Рішення

від 04.12.2024 по справі 916/3545/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3545/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕГІОНІНВЕСТ-УКРАЇНА" (вул. Приморська, 1,Одеса,Одеська область,65026)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 9980070,49 грн

за участю представників:

від позивача - Павлюк В.

від відповідача - Панчощак О.

від третьої особи - Карапиш К.

До суду надійшла позовна заява Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕГІОНІНВЕСТ-УКРАЇНА", третя особа - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення 9980070,49 грн заборгованості за договором оренди землі 06.04.2017, з яких: основна заборгованість зі сплати орендної плати за Договором 8 310 030,91 грн; 3 % річних 343 928,06 грн; пеня 188 137,45грн; інфляційні втрати 1 137 974,07 грн.

Ухвалою від 14.08.2024 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.09.2024. Цією ж ухвалою суд звернув увагу відповідача на обов`язок зареєструвати електронний кабінет.

Ухвала, надіслана відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась до суду з відміткою Укрпошти «адреса відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач вважається повідомлений про розгляд справи.

Третя особа, 27.08.2024 у встановлений строк, направила до суду пояснення, в яких просить позов задовольнити.

06.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості укласти мирову угоду. Також надано копії платіжної інструкції від 03.09.2024 про сплату 390000грн орендної плати та платіжної інструкції від 04.09.2024 про сплату 63639,60 грн орендної плати.

Ухвалою від 18.09.2024 розгляд справи відкладено на 09.10.2024.

01.10.2024 відповідач подав копії платіжної інструкції від 27.09.2024 про сплату 390000грн орендної плати та платіжної інструкції від 30.09.2024 про сплату 63639,50 грн орендної плати.

В засіданні 09.10.2024 суд оголосив перерву до 06.11.2024 та протокольно продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів за письмовим клопотанням відповідача.

28.10.2024 до суду надійшли додаткові пояснення третьої особи, яка підтвердила надходження від відповідача орендної плати в сумі 907279,17грн.

Ухвалою від 06.11.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 04.12.2024.

27.11.2024 відповідач подав заяву про розстрочення виконання рішення, посилаючись на тяжкий фінансовий стан.

Позивач і третя особа заперечують щодо розстрочення виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

06.04.2017 р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансрегіонінвест-Україна» (далі ТОВ «ТрансрегіонінвестУкраїна», Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:14:006:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 1, 1-Б, загальною площею 0,9970 га, для експлуатації та обслуговування торгівельноадміністративних будівель та благоустрою прилеглої території, строком на 49 років (далі Договір).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 06.04.2017 р. та зареєстрований в реєстрі за № 793.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.03.2017 р. НВ-5104180812017 датою державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки є 15.03.2017 р.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,9970 га, у тому числі по угіддях: капітальна одноповерхова забудова 0,0165 га; капітальна трьох і більше поверхова 0,1600 га; тимчасова 0,1161 га; під спорудами 0,0021 га; під проїздами, проходами та площадками 0,7023 га.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Договору на земельній ділянці розташовано об`єкти нерухомого майна, що належать Орендарю, а саме:

нежитлові будівлі, що належать ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2007 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. за реєстровим № 1457, право власності на які зареєстровано 02.08.2007 р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі 67неж-32, номер запису 5884, реєстраційний номер 19210538;

адміністративна будівля, що належить ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.02.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № У-41, з додатковим договором, посвідченим 12.04.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № У-94 та договором про розрахунок, посвідченим 12.04.2005 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. за реєстровим № У-95, право власності на яку зареєстровано 13.04.2005 р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі 42неж-179, номер запису 3172, реєстраційний номер 9665418. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2024 р. № 366442820 право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлові будівлі загальною площею 673,1 кв.м зареєстровано за ТОВ «ТрансрегіонінвестУкраїна» на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 17.07.2017 р. за № 1457 (РНОНМ: 19210538).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 р. № 366618239 право власності на об`єкт нерухомого майна адміністративну будівлю загальною площею 4628,8 кв.м зареєстровано за ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 11.02.2005 р. за № У-41 (РНОНМ: 9665418).

З аналізу чинного законодавства вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (далі ЗК України) землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з п. 4.4 розділу 4 Договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця, зокрема, право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Вказане також кореспондується з п.п. 9.1.2 п. 9.1 розділу 9 Договору, в якому встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) підставами звільнення від доказування є обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» умов укладеного між сторонами Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати Одеська міська рада вже зверталась до Господарського суду Одеської області з позовом в частині стягнення заборгованості за період з 01.05.2018 р. по 30.04.2021 р.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2021 р. у справі № 916/1602/21, яке набрало законної сили 14.09.2022 р., задоволено позовну заяву Одеської міської ради та стягнуто з ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» на користь Одеської міської ради заборгованість за Договором у розмірі 7 059 821,17 грн, 723 572, 57 грн інфляційних втрат, 309 224,53 грн 3 % річних, 63 442,85 грн пені та 122 385,92 грн судового збору.

Господарським судом Одеської області встановлено наявність у ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному умовами Договору.

Судом встановлено, що за період з травня 2018 р. по квітень 2021 р. ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» на виконання умов Договору повинно було сплатити за оренду землі 7 062 821,13 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Одеської міської ради в повному обсязі.

Таким чином, на момент звернення до суду із даним позовом вже наявний висновок суду у справі № 916/1602/21 про стягнення заборгованості з орендної плати відповідно до Договору щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Приморська, 1, 1-Б, за період з 01.05.2018 р. по 30.04.2021 р.

Однак, з травня 2021 року ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» продовжує не виконувати обов`язки за Договором щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості.

Так, внаслідок неналежного виконання Орендарем обов`язку зі сплати орендної плати Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу відповідача ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» направлено претензію від 14.11.2023 р. № 01-13/1478 щодо необхідності сплати заборгованості за Договором. Але, заборгованість залишається непогашеною.

Таким чином, ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» у період з 01.07.2021 р. по 30.06.2024 р. не виконало належним чином обов`язок за Договором щодо сплати орендної плати, що прямо суперечить вищенаведеним положенням законодавства, Договору та зумовило звернення Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області з даним позовом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 4.1 розділу 4 Договору орендна плата за земельну ділянку площею 0,9970 га розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 2 354 273,71 грн на рік.

Відповідно до п. 4.2 розділу 4 Договору розмір орендної плати встановлюється згідно рішеннями Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством.

Положеннями п. 4.3 розділу 4 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 розділу 5 Договору земельна ділянка передається в оренду ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» для експлуатації та обслуговування торгівельноадміністративних будівель та благоустрою прилеглої території, категорія земель наданих Одеською міською ради в оренду, за основним цільовим призначенням є землі житлової та громадської забудови.

Крім того, згідно з п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, сформованим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 15.03.2017 р. № 3, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:14:006:0002 складає 47 085 474,16 грн. Враховуючи зазначене, орендна плата розрахована наступним чином. Орендна плата за 2021 рік з урахуванням коефіцієнта індексації [1 інд. 2020 р.] складає 2 354 273,71 грн. Отже, у 2021 році орендна плата складає 196 189,48 грн щомісячно.

Орендна плата за 2022 рік з урахуванням коефіцієнта індексації [1,1 інд. 2021 р.] складає 2 589 701,08 грн. Таким чином, у 2022 році орендна плата складає 215 808,42 грн щомісячно.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.11.2023 р. № НВ-5100905102023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9970 кв.м становить 59 563 124,81 грн. Орендна плата за 2023 рік розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 2 978 156,24 грн.

Таким чином, у 2023 році орендна плата складає 248 179,69 грн щомісячно.

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.01.2024 р. №НВ-5100122482024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:14:006:0002 складає 62 601 470,5 грн.

Так, орендна плата за землю за 2024 рік розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:14:006:0002 та складає 3 130 073,53 грн. Таким чином, у 2024 році орендна плата складає 260 839,46 грн щомісячно. Крім того, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради зазначено про те, що станом на 01.05.2021 р. заборгованість стягується за період з 01.05.2018 р. по 30.04.2021 р. згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2021 р. у справі № 916/1602/21. З урахуванням викладеного Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради розрахована заборгованість ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» за Договором у період з 01.07.2021 р. по 30.06.2024 р. у розмірі 8 310 030,91 грн. Відповідний розрахунок заборгованості додано до позову.

Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 р. у справі № 922/175/18 визначено, що за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У зв`язку з невиконанням умов Договору ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» нараховано 3 % річних від простроченої суми, що складає 343 928,06 грн станом на 30.06.2024.

Як вже зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанов Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2018 р. у справі № 903/962/17, від 17.10.2018 р. у справі № 916/1883/16 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи наведене, ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» нараховано інфляційні втрати, які складають 1 137 974,07 грн станом на 30.06.2024. Розрахунок заборгованості ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» зі сплати інфляційних втрат додано до позову.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойка (пеня) штраф, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.7 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Відповідно до положень ст. 129 ПК України на суму грошового зобов`язання нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Враховуючи наведене, у зв`язку з невиконанням Орендарем умов вказаного Договору йому нараховано пеню, яка складає 188 137,45 грн. Розрахунок заборгованості ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» зі сплати пені додано до позову.

Таким чином, за період з 01.07.2021 р. по 30.06.2024 р. загальна сума, яка підлягає стягненню з ТОВ «Трансрегіонінвест-Україна» за Договором, складає 9 980 070,49 грн, з яких: основна заборгованість зі сплати орендної плати за Договором 8 310 030,91 грн; 3% річних 343 928,06 грн; пеня 188 137,45 грн; інфляційні втрати 1 137 974,07 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Як було зазначено вище, відповідач під час розгляду частково сплатив ореннду плату, а третя особа підтвердила сплату орендної плати в сумі 907279,17грн.

З огляду на викладене, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог в розмірі 907279,17грн основного боргу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору, 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач просить суд враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, відсутність . можливих негативних наслідків для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16.

У зв`язку із тим, що 24.02.2022 введено воєнний стан на території України, дія якого неодноразово продовжувалась Урядом, у скрутному становищі перебувають практично всі суб`єкти господарювання на території України. Відповідач вважає, що на даний час у нього існують всі обставини непереборної сили, які не залежать від нього, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також, які не дають можливості виконати судове рішення одним платежем

Відповідач зазначає, на відсутність у позивача збитків; скрутне матеріальне становище відповідача, спричинене військовою агресією російської федерації проти України, фактично з 2022 фінансові показники відповідача є виключно збитковими; постійні обстріли території України та Одеської області (в тому числі, останнім часом цілеспрямовано обстрілюється Одеська обл. та місто Одеса), що перешкоджає провадити нормальну підприємницьку діяльність в звичних обсягах.

На думку відповідача, одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до більшого погіршення фінансового становища відповідача, зупинки фінансово-господарської діяльності, ймовірного банкрутства та іншим негативним наслідкам.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Затримка у виконанні рішення в цій справі не буде надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті б Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74). Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні ЄСПЛ від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

За правовою позицією ЄСПЛ несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Разом з цим, за положеннями ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Господарським процесуальним законодавством передбачено і механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, приписами ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події. Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013).

Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Глоба проти України» від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

У рішенні у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.

Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення суд зважає на виняткові випадки, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування цієї заяви.

Надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). За практикою Європейського Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України»).

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014 у справі №925/1408/13, вказано, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Відповідач просить суд звернути увагу, що розстрочення виконання судового рішення у даному випадку не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, а також не порушить прав позивача на отримання заборгованості та сприятиме фактичному виконанню рішення суду.

До заяви відповідачем надано фінансову звітність за 2023 рік на підтвердження тяжкого фінансового стану.

Враховуючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду, строк на який просить відповідач надати розстрочення виконання рішення суду, значний розмір суми боргу, часткове погашення заборгованості відповідачем, відсутність доказів збитків позивача внаслідок розстрочення виконання рішення, фінансову звітність відповідача, враховуючи фінансовий стан відповідача та матеріальні інтереси обох сторін, зважаючи на те, що виконання рішення суду у цій справі одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для відповідача, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність усіх суб`єктів господарювання, а отже прямо впливає на сторони спору, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково в сумі 9072791,32грн, з яких - 7402751,74 грн основного боргу, 3 % річних в сумі 343 928,06 грн, пеню в сумі 188 137,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 137 974,07 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, що позов було подано через Електронний суд.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, п. 2 ст. 231, 232-240, 243, 331, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 907279,17грн основного боргу за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕГІОНІНВЕСТ-УКРАЇНА" (код 33313132, вул. Приморська, 1, м. Одеса, Одеська область, 65026) на користь Одеської міської ради (код 26597691, м. Одеса площа Думська 1) 9072791,32грн заборгованості.

Розстрочити виконання рішення щодо стягнення 9072791,32грн на 12 місяців з дня ухвалення рішення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕГІОНІНВЕСТ-УКРАЇНА" (код 33313132, вул. Приморська, 1, м. Одеса, Одеська область,65026) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, будинок 1, код ЄДРПОУ 26597691) на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 26302537, р/р UA 808 2017 2034 4250 211 0000 34995, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 108873,50грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 грудня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова