Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/7404/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/7404/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Харківобленерго", Харківське квартирно-експлуатаційне управління та Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання публічного договору нечинним (неукладеним).

Представники учасників справи:

від позивача: Шахід М.А., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Рудюк Ю.А., в порядку самопредставництва;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про визнання публічного договору нечинним (неукладеним).

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю інформації про позивача, як про споживача електричної енергії на об`єктах, наданої АТ «Харківобленерго» для визначення сторони споживача за Публічним договором від 01.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

20.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Харківобленерго», Харківське квартирно-експлуатаційне управління та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче судове засідання призначено на 22.07.2024.

18.07.2024 представником третьої особи 3 подано письмові пояснення.

18.07.2024 представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

18.07.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

22.07.2024 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, відповідь на відзив.

У судове засідання 22.07.2024 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.08.2024 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.08.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

28.08.2024 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

29.08.2024 представником відповідача подано письмові пояснення.

06.09.2024 представником третьої особи 1 подано письмові пояснення.

06.09.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 09.09.2024 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Дослідивши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає предмет позову з її урахуванням.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 07.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.09.2024 представником відповідача подано заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову.

01.10.2024 представником позивача подано додаткові пояснення на пояснення відповідача, додаткові пояснення на пояснення третьої особи 1, додаткові пояснення на заперечення відповідача на заяву про зміну предмету позову заяву та заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 07.10.2024 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2024.

17.10.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 04.11.2024 представник відповідача з`явився, інші представники учасників справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.11.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 25.11.2024 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, з огляду на викладене третьою особою 3 у поданих 18.07.2024 поясненнях клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечили у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року.

Положенням частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до Правил).

Частиною 1 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 3.4.2 Правил вказано, що постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно (п. 3.2.1 Правил).

У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або «останньої надії» споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати (п. 4.10 Правил).

Положеннями пункту 6.2.4 Правил, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

На виконання вимог ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД «Укрінтеренерго» розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», додаток № 1 до договору (надалі - комерційна пропозиція).

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2023 Акціонерне товариство «Харківобленерго» повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (відповідача) про те, що останнім як постачальником «останньої надії» з 01.01.2023 здійснюватиметься електропостачання Харківському національному університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - позивач).

З урахуванням наведеного вище судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2023, умови якого позивач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням п. 1.2.9. Правил та комерційної пропозиції.

Відтак, укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2023 (далі - Договір) протягом терміну його дії є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України) та який згідно вимог ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

У відповідності до п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього Договору.

За умовами п. 5.10 Договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору викладено Комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Відповідно до п. 4.4 Комерційної пропозиції акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. До усунення розбіжностей сторони Договору керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

Звертаючись з повозом до суду, позивач зазначає, що підставою для приєднання позивача, як споживача, до Договору слугував Лист АТ «Харківобленерго» (далі - третя особа 1) №56к-01/04-4519 від 30.12.2022, додатком до якого, АТ «Харківобленерго» було «Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» енергії».

Позивач зазначає, що у графі «Фактична адреса площадки вимірювання» Повідомлення наведені наступні адреси у м Харкові: 1) вул. Михайла Гуревича, б.22/24; 2) вул. Двадцять Третього Серпня, б.2А; 3) вул. Двадцять Третього Серпня, б.2А; 4) пр. Науки, б.22А; 5) пр. Науки, б.22А, та у графі «Найменування споживача» Повідомлення по зазначених адресах вказаний Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Натомість, позивач зазначає, що листом від 28.05.2024 АТ «Харківобленерго» повідомило позивача, що обліковувало за позивачем наступні площадки комерційного обліку електричної енергії за постачальником "останньої надії": 1) вул. Михайла Гуревича (Помірки), б. 22/24 у м. Харкові (EIC-code62Z0464252937087) (далі - об`єкт 1); 2) вул. 23 Серпня, б. 2А у м. Харкові (EIC-code 62Z5484996288302), (далі - об`єкт 2); 3) просп. Науки, б.22А у м. Харкові (EIC-code 62Z1212022331284), (далі - об`єкт 3).

Однак, як зазначає позивач, вказана інформація, яка послугувала підставою для укладення Договору не відповідає дійсності, оскільки:

- відповідно до листа Харківського КЕУ від 07.06.2024 р. майновий комплекс військового містечка № 216 у м. Харкові (об`єкт 1), ще у 2015 році передано з балансу Харківського КЕУ до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України на баланс військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - третя особа 3);

- згідно з наявною у позивача копією довідки Харківського КЕУ житловий будинок за адресою вул. 23 Серпня, б. 2А у м. Харкові (об`єкт 2) знаходиться на балансі та на забезпеченні Харківського квартирно-експлуатаційного управління (далі - третя особа 2).

- згідно із наявними в позивача копіями Свідоцтва про реєстрацію прав на нерухоме майно та Витягу про державну реєстрацію прав від 01.10.2010 р., приміщення за адресою АДРЕСА_1 (об`єкт 3) знаходиться в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (на даний час - Харківське КЕУ).

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що з наведеного вбачається, що інформація про позивача, як про споживача електричної енергії на об`єктах 1, 2 та 3, передана третьою особою 1 відповідачу для визначення сторони споживача за Договором не відповідала дійсності, оскільки вказані об`єкти ніколи не перебували на балансі позивача та окремі з яких у спірний період ним не використовувалися, в зв`язку з чим, позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати публічний Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2023 та комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» недійсним.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії (звіти ОСР щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання), на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник «останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем, а отже всю інформацію щодо споживачів (адреси ТКОЕЕ) та обсягу спожитої ними електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» отримує від ОСР в Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання). Відповідач зазначає, що за даними АТ «Харківобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, ХНУПС віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2023, що підтверджено листом з додатком (витяг) від 30.12.2022 р. №56к-01/04-4519 «Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» енергії». Також, відповідач зазначає, що позивач у випадку незгоди з тим, що у 2023 році його було переведено на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії», то позивач повинен був звернутись до відповідача та третьої особи 1 про проведення певних корегувань, зняття обсягів, та/або про неправомірне переведення на ПОН тощо, чого позивачем здійснено не було.

В свою чергу, третя особа 1 зазначає, що відповідно до Додатку № 3.1 від 07.03.23 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №2-928К від 01.01.2019 АТ «Харківобленерго» надає послугу з розподілу електричної енергії споживачу - Харківському національному університету повітряних сил імені Івана Кожедуба за адресами: вул. 23 Серпня, буд. 2А (ЕІС-коди точок комерційного обліку 62Z3804851462439, 62Z7905800451991 та ЕІС-код площадки комерційного обліку 62Z5484996288302); пр. Науки, буд. 22А (ЕІС-коди точок обліку 62Z6977130917020, 62Z9508907925095 та ЕІС-код площадки комерційного обліку 62Z1212022331284); м. Харків, вул. Михайла Гуревича, 22/24 (ЕІС-коди точки обліку 62Z8498548804759 та ЕІС-код площадки комерційного обліку 62Z0464252937087 в подальшому перейменована на ТКО 62Z8498548804759) до 03.04.2024. Третя особа 1 зазначає, що жодних повідомлень про зміну Договору № 2-928К, його розірвання або документально підтверджених фактів зміни власника на об`єкти по пр. Науки, б. 22А та вул. 23 Серпня, б. 2А від позивача не надходило, умови Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-928К від 01.01.2019 змінені не були та залишаються чинними. При цьому, третя особа 1 зазначає, що відносно комерційної точки 62Z0464252937087 перейменованої в 62Z8498548804759, між АТ «Харківобленерго» та Військовою частиною НОМЕР_1 підписана Заява-приєднання до умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 32161 від 01.01.2019 за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом споживача м. Харків, вул. Помірки, 24 з ЕIС код ТКО 62Z8498548804759 строком з 09.04.2024 по 31.12.2024, що зафіксовано в Додатку № 3.1. від 09.04.2024 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 321.61 від 01.01.2019. Третя особа зазначає, що Додатковою угодою від 30.03.2024 Договір № 2-928К від 01.01.2019 розірвано у частині надання послуги з розподілу електричної енергії на об`єкт за адресою вул. Михайла Гуревича, 24 (колишня вул. Помірки, 24) ЕIС код ТКО 62Z8498548804759. Також, третя особа зазначає, що товариство, як оператор системи розподілу, отримує від споживача покази засобів обліку електричної енергії у вигляді звіту споживача у паперовій формі підписані уповноваженою особою, та передає інформацію постачальнику електроенергії (ДПЗД «Укрінтеренерго»), на підставі яких і проводяться розрахунки зі споживачами, та між позивачем та третьою особою підписано Акти приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії та Акти про обсяги розподіленої електричної енергії за Договором № 2-928К, зокрема за період з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 розподілено електричну енергію за: Січень 2023 - 4 кВт*год. ЕIС код ТКО за об`єктом споживача 62Z0464252937087; Лютий 2023 - 3 092 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Березень 2023 - 19 281 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Квітень 2023 - 41 916 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Травень 2023 - 49 588 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Червень 2023 - 4 876 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Липень 2023 - 21 150 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Серпень 2023 - 27 287 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Вересень 2023 - 21 674 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Жовтень 2023 - 38 199 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; Листопад 2023: 20 874 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z5484996288302, 28 628 кВт*год. ЕIС код площадки 2Z1212022331284, 36 497 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; всього - 85 999 кВт* год; Грудень 2023: 15 120 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z54849962883024; 10 158 кВт*год. ЕIС код площадки 2Z1212022331284; 10 493 кВт*год. ЕIС код площадки 62Z0464252937087; всього - 35 771 кВт* год. Також, третьою особою 1 зазначено про приєднання 30.08.2024 споживача - Харківське квартирно-експлуатаційне управління до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 026751 від 01.01.2019 за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктами споживача: гуртожиток за адресою: м. Харків, пр. Науки, б. 22А (номер приладу обліку 000450, ЕІС-кодами точок комерційного обліку 62Z6977130917020); Гуртожиток за адресою: м. Харків, пр. Науки, б. 22А (номер приладу обліку 036403, ЕІС-кодами точок комерційного обліку 62Z9508907925095); квартирний багатоповерховий житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, б.2А (номер приладу обліку 032269, ЕІС-кодами точок комерційного обліку 62Z3804851462439); квартирний багатоповерховий житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, б.2А (номер приладу обліку 032906, ЕІС-кодами точок комерційного обліку 62Z7905800451991).

Третя особа 2 в свою чергу, зазначає, що з 01.01.2021 по 2022 рік постачальником електричної енергії до будівель та споруд військового містечка фактично був Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України, якому військовою частиною відшкодовувалась вартість спожитої електричної енергії на підставі відповідних договорів, а з 01.01.2024 по теперішній час постачання електричної енергії до комплексу будівель та споруд військового містечка № 216 здійснюється ТОВ «ОВІС ТРЕЙД» на підставі відповідного договору про закупівлю електричної енергії, укладеного військовою частиною 3017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

При цьому, у відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Звертаючись з даним позовом до суду, Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба зазначає, що інформація про позивача, як про споживача електричної енергії на об`єктах 1, 2 та 3, передана третьою особою 1 відповідачу для визначення сторони споживача за Договором не відповідала дійсності, оскільки вказані об`єкти ніколи не перебували на балансі позивача та окремі з яких у спірний період ним не використовувалися, в зв`язку з чим, позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати публічний Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2023 та комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п.16 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 до 31 грудня 2024, територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Частинами 1 - 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.

Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Відповідно до ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно ч.5 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії" здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником "останньої надії" при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.

Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.

Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.

У разі якщо конкурс на визначення постачальника "останньої надії" не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника "останньої надії" встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов`язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника "останньої надії", а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника.

Згідно ч.8-11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил № 312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст.634 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Система розподілу має бути побудована з урахуванням принципу економічної ефективності, планів розвитку міст (територій), з дотриманням режиму права власності, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, енергоефективності, захисту життя і здоров`я людей, а також раціонального використання енергії відповідно до технічних правил та норм безпеки, передбачених нормативно-технічними документами.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 "Про видачу АТ "Харківобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом" АТ "Харківобленерго" з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на закріпленій території, у якості оператора системи розподілу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба відповідно до п. 4 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 № 312 приєднався до публічного договору АТ «Харківобленерго» - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір) (розміщений на офіційному сайті АТ «Харківобленерго»: www.oblenergo.kharkov.ua.) на умовах договору про постачання електричної енергії № 2-928К від 01.06.1997 з додатками, що підтверджується Заявою-приєднання від 16.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з додатком.

Відповідно до Додатку до означеної Заяви-приєднання, підписаної представником позивача, Харківським національним університетом повітряних сил імені Івана Кожедуба визначено наступні адреси за об`єктами споживача та ЕІС коди точок комерційного обліку: м. Харків, пр. Науки, буд. 22А (ЕІС-коди точок обліку 62Z6977130917020, 62Z9508907925095); м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 2А (ЕІС-коди точок комерційного обліку 62Z3804851462439, 62Z7905800451991), м. Харків, вул. Михайла Гуревича, 22/24 (ЕІС-коди точки обліку 62Z0464252937087), м. Харків, шос. Білогородське, буд. 2 (ЕІС-коди точок комерційного обліку 62Z4803412037725, 62Z8506631798384); м. Харків, вул. Михайла Гуревича, буд. 27 (ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z5869410433982); м. Харків, вул. Михайла Гуревича, буд. 22/24 (ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z7857714878696); м. Харків, вул. Клочківська, б. 228 (ЕІС-коди точок комерційного обліку 62Z8075026204392 62Z550073744247, 62Z6847012334290, 62Z2697549458111 та 62Z8864724112801).

Відповідно до п. 1.1 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживача (надалі - споживач) як послуги оператора системи. Цей договір укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднанням, що є додатком 1 до цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору, оператор системи надає споживачу послуг з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в

Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових баз даних оператора системи.

Згідно п. 2.2 Договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕIС) в додатку 3 до цього договору.

Пунктом 3.5 означеного Договору визначено, що визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.

Отже, у відповідності до вищевикладеного оператор системи розподілу саме третя особа 1 адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або зчитує самостійно покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожитої споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» і проводить розрахунки із споживачем згідно з умовами договору.

Натомість Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» лише здійснює постачання електричної енергії на визначені третьою особою 1 точки комерційного обліку.

При цьому, виходячи із суті переданого на вирішення суду спору, суд зазначає, що згідно вимог п.4.27. розділу ІV ПРРЕЕ у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.

Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

На вищевикладене безпосередньо звертала увагу позивача і третя особа 1, як оператор системи розподілу та особа,яка адмініструє відповідні точки розподілу, на які відповідач лише здійснює постачання без визначення самих точок.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має. значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішуючи спір, суд повинен визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

При цьому, особа, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту, повинна дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява No 38722/02).

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.

Отже, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем позовна вимога не може забезпечити поновлення порушених прав, а отже обраний спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позивачем у даному випадку обрано неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, який зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з цим, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судових витрат на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.12.2024.

Суддя О.А. Грєхова