Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/7302/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/7302/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (49000, місто Дніпро, вулиця Майдан Озерний, будинок 3)доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров`я" (01024, місто Київ, провулок Костя Гордієнка, будинок 1-А, квартира 2) простягнення 1 848 364 грн 84 коп.Представники сторін:від позивачаЛопатько С.В.від відповідачаПовалій О.В.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" з вимогами до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров`я" про стягнення 1 848 364 грн 84 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки товару № Х010323 від 01.03.2023 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 1 447 634 грн 88 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 231 112 грн 03 коп. пені, 28 578 грн 95 коп. 3 % річних, 39 704 грн 56 коп. інфляційних втрат та 101 334 грн 42 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 відкрито провадження у справі № 910/7302/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2024.

19.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

01.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідь на відзив, заперечення на клопотання про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 22.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 12.08.2024.

24.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про долучення доказів.

30.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про долучення оригіналів специфікацій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 задоволено клопотання відповідача про витребування судом у позивача оригіналів документів.

В підготовчому засіданні 12.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 23.09.2024.

23.09.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

23.09.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судове засідання 23.09.2024 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 23.09.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (позивач у справі, постачальник за договором) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров`я" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки товару від 01.03.2023 № Х010323, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується здійснити поставку посівного матеріалу, гуматів, мікродобрив та інші засобів захисту рослин (далі - товар) належного асортименту, кількості та якості, а покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар у місці поставки та здійснити оплату за нього в порядку і строки, встановлені договором (додатковими угодами до нього і специфікаціями, які визнано сторонами невід`ємними частинами договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору асортимент (найменування) товару, його кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна товару наводиться у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. Ціна товару, яку вказано у специфікаціях,, визначається на дату укладення договору.

Загальна ціна договору складається із суми за усіма специфікаціями, які підписано сторонами в рамках договору. Ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від типу товару …(пункт 3.2 договору).

У відповідності до пункту 4.1. договору постачальник зобов`язується здійснити своєчасну поставку покупцеві товару необхідної кількості, якості та асортименту у місце поставки за умови внесення покупцем авансових платежів у розмірі а в строки визначені сторонам у специфікаціях та/або додаткових угодах. Поставка товару може бути здійснено партіями.

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець зобов`язується здійснити оплату товару (попередню - внесенням авансового платежу та поточний рахунок постачальника (у разі домовленості сторін про це) і повну оплату за товар) у строки та у розмірі, які вказано у специфікаціях та/або додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.3 договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє впродовж одного року з цього моменту. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від обов`язку виконати грошові зобов`язання за цим договором в повному обсязі, у разі їх невиконання впродовж строку його дії.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як додаток № 1 до договору між сторонами підписано Специфікацію № 1 від 01.03.2023 до договору № Х010323 від 01.03.2024, відповідно до умов якої сторонами погоджено поставку насіння соняшнику у кількості 225 мішків строком до 01.04.2023 загальної вартістю 1 596 376 грн 49 коп. Згідно з пунктом 3 специфікації встановлено, що оплата за прийнятий товар здійснюється в наступному порядку: попередня оплата становить 30% від загальної суми специфікації і дорівнює 478 912 грн 95 коп., та друга оплата становить 70 % від загальної суми цієї специфікації і дорівнює 1 117 463 грн 54 коп., строк внесення платежу - до 02.10.2023.

Як додаток № 2 до договору між сторонами підписано Специфікацію № 2 від 17.05.2023 до договору № Х010323 від 01.03.2024, відповідно до умов якої сторонами погоджено поставку насіння соняшнику у кількості 52 мішки строком до 01.04.2023 загальної вартістю 368 940 грн 34 коп. Згідно з пунктом 3 специфікації встановлено, що оплата за прийнятий товар здійснюється в наступному порядку: попередня оплата становить 30% від загальної суми специфікації і дорівнює 110 682 грн 10 коп., та друга оплата становить 70 % від загальної суми цієї специфікації і дорівнює 258 258 грн 24 коп., строк внесення платежу - до 30.09.2023.

Як додаток № 3 до договору між сторонами підписано Специфікацію № 3 від 15.08.2023 до договору № Х010323 від 01.03.2024, відповідно до умов якої сторонами погоджено поставку насіння ріпаку у кількості 58 мішків строком до 01.04.2023 загальної вартістю 368 940 грн 34 коп. Згідно з пунктом 3 специфікації встановлено, що оплата за прийнятий товар здійснюється в наступному порядку: попередня оплата становить 30% від загальної суми специфікації і дорівнює 104 400 грн 04 коп., та друга оплата становить 70 % від загальної суми цієї специфікації і дорівнює 243 600 грн 10 коп., строк внесення платежу - до 10.10.2023.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № Х010323 від 01.03.2023 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 2 313 316 грн 98 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними № 106 від 03.03.2023 на суму 1 596 376 грн 49 коп., № 557 від 22.05.2023 на суму 156 090 грн 15 коп., № 553 від 22.05.2023 на суму 212 850 грн 20 коп. та № 791 від 15.08.2023 на суму 348 000 грн 14 коп., а також товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору поставки № Х010323 від 01.03.2023 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 447 634 грн 88 коп.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що позивач та відповідач у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, неможливістю нормального функціонування підприємства відповідача, для можливості подальшої співпраці вирішили продовжити строк оплати за специфікаціями № 1 від 01.03.2023, № 2 від 17.05.2023, № 3 від 15.08.2023 шляхом укладання специфікацій у новій редакції та визначили у даних специфікаціях строки оплати. Тому, директори позивача та відповідача дійшли згоди про продовження строків оплати за специфікаціями № 1 від 01.03.2023 до 02 жовтня 2024 року, № 2 від 17.05.2023 до 30 вересня 2024 року, № 3 від 15.08.2023 до 10 жовтня 2024 року. З огляду на, що строк оплати за спірними специфікаціями не настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 9.2 договору умови договору мають обов`язкову силу для сторін і можуть бути змінені за їх домовленістю на підставі додаткової угоди, підписаної уповноваженими представниками сторін

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів, відповідач визнав факт укладення договору поставки товару разом із специфікаціями, в редакції наданій позивачем, натомість посилається на укладення нової редакції специфікації, при цьому додаткові угоди з відповідними реквізитами суду не подані. Крім того, відповідач стверджує про їх відсутність.

Виходячи з наведених положень статті 654 Цивільного кодексу України, умов пункту 9.2 договору, суд зазначає, що всі зміни до договору чи будь-які домовленості сторін договору, в тому числі і щодо зміни строку оплати товару, мають вчинятися в такій самій формі, як і сам договір, тобто в письмовій формі, відтак суд не приймає до уваги специфікації в редакції поданій відповідачем, як такі що складені в супереч умовам договору.

Суд також зазначає про неможливість встановлення волевиявлення сторін щодо зміни строку оплати товару, оскільки надані відповідачем специфікації мають такі ж самі реквізити (№ та дата), та не можуть вважатися внесенням змін до договору.

Жодна із сторін не заперечує укладення специфікацій в редакції наданій позивачем, а посилання відповідача на можливе підроблення підписів спростовується його ж твердженнями викладеними у відзиві на позовну заяву.

Крім того, суд зазначає, що заявлене відповідачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи є зловживанням процесуальними правами, скільки твердження, викладені у вказаному клопотанні суттєво відрізняються від позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене та враховуючи сукупність наявних у матеріалах справи належних, допустимих доказів, які надані сторонами, з достатнім рівнем вірогідності підтверджується факт невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № Х010323 від 01.03.2023, та факту наявності заборгованості у розмірі 1 447 634 грн 88 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 231 112 грн 03 коп.. нараховану за загальний період прострочення з 01.10.2023 по 11.04.2024, 3% річних в розмірі 2 578 грн 95 коп., нараховані за загальний період прострочення з 01.10.2023 по 31.05.2024, інфляційні втрати в розмірі 39 704 грн 56 коп., нараховані за загальний період прострочення жовтень2023 року - квітень 2024 року, а також штраф за прострочення оплати понад 30 календарних днів в розмірі 101 334 грн 42 коп.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 6.4. договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем строків виконання зобов`язань по сплаті на користь постачальника грошових коштів (авансових платежів - попередньої оплати за товар та повної оплати за нього) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченого грошового зобов`язання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого зобов`язання.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 6.4. договору.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір пені, штрафу, інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 231 112 грн 03 коп. пені, 28 578 грн 95 коп. 3 % річних, 39 704 грн 56 коп. інфляційних втрат та 101 334 грн 42 коп. штрафу підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров`я" (01024, місто Київ, провулок Костя Гордієнка, будинок 1А, квартира 2, ідентифікаційний код 30932551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Майдан Озерний, будинок, 3, ідентифікаційний код 38835825) 1 447 634 (один мільйон чотириста сорок сім тисяч шістсот тридцять чотири) грн 88 коп. заборгованості, 231 112 (двісті тридцять одна тисяча сто дванадцять) грн 03 коп. пені, 28 578 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн 95 коп. 3 % річних, 39 704 (тридцять дев`ять тисяч сімсот чотири) грн 56 коп. інфляційних втрат, 101 334 (сто одна тисяча триста тридцять чотири) грн 42 коп. штрафу та 27 725 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять п`ять) грн 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 03.12.2024

Суддя Н.Плотницька