Ухвала

від 03.12.2024 по справі 914/2898/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.12.2024 Справа № 914/2898/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу, де

заявник:Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкор», м. Полтава,боржник:Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», с. Павлів (з) Червоноградського р-ну Львівської обл.,предмет:стягнення боргу.Встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкор» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» 173652,29 грн основного боргу.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з таких підстав.

Згідно ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Суд звертає увагу, що заява про видачу судового наказу подана через систему «Електронний суд» адвокаткою ТзОВ «Мейкор» - Петрук С. О. У вступній частині заяви, адвокаткою вказано про відсутність у ТзОВ «Мейкор» електронного кабінету в системі ЄСІТС, водночас у мотиваційній частині заяви вказано про наявність такого кабінету.

Разом з тим, як вбачається з відповіді № 5706005 від 03.12.2024, юридична особа - ТзОВ «Мейкор», якій присвоєно код ЄДРПОУ 39798952 не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Пунктом 2-1 частини 1 статті 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку відмовити у видачі судового наказу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків, а також не позбавляє заявника права звернутися до суду із відповідною позовною заявою.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 147, 148, 150, 151, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» про стягнення 173652,29 грн основного боргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Трускавецький В.П.