Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/12010/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/12010/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/12010/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест-Будекспорт» до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірській гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення грошових коштів

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки.

1.2. Відповідач заперечив проти задоволення позову.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 15.08.2023 між АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», як покупцем, та ТОВ «Форест-Будекспорт», як продавцем, укладено договір №429-2 поставки (далі договір) за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність покупця шпали дерев`яні просочені, а покупець - зобов`язання прийняти і сплатити товар, на умовах договору (п. 1.1. договору).

2.2. Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікації. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.

2.3. Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що покупець зобов`язаний на умовах, визначених п. 9.2. договору, сплачувати за партію товару. Водночас, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку кожної партії товару в терміни, встановлені договором (п. 2.3.1. договору).

2.4. Відповідно до п. 3.1. договору постачальник зобов' язаний поставити товар у повному обсязі протягом 15 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати відповідно до умов цього договору з обов`язковим попередженням покупця про точну дату поставки не пізніше чим за 5 днів.

2.5. Згідно з п. 3.3. договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

2.6. Передача постачальником та приймання покупцем товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється уповноваженими особами постачальника та покупця на підставі товаросупровідних документів (п. 7.1. договору).

2.7. Відповідно до п. 8.1. договору загальна сума договору складає 302 400, 00 грн, в тому числі ПДВ 50 400, 00 грн.

2.8. Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений у договору (п. 9.1. договору).

2.9. Відповідно до п. 9.2. договору оплата здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки від покупця та решта 50% протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної. Постачальник зобов`язаний повернути сплачені за товар кошти у випадку невиконання умов договору щодо строків поставки товару.

2.10. Відповідно до п. 9.3. договору днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

2.11. При настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто, неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні. Факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональною Торгово-промисловою палатою (п. п 13.1 та 13.3 договору).

2.12. Відповідно до п. 15.1. (в редакції Додаткової угоди №1 від 22.12.2023) договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 травня 2024 року.

2.13. У специфікації №1 від 15.08.2023 сторони договору погодили що поставці підлягають шпали дерев`яні тип IIA кількістю 240 штук загальною вартістю 302 400, 00 грн з ПДВ.

2.14. 11.04.2024 відповідач здійснив 50% передплати за товар у розмірі 151 200, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №247318 від 11.04.2024.

2.15. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу шпали дерев`яні в обумовленій у специфікації кількості на суму 302 400, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною №117 від 25.04.2024 та товарно-транспортною накладною №284 від 25.04.2024.

2.16. З 1 квітня 2023 року в Україні система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає - здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних (четверта версія Системи електронних платежів НБУ - СЕП-4). Після запровадження СЕП-4 (після 01.04.2023), в Україні скасовано поняття "банківський день", тобто міжбанківські перекази можуть бути отримані навіть у вихідні чи святкові дні, ввечері та вночі. Попередня версія СЕП надсилала банківські платежі, здійснені ввечері, на ранок наступного дня, а у вихідні - в перший робочий день.

2.17. Отже решту 50% вартості отриманого товару відповідач мав оплатити у строк до 05.05.2024 включно.

2.18. Разом із цим, на час звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач заборгованість за отриманий ним товар не оплатив. В позасудовому порядку питання щодо погашення боргу не врегульовано. Не оплаченим залишився товар на суму 151 200, 00 грн з розрахунку 302 400, 00 грн/2.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача 151 200, 00 грн основного боргу, 5 186, 26 грн інфляційних втрат, 1 603, 13 грн 3% річних.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 193 ГК України, стаття 625, 629 ЦК України.

3.3. Фактичними підставами позову є несплата відповідачем 50% вартості отриманого товару за договором.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог вказавши (1) відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, всі отримані кошти від господарської діяльності відповідачем фактично витрачаються на сплату обов`язкових платежів та зборів, заробітної плати працівників, енергоносіїв та погашення заборгованості перед фінансовими установами та контрагентами в порядку черговості за раніше поставлені контрагентами товари (2) позивачем не враховано, що факт форс-мажорних обставин був підтверджений листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, що є загальновідомою обставиною (3) негативно на фінансовий стан підприємства впливає порушення іншими контрагентами своїх зобов`язань за господарськими договорами перед АТ «ОГХК» (4) прострочення виконання зобов`язання за договором відбулось по незалежним від відповідача причинам (5) відповідач потерпає від наслідків повномасштабного вторгнення рф на територію України (6) ухвалення рішення, яким буде покладено нa відповідача сплату інфляційних витрат, 3% річних пo цій справі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави (7) у випадку, якщо суд прийде до переконання про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій - задовольнити клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи порушені відповідачем умови укладеного договору? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

- Чи правильно виконані розрахунки 3% річних та інфляційних втрат?

- Чи наявні підстави для зменшення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше, друге питання та негативну на третє, а відповідач навпаки.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ.

7.1. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

7.3. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором поставки.

7.4. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.5. Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

7.6. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

7.7. Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

7.6. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

7.7. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.8. Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

7.9. Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

7.10. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

7.11. У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

7.12. Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

7.13. Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявної в матеріалах справи підписаної між сторонами видаткової накладної від 25.04.2024 №117 на суму 302 400,00 грн. Крім того, поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною №284 від 25.04.2024, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

7.14. Відповідно до п. 9.2. договору оплата здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки від покупця та решта 50% протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної. Постачальник зобов`язаний повернути сплачені за товар кошти у випадку невиконання умов договору щодо строків поставки товару.

7.15. Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати поставленого позивачем товару згідно накладної, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 151 200, 00 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 151 200, 00 грн.

7.16. Враховуючи умови п. 9.2. договору відповідач є таким, що прострочив оплату товару з 06.05.2024 на суму 151 200, 00 грн.

7.17. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

7.18. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

7.19. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7.20. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.21. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

7.22. Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

7.23. З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки, та факту наявності заборгованості у розмірі 151 200, 00 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 151 200, 00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО СТЯГНЕННЯ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

8.1. Окрім того, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.2. Як встановлено матеріалами справи, відповідачем порушено зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару (шпали дерев`яні) в частині дотримання строку проведення кінцевого розрахунку на суму 50% вартості товару 151 200, 00 грн.

8.3. Враховуючи умови п. 9.2. договору та скасування після 01.04.2023 в Україні поняття "банківський день", відповідач є таким, що прострочив оплату товару з 06.05.2024 на суму 151 200, 00 грн.

8.4. Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

8.5. Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

8.6. Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

8.7. У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%. Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

8.8. Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

8.9. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

8.10. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

8.11. Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

8.12. Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних нарахувань, суд зазначає, що такий розрахунок є правильним та нарахування здійснено в межах періоду прострочення.

8.13. Згідно здійснених позивачем нарахувань, відповідні суми становлять 5 186, 28 грн інфляційних втрат за період з травня 2024 року по серпень 2024 року.

8.14. При цьому, при здійсненні розрахунку 3% річних позивач неправильно визначив початок періоду прострочення з 14.05.2024, в той час, коли відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання з 06.05.2024.

8.15. Перевіривши розрахунок позивача в межах визначеного позивачем періоду щодо 3% річних, суд зазначає, що належна до стягнення сума 3% річних становить 1 598, 75 грн нарахована на суму боргу 151 200, 00 грн за період з 14.05.2024 по 19.09.2024. У задоволенні решти вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє.

8.16. При цьому, наведений позивачем розрахунок, правильність якого перевірена судом, не спростований відповідачем будь-якими доказами. Встановлені матеріалами справи обставини прострочення виконання зобов`язання із своєчасного розрахунку за поставлений товар є підставою для застосування до відповідача нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у наведеному вище розмірі.

8.17. Доводи відповідача про звільнення його від відповідальності з огляду на обставини непереборної сили є неприйнятними.

8.18. Так, статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

8.19. За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування обставин покладається на ту зі сторін спору, яка посилається на їх існування.

8.20. Згідно з положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

8.21. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України.

8.22. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

8.23. Щодо обставин непереборної сили, на які посилається відповідач, слід зазначити наступне.

8.24. Військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки належні та допустимі докази реальної неможливості своєчасно виконати свої грошові зобов`язання за договором через зазначені обставини ним не надано.

8.25. При цьому посилання відповідача на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, судом не приймається.

8.26. Так, згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) стосовно неможливості виконання ним зобов`язань за укладеним із позивачем договором.

8.27. Крім того, договір, що є підставою позовних вимог у цій справі, укладено між відповідачем і позивачем уже в умовах військової агресії російської федерації проти України, тобто в умовах існування тих обставин, на які відповідач посилається як на обставини непереборної сили. Отже, укладаючи договір, відповідач мав повною мірою розуміти умови виконання договору та свідомо взяті на себе ризики підприємницької діяльності.

8.28. Інших доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань з оплати товару відповідачем суду не надано.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

9.1. Клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум відповідач обґрунтовує тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 АТ "ОГХК" віднесене до переліку об`єктів, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави. За твердженням відповідача ухвалення рішення, яким буде покладено на нього сплату інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу у цій справі, може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. Тому, відповідач вважає, що в даному випадку є визначальним принцип пропорційності, згідно з яким зменшення на 90% заявлених до стягнення cум відповідатиме оптимальному балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню для них негативних наслідків.

9.2. Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

9.3. За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

9.4. Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

9.5. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

9.6. За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

9.7. При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

9.8. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

9.9. Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

9.10. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

9.11. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

9.12. Також, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).

9.13. Утім, нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

9.14. До того ж загальна сума заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних не є надмірно великою у порівняні з розміром грошового зобов`язання - 151 200, 00 грн, щодо виконання якого відповідачем допущено прострочення.

9.15 Водночас постанова Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 якою АТ "ОГХК" віднесене до переліку об`єктів, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави ні нівелювала вплив інфляційих процесів через які грошові кошти, що їх повинен був би отримати постачальник знецінюються, ні виключила положення ст.625 ЦК із законодавчого поля. Разом з тим Уряд цим документом не переклав на відповідача всю повноту забезпечення обороноздатності держави, певно через його неспроможність організувати своєчасний розрахунок з контрагентом. Наведене, в свою чергу на думку розсудливої людини і вказує на несвоєчасність виконання відповідачем функцій в економіці держави, адже неплатежі в одних правовідносинах потягнуть за собою неплатежі в інших.

9.16. Доказів наявності інших обставин, які заслуговують на увагу для вирішення питання обґрунтованості заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем суду не надано.

9.17. Відтак, правові підстави для зменшення інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, відсутні.

9.18. За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 598, 75 грн 3% річних та 5 186, 28 грн інфляційних втрат.

10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.

10.1. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 151 200, 00 грн, інфляційна складову боргу у розмірі 5 186, 28 грн та 3 % річних у розмірі 1 598, 75 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення 4,38 грн 3% річних у розмірі суд відмовляє, у зв`язку з неправильністю розрахунку.

11. СУДОВІ ВИТРАТИ.

11.1. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3 027,92 грн на відповідача, водночас, у розмірі 0 ,08 грн залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії «Вільногірській гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (51700, Дніпропетровська обл., місто Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 1, код ЄДРПОУ філії 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест-Будекспорт» (50055, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Нікопольське шосе, будинок 55, код ЄДРПОУ 36876283) 151 200, 00 грн основного боргу, 5 186, 28 грн інфляційних втрат, 1 598, 75 грн 3% річних та 3027, 92 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.12.2024.

Суддя Ігор Курдельчук