ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2024 року Справа № 915/698/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу
за позовом: Корпорації "Пневмотек", вул.Електротехнічна, буд.44-Б, м.Київ, 02222
електронна пошта: SMC@SMC.UA
представник позивача: Гумен Сергій Миколайович
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр металург", вул.Набережна, 64, с.Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївська область, 57286
електронан пошта: kancelyariyaSC@rusal.com
про: стягнення 181 911,87 грн.
Корпорація "Пневмотек" звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 12.06.2024 (вх. № 7017/24 від 13.06.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр металург" заборгованості у загальному розмірі 181 911,87 грн., з яких:
- 79 826,40 грн. основний борг;
- 71 945,55 грн. - пеня;
- 24 812,33 грн. - інфляційні витрати;
- 5 327,59 грн. - 3% річних.
Також, просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем Договору поставки №8310Р4371 від 15.12.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2024, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали в електронному вигляді була направлена учасникам справи до електронних кабінетів, та отримана останніми 18.06.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету позивача, представника позивача та представник відповідача 17.06.2024 о 19:54, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2024 у справі № 915/698/24 позивач, представник позивача та відповідач отримали 18.06.2024.
На адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» 02.07.2024 (вх. № 7929/24) в якому визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором поставки № 8310Р4371 від 15.12.2021 в сумі основного боргу 79 826, 40 грн., у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.
Відповідач зазначає, що позивач хибно визначив строк порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару, зазначивши початок строку порушення 05.03.2022 на загальну суму 79 826, 40 грн., не врахувавши умови п. 3 Специфікації № 1 щодо обов`язку постачальника зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, та відповідно невірно надав розрахунок штрафних санкцій та не врахував обставини непереборної сили для відповідача.
Щодо пені за договором, відповідач зазначає, що позивач безпідставно нарахував штрафні санкції за період з 05.03.2022 по 23.05.2024 в розмірі 71 945, 55 грн., не врахувавши ч. 6 ст. 232 ГК України та обставини непереборної сил (форм-мажор) для відповідача.
Щодо 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що на підставі вимоги (претензії позивача б/н від 22.02.2024 (отриманої відповідачем 05.03.2024), період прострочення відповідачем грошового зобов`язання з дня отримання вимоги встановлюється з 12.03.2024 по 25.05.2024. Позивач хибно розрахував 3 % річних в розмірі 5327, 59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24812, 23 грн. за час прострочення виконання грошового зобов`язання.
На адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив, сформовану в системі «Електронний суд» 08.07.2024 (вх. № 8203/24) в якій просить суд задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги.
Щодо пояснень про настання форс-мажорних обставин зазначає, що відповідачем не здійснювалось повідомлення позивача про настання для нього таких обставин у визначені договором строки.
Обов`язок відповідача перед позивачем здійснити оплату настав в строки визначені договором, а не з моменту пред`явлення претензії у березні 2024 року.
Сторони в договорі передбачали інший період нарахування штрафних санкцій ніж це передбачено в частині 3 статті 232 ГУ України, та встановили нарахування пені за весь період існування заборгованості, обмеживши її лише розміром,який має бути не більше суми прострочення.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
15.12.2021 між Корпорацією «Пневмотек» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (покупець) укладено договір поставки № 8310Р4371.
Відповідно до п. 9.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити пневматичне обладнання та запасні частини, іменовані в подальшому товар.
Відповідно до п. 1.2 договору номенклатуру товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості товару, вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна договору складається з суми всіх специфікацій до нього.
Відповідно до п. 2.2 договору оплата товару з ПДВ в розмірі 100 % його вартості здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.
Відповідно до п. 2.4 договору інший порядок, терміни і умови оплати можуть бути обумовлені сторонами у специфікації.
Відповідно до п. 3.5 договору право власності на товар переходить до покупця з дати підписання представником покупця видаткової накладної.
Відповідно до п. 3.6 договору датою поставки вважається дати підписання представником покупця видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 6.3 договору у разі порушення строку оплати товару з вини покупця, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше неоплаченої суми.
Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності передбаченої цим договором за повне чи часткове порушення договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до п. 7.1.1 договору під обставинами непереборної сили розуміються події зовнішнього характеру, які виникають без вини сторін, не з волі і бажанням сторін, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, урагани, тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, епідемії тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, блокади, антитерористичні операції, громадські заворушення тощо), а також видання забороняючи або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборони зазначених органів, які перешкоджають виконанню сторонами цього договору.
Відповідно до п. 7.2 договору сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язане не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за договором.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем 24.12.2021 було складено та підписано Специфікацію № 1 у відповідності до п.1 якої загальна вартість товару за цією Специфікацією в гривнях складає: сімдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 40 копійок.
Відповідно до п. 3 специфікації вартість товару з ПДВ сплачується протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.
На виконання умов договору та Специфікації позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 79 826, 40 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 238 від 18.02.2022, яка підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень.
Підставою поставки товару у видаткових накладних вказано договір №8310Р4371 від 15.12.2021.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 79 826, 40 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 79 826, 40 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 2.2 договору оплата товару з ПДВ в розмірі 100 % його вартості здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставку товару, якщо на дату оплату податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.
Відповідно до п. 2.4 договору інший порядок, терміни і умови оплати можуть бути обумовлені сторонами у специфікації.
Відповідно до п. 3 специфікації № 1 від 24.12.2021 вартість товару з ПДВ сплачується протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що строк порушення покупцем оплати за поставлений товар становить:
- з 25.03.2022 на суму заборгованості 66 522, 00 грн. (вартість товару без ПДВ);
- з 03.06.2022 на суму заборгованості 79 826, 40 грн. (вартість товару з ПДВ), що не заперечено та не спростовано позивачем.
Судом встановлено, що з урахуванням п. 3 Специфікації № 1 від 24.12.2021, строк оплати товару є:
- суми заборгованості 66 522, 00 грн. (вартість товару без ПДВ) 26.03.2022 (22.02.2022 дата підписання видаткової накладної + 30 календарних дні);
- суми заборгованості 79 826, 40 грн. (вартість товару з ПДВ) 03.06.2022 (02.06.2022 дата реєстрації податкової накладної в ЄРПН).
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 5 327, 59 грн. нараховані за період з 05.03.2022 до 23.05.2024 на суму заборгованості 79 826, 40 грн.
Судом за допомогою програми "IpLex", з урахуванням вірного визначення суми боргу та періоду прострочення виконання грошового зобов`язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування), здійснено перерахунок 3% річних та визначено, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 5 180, 66 грн. нарахований:
- за період з 26.03.2022 по 02.06.2022 на суму заборгованості 66 522, 00 грн. становить 452, 71 грн.;
- за період з 03.06.2022 по 23.05.2024 на суму заборгованості 79 826, 40 грн. становить 4 727, 95 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 599, 64 грн. (5 327, 59 грн. - 5 180, 66 грн.) задоволенню не підлягають.
Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 24 812, 33 грн. нараховані за період з березня 2022 року по квітень 2024 року на суму заборгованості 79 826, 40 грн.
Судом за допомогою програми "IpLex", з урахуванням вірного визначення суми боргу та періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок інфляційних та визначено, що розмір інфляційних, який підлягає стягненню з відповідача становить 18 656, 17 грн. нарахований:
- за період з квітня 2022 року по травень 2022 року на суму заборгованості 66 522, 00 грн. становить 3 913, 95 грн.;
- за період з червня 2022 року по квітень 2024 року на суму заборгованості 79 826, 40 грн. становить 14 742, 22 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 6 156, 16 грн. (24 812, 33 грн. - 18 656, 17 грн.) задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного Кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.3 договору у разі порушення строку оплати товару з вини покупця, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше неоплаченої суми.
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 71 945, 55 грн. за період з 05.03.2022 по 23.05.2024 на суму заборгованості 79 826, 40 грн.
Судом з урахуванням вірного визначення суми боргу та періоду прострочення здійснено перерахунок розміру пені в межах шестимісячного строку (ч. 6. ст. 232 ГПК України) та встановлено, що розмір пені, нарахованої за прострочку виконання грошового зобов`язання по сплаті заборгованості у розмірі 66 522, 00 грн. за період з 26.03.2022 по 26.09.2022 становить 13 085, 70 грн., по сплаті заборгованості у розмірі 13 304, 40 грн. (79 826, 40 грн. - 66 522, 00 грн.) за період з 03.06.2022 по 03.12.2022 становить 3 353, 44 грн.
Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 16 439, 14 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 55 506, 41 грн. (71 945, 55 грн. - 16 439, 14 грн.) слід відмовити.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.
Так, дійсно, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" за його зверненням форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.
При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.
Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: "... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).
При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" не надано суду доказів на підтвердження того, що обставини на які відповідач посилається у відзиві (повномасштабного вторгнення російських військових формувань на територію України, блокування рахунків відповідача та зупинення здійснення видаткових операцій) були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Суд також зауважує, що пунктом 7.2 договору сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язане не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за договором.
Відповідач не здійснив належного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у п`ятиденний строк, а тому втратив право посилатись на обставини непереборної сили.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр металург", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 32654880) на користь Корпорації "Пневмотек", вул. Електротехнічна, буд.44-Б, м. Київ, 02222, код ЄДРПОУ 31780136) заборгованість за договором поставки № 8310Р4371 від 15.12.2021 в розмірі 79 826, 40 грн., 3% річних в розмірі 5 180, 66 грн., інфляційних в розмірі 18 656, 77 грн., пені в розмірі 16 439, 14 грн. та судовий збір у розмірі1 453, 92 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2024 |
Оприлюднено | 06.12.2024 |
Номер документу | 123497166 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Семенчук Н. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні