЗ" Цигель О.М. Згідно з вимогами СТП 04-111:2021 працівниками ВЧДЕ-16 були оформлені повідомлення № 8376;8375; 8377; 8378 за формою ВУ-23М про розобладнання вказаних вагонів та надані працівникам ПрАТ "ДМЗ" 28.10.2023. Також, згідно з вимогами працівниками ВЧДЕ-16 надано повідомлення правоохоронним органам на станції Дніпро-Головний, який зареєстрований за № 2243 від 28.10.2023 про випадок прибуття розобладнанних вагонів в добу 27.10.2023. За наслідками наради постановлено: 1) з випадком розобладнання вагонів ознайомити причетних працівників станції на перед змінних інструктажах; 2) вини працівників станції в розообладнанні вище вказаних вагонів не встановлено; 3) керівництву ВЧДЕ-16 розглянути можливість в надані відповідних документів згідно з вимогами законодавства; 4) виконання протокольного рішення залишено за собою. Проте, позивачем в порушення пункту 20 Правил № 334, а також єдиної процедури оформлення, розслідування та повідомлення про факти розукомплектування вантажних вагонів, доведеної до відома відповідача телеграмою № Ц-4-83/1145-20 від 24.06.2020, не здійснено належне розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів-цистерн, які прибули на адресу відповідача, який є їх суборендарем, та як наслідок, не встановлено винних осіб у розукомплектуванні вагонів. Так, відповідач, як суборендар та отримувач вагонів, листом від 30.10.2023 за вих. № 1190/647 звернувся 31.10.2024 до начальника ВЧДУ-16 структурного підрозділу "Вагонне депо Кам`янське" із заявою про надання Акту про пошкодження вагонів № 50743178, № 70552930, № 70553771, № 70734868, які слідували за залізничними накладними №№ 36391, 36389, 36388, 36395 у порожньому стані. У відповідь на зазначену заяву відповідача, 07.11.2023 від вагонного депо Кам`янське надійшла відповідь з проханням юридично підтвердити причетність ПрАТ "ДМЗ до вагонів №50743178, №70552930, № 70553771, № 70734868. У подальшому, 08.11.2023 відповідач листом за вих. № 1190/666/1 повторно звернувся до начальника ВЧДУ-16 структурного підрозділу "Вагонне депо Кам`янське" із заявою про надання Акту про пошкодження вагонів №50743178, №70552930, № 70553771, № 70734868, до якої були долучені документи які підтверджують суборенду спірних цистерн ПрАТ "ДМЗ". У відповідь на зазначену заяву відповідача 09.11.2023 від Вагонного депо Кам`янське надійшла відповідь, в якій повідомлялось, що оформити та надати оригінали форми ВУ-25М не має можливим, також зазначалось про втрату чинності телеграфної вказівки за № Ц-4-26-1518-18 від 14.05.2018 з 01.07.2020. У подальшому, 13.11.2023 відповідач листом за вих. № 08/675 повторно звернувся до начальника ВЧДУ-16 структурного підрозділу "Вагонне депо Кам`янське" із заявою про надання Акту про пошкодження вагонів № 50743178, № 70552930, № 70553771, № 70734868, а також, 21.11.2023 відповідач звернувся до Начальника РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" з проханням втрутитись у вирішення питання надання належним чином оформлених Актів форми ВУ-25М, після чого 23.11.2023 власноруч представнику відповідача на ст. Діївка були надані наступні Акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М: Акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М б/н, складений 28.10.2023, про те, що пошкодження вагону № 50743178, яке відбулось унаслідок розукомплектування на "прибув поїздом № 3551 27.10.2023 зі станції Ужгород 381000" з вини "винна особа не встановлена", перелік пошкоджень "розукомплектування головної частини повітророзподільника", вартість пошкоджених деталей не встановлена та буде визначена після проведення ремонтних робіт, вагон підлягає "поточному ремонту", термін прибирання вагону зі станції та інші графи Акту про пошкодження вагону не заповнені; Акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М б/н, складений 28.10.2023, про те, що пошкодження вагону № 70553771 відбулось унаслідок розукомплектування на "прибув поїздом № 3551 27.10.2023 зі станції Ужгород 381000" з вини "винна особа не встановлена", перелік пошкоджень "розукомплектування головної частини повітророзподільника", вартість пошкоджених деталей не встановлена та буде визначена після проведення ремонтних робіт, вагон підлягає "поточному ремонту", термін прибирання вагону зі станції та інші графи Акту про пошкодження вагону не заповнені; Акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М б/н, складений 28.10.2023, про те, що пошкодження вагону № 70552930 відбулось унаслідок розукомплектування на "прибув поїздом № 3551 27.10.2023 зі станції Ужгород 381000" з вини "винна особа не встановлена", перелік пошкоджень "розукомплектування головної частини повітророзподільника", вартість пошкоджених деталей не встановлена та буде визначена після проведення ремонтних робіт, вагон підлягає "поточному ремонту", термін прибирання вагону зі станції та інші графи Акту про пошкодження вагону незаповнені; Акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М б/н, складений 28.10.2023, про те, що пошкодження вагону № 70734868 відбулось унаслідок розукомплектування на "прибув поїздом № 3551 27.10.2023 зі станції Ужгород 381000" з вини "винна особа не встановлена", перелік пошкоджень "розукомплектування головної частини повітророзподільника", вартість пошкоджених деталей не встановлена та буде визначена після проведення ремонтних робіт, вагон підлягає "поточному ремонту", термін прибирання вагону зі станції та інші графи Акту про пошкодження вагону не заповнений. Відповідно до пункту 23 Правил № 113 вартість ремонту та всі витрати, пов`язані з ремонтом пошкодженого вагона, зазначаються в акті про пошкодження вагона, який надається винній стороні для відшкодування збитків за пошкодження вагона. Проте, позивачем в порушення пункту 20 Правил № 334, а також єдиної процедури оформлення, розслідування та повідомлення про факти розукомплектування вантажних вагонів доведеної до відома відповідача телеграмою № Ц-4-83/1145-20 від 24.06.2020 не здійснено належне розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів-цистерн, які прибули на адресу відповідача, який є їх суборендарем, не встановлено винних осіб у розукомплектуванні вагонів, а також не надано своєчасно та належним чином оформлених Актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, який відповідно до пункту 19, 23 Правил № 113 є підставою для пред`явлення підприємствам, винним у пошкодженні вантажних вагонів, претензій щодо відшкодування збитків;

- спірні вагони були забрані 24.11.2023, після надання позивачем Актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М. Розукомплектування вагонів № 50743178, №70552930, № 70553771, № 70734868 виникло під час перевезення на шляху зі станції Ужгород до ст. Діївка, про що, в свою чергу, позивачем не було проведене належне розслідування та не було своєчасно складено та надано відповідачу Акти про пошкодження вагонів-цистерн (форма ВУ-25М), як це передбачено вимогами чинного законодавства, а саме: Статутом залізниць України, пунктом 19 Правил № 113 та пунктом 20 Правил № 334. Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них, в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати. Отже, оскільки вагони № 50743178, № 70552930, № 70553771, № 70734868 простоювали з причин, що залежать від позивача, позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 121 734 грн. 72 коп. та збору за зберігання вантажів в розмірі 3 929 грн. 52 коп. є неправомірними та такими що не підлягають задоволенню.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 52613/24 від 13.11.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Згідно з пунктом 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Відповідно до статті 121 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами. Відповідно до пункту 16 Правил користування вагонами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; (підпункт "б" пункту 16 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.09.2005 №540, дію змін до підпункту "б" пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, внесених згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.09.2005 № 540, зупинено з 28.02.2006 згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті "Урядовий кур`єр" від 07.03.2006 № 45; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами). Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери;

- у жовтні 2023 на адресу ПрАТ "ДМЗ" по накладним № 36391, 36389, 36388, 36395 надійшли власні порожні вагони (вантаж на своїх вісях) № 50743178, 70552930, 70553771, 70734868. Позивач зауважує, що перевізні документи були розкредитовані вантажоодержувачем 27.10.2023, але незважаючи на це ПрАТ "ДМЗ" вагони (вантаж на своїх вісях) тривалий час не забиралися з колій станції. Спірні вагони відповідно до актів загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 були затримані на коліях станції Діївка Придніпровської залізниці з вини ПрАТ "ДМЗ". За час знаходження вказаних вагонів на коліях станції Діївка відповідно до статей 119, 46 Статуту залізниць України та Правил користування вагонами та контейнерами та Правил зберігання вантажів станцією була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 101 445 грн. 60 коп. (без ПДВ), яка була включена до відомостей плати №№ 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збір за зберігання вантажів у розмірі 3 274 грн. 60 коп. (без ПДВ) по накопичувальній картці № 26119001. Вказані документи підписані були представником ПрАТ "ДМЗ" з зауваженнями щодо того, що цистерни прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі та простоювали на станції Діївка в очікуванні видачі акту форми ВУ-25М. Позивач звертає увагу, що порожні власні вагони прибували на станцію Діївка, як вантаж на своїх вісях, і тому несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивести вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом;

- позивач зауважує, що складені станцією Діївка Акти загальної форми ГУ-23 № 1281, №1368, № 1108, підтверджують факт затримки вагонів №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868 з вини ПрАТ "ДМЗ" після прибуття їх на станцію призначення Діївка, посилання відповідача стосовно того, що він очікував видачу Актів форми ВУ-25М, і тому не забирав вагони є безпідставним та необґрунтованим, так як, по-перше, Акти форми ВУ-25М були складені залізницею ще 28.10.2023 і затримки в їх складанні не було, по-друге, ані Правилами перевезень вантажів, ані будь-якими іншими нормативними документами не передбачено право вантажоодержувача відмовитись від приймання вантажу до видачі Актів форми ВУ-25 М. Позивач звертає увагу, що статтею 121 та пунктом 16 вищевказаних Правил передбачений вичерпний перелік, звільнення вантажовласника від нарахованої плати за користування вагонами. Таким чином, підстави, які б звільнили відповідача від нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів в даному випадку відсутні. Таким чином, нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів по вказаним вагонам проводилось у повній відповідності до Правил користування вагонами та контейнерами та Правил зберігання вантажів;

- посилання відповідача на порушення позивачем пункту 20 Правил складання актів, а також єдиної процедури оформлення, розслідування та повідомлення про факти розукомплектування вантажних вагонів, доведеної до відома відповідача телеграмою № Ц-4-83/1145-20 від 24.06.2020, щодо нездійснення належного розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів-цистерн, які прибували на адресу відповідача, який є їх суборендарем, та як наслідок, не встановлення винних осіб у розукомплектуванні вагонів, позивач зазначив таке. Порушень з боку позивача пункту 20 Правил складання актів не було, так як Акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25 М було складено залізницею 28.10.2023 і затримки щодо їх оформлення не було. Посилання на те, що позивач не здійснив належне розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів-цистерн, які прибували на адресу відповідача є безпідставними та необґрунтованими, так як предметом даного спору є стягнення плати за користування вагонами та контейнерами та збору за зберігання вантажів, а не стягнення збитків за розукомплектування вагонів. Таким чином, доводи відповідача в цій частині взагалі не стосуються суті спору. Позивачем надано до суду всі належні та допустимі докази, які б засвідчували підстави для нарахування та стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод".

Слід відзначити, що ухвалою суду від 21.10.2024, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідь на відзив на позовну заяву була надіслана позивачем відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та доставлена до Електронного кабінету відповідача - 12.11.2024 о 10:00, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про доставку документів да зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС №2050401.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Враховуючи вказане, граничним строком для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву було 18.11.2024.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання заперечень на відповідь на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву аргументів. У даному випадку додатково наданий строк, - більше двох тижнів, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 03.12.2024 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченого частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 21.11.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 20.12.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність підстав для нарахування плати за користування вагонами відповідно до відомостей форми ГУ-46 № 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці № 26119001; правомірність здійснення розрахунку заявлених до стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-05393056/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір, а.с.14-20).

У пункті 1.1. договору сторони визначили, що предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з пунктом 1.4. договору надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема, накладною, відомістю плати за користування вагонами, іншими документами.

Обов`язками замовника, за договором, зокрема, є: надання або організація надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплата послуг перевізника та інших платежів, належних Перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовування перевізнику витрат, пов`язаних із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та інші ( пункти 2.1.1., 2.1.4, 2.1.5. договору).

Відповідно до пункту 2.3.2. договору залізниця зобов`язана приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією, розміщеною у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів. Розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (пункт 4.1. договору).

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Доказів припинення, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Пунктом 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 № 856 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 за № 1316/9915 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що перевезення власних вагонів у завантаженому і порожньому стані у всіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з правилами оформлення перевізних документів. Згідно з пунктом 1.5. Правил оформлення перевізних документів перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора або орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

Слід відзначити, що порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок, у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1.

З матеріалів справи також вбачається, що у жовтні 2023 року на адресу відповідача на станцію Діївка Придніпровської залізниці по накладним №№ 36391, 36389, 36388, 36395 надійшли власні порожні вагони (вантаж на своїх вісях) №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868.

Перевізні документи були розкредитовані вантажоодержувачем 27.10.2023, проте вагони (вантаж на своїх вісях) тривалий час не забиралися з колій станції.

Спірні вагони відповідно до Актів загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 були затримані на коліях станції Діівка Придніпровської залізниці з вини ПрАТ "Дніпровський металургійний завод". Вагони були забрані 24.11.2023 о 15:30 год., що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів № 886.

За час знаходження вищевказаних вагонів на коліях станції Діївка позивачем була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 101 445 грн. 60 коп. (без ПДВ), яка була включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збір за зберігання вантажу у розмірі 3 274 грн. 60 коп. (без ПДВ) по накопичувальній картці № 26119001. Загальна сума нарахувань склала 125 644 грн. 24 коп. (з ПДВ).

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка були підписані представником відповідача із запереченнями, щодо того, що цистерни прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі та простоювали на станції Діївка в очікуванні видачі акту форми ВУ-25М.

Проте позивач із запереченнями відповідача не погоджується, оскільки порожні власні вагони прибували на станцію Діївка, як вантаж на своїх вісях і тому несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є, на думку позивача, порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивести вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом.

По станції Діївка були складені Повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона № 8376, 8375, 8378, 8377 від 28.10.2023, проте вагони стороною відповідача не забирались зі станційних колій.

Відмова відповідача здійснити оплату зазначених сум і стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування здійснюється на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут), який згідно зі статтею 2 визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 3 Статуту визначено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Згідно зі статтею 17 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

З матеріалів справи вбачаться, що у жовтні 2023 року на адресу відповідача на станцію Діївка Придніпровської залізниці по накладним №№ 36391, 36389, 36388, 36395 надійшли власні порожні вагони (вантаж на своїх вісях) №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868.

Спірні вагони відповідно до Актів загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 були затримані на коліях станції Діівка Придніпровської залізниці з вини ПрАТ "Дніпровський металургійний завод".

Вагони були забрані 24.11.2023 о 15:30 год., що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів № 886.

За час знаходження вищевказаних вагонів на коліях станції Діївка була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 101 445 грн. 60 коп. (без ПДВ), яка була включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збір за зберігання вантажу у розмірі 3 274 грн. 60 коп. (без ПДВ) по накопичувальній картці № 26119001. Загальна сума нарахувань склала 125 644 грн. 24 коп. (з ПДВ).

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка підписані були з запереченнями представником відповідача, який посилається на те, що цистерни прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі та простоювали на станції Діївка в очікуванні видачі акту форми ВУ-25М.

Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства України від 25.02.1999 № 113 за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера) (пункт 5 Правил).

Пунктом 6 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У відповідності до пункту 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (пункт 14 Правил користування вагонами і контейнерами).

Статтею 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Статтями 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.

Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів, одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресування - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки (пункт 8 Правил зберігання).

Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами, встановленими у пункті 2.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.

Так, після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберігання вантажів у вагонах (у тому числі контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тону вантажу. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441 до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 5,139.

Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, встановлені розміри плати за користування вагонами, зберігання вантажів та інші додаткові операції.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи вказане, з приводу правової позиції позивача, наявних у матеріалах справи доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у загальному розмірі 125 644 грн. 24 коп., з яких: 121 734 грн. 72 коп. - плата за користування вагонами та 3 929 грн. 52 коп. - збір за зберігання вантажів є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке:

- під час розгляду справи як позивач так і відповідач підтверджували факт виявлення 28.10.2023 на станції Діївка Придніпровської залізниця у спірних вагонах №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868, які надійшли по накладним №№ 36391, 36389, 36388, 36395, факту розукомплектування в процесі перевезення певних вузлів;

- у Повідомленнях форми ВУ-23М № 8376, № 8375, № 8377 та № 8378 у розділі найменування несправностей зазначено "розукомплектування ручного стоянкового гальма" (а.с.81-82 на звороті);

- в матеріалах справи наявне листування між позивачем та відповідачем (а.с.83, 88, 89-93), з якого вбачається, що з приводу вказаного факту розукомплектування вагонів в період з 30.10.2023 по 21.11.2023 між позивачем та відповідачем відбувалось документальне його оформлення та узгоджувались виявлені під час опису факту розукомплектування розбіжності. Так, з огляду на те, що спірні вагони є власністю третіх осіб, а у відповідача вагони перебували на праві користування, відповідачем на запит позивача (лист № 1153 від 07.11.2023), надавались позивачу відповідні докази правомірності перебування спірних вагонів у відповідача. Листами від 30.10.2023 № 1190/647, від 08.11.2023 № 1190/666/1, від 13.11.2023 № 08/675 та від 21.11.2023 № 68/683 відповідач просив позивача оформити та надати відповідачу Акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (а.с.89, 91, 92, 93). При цьому в листі від 09.11.2023 № 1162 позивач підтвердив, що оформити і надати оригінали форми ВУ-25М не має можливості (а.с.88);

- суд також враховує, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що тривалість оформлення документів щодо розукомплектування спірних вагонів була зумовлена також розбіжністю у формулюваннях у різних документів, а саме: як було зазначено вище, у Повідомленнях форми ВУ-23М № 8376, № 8375, № 8377 та № 8378 у розділі найменування несправностей зазначено "розукомплектування ручного стоянкового гальма" (а.с.81-82 на звороті). У той же час, в Актах про пошкодження вагонів форми ВУ-25М в розділі "Перелік пошкоджень вагона" зазначено - "Розукомплектування головної частини повітророзподільника" (а.с.97-100). Вказані обставини також були описані відповідачем у листі від 21.11.2023 № 68/683, в якому позивач зазначив, що складені станцією Діївка ВУ-23М не відповідають дійсним пошкодженням, в Актах зазначено "пошкодження стояночного гальма", а насправді розукомплектовані прибори гальмівної магістралі (магістральні та головні частини); розбіжності в актах не дають можливості в подальшому коректно оцінити вартість ремонту розукомплектованої частини і направити у ремонт цистерни". Також у вказаному листі відповідач зазначав, що станом на 20.11.2023 Акт форми ВУ-25М та відповідь на лист № 08/675 від 13.11.2023 не надано; з 27.10.2023 по день складання вказаного листа розукомплектовані цистерни перебувають на станції Діївка в очікування коректно складених відповідних актів (а.с.93).

- в цілому позиція позивача у даній справі є суперечливою, оскільки під час розгляду справи позивач посилався на те, що всі документи щодо виявленого розукомплектування вагонів №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868, які надійшли по накладним №№36391, 36389, 36388, 36395 були складені ним 28.10.2023, однак вказані доводи спростовуються зазначеними вище обставинами та наявними у справі доказами;

- проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що тривалість оформлення документів, а отже і перебування спірних вагонів в період з 28.10.2023 по 24.11.2023 була зумовлена саме діями позивача, який допустив суперечливе (неточне) відображення у складених ним документах опису виявленого розукомплектування. Таким чином, вина відповідача відсутня; причини, з яких спірні вагони в період з 28.10.2023 по 24.11.2023 не забирались відповідачем, не залежали від останнього.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у загальному розмірі 125 644 грн. 24 коп., з яких: 121 734 грн. 72 коп. - плата за користування вагонами та 3 929 грн. 52 коп. - збір за зберігання вантажів, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у загальному розмірі 125 644 грн. 24 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 03.12.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко