Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/7660/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/7660/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛЯ І КО. ЛТД»

до Громадської організації «ОДЕСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Печерська районна у місті Києві державна адміністрація,

2) ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб 1-3: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОЛЯ І КО. ЛТД» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації «ОДЕСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ» (надалі - відповідач) в якому просить суд:

- усунути перешкоди позивачу в користуванні нерухомим майном, житловим будинком, розташованим за адресою місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження відповідача;

- зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2 на іншу адресу.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.43 Конституції України, ст.15, 16, 93, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст.1, 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст.32, 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, при цьому, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача є вказана адреса. Договорів оренди між сторонами не укладалося, на думку позивача, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є недостовірними та такими, що порушують право власності останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/7660/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 30.07.2024.

30.07.2024 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовче засідання 30.07.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.09.2024. Залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Печерську районну у місті Києві державну адміністрацію (надалі - третя особа-1), ОСОБА_1 (надалі - третя особа-2), ОСОБА_2 (надалі - третя особа-3). Задоволено заяву представника позивача адвоката Колесникова І.В. про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та в порядку ст.74 ГПК України витребувано в Печерської районної в місті Києві державної адміністрації копію реєстраційної справи відповідача.

13.08.2024 та 02.09.2024 від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло повідомлення про відсутність реєстраційної справи відповідача.

Також 13.08.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли докази.

У підготовче засідання 25.09.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб 1-3 в засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Суд протокольною ухвалою в порядку ст.74 ГПК України витребував у Відділу державної реєстрації громадських формувань у м. Києві Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копію реєстраційної справи відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 відкладено підготовче засідання на 29.10.2024.

17.10.2024 від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконання вимог ухвали суду, надійшла копія реєстраційної справи відповідача.

У підготовче засідання 29.10.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб 1-3 в засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення засідання повідомлялись належним чином.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024.

У судове засідання 26.11.2024 представники сторін та треті особи 1, 2 і 3 не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка учасників справи та їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №242503838, позивач з 11.08.2023 є власником нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнахоженням (юридичною адресою) відповідача зазначено: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2.

Згідно доводів позивача, він, як власник нерухомого майна за вказаною адресою, не укладав жодних договорів з відповідачем на користування нерухомим майном за адресою місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, що могло б бути законною підставою для місцезнаходження відповідача за вказаною адресою та використання такої адреси в якості достовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України" (колишній власник), у відповіді № 0000609/12218-24 від 19.04.2024 на адвокатський запит від 09.04.2024 № 09/04-1, повідомив, що за період з 19.08.2009 по 11.08.2023, протягом якого банк був власником вказаного вище нерухомого майна, договір користування таким нерухомим майном з відповідачем не укладався.

Дата реєстрації відповідача, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є - 16.11.2017, номер запису: 10701020000071834.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за місцезнаходженням відповідача та його засновників (третім особам 2 та 3) направлено лист від 28.03.2024 №б/н, з вимогою змінити місцезнаходження, які адресатами не отримано та відповідно залишено без задоволення.

Також позивачем до матеріалів справи надано лист ДПС України ГУ ДПС у м. Києві від 03.04.2024 № 33907/6/26-15-12-01-07, з якого вбачається, що за адресою місцезнаходження нерухомого майна позивача - місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2 зареєстровано 12 юридичних осіб.

Так, згідно доводів позивача використання відповідачем адреси: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, як місцезнаходження юридичної особи є неправомірним та свідчить про його протиправну поведінку, оскільки формальне використання зазначеної адреси для визначення місцезнаходження юридичної особи без згоди власника об`єкта нерухомого майна, створює перешкоди у здійсненні права власності та є порушенням прав позивача.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно частини 1 статті 10 зазначеного закону документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як установлено судом вище, офіційною адресою місцезнаходження відповідача є: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2.

Однак, згідно доводів позивача, що не заперечується та не спростовується відповідачем, останній фактично відсутній за місцем своєї реєстрації, а використовує таку адресу без згоди власника нерухомого майна, яке знаходиться за вказаною адресою (позивач).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

У відповідності до частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються: рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, а також установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.

Пунктом 2 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать: визначення основних напрямів діяльності товариства; внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства у визначеному вказаною статтею порядку.

Так, вирішення питання про зміну місцезнаходження відповідача з внесенням змін до статуту такого товариства віднесено до виключної компетенції вищого органу управління відповідача - загальних зборів учасників відповідача, про що і просить позивач в прохальній частині позову.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Особа набуває річ (майно) у власність з метою задоволення особистих інтересів. Цей інтерес власника полягає в отриманні вигоди або користі від користування річчю (майном). Саме через користування реалізується призначення речі. Використання нерухомого майна позивача відповідачем в якості місцезнаходження без наявності правових підстав свідчить про незаконність такого використання.

Бездіяльність відповідача щодо необхідної зміни місцезнаходження товариства з адреси належного майна позивача, з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є протиправним, а використання адреси нерухомого майна для визначення місцезнаходження юридичної особи та отримання від цього відповідної вигоди, без отримання згоди власника об`єкта нерухомого майна, є порушенням права власності та створює перешкоди власнику (в даному разі позивачу) у здійсненні ним своїх прав вільно та на власний розсуд користуватись та розпоряджатись майном.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Отже, власник має право вимагати усунення порушень свого права власності у будь який час.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №212/6724/17.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту, в тому числі судового, може бути порушене, невизнане або оспорюване право.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Також суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Підсумовуючи викладене вище, суд погоджується з доводами позивача, що формальне використання зазначеної адреси відповідачем для визначення місцезнаходження юридичної особи, без згоди власника об`єкта нерухомого майна, створює перешкоди у здійсненні права власності та є порушенням прав позивача, а відтак позивач має право на усунення таких порушень, а отже обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому судом встановлено, що станом на дату ухвалення даного рішення місцезнаходження відповідача з адреси належного позивачу нерухомого майна не змінено, про що відповідно не внесено відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які фактично містять недостовірну інформацію стосовно відповідача, а чинне законодавство України не містить будь-яких інших механізмів, які дозволяють позивачу встановити певний факт та вплинути на відповідача, ніж вирішення спору судом.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОЛЯ І КО. ЛТД» (ідентифікаційний код 01043342) в користуванні нерухомим майном, житловим будинком, розташованим за адресою місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Громадської організації «ОДЕСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ» (ідентифікаційний код 41741659) за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2.

3. Зобов`язати Громадську організацію «ОДЕСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ» (ідентифікаційний код 41741659) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2 на іншу адресу.

4. Стягнути з Громадської організації «ОДЕСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ» (01015, місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, ідентифікаційний код 41741659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛЯ І КО. ЛТД» (01015, місто Київ, провулок Памви Беринди, будинок 4, ідентифікаційний код 01043342) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 04.12.2024.

Суддя Я.А.Карабань