Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/9011/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/9011/24

За позовом Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі «Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Кошенко С.М.;

від відповідача Самара В.С.

В судовому засіданні 14.11.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 03.12.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

19 липня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 19.07.2024 року до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі «Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 755 992,10 грн., з них: основного боргу - 1 679 040,00 грн. (один мільйон шістсот сімдесят дев`ять тисяч сорок гривень), інфляційного збільшення - 59 335,94 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч триста тридцять п`ять гривень 94 копійки) та 3% річних - 17 616,16 грн. (сімнадцять тисяч шістсот шістнадцять гривень 16 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 19-129-01-22-02623 від 20.12.2022 року, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 679 040,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційне збільшення у розмірі 59 335,94 грн. та 3% річних у розмірі 17 616,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9011/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2024 року.

08.08.2024 року через відділ діловодства суду від Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі «Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшов відзив на позовну заяву № 29-5915/51-вих від 08.08.2024 року, в якому відповідач просить в позові відмовити, посилаючись на скрутне фінансове становище. Відповідач наголошує, що простроченням виконання зобов`язань щодо оплати виконаних робіт позивачу не завдано збитків. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення виконання зобов`язання. У разі ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

15.08.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» надійшла відповідь на відзив.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 20.08.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/9011/24 до судового розгляду по суті на 24.09.2024 року.

17.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 500,00 грн.

24.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення, в якій відповідач просить відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9011/24 на один рік з дня його ухвалення.

24.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про зменшення розміру 1% річних до 0,1% річних.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 24.09.2024 року не відбулося, судове засідання призначено на 08.10.2024 року.

В судовому засіданні 08.10.2024 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 14.11.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2022 року між Акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (надалі - позивач, виконавець) та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі «Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - відповідач, закупник) укладено договір на виконання проектних робіт № 19-129-01-22-02623 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується порядку і на умовах, визначених у договорі, виконати роботи з розробки проектної документації за темою «Модифікація механічного обладнання спеціального мостового електричного крана кругової дії в/п 320/160/2х70 тс енергоблоку №З ВП ПАЕС» (роботи) (код держаного класифікатора для цілей оподаткування: ДК 021:2015: 45000000-7), а закупник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити роботи.

Ціна договору становить 1 694 880, 00 грн. (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.4. договору закупник сплачує вартість наданих робіт шляхом банківського переказу на рахунок виконавця протягом 60 робочих днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору виконавець зобов`язується виконати роботи в строк визначений календарним планом виконаних робіт (додаток № 3 до договору), який є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 5.7. договору роботи за цим договором в цілому вважаються виконані та прийняті, за умови підписання та скріплення печатками (за наявності) акту здачі-приймання виконаних робіт з боку виконавця та закупника.

Договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині оплати за виконані роботи - до повного розрахунку (п. 11.1. договору).

У відповідності до календарного плану тривалість виконання робіт складає 6 (шість) місяців, але не пізніше 31.12.2023 року.

На виконання умов договору № 19-129-01-22-02623 від 20.12.2022 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1 679 040,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами без будь-яких зауважень та заперечень актом здачі-приймання проектних робіт № 12 від 13.12.2023 року.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати виконаних згідно договору № 19-129-01-22-02623 від 20.12.2022 року робіт, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 1 679 040,00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1% річних у розмірі 5826,18 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 59 335,94 грн. за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо оплати робіт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 19-129-01-22-02623 від 20.12.2022 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1 679 040,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами без будь-яких зауважень та заперечень актом здачі-приймання проектних робіт № 12 від 13.12.2023 року.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті п. 2.4. договору визначено, що закупник сплачує вартість наданих робіт шляхом банківського переказу на рахунок виконавця протягом 60 робочих днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

З огляду на положення пункту п. 2.4. договору строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 06.03.2024 року.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості виконаних позивачем робіт, тоді як строк виконання зобов`язання з оплати робіт настав, наявність заборгованості у розмірі 1 679 040,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач доказів сплати боргу у розмірі 1 679 040,00 грн. станом на день розгляду справи суду не надав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь відповідача заборгованості за договором № 19-129-01-22-02623 від 20.12.2022 року у розмірі 1 679 040,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 59 335,94 грн. та 3% річних у розмірі 17 616,16 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

В п. 8.14. договору сторони погодили, що у випадку якщо закупник прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за виконані роботи, на вимогу виконавця закупник зобов`язаний сплатити виконавцю 1% річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 8.14. договору погодили інший розмір відсотків річних, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 1% річних.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційного збільшення, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційного збільшення, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунками позивача, становить 59 335,94 грн.

За розрахунком суду сума 1% річних відповідно до п. 8.14. договору становить 5826,18 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення 1% річних до 0,1% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18.

Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18 та в ін.).

В контексті вищенаведеного, суд звертає увагу на те, що положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність передбачена положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних (в даному випадку договором сторони встановили 1% річних) не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та 3% річні будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Отже, заявлені позивачем до стягнення річні та інфляційні носять компенсаційний характер, тому не підлягають зменшенню.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення на один рік з дня його ухвалення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені відповідачем обґрунтування, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 26 163,03 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 05.01.2024 року між Акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів» (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 05/01/24 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 4.1. договору вартість правової допомоги за цим договором визначається актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору.

У додатковій угоді № 24/06-1 від 24.06.2024 року сторони погодили, що надання правової допомоги включає в себе: (1) усну консультацію, з вивченням документів - 1500,00 грн.; (2) підготовку аналітичної довідки щодо судової практики - 1000,00 грн.; (3) додаткові усні консультації (дві консультації) - 3000,00 грн.; (4) складання позовної заяви - 15 000,00 грн.; (5) складання відповіді на відзив - 3000,00 грн. Загальна вартість правової допомоги становить 23 500,00 грн.

16.09.2024 року між адвокатським об`єднанням та клієнтом складено та підписано акт прийому-передачі послуг № 16/09-2, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що адвокатське об`єднання надало клієнту наступну правничу допомогу в рамках справи № 910/9011/24: (1) усну консультацію, з вивченням документів - 1500,00 грн.; (2) підготовку аналітичної довідки щодо судової практики - 1000,00 грн.; (3) додаткові усні консультації (дві консультації) - 3000,00 грн.; (4) складання позовної заяви - 15 000,00 грн.; (5) складання відповіді на відзив - 3000,00 грн. Вартість виконаних робіт становить 23 500,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).

Вдаючись до правового аналізу послуг, що виразилися у «(1) усній консультації, з вивченням документів - 1500,00 грн.; (2) підготовці аналітичної довідки щодо судової практики - 1000,00 грн.; (3) додаткових усних консультаціях (дві консультації) - 3000,00 грн.», можна дійти висновку, що такі за своїм логічним змістом є складовою (структурним елементом) послуги зі «складання позовної заяви». Тобто, такі послуги є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для складання позовної заяви, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки такі охоплюються діями адвоката зі складання позовної заяви, а отже мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.

З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, з огляду на часткове задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 879,15 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі «Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 26251923, адреса: 01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 31) на користь Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (ідентифікаційний код 16392628, адреса: 01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 4) грошові кошти: основного боргу - 1 679 040,00 грн. (один мільйон шістсот сімдесят дев`ять тисяч сорок гривень), інфляційного збільшення - 59 335,94 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч триста тридцять п`ять гривень 94 копійки), 1% річних - 5826,18 грн. (п`ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 18 копійок), витрати на професійну правничу допомогу - 17 879,15 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 15 копійок) та судовий збір - 26 163,03 грн. (двадцять шість тисяч сто шістдесят три гривні 03 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.12.2024р.

Суддя О.В. Котков