Ухвала

від 02.12.2024 по справі 915/1473/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

02 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1473/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 14841/24 від 26.11.2024 р.) за позовом керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (54006, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 18а; e-mail: pru.mik@vppdr.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (АДРЕСА_3; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3; код ЄДРПОУ НОМЕР_4) та Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання частково недійсним договору про закупівлю та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 22094,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича, в якому просить суд:

- визнати недійсними п. 4.2. укладеного військовою частиною НОМЕР_1 та фізичною особою-підприємцем Криворучком Віталієм Сергійовичем договору від 24.06.2022 №16 та специфікацію до нього про закупівлю товарів за кошти державного бюджету України в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20%;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича на користь Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 22094,86 грн., з яких безпідставно сплачені кошти в сумі 17400,00 грн., інфляційні втрати в сумі 3474,95 грн., 3% річних в сумі 1219,91 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що п. 4.2 спірного договору суперечить пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану в частині включення ПДВ до договірної ціни правочину. Так, прокурор зазначає, що п. 2.1. договору від 24.06.2022 №16 визначено, що загальна вартість продукції договірна та складає 104400,00 грн. (сто чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.) з ПДВ. Додатком №1 "Специфікація" до договору від 24.06.2022 №16 визначено кількість та найменування продукції, а також його загальну вартість, яка складає 104400,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 17400,00 грн. На виконання договору 24.06.2022 №16 ФОП Криворучко В.С. здійснив поставку, а військова частина НОМЕР_1 здійснила оплату продукції, до вартості якої було включено ПДВ за ставкою 20% на загальну суму 17400,00 грн., що на думку прокурора є порушенням чинного законодавства.

Щодо порушення інтересів держави, органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та наявності у прокурора підстав для представництва держави в особі Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 заявник вказує про наступне. Так, пред`явлення прокурором позову зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, оскільки укладення оспорюваного у частині договору від 26.06.2022 р. №16 разом із безпідставною сплатою коштів у сумі 17400,00 грн. не спрямовано на забезпечення обороноздатності України (а тим паче на її зміцнення) в умовах воєнного стану з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього. Також прокурор зазначає, що Міністерство оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів та військова частина НОМЕР_1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня наділені повноваженнями і як щодо забезпечення життєдіяльності Збройних сил України їх функціонування, постачання їм матеріальних та інших ресурсів, так і щодо управління бюджетними коштами, наданими на відповідні цілі, із забезпеченням їх ефективного та результативного використання. Відтак, прокурор вважає, що саме Міністерство оборони України як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використання фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину, є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Разом з тим, прокурор стверджує, що Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють. Прокурор вказує, що листом від 18.05.2023 р. №5-4-1568 вих-23 військову частину НОМЕР_1 було проінформовано про наявність підстав для вжиття заходів щодо заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, також було витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від вказаних порушень. Проте з листів військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 р. №36/912 та від 28.08.2023 р. № 36/1404 наміри органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, на самостійне звернення до суду не вбачаються. Отже, прокурор вважає, що з боку органів, уповноважених державою на захист її інтересів допущено нездійснення такого захисту, а саме непред`явлення позову про визнання недійсним в частині договору від 24.06.2024 р. №16 та стягнення з ФОП Криворучка В.С. коштів у сумі 17400,00 грн., безпідставно сплачених як ПДВ, а також інфляційних втрат та 3% річних.

Дослідивши позовну заяву із додатками, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як вбачається із позовної заяви, прокурором в якості позивача зазначено: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ НОМЕР_4, із місцезнаходженням: АДРЕСА_3. Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Міністерству оборони України належить код НОМЕР_5. При цьому за вказаним в позовній заяві кодом ЄДРПОУ - НОМЕР_4 в ЄДР не міститься жодної інформації. В свою чергу з наведеного випливає, що прокурором невірно вказано ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача, чим порушено вимоги п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також в силу приписів ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Системне тлумачення вказаних норми закону дозволяє дійти висновку, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка свідчить про те, що вказаний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Водночас, частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається зі змісту позову, прокурор з посиланням на ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вказує про неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Міністерством оборони України, а саме про неподання останнім позовної заяви про визнання недійсним договору № 16 від 24.06.2022 в частині включення в ціну суми ПДВ та стягнення сплачених коштів в розмірі ПДВ, річних та інфляційних втрат.

Водночас, як вбачається з матеріалів позову, останні не містять доказів звернення прокурора попередньо до Міністерства оборони України в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", з повідомленням про виявлені порушення інтересів держави, що в свою чергу свідчить про відсутність доказів в обґрунтування доводів прокурора про невжиття вказаним Міністерством заходів на усунення порушень у разі наявності таких.

До матеріалів позовної заяви прокурором подано копію листа (повідомлення) від 21.08.2023 № 5-4-2786ВИХ-23 на адресу Міністерства оборони України про подання прокурором позову в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", однак докази надсилання вказаного листа відсутні. Водночас, як вбачається зі змісту означеного листа, в останньому прокурор повідомляв Міністерство оборони України про подання вже позову, а не про виявлені порушення законодавства та необхідність вирішення питання щодо вжиття заходів щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, а також надання прокурору відповідної інформації та копії документів. Саме вказане звернення прокурора мало передувати повідомленню про подання прокурором позову.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Як вказано в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 910/5367/20, у випадку якщо прокурор, звертаючись з позовом, посилається на обставини, які можуть бути підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді, однак не надає суду обґрунтування про наявність цих підстав з відповідними доказами, суд залишає позовну заяву без руху для усунення цих недоліків.

Таким чином, прокурор у позовній заяві не обґрунтував належним чином наявність правових підстав для звернення з даним позовом в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прокурором при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконано вимоги ст.ст. 53, 162 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 53, 162, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця Криворучка Віталія Сергійовича про визнання частково недійсним договору про закупівлю та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 22094,86 грн. залишити без руху.

2. Встановити керівнику Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити керівнику Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили 02.12.2024 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Ільєва Л.М.