Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/10657/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/10657/24за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Груп"

про стягнення 387790,00 грн,

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Груп" про стягнення заборгованості 387790,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018.

Ухвалою суду від 04.09.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.09.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 04.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10657/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

23.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, ним не підписувався договір №ОК-013 від 29.12.2018. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача. У відзиві заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналу договору №ОК-013 від 29.12.2018.

23.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки, огляд оригіналу договору, який відповідач просить витребувати можливий лише в рамках судового засідання.

24.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти доводів відповідача заперечує. Позивач вказує, що строк позовної давності ним не пропущений, а тому право підлягає захисту. Також позивач зазначає, що в нього відсутній оригінал договору №ОК-013 від 29.12.2018, оскільки, підписаний з боку відповідача примірник не був повернутий позивачу. Проте, позивач долучив копію договору №ОК-013 від 29.12.2018, засвідчену керівником відповідача і подану в рамках розгляду справи № 910/7380/20 (долучена до зустрічної позовної заяви). Позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача матеріалів зустрічної позовної заяви у справі № 910/7380/20.

Судом розглядається клопотання про витребування у позивача оригіналу договору №ОК-013 від 29.12.2018.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Позивач повідомив суд про відсутність у нього оригіналу договору №ОК-013 від 29.12.2018, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про витребування, оскільки, витребовуваний доказ відсутній у особи.

Судом розглядається клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд відзначає, що сторони у процесі наділені рівними процесуальними правами, передбаченими ст. 42, 46 ГПК України. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не позбавляє учасників справи права чи можливості надати докази та заперечення в спростування обставин, наведених іншою стороною. Крім того, спрощене позовне провадження передбачено Господарським процесуальним кодексом України, а тому розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження не порушує права сторін та не перешкоджає доступу до правосуддя. Суд відзначає, що детальний розгляд справи по суті здійснюється судом не залежно від того, в якому провадженні (спрощеному чи загальному) відбувається розгляд справи. Крім того, як підставу для розгляду справи в порядку загального позовного провадження відповідач зазначає необхідність огляду в судовому засіданні оригіналу договору №ОК-013 від 29.12.2018, який він просив витребувати. Проте, судомо встановлено відсутність у позивача оригіналу договору №ОК-013 від 29.12.2018 та відмовлено у його витребуванні, що додатково підтверджує відсутність необхідності у розгляді справи в порядку загального позовного провадження.

Суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Судом розглядається клопотання позивача про витребування у відповідача матеріалів зустрічної позовної заяви, поданої у справі № 910/7380/20.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Позивач не дотримано порядку звернення з клопотанням про витребування доказів, передбаченого ст. 81 ГПК України (не вказано які заходи вживались позивачем для самостійного отримання витребовуваних доказів, як і не надано доказів вжиття відповідних заходів, не вказано причини неможливості отримання докази самостійно), а тому суд відмовляє позивачу у задоволенні його клопотання. Крім того, суд відзначає, що ухвалою суду від 11.08.2020 у справі № 910/7380/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" було залучено до участі у справі, як правонаступника позивача, а отже він мав можливість ознайомитись з матеріалами справи № 910/7380/20 та подати самостійно докази, які він просить витребувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Груп" (орендар) укладено договір оренди контейнерів № ОК-013, відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець надає орендарю в тимчасове володіння і користування власне майно, а орендар зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату, а після закінчення терміну дії договору повернути йому вказане майно.

Майно, що становить предмет цього договору, є морські 40-ка футові рефрижераторні контейнери, укомплектовані, підготовлені і придатні для перевезення і зберігання вантажів при контрольованій температурі в діапазоні температур -25+25 С. Контейнери пройшли мийку та дезінфекцію. Тип контейнера визначається даними специфікації до даного договору, що визначають умови оренди кожного контейнера, підписується сторонами для кожного з контейнерів або групи контейнерів і є невід`ємною частиною цього договору. Кількість контейнерів, що передаються в оренду визначається даними специфікації. Термін оренди визначається даними специфікації. Підставою для його продовження може служити письмова заявка орендаря, подана орендодавцю в термін 30 днів до закінчення початкового терміну оренди. (п. 2.1, 2.2., 3.3. Договору).

В п. 3.7. Договору сторони погодили, дата закінчення оренди кожного контейнера вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.6 Договору орендна плата як вартість 1 дня оренди контейнера визначається даними специфікації. Орендна плата нараховується і оплачується орендарем до моменту поворотної передачі контейнерів орендодавцю. Оплата наступних періодів оренди здійснюється орендарем у вигляді авансового платежу в термін до 5 числа поточного місяця оренди.

Термін дії договору визначається терміном оренди згідно п. 3.3 цього договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності, визначеної цим договором і чинним законодавством України. Договір вважається таким, що закінчив свою силу при виконанні умов повернення майна орендодавцю і проведення повного розрахунку з орендодавцем відповідно до умов цього договору. (п. 8.1, 8.2. Договору).

До матеріалів справи долучено специфікацію до договору, в якій обумовлено вартість оренди 1 контейнера на місяць - 10737,00 грн, кількість контейнерів - 3 штуки, місце оренди: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, термін оренди - з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Контейнери (40-футові рефрижераторні контейнери: № ZCSU5927520; № НОМЕР_1 ; № GWLU5941015) були передані відповідачу 01.01.2019 за актом приймання-передачі до договору ОК-13 від 29.12.2018 року, повернуті з оренди позивачу 17.09.2020, що підтверджується актом від 17.09.2020 повернення контейнерів до договору оренди контейнерів №ОК-013 від 29.12.2018.

В підтвердження обставин оплати орендної плати до матеріалів справи долучено довідку Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" від 03.06.2021 № 05/5634, згідно якої за період з 21.06.2019 по 13.03.2020 відповідачем оплачено позивачу грошові кошти загальною сумою 273055,00 грн. Всі суми сплачені як орендна плата рефрижераторних контейнерів, частина платежів містить в призначенні платежу посилання на договір №ОК-013 від 29.12.2018.

Відповідач не надав доказів оплати орендної плати у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем.

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок орендної плати за весь період оренди з 01.01.2019 по 16.09.2020 (20 місяців і 16 днів).

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, здійсненим з урахуванням вартості оренди визначеної у специфікації, кількості орендованих контейнерів та періоду оренди, та суми, сплаченої відповідачем. Згідно розрахунку позивача вартість не сплаченої орендної плати становить 387790,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або доказів сплати заборгованості за Договором відповідач суду не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем наявність заборгованості за надані послуги у відповідача за договором №ОК-013 від 29.12.2018 у розмірі 387790,00 грн, в зв`язку з чим позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача про не підписання ним договору №ОК-013 від 29.12.2018.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 № 910/7380/20 замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ АГРО" (ідентифікаційний код: 39348569) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (ідентифікаційний код: 42163494).

Предметом розгляду у справі № 910/7380/20 було стягнення орендної плати за договором оренди контейнерів № 01/0718 від 01.07.2018, зобов`язання відповідача передати позивачу 40-футові рефрижераторні контейнери: ZCSU5927520; TRIU8016460; GWLU5941015 (первісний позов) та визнання договору оренди контейнерів № 01/0718 від 01.07.2018 припиненим (зустрічний позов).

Ухвалою суду від 11.08.2020 по справі № 910/7380/20 замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ АГРО" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України", на тих підставах, що 28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ АГРО" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (новий кредитор) укладено договір №010 про відступлення права вимоги по договору оренди та заміну сторони у договорі, відповідно до якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої дійсні вимоги до боржника/орендаря, а новий кредитор набув права дійсної вимоги первісного кредитора за укладеними договором оренди контейнерів № 01/0718 від 01.07.2018 на підставі даного договору та договору купівлі-продажу трьох 40-ка футових рефрижераторних контейнерів.

Будь-яких доказів того, що контейнери: ZCSU5927520; TRIU8016460; GWLU5941015 були передані в користування відповідача на підставі будь-якого іншого договору оренди відповідачем не надано.

Акти приймання-передачі та повернення контейнерів ZCSU5927520; TRIU8016460; GWLU5941015, як і банківські перекази в оплату оренди мають посилання саме на договір №ОК-013 від 29.12.2018.

З пояснень позивача вбачається, що копію договору №ОК-013 від 29.12.2018, яку він подав в матеріали даної справи, було подано самими відповідачем у справу № 910/7380/20 при поданні зустрічної позовної заяви. Означена копія засвідчена директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Груп" ОСОБА_1 17.07.2020.

Відповідач вказані доводи позивача не спростував і не заперечив та не вказав, що ним не засвідчувалась та не подавалась копія договору №ОК-013 від 29.12.2018 у справі № 910/7380/20.

Отже вірогідними доказами суду підтверджено обставини щодо укладання сторонами договору №ОК-013 від 29.12.2018 та його виконання обома контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Груп", яке уклало договір №ОК-013 від 29.12.2018 та надало його засвідчену копію в матеріали справи № 910/7380/20, а в подальшому при розгляд справи № 910/10657/24 зазначило про не підписання (не укладання) означеного договору, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісним.

Аналогічний правовий висновок зроблено Об`єднано Палатою Верховного Суду від 10.04.2019 № 390/34/17.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, позивач вірогідними доказами підтвердив обставини укладення та виконання договору №ОК-013 від 29.12.2018 та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за означеним договором у сумі 387790,00 грн, натомість, відповідач жодних доказів у спростовання вказаних обставин суду не надав.

Оскільки, позовні вимоги визначні судом обгрунтованими, суд розглядає заявлену відповідачем заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України " Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 р. № 211 установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був доповнений п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Чинною редакцією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (набрала чинності 30.01.2024) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже послідовно та безперервно з 12.03.2020 по 29.01.2024 строки позовної давності, як загальної так і спеціальної були продовжені на строк дії карантину, та строк дії воєнного стану. З 30.01.2024 строки позовної давності були зупинені.

Оскільки заборгованість відповідача заявлена до стягнення за період починаючи з 2019 року, загальний строк позовної давності позивачем не був пропущений, а тому право позивача підлягає судовому захисту.

Решта заперечень відповідача оцінені судом, проте не впливають на результат вирішення спору.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74, 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 4653,48 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції № 959 від 28.08.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5816,85 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (4653,48 грн). У зв`язку з означеним позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення йому надмірно сплаченого судового збору у сумі 1163,37 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Груп" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150, ідентифікаційний код 41139832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (65104, Одеська область, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, буд 29, офіс 228, ідентифікаційний код 42163494) суму основного боргу у розмірі 387790 (триста вісімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 4653 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят три) грн 48 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко