Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/10163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/10163/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка О.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУДШЛЯХМАШ"

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "СЛУЖБА КОЛІЇ"

про стягнення 2 485 155,19 грн

представники сторін:

від позивача: Синяпкін О.В.

від відповідача: Шинкаренко О.С.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУДШЛЯХМАШ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "СЛУЖБА КОЛІЇ" про стягнення 2 485 155,19 грн, з яких: 2 393 150,00 грн сума боргу, 92005,19 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №52.23-247 від 25.10.2023.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

хвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

26.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10163/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 10.10.2024.

25.09.2024 через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь відзив.

У підготовчому засіданні 10.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.11.2024.

У підготовчому засіданні 07.11.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.11.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2024 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 21.11.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №52.23-247 від 25.10.2023, позивач поставив відповідачу товар на суму 3393150,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 54077 від 22.12.2023, актом приймання-передачі від 22.12.2023.

Відповідач оплату отриманого товару здійснив частково на суму 1000000,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість становить 2393150,00 грн.

Посилаючись на прострочення відповідачем зобов`язань за договором, позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 92005,19 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що законодавець дозволив сторонам встановлювати інший розмір процентів, встановлюючи диспозитивний характер цієї норми на розсуд сторін договору, але права відмовлятись/забороняти враховувати встановлений індексу інфляції за весь час прострочення не передбачено законодавством, та це є імперативна норма. Сплата суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення є імперативною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України

Позиція відповідача

Відповідач частково заперечив проти позовних вимог, а саме проти вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки сторони в укладеному договорі визначили, що постачальник не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.10.2023 між Комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "СЛУЖБА КОЛІЇ" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУДШЛЯХМАШ" (далі - постачальник) укладено договір купівлі-продажу №52.23-247 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю - Самоскид, код 34140000-0 за ДК 021:2015 "Великовантажні моторотранспортні засоби" (надалі - товар), а покупець - сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які вказанів Специфікації (Додаток №1), що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 договору сума цього договору (ціна договору) становить 2 827 625,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 565 525,00 грн, разом ціна договору становить 3 393 150,00 грн з ПДВ.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену партію товару.

Строк поставки товару: протягом строку дії договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору товар поставляється з такими документами: видаткова накладна на товар (п. 5.7.1.), акт приймання-передачі товару (п. 5.7.2.), інші документи відповідно до технічних вимог (додаток № 2 до цього договору).

У п. 6.1 договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити за поставлений товар.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Сторонами погоджено та підписано Специфікацію (Додаток № 1 до договору), відповідно до якої сторони погодили поставку автомобіля самоскид МДКЗ-26-28 на базі JAC N200 СБМ у кількості 1 шт. вартістю 3393150,00 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар, обумовлений в специфікації, на суму 3393150,00 грн.

Факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем підтверджується:

- видатковою накладною № 54077 від 22.12.2023, підписаною представниками обох сторін;

- актом приймання-передачі автомобіля самоскид МДКЗ-26-28 на базі JAC N200 СБМ від 22.12.2023, що підписаний директором постачальника та директором відокремленого підрозділу "СЛУЖБА КОЛІЇ" КП "КИЇВПАСТРАНС".

Відповідач оплату товару здійснив частково на суму 1000000,00 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 15/08-1 від 15.08.2024.

Оскільки відповідач оплату товару здійснив частково, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основного боргу в сумі 2393150,00 грн, а також нарахованих, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання інфляційних втрат в сумі 92005,19 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач передав відповідачу товар на загальну суму 3393150,00 грн.

Акт приймання-передачі автомобіля, видаткова накладна на суму 3393150,00 грн підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Видаткова накладна зі сторони покупця підписана провідним інженером з МТЗ Ющак А.Н. за довіреністю № 337 від 20.12.2023, копія якої міститься в матеріалах справи.

Підписання приймання-передачі автомобіля та видаткової накладної, які є первинними обліковими документами, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Строк оплати товару погоджений сторонами у п. 4.1 договору, відповідно до якого розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену партію товару.

Враховуючи підписану між сторонами видаткову накладну №54077 від 22.12.2023, відповідач зобов`язаний був оплатити товар до 23.01.2024 (враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач здійснив часткову оплату заборгованості на суму 1000000,00, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2393150,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконане відповідачем зобов`язання за договором у сумі 2393150,00 грн підтверджується належними доказами.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 2393150,00 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 92005,19 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечив проти вимог про стягнення інфляційних втрат посилаючись на те, що у п. 7.6 договору сторони, керуючись ст. 627, 628 ЦК України, визначили інший розмір інфляційних втрат, ніж передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача та вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 7.6 договору сторони домовились, що продавець не вимагатиме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Із змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 2 статті 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/2112/20, від 09.09.2020 у справі № 904/3260/19.

Отже, сторони не можуть на власний розсуд визначити умову договору, яка б повністю скасовувала відповідальність, передбачену у частині 2 статті 625 ЦК України. Сторони можуть, наприклад, визначити інший розмір відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання, але не можуть домовитись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

З огляду на викладене, враховуючим прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого товару, позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично правильними, здійснений відповідно до умов договору та приписів законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрати у сумі 92005,19 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУДШЛЯХМАШ" до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "СЛУЖБА КОЛІЇ" повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 29821,86 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції №502 від 1508.2024, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 37277,33 грн, тобто судовий збір внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ураховуючи наведене, суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв`язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також позивач просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України).

У позовній заяві позивач зазначав, що ним погоджена вартість надання правової допомоги у фіксованому розмірі 25000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору про надання правової допомоги б/н від 15.08.2024, ордеру серії СВ №1081694, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 15.08.2024, що укладений між позивачем та адвокатом Синяпкіним О.В., адвокат зобов`язується надати клієнту послуги правової допомоги відповідно до п. 1.2 договору, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами цього договору.

Адвокат надає послуги, які клієнт може замовляти в письмовій або усній формі, включаючи, але не обмежуючись наступним: здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту в Господарському суді м. Києва за позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" "Служба колії" за договором купівлі-продажу № 52.23-247 від 25.10.2023 (п. 1.2 договору про надання правової допомоги).

У п. 2.1 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, за принципом свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України, та встановлюється у фіксованому розмірі - 25000,00 грн. Сторони не вимагають детального опису послуги.

Оплата гонорару відбувається після набуття чинності рішенням Господарського суду м. Києва за позовом клієнта до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" "Служба колії" за договором купівлі-продажу № 52.23-247 від 25.10.2023 та підписання Акту виконаних робіт в строк 10 робочих днів (п. 2.2 договору).

У даному випадку розмір гонорару є фіксованим, а тому не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Господарський суд в даному випадку зважає на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно із якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Обставини щодо реальності надання адвокатом Синяпкіним О.В. правової допомоги позивачу підтверджуються матеріалами справи, зокрема, поданням позовної заяви, відповіді на відзив, участь в судових засіданнях у справі № 910/10163/24

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем вказаних витрат, однак, відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

25.09.2024 разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до суми 3028,00 грн, посилаючись на таке:

- для підготовки та подання позову не виникло необхідності збирати додаткові докази, проводити експертизи, викликати свідків. Тощо;

- справа не може відноситись до категорії складних, оскільки підставою для звернення до суду є невиконання зобов`язань за однією накладною, а тому витрати у розмірі 25000,00 грн є значно завищеними та необґрунтованими.

Суд погоджується з доводами відповідача в частині неспівмірності розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи, ціною позову, обсягом підготовлених адвокатом документів.

При цьому, на переконання суду з урахуванням критеріїв пропорційності, розумності, співмірності, обґрунтованими є витратити на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, місто Київ, вулиця НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) в особі відокремленого підрозділу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "СЛУЖБА КОЛІЇ" (02105, місто Київ, вулиця ПАВЛА УСЕНКА, будинок 7/9, ідентифікаційний код 03328712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУДШЛЯХМАШ" (03113, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 68/1, офіс 62, ідентифікаційний код 32670703) 2393150,00 грн основного боргу, 92005,19 грн інфляційних втрат, 29821,86 грн судового збору та 15000,00 витрат на правову допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.12.2024.

Суддя С.О. Турчин