Рішення

від 03.12.2024 по справі 910/11851/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2024Справа № 910/11851/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер» (пр.-т. Любомира Гузара, буд. 38-А, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 25279167)

про стягнення 320 628, 93 грн,

Представники сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі за текстом - КП «Київтеплоенерго», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер» (далі за текстом - ТОВ «Фермер», Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 320 628, 93 грн, яка складається:

- 13 259, 90 грн - заборгованість за теплову енергію за період з 03.2020 по 10.2021;

- 5 257, 44 грн - інфляційні втрати та 1 228, 91 грн - 3 % річних;

- 220 019, 09 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 11.2021 по 03.2024;

- 64 403, 49 грн - інфляційні втрати та 15 261, 78 грн - 3 % річних;

- 693, 66 грн - заборгованість з оплати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період з 11.2021 по 06.2024;

- 504, 66 грн - плата за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період з 02.2024.по 06.2024.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним належним чином надавалися послуги теплопостачання за спірний період, які Відповідачем не оплачувалися, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого відзиву вбачається, що Відповідачем добровільно сплачено суму основного боргу та тим самим визнано існування заборгованості перед Позивачем.

Що стосується здійснених Позивачем нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, Відповідач просить суд звільнити його від відповідальності, зменшити розмір таких нарахувань та врахувати, що затримка в оплаті викликана форс-мажорними обставинам, зокрема складною економічною ситуацією.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

08.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про часткове закриття провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

30.03.2018 між Позивачем (Теплопостачальна організація) та Відповідачем (Абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 911523-04 (далі за текстом - Договір № 911523-04), предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2.1. Договору Теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору закріплено, що Теплопостачальна організація відпускає Абоненту теплову енергію в гарячій воді в межах 33, 48 Гкал/рік.

Позивачем згідно інформації модуля біллінг «Уніван-Термал-Київ» - журнал нарядів та корінців нарядів здійснено початок та закінчення опалювальних сезонів 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 для житлового будинку по вул. Любомира Гузара, буд. 38 А у місті Києві.

Згідно з довідкою про нарахування за теплову енергію Відповідачу за Договором № 911523-04 за період березень 2021 - грудень 2021 обсяг спожитої Відповідачем теплової енергії склав 6, 713636 Гкал, вартість якої становить 13 259, 90 грн.

З огляду на зазначене, Позивачем виконано зобов`язання в цій частині належним чином, а у Відповідача виник обов`язок з оплати поставленої теплової енергії.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до Договору № 911523-04 Відповідач зобов`язався до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати Теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформити договір про заставу майна.

Пункт 3 Додатку 4 до Договору № 911523-04 визначає, що Відповідач щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, буд. №58: - Облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; - Акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в ЦОК); Акт приймання-передавання товарної продукції; - Рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем складено Акти приймання-передавання товарної продукції (теплова енергія в тому числі розподіл за тарифами) за період березень 2021 по грудень 2021 на загальну суму 13 259, 90 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів сплати вартості спожитої теплової енергії на загальну суму 13 259, 90 грн. згідно пункту 2 Додатку № 4 до Договору № 911523-04, так як і Відповідачем не надано заперечень щодо визначеного Позивачем обсягу.

З огляду на допущення порушення грошового зобов`язання Позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 1 228, 91 грн та інфляційні втрати в розмірі 5 257, 44 грн.

В подальшому, у зв`язку з набранням чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих витань у сфері надання житлово-комунальних послуг» внесено зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.

Так, відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

30.09.2021 Позивачем на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго» опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022.

З огляду на те, що Відповідач є власником приміщення загальною площею 323 кв.м. за адресою пр-т. Комарова Космонавта, 38А, після публікування Позивачем тексту договору про надання послуги з постачання теплової енергії за встановленою формою, а також враховуючи неприйняття Відповідачем рішення про вибір моделі договірних відносин, між сторонами укладено (внаслідок конклюдентних дій) індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послуги в строки і на умовах, що визначені таким договором.

Згідно пункту 34 вказаного індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно доводів Позивача, відповідно до розрахунку обсягу споживання теплової енергії для опалювального нежитлового приміщення загальною площею 323 кв.м. за адресою м. Київ, пр-т. Любомира Гузара, 38 А Позивачем надано Відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період листопад 2021 - червень 2024 на суму 220 019, 09 грн (з урахування часткових оплат Відповідача), на підтвердження чого до позову долучено акти надання послуг з постачання теплової енергії за спірний період.

Крім того, здійснено нарахування інфляційних втрат - 64 403, 49 грн та 3 %- 15 261, 78 грн. за порушення строків оплати Відповідачем наданих послуг.

Також з позову вбачається, що Позивачем заявлено до стягнення вартість теплової енергії, витраченої на функціонування системи гарячого водопостачання за період з листопад 2021 по червень 2024 в розмірі 693, 66 грн та 504, 66 грн плати за обслуговування послуги з постачання гарячої води за період з 11.2021 по 03.2022, від сплати якої Відповідач не звільняться у разі відсутності укладеного договору до початку споживання згідно п. 39 від 11.12.2019 № 1182 постанови КМУ «Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та типових договір про надання послуг з постачання гарячої води», сплату якого передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 30 індивідуального договору та який включено Позивачем в акти надання послуг з постачання теплової енергії за спірний період.

Так, Позивачем сформовано відповідні рахунки на оплату наданих послуг, які були оплачені Відповідачем в розмірі 50 000 грн у зв`язку з чим заборгованість останніх станом на дату звернення до суду з позовом становить 220 019, 09 грн. за поставлену теплову енергію та 1 198,32 грн абонентської плати.

Суд зазначає, що заперечення Відповідача в частині заборгованості за постачання теплової енергії матеріали справи не містять.

Також Відповідачем не заперечуються визначені Позивачем обсяги наданих послуг та здійсненні нарахування.

Відповідачем подано відзив, в якому фактично визнано позовні вимоги оскільки надано докази наступних оплат:

- 13 259, 90 грн - платіжна інструкція № 56 від 25.10.2024;

- 760, 80 грн - платіжна інструкція № 54 від 25.10.2024;

- 570, 90 грн - платіжна інструкція № 55 від 25.10.2024;

- 140 590, 36 грн - платіжна інструкція № 53 від 25.10.2024;

- 40 000 грн - платіжна інструкція № 46 від 26.09.2024;

- 40 000 грн - платіжна інструкція № 50 від 17.10.2024.

Крім того, Відповідач просить суд звільнити його від відповідальності у вигляді нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат або зменшити останні в силу форс-мажорних обставин.

При цьому, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин та повідомлення про існування останніх Позивача, які на переконання сторону можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.

З огляду на зазначене, Позивач просить суд закрити провадження у справі в частині суми 234 477, 31 грн відповідним клопотанням, до якого також додано довідку від 11.11.2024 № 30/911523-04 за підписом заступника начальника управління продажу теплової енергії, з якої вбачається, що станом на 08.11.2024 Відповідачем погашено заборгованість за поставлену теплову енергію за період 01.03.2021-30.06.2024 в сумі 13 259, 90 грн, за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 за послуги з постачання теплової енергії в сумі 220 019, 09 грн, абонентську плату в розмірі 693, 66 грн та 504, 66 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За нормами частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Так, суд зазначає, що Відповідач в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в спірний період є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, а саме послуг постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.

Належних доказів зворотного матеріали справи не містять.

При цьому судом враховано, що Відповідачем надані послуги Позивача за спірний період споживалися.

За приписами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно приписів статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Як встановлено судом вище, договірні зобов`язання між сторонами у період березень 2021 - жовтень 2021 виникли саме на підставі Договору № 911523-04, а в подальшому за замовчуванням за формою договору, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022.

Пунктом 13 Правил постачання теплової енергії визначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України "Про електронну комерцію" (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Згідно з частиною 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Проаналізувавши спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір енергопостачання (надання послуг).

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГУ України), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 33, 36, 37, 38 Правилами з постачання послуг з теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022 закріплено наступне.

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із врахуванням встановленого судом вище, суд зазначає про обґрунтованість вимог Позивача в частині суми основного боргу 234 477, 31 грн та допущення Відповідачем прострочення в цій частині в силу фактичного визнання Відповідачем даних вимог шляхом їх погашення.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав досліджувати та надавати оцінку доводам Позивача в частині, в якій предмет спору відсутній станом на дату ухвалення рішення, тобто в частині суми основного боргу.

Суд зазначає, що у поданому Позивачем клопотанні про закриття провадження у справі вбачається, що останнім враховано платежі Відповідача за жовтень 2024, які за підрахунками сторони становлять 234 477, 31 грн.

Водночас, із наданих Відповідачем платіжних доручень вбачається, що ним в період 26.09.2024 по 25.10.2024 сплачено 235 181, 96 грн із врахування платежу в розмірі 40 000 грн 26.09.2024, який Позивачем станом на дату звернення до суду враховано не могло бути оскільки останній підписаний 11.09.2024, а 26.09.2024 вже зареєстрований канцелярією суду.

Відтак, в силу наявних у суду доказів, станом на дату ухвалення даного рішення провадження у справі в частині суми 234 477, 31 грн, а саме в частині основного боргу - 234 477, 31 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України в силу відсутності предмету спору.

Суд не вбачає підстав для втручання в діяльність товариства та самостійно здійснювати зарахування суми здійсненої Відповідачем переплати.

Так, наразі розгляду судом підлягають вимоги Позивача до Відповідача в частині нарахованих 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг постання теплової енергії.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи пункт 2 Додатку № 4 до Договору № 911523-04 та пункт 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеного сторонами, а також з огляду на вказані вище положення Правил надання послуги з постачання теплової енергії суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання оскільки погашення відбулося вже під час судового розгляду справи у зв`язку з чим нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правомірним.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що такі нарахування не порушують прав Відповідача, а відтак підлягають стягненню у заявленому розмірі.

При цьому судом враховано, що Позивачем невірно визначено періоди нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 11.2021 по 03.2024 оскільки оплата має здійснюватися не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, який є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Однак, за підрахунками суду, нараховані Позивачем 3 % річних та інфляційні втрати в цій частині не виходять за межі позовних вимог, що є підставою для стягнення такої суми нарахувань.

Що стосується підстав для звільнення Відповідача від відповідальності або зменшення розміру нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

При цьому суд зазначає, що згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків.

Так, клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19.

Крім того, частиною першою статті 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України (далі - ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Зазначений сертифікат є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Враховуючи відсутність доказів існування у Відповідача форс-мажорних обставин, які в свою чергу не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, суд дійшов висновку, що підстав для звільнення його від відповідальності немає.

Також Відповідачем не доведено, який саме чином обставини, які він вважає форс-мажорними зумовили неможливість здійснення оплат за спожиті послуги.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено порядок та строки оплати наданих Позивачем послуг, що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак і наявності підстав для задоволення позову та закриття провадження в частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про закриття провадження - задовольнити.

2. Провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 234 477, 31 грн - закрити.

3. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермер» (пр.-т. Любомира Гузара, буд. 38-А, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 25279167) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) інфляційні втрати - 69 660 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят) грн 93 коп, 3 % річних - 16 490 (шістнадцять тисяч чотириста дев`яносто) грн 69 коп. та судовий збір - 4 809 (чотири тисячі вісімсот дев`ять) грн 43 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 03.12.2024

Суддя Антон ПУКАС