Рішення

від 27.11.2024 по справі 906/692/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/692/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився; Рудик Д.В., ордер серія АМ №1097014 від 13.08.2024 (приймала

участь в судових засіданнях 01.10.24 та 11.11.24);

від відповідача: не з`явився; Голумбівська К.О., довіреність у порядку передоручення від

23.11.2023 (приймала участь в судових засіданнях 01.10.24 та 11.11.24);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ДІМ" (м.Житомир)

до Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 (м.Бердичів)

про стягнення 265651,51грн,

з перервами у судових засіданнях з 10.10.2024 до 11.11.2024 та з 11.11.2024 до 27.11.2024, згідно з ч.2 ст.216 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ДІМ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 265 651,51грн заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання послуг з перевірки та прочищення димових і вентиляційних каналів №07/07-1 від 07.07.2022, з яких: 137 000,00грн основного боргу, 13 017,48грн інфляційних нарахувань, 7 667,92грн 3% річних та 107 966,11грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині оплати вартості наданих послуг, які виникли на підставі Агентського договору про надання послуг з перевірки та прочищення димових і вентиляційних каналів №07/07-1 від 07.07.2022.

Ухвалою суду від 25.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.08.2024.

13.08.202 надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 190 651,51грн, з яких: 62 000,00грн основного боргу, 13 017,48грн інфляційних нарахувань, 7 667,92грн 3% річних та 107 966,11грн пені (а.с.78-79).

Ухвалою суду від 13.08.2024 застосовано ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, продовжено строк розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи по суті на 01.10.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, повідомив, що станом на 25.09.2024 сплатив на користь позивача основний борг у розмірі 137 000,00грн та судовий збір в сумі 302,80грн (а.с.93-95)

26.09.2024 від представника відповідача надійшла заява, аналогічна за змістом відзиву, в якій відповідач просив зменшити позовні вимоги (а.с.111-112).

Протокольною ухвалою від 11.10.2024 суд, керуючись приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України, залишив заяву представника позивача про зменшення позовних вимог від 13.08.2024 без розгляду, як таку, що подана з порушенням строку.

У судовому засіданні 10.10.2024 оголошено перерву до 11.11.2024, яку було продовжено до 27.11.2024.

26.11.2024 представником відповідача через систему "Електронний суд" подано додаткові пояснення по справі, у яких зазначено, що МКВЖРЕП №7 зобов`язується до 31.12.2024 сплатити на користь ТОВ "ЕКО-ДІМ" 3% річних, інфляційні та витрати на правничу допомогу (а.с.149).

27.11.2024 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення розміру пені, нарахованої за договором №07/07-1 від 07.07.2022, яке обґрунтоване тим, що МКВЖРЕП №7 знаходиться у скрутному фінансовому становищі (а.с.153).

Сторони повноважних представників у судове засідання 27.11.2024 не направили. Раніше в засіданнях суду, представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач проти стягнення штрафних санкцій заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2022 між Міським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №7 (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ДІМ" (підрядник/позивач) укладено договір №07/07-1 про надання послуг з перевірки та прочищення димових і вентиляційних каналів, за умовами якого замовник передає, а підрядник приймає на себе зобов`язання по наданню разової послуги з перевірки димових і вентиляційних каналів, прочищення димових і вентиляційних каналів (п.1.1. договору).

Розрахункова вартість послуг визначається у договорі. Остаточна вартість послуг визначається згідно фактично виконаних об`ємів (послуг) на підставі акту приймання-передачі (п.1.2. договору).

Відповідно до п.5.2. договору вартість послуг становить:

- перевірка димових і вентиляційних каналів 50,00грн за 1 квартиру;

- прочищення димових та вентиляційних каналів - 400,00грн за 1 канал.

Згідно з п.5.4. договору сторони зобов`язуються підписати акт приймання-передачі послуг не пізніше двох робочих днів після завершення надання послуг.

Пунктом 5.5. договору сторони передбачили, що розрахунок за договором здійснюється замовником підряднику протягом 3 (трьох) робочих днів з дати складання акту приймання - передачі послуг.

На виконання умов договору позивачем складено та надано відповідачу акти наданих послуг за обслуговування димових і вентиляційних каналів на загальну суму 212 150,00грн, які скріплені підписами та печатками сторін договору, а саме:

- акт надання послуг №306 від 01.12.2022 на суму 22 800,00грн;

- акт надання послуг №307 від 01.12.2022 на суму 189 350,00грн.

Враховуючи положення п.5.5. договору, строк оплати наданих послуг закінчився 07.12.2022.

Однак відповідач лише частково оплати надані позивачем послуги на суму 75 150,00грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №279 від 09.05.2023 на суму 22 800,00грн, №509 від 07.08.2023 на суму 5 000,00грн, №5462 від 09.08.2023 на суму 5 000,00грн, №570 від 24.08.2023 на суму 5 000,00грн, №5527 від 10.10.2023 на суму 16 000,00грн, №5529 від 11.10.2023 на суму 12 350,00грн, №167 від 19.02.2024 на суму 9 000,00грн (а.с.31-37).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за останнім утворилась заборгованість у розмірі 137 000,00грн (212 150,00грн - 75 150,00грн).

Позивач направив відповідачу претензію від 06.03.2024 про необхідність погашення заборгованості у розмірі 137 000,00грн у десятиденний строк, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неповною оплатою отриманих послуг відповідачем, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованості за договором №07/07-1 від 07.07.2022, з яких: 137 000,00грн основного боргу, 13 017,48грн інфляційних нарахувань, 7 667,92грн 3% річних та 107 966,11грн пені.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 137 000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №625 від 02.07.2024 на суму 10 000,00грн, №630 від 03.07.2024 на суму 5 000,00грн, №635 від 05.07.2024 на суму 5 000,00грн, №638 від 08.07.2024 на суму 10 000,00грн, №642 від 09.07.2024 на суму 10 000,00грн; №647 від 11.07.2024 на суму 10 000,00грн; №658 від 15.07.2024 на суму 10 000,00грн; №674 від 19.07.2024 на суму 10 000,00грн; №696 від 29.07.2024 на суму 5 000,00грн; №751 від 13.08.2024 на суму 5 000,00грн; №5814 від 18.08.2024 на суму 5 000,00грн; №772 від 19.08.2024 на суму 5 000,00грн; №777 від 20.08.2024 на суму 5 000,00грн; №779 від 20.08.2024 на суму 5 000,00грн; №790 від 26.08.2024 на суму 5 000,00грн; №798 від 29.08.2024 на суму 5 000,00грн; № 801 від 30.08.2024 на суму 5 000,00грн; №810 від 04.09.2024 на суму 2 000,00грн; №832 від 09.09.2024 на суму 4 000,00грн; №858 від 16.09.2024 на суму 5 000,00грн; №896 від 25.09.2024 на суму 7 000,00грн (а.с.97-108).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 137 000,00грн основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 107966,11грн пені, 13 017,48грн інфляційних нарахувань та 7667,92грн 3% річнихпідлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 107 966,11грн пені суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч.1 ст.546 ЦК України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.5.6. договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених цим договором платежів підрядник має право нарахувати замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розмірі платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня наступного після дня оплати (дня, коли мав бути проведений остаточний розрахунок за умовами цього договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Строкове обмеження, визначене у ч.6 ст.232 ГК України не застосовується, коли у договорі наявний або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати) або інший строк (не обмежується 6-місячним строком).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в статті 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців, однак позивач даних приписів не врахував та безпідставно нарахував пеню за період, який перевищує 6 місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок пені з урахуванням шестимісячного строку її нарахування (ч.2 ст.232 ГК України), судом встановлено, що обґрунтовано заявленим до стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків виконання зобов`язання є 51986,44грн пені. В задоволенні пені розміром 55979,67грн слід відмовити.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано до стягнення 7667,92грн 3% річних та 13 017,48грн інфляційних (а.с.46-48).

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок інфляційних та 3% річних, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги щодо стягнення 13 017,48грн інфляційних втрат та 7 654,91грн 3% річних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 13,01грн 3% річних.

Разом з тим, суд приймає до уваги заявлене відповідачем клопотання про необхідність зменшення розміру неустойки (пені).

Обґрунтовуючи дане клопотання представник відповідача зазначив, що сума нарахованої пені значно перевищує розміру втрат, які поніс позивач. Також вказує, що МКВЖРЕП №7 знаходиться в скрутному фінансовому становищі, не отримує фінансування з боку держави, а отримує дохід на основі своєї господарської діяльності. Станом на 01.11.2024 у підприємства існує заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 2 445 201,20грн.

Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

За ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, штрафу і процентів річних.

При цьому суд враховує:

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- ступінь виконання основного зобов`язання, тобто відсутність основного боргу у гривневому еквіваленті станом на день прийняття рішення у справі;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум, пені і процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, зменшує розмір пені на 90 %.

Отже, враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 5 198,64грн пені.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 46 787,80грн пені слід відмовити.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 25 871,03грн, з яких: 5 198,64грн пені, 7 654,91грн 3% річних та 13 017,48грн інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 102 767,47грн пені та 13,01грн 3% річних.

Суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 137000,00грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Судовий збір, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, при цьому суд враховує, що відповідач 25.09.2024 частково сплатив на користь позивача суму судового збору у розмірі 302,80грн, що підтверджується платіжною інструкцією №895 від 25.09.2024 (а.с.108).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 842,08грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 90%, до 5 198,64грн.

3. Стягнути з Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 ( вул.Європейська, 91, м.Бердичів, Житомирська область, 13306, код ЄДРПОУ 35006556)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ДІМ"(вул.Гоголівська, 4, м.Житомир, 10012, код ЄДРПОУ 39689328)

- 5 198,64грн пені;

- 7 654,91грн 3% річних;

- 13 017,48грн інфляційних;

- 2 842,08грн судового збору.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 137 000,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

5. В позові відмовити в частині стягнення 102 767,47грн пені та 13,01грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1- у справу;2- сторонам через "Електронний суд".