Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/3807/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/3807/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова енергія України"

до Київської обласної військової адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Військова частина НОМЕР_1

2) Військова частина НОМЕР_2

про витребування автомобілів

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Жалоба С.Р.

Представники сторін:

від позивача Тоцький Б.А.

від відповідача: Шабатура А.М.

від третіх осіб: не з`явились

У судовому засіданні 21.11.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова енергія України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної військової адміністрації про витребування автомобілів.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача повноважень приймати рішення про примусове відчуження (вилучення) майна в умовах воєнного стану з огляду на те, що відповідач не належить до військового командування; порушенням норм при оформленні оспорюваного акта про відчуження (вилучення) майна, оскільки за цим актом було вилучено п`ять автомобілів, що належать позивачу, що перебували у іншої особи на відповідальному зберіганні, що позбавляє власника вказаних п`яти автомобілів на передбачену законом компенсацію. Також зазначається, що оцінка вилучених автомобілів не проводилась, акт не містить відповідної інформації і до нього не додано висновку про вартість вилученого майна, що унеможливлює отримання власником передбаченої законом компенсації.

Ухвалою суду від 04.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.04.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 04.04.2024.

Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/3807/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.04.2024.

У підготовчому засіданні 29.04.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 10.06.2024 року.

Ухвалою суду від 10.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 27.06.2024.

В судовому засіданні 27.06.2024 оголошено перерву до 11.07.2024.

02.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про залучення у справі третіх осіб.

11.07.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо залучення третіх осіб.

В судовому засіданні 11.07.2024 оголошено перерву до 12.08.2024.

В судовому засіданні 12.08.2024 представником відповідача заявлено клопотання про долучення доказів: актів приймання-передачі транспортних засобів та техніки.

Суд протокольною ухвалою від 12.08.2024 долучив до матеріалів справи подані відповідачем докази.

Ухвалою суду від 12.08.2024 вирішено повернутися до розгляду справи № 910/3807/24 у підготовчому провадженні; призначити підготовче засідання на 05.09.2024; залучити до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ); Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ).

В підготовчому засіданні 05.09.2024 оголошено перерву до 26.09.2024.

Підготовче засідання 26.09.2024 не відбулось в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 21.10.2024 сторін повідомлено про призначення у справі підготовчого засідання на 04.11.2024.

Ухвалою суду від 04.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 21.11.2024.

В судове засідання 21.11.2024 представники третіх особі не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 21.11.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану в подальшому неодноразово було продовжено, зокрема і на час розгляду цієї справи, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022, № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено Київську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Київської обласної військової адміністрації № 2/1-в від 12.03.2022 року "Про примусове відчуження (вилучення) майна в умовах правового режиму воєнного стану" на території ТОВ "Ніколь-Моторс" за адресою с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика кільцева 2-б, було вилучено наступні автомобілі: Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_3 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_4 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_5 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_6 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_7 . Вказані обставини підтверджуються актом про примусове відчуження або вилучення майна. В акті зазначено, що власником автомобілів є ТОВ "Ніколь Моторс".

Автомобілі (Haval Jolion, VIN: НОМЕР_3 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_4 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_8 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_6 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_7 ) є власністю ТОВ «Нова Енергія України», які перебували на відповідальному зберіганні у ТОВ «НікольМоторс» на підставі договору № Н-19/ВЗ від 22.10.2019. Передача автомобілів на відповідальне зберігання підтверджується актом приймання-передачі автомобілів на відповідальне зберігання № НЕ464 від 01.02.2022.

Право власності на автомобілі підтверджується сертифікатом відповідності завершеного колісного транспортного засобу: № UA-0808-0224-21, № UA-0808-0220-21, UA-0808-0228-21, UA-0808-0226-21, UA-0808-0238-21

Також в підтвердження права власності позивача на транспортні засоби надано вантажно-митні декларації: № UA500100/2022/002285, № UA500100/2022/002353, № UA500100/2022/002286.

Отже, власником автомобілів Haval Jolion, VIN: НОМЕР_3 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_4 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_8 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_6 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_7 , які були вилучені з майданчика, на якому перебували на відповідальному зберіганні у ТОВ "Ніколь Моторс" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Енергія України".

Позивач просить витребувати у відповідача автомобілі, власником яких він є, обґрунтовуючи позовні вимоги відсутністю повноважень у Київської обласної військової адміністрації на прийняття рішення про примусове відчуження (вилучення) майна в умовах воєнного стану.

Крім того, позивач посилається на постанову Об`єднаної Палати Верховного Суду від 16.02.2024 № 910/10009/22, якою витребувано від Київської обласної військової адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс" автомобілі, які належать ТОВ "Ніколь-Моторс" і були реквізовані на підставі наказу № 2/1-в від 12.03.2022.

Верховним Судом при розгляді справи № 910/10009/22 встановлено, що у спірних правовідносинах Відповідач (обласна військова адміністрація), який створений внаслідок введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану (пункт 3.3), видав оскаржуваний Наказ та здійснив за ним вилучення/відчуження у Позивача спірного Автомобілю. Верховним Судом зроблено висновок, що обласна військова адміністрація (якою є Відповідач), що утворюється в умовах правового режиму воєнного стану, не належить до військового командування у розумінні статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" або військового формування згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому не наділена повноваженнями та правами, передбаченими статтею 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", ухвалювати рішення, видавати накази, безпосередньо вчиняти дії щодо примусового вилучення/відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану, зокрема, і у місцевостях, де ведуться бойові дії. Тобто відповідач, видаючи оскаржуваний Наказ про примусове вилучення/відчуження у Позивача Автомобілів, діяв всупереч передбаченим законом повноваженням, наданим, зокрема, обласній військовій адміністрації в умовах правового режиму воєнного стану, і тому примусове вилучення/відчуження у Позивача Автомобілів за таким Наказом відбулося з порушенням встановленої законом процедури.

Судом враховується позиція Верховного Суду про відсутність у відповідача повноважень на реквізицію майна та прийняття наказу № 2/1-в від 12.03.2022.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як уже було зазначено вище, Верховним Судом (постанова 16.02.2024 № 910/10009/22) встановлено відсутність правових підстав для реквізиції відповідачем спірного майна на підставі наказу № 2/1-в від 12.03.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В зв`язку з зазначеним відповідні обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Проте, суду не надано доказів володіння відповідачем спірним майном ані на момент подання позову, ані на момент розгляду спору.

Натомість до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 12.03.2022, згідно яких автомобілі Haval Jolion, VIN: НОМЕР_4 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_6 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_3 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_7 , Haval Jolion, VIN: НОМЕР_8 передано військовій частині № НОМЕР_1 .

Спір про витребування майна відноситься до речових способів захисту права власності і у даному випадку має бути спрямований до особи, щодо якої є достеменні відомості про володіння нею спірним майном. Подібний підхід найбільше відповідатиме класичному принципу ubi rem meam invenio, ibi vindico (де знаходжу мою річ, там її й віндикую).

Відповідач вказував на відсутність у нього витребовуваного майна, оскільки, воно було передано військовій частині та не поверталось. У відповідача немає відомостей про місцезнаходження спірного майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Отже статті 387 та 400 ЦК України за колом осіб є взаємопов`язаними. Тобто саме недобросовісний володілець спірного майна у силу статті 400 ЦК України зобов`язаний повернути спірну річ її законному володільцеві, а останній, у силу статті 387 ЦК України може вимагати через суд примусового повернення спірної речі у випадку невиконання відповідачем свого речового зобов`язання, визначеного статтею 400 ЦК України.

Сутність кореспонденції зазначених норм полягає у тому, що за колом осіб зобов`язані за статтями 387 та 400 ЦК України особи мають збігатися. Тобто саме фактичний недобросовісний володілець зобов`язаний повернути спірну річ законному володільцеві і саме він має бути відповідачем у випадку подання до нього позову про присудження спірної речі законному володільцеві.

У цьому сенсі доцільно звернутися до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (п. 41), де зазначено, що метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Очевидно, що введення позивача у володіння майном у такому випадку має здійснюватися саме за рахунок відповідача як незаконного володільця.

Отже, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Отже витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває в незаконному володінні відповідача. Якщо ж майно, яке перебуває в чужому володінні, видозмінилося, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна.

Означена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 № 751/1620/23.

Оскільки позивач не довів обставин перебування спірного майна у володінні відповідача, натомість, подані у справі докази підтверджують його передачу іншій особі, суд не вбачає можливості для застосування віндикації та витребування у відповідача автомобілів, яких у нього нема в наявності.

Отже, позивачем обрано невірний спосіб захисту по відношенню до даного відповідача, в зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, позивач не позбавлений права витребувати майно у особи, яка ним безпосередньо володіє.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Оцінюючи доводи учасників справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. А тому, оскільки, судом встановлено не належність обраного способу захисту, судом не спростовуються решта обставин, зазначених позивачем в обгрунтування позовної заяви.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на все встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Енергія України" (02090, м. Київ, вулиця Хорольська, будинок 1, квартира 8, ідентифікаційний код 42987457) до Київської обласної військової адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, будинок 1, ідентифікаційний код 00022533) про витребування автомобілів: Haval Jolion, VIN: НОМЕР_3 ; Haval Jolion, VIN: НОМЕР_4 ; Haval Jolion, VIN: НОМЕР_8 ; Haval Jolion, VIN: НОМЕР_6 ; Haval Jolion, VIN: НОМЕР_7 - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 02.12.2024

Суддя І.В.Усатенко