Рішення

від 03.12.2024 по справі 916/4367/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4367/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши позовну заяву за позовом Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради; (вул. Лютеранська, 20,м. Херсон,Херсонський р-н, Херсонська обл.,73003) до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 51158,51 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 51158,51 грн. заборгованості

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4367/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Між Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого є Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (далі - Позивач), та ФОП ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 11.10.2017 №02-20-164/17 із додатками до нього (далі - Договір)

На момент виникнення правовідносин за договором, укладеним між сторонами, та до 01.06.2021 року функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об`єктів зовнішньої реклами на території міста Херсона здійснювалися управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради.

Однак, відповідно до пункту 6 рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 «Про затвердження структури виконавчих органів Херсонської міської ради, їхніх положень та загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів» (копія додається) з 01.06.2021 ліквідовано Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого, відповідно до пункту 8 даного рішення, є Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.

28.07.2021 змінено сторону Договору, уповноважену Херсонською міською радою здійснювати функції робочого органу, з Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради на Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.

Похивач зазначає, що в результаті проведення Позивачем у 2024 році моніторингу інформації щодо суб`єктів господарювання, з якими укладено договори тимчасового користування місцем для розташування рекламного засобу, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Відповідачем - ФОП ОСОБА_1. припинено діяльність 19.07.2021 (номер запису в реєстрі: 2004990060005013453). Втім, Відповідач не повідомив Позивача про факт припинення ним ведення господарської діяльності та із заявами щодо анулювання дозволів та дострокового припинення дії Договору не звертався.

Згідно пункту 8.4. Договору дострокове припинення Договору можливе внаслідок обставин, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.

Зважаючи на встановлення Позивачем у 2024 році інформації щодо припинення Відповідачем діяльності як фізичної особи-підприємця, розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 10.06.2024 №479р «Про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» (зі змінами, внесеними розпорядженням № 613р від 19.07.2024), анульовано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, що було видано Відповідачу та припинено з 10.06.2024 дію Договору.

09.08.2024 Позивачем направлено на адресу Відповідача повідомлення про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами за вих. №03-15-25/24, копія якого додається. Тому, укладений між сторонами договір, фактично діяв в період з 11.10.2017 по 10.06.2024.

Внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором починаючи з 01.02.2019 по 28.02.2022 утворилась заборгованість до бюджету Херсонської міської територіальної громади, що на момент подання позовної заяви із врахуванням штрафних санкцій складає 51158 грн 51 коп., з яких: 31097 грн. 34 коп. основного боргу; 5435 грн. 64 коп. пені; 1554 грн. 87 коп. 5% штрафу; 2257 грн 97 коп. 3% річних та 10812 грн. 69 коп. інфляційних втрат

Враховуючи вищевикладене Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 51158,51 грн. заборгованості.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У Відповідача виникли зобов`язання перед Позивачем згідно укладеного ними Договору від 11.10.2017 №02-20-164/17.

Предметом, укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору згідно з його пунктом 1.1 є те, що Позивач як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому Договором, надає, а Відповідач приймає в тимчасове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу, котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами.

Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що він визначає відносини Сторін щодо тимчасового платного користування Відповідачем місцем, а адреса, площа кількість місць, що надаються в користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договору.

Додатками 1 та 3 до Договору, які є його невід`ємними частинами, визначено перелік рекламних засобів, дозвіл на розміщення яких видано за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради Відповідачеві, що є підставою для нарахування плати за право користування місцем для їхнього розміщення.

Додатками 2 та 4 до Договору сторонами узгоджено розрахунок розміру щомісячної плати за розміщення кожного рекламного засобу, із врахуванням переліку рекламних засобів, їхнього розміру, визначеного додатками 1 та 2 до Договору.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до закінчення строку дії Дозволу. Відповідно до пункту 8.2. Договору - дія Договору продовжується при продовженні строку дії відповідного Дозволу, на визначений у ньому строк.

Із врахуванням прийнятих, за результатом розгляду звернень Відповідача, виконавчим комітетом Херсонської міської ради рішень, щодо надання дозволів на розміщення об`єкту зовнішньої реклами, у Відповідача існувало зобов`язання зі здійснення плати за право користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно наступного переліку Дозволів (узгодженого Сторонами додатками до Договору), копії яких додаються до позовної заяви: 1. Дозвіл №01-26-335 від 26.10.2017 строком дії з 19.10.2017 по 18.10.2022(виданий на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.10.2017 №335); 2. Дозвіл №01-26-336 від 26.10.2017 строком дії з 19.10.2017 по 18.10.2022 (виданий на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.10.2017 №335); 3. Дозвіл №01-26-347 від 30.11.2017 строком дії з 21.11.2017 по 20.11.2022(виданий на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.11.2017 №373).

Пунктом 32 Типових правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об`єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 №369 (далі - Правила).

Пунктом 6.1 Правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування РЗ здійснюється на підставі Договору, укладеного Робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою). Відповідно до п. 6.3 та п. 6.4 Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем. На час отримання рішення про встановлення пріоритету заявника, якщо об`єкт зовнішньої реклами розміщений, плата за Договором справляється у 100% розмірі та 25%, відповідно до пункту 4.1.4.1.

У заявленому спорі порядок здійснення оплати за Договором визначається його розділом 2, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 якого сторони домовились щодо ціни Договору та відповідно визначили, що, за користування місцем Відповідач щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради; підставою для нарахування та внесення Відповідачем на поточний рахунок Позивача плати є цей Договір та відповідні додатки до нього; плата за користування місцем сплачується Відповідачем з дати прийняття Позивачем рішення про встановлення пріоритету.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, плата за користування місцем сплачується Організацією з дати прийняття Управлінням рішення про встановлення пріоритету та становить 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до Договору.

Згідно з пунктом 2.4 Договору плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується Відповідачем щомісяця, за 10 днів до кінця поточного місяця, за рахунками, згідно з додатком 2 до Договору, у безготівковій формі, на поточний рахунок робочого органу, відкритого в управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні, незалежно від наслідків господарської діяльності організації, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг; невнесення плати є підставою для нарахування Позивачем штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.

Пунктами 2.5, 2.6, Договору сторонами узгоджено, що розмір плати за користування місцем може змінюватись в порядку, передбаченому договором; розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за цим Договором при відсутності РЗ, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку.

Зокрема, в межах періоду з 01.02.2019 по 28.02.2022, протягом якого Відповідач не здійснював оплату за договором, згідно з додатками до Договору місячна оплата складала: 1. з 01.02.2019 по 31.05.2021 - 705 грн. 03 коп. 2. з 01.06.2021 по 28.02.2022 - 1114 грн. 08 коп.

Підвищення розміру місячної оплати за договором з 01.06.2021 зумовлено прийняттям 18.05.2021 виконавчим комітетом Херсонської міської ради рішення №203 «Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади», у зв`язку із чим робочим органом було здійснено перерахунок по договору.

Варто звернути увагу, що відповідно до положень пункту 2.8. Договору сторони узгодили, що умови Договору щодо розміру плати за користування місцем змінюються у відповідності до прийнятого рішення з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 4.2.4 Договору Відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі передбаченому договором.

Відтак, Відповідачем в порушення умов Договору не здійснено оплату за право користування місцями у повному обсязі за період з 01.02.2019 по 28.02.2022 внаслідок чого виникла заборгованість перед Позивачем, яка становить 31097 грн. 34 коп.

Окрім того, в результаті проведення Позивачем у 2024 році моніторингу інформації щодо суб`єктів господарювання, з якими укладено договори тимчасового користування місцем для розташування рекламного засобу, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Відповідачем - ФОП ОСОБА_1. припинено діяльність 19.07.2021 (номер запису в реєстрі: 2004990060005013453).

Втім, Відповідач не повідомив Позивача про факт припинення ним ведення господарської діяльності та із заявами щодо анулювання дозволів та дострокового припинення дії Договору не звертався.

В свою чергу, згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Зокрема, відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція, викладена у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі № 3-788гс17 від 09.08.2017 р.

Тож, припинення діяльності Відповідачем - ФОП ОСОБА_1. не тягне за собою автоматичного припинення дії Дозволів та Договору, та не є підставою для невиконання ним зобов`язань передбачених умовами Договору, а положення чинного законодавства та умови договору не визначають саме імперативного обов`язку Відповідача розірвати договір в односторонньому порядку з дати реєстрації запису про припинення діяльності фізичною особою-підприємцем у єдиному державному реєстрі.

Згідно пункту 8.4. Договору дострокове припинення Договору можливе внаслідок обставин, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.

Зважаючи на встановлення Позивачем у 2024 році інформації щодо припинення Відповідачем діяльності як фізичної особи-підприємця, розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 10.06.2024 №479р «Про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» (зі змінами, внесеними розпорядженням № 613р від 19.07.2024), анульовано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, що було видано Відповідачу та припинено з 10.06.2024 дію Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, Відповідачем порушено вищевказані норми законодавства та умови Договору, в частині своєчасної та повної оплати за право користування місцями для розташування рекламних засобів, перелік яких визначено додатками до договору, які є їх невід`ємними частинами, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини першої ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов`язання, згідно зі ст. 611 ЦК України, є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 4 ст. 213 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, пунктом 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору Позивач застосовує до Відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за увесь час прострочення та за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, Відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п`яти) відсотків простроченої суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті за право користування місцями для розташування рекламних засобів Відповідач у строки та у розмірі, обумовлені Договором, не виконав, позивач нарахував пеню відповідно до п. 6.3. Договору, розмір якої становить 5435 грн. 64 коп. та 5% штрафу відповідно до пункту 6.4 Договору в розмірі 1554 грн. 87 коп.

Окрім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

В зв`язку з тим, що Відповідач припустився прострочення по сплаті грошового зобов`язання за Договором, суд на підставі ст. 625 ЦК України вважає правомірним заявлення, окрім іншого, вимоги про стягнення з Відповідача 10812 грн. 69 коп. інфляційних втрат та 2257 грн 97 коп. 3% річних.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (пр. Незалежності (Ушакова), 37, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 44326699) борг згідно договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу в розмірі 31097 грн. 34 коп., пеню в розмірі 5435 грн. 64 коп., штраф в розмірі 1554 грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 2257 грн. 97 коп., інфляційні втрати в розмірі 10812 грн. 69 коп. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов