Рішення

від 03.12.2024 по справі 916/3375/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3375/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3375/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452)

До відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 1 Б (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 1-Б; код ЄДРПОУ 37060662)

Про стягнення 116296,32 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 1 Б про стягнення 116296,32 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2024р. прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3375/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

07.08.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

12.08.2024р. позивачем було надано відповідь на відзив.

15.08.2025р. до суду відповідачем надано пояснення.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р зі змінами внесеними Розпорядження КМУ від 12.09.2023 №793-р, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Як було зазначено позивачем, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів поставлених позивачем.

За поясненнями позивача, внесення до Реєстру постачальника «останньої надії» здійснюється автоматично у випадках передбачених Правилами постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила) та з підстав визначених Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2493 (далі Кодекс ГТС).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Згідно з пунктом 1 Розділу VI Правил постачання постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу споживачами проводиться згідно з Кодексом ГТС.

Позивачем було зазначено суду, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 1 Б було зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ000111OIE00B, формою 10 від оператора ОГРМ «Одесагаз АТ» у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач - ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B та повідомленням про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»; - листом оператора ГТС від 19.04.2024 № ТОВВИХ-24-6041 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B.

Із відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ000111OIE00B вбачається, що споживача було включено у Реєстр споживачів постачальника «останньої надії» 02.11.2021р.

Позивачем також було зазначено суду, що із форми 10 від оператора ГТС «Одесагаз АТ» у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач з ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B вбачається, що під ЕІС-кодом 56XQ000111OIE00B значиться Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 1 Б 65009, Одеська область, місто Одеса, ВУЛИЦЯ СОНЯЧНА, будинок 1-Б, код за ЄДРПОУ 37060662.

Із листа оператора ГТС від 19.04.2024 № ТОВВИХ-24-6041 з інформацією щодо закріплення споживача за постачальником «останньої надії» та остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B вбачається, що об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року у загальному обсязі 1,77900 куб. м. у період з 16.11.2021 по 18.11.2021 включено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Акцепт відбувся через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи 16.11.2021, що підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B.

Отже типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» та споживачем було укладено 16.11.2021р.

Позивач проінформував відповідача про включення до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», направивши 05.11.2021 споживачу інформаційний лист про включення споживача в реєстр постачальника «останньої надії» та типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що підтверджується списком згрупованих відправлень №105-28419408 через АТ «Нова пошта».

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV публічного Типового Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 4.3. Типового Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до підпункту 5 пункту 5.2 Типового Договору Споживач зобов`язаний знімати фактичні показники комерційних вузлів обліку газу станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, оформлювати акти приймання-передачі газу та надсилати їх до 5 числа місяця наступного за місяцем постачання газу Постачальнику. Відповідач не надсилав на адресу Постачальника акти приймання передачі газу.

На виконання пункту 4.3 Постачальник оформив акт приймання-передачі природного газу за інформацією розміщеною на інформаційній платформі щодо обсягів газу, оформив акт №21369 від 30.11.2021, рахунок за листопад 2021 №30429 та направив Споживачу, що підтверджується: описом згрупованих відправлень «Список №12.12.2021 акт 1» та копією фіскального чеку за 14.12.2021 та через програму « 1С:Підприємство».

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. публічного Типового Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Сума боргу за використаний природний газ становить 75510,75 грн.

Відповідно до п.4.5 Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання умов Договору за зобов`язаннями листопада 2021 складає 9144,04 грн. (період нарахування з 01.01.2022 по 30.06.2022).

Інфляційні збитки за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання листопада 2021 26361,96 грн (період нарахування з 01.01.2022 по 30.04.2024).

Відсотки за користування грошовими коштами за зобов`язаннями листопада 2021 складає 5279,57 грн (період нарахування з 01.01.2022 по 30.04.2024).

Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 116296,32 грн.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про стягнення боргу та інші є необґрунтованими. Оскільки з 16.11.2021 ОСББ "Сонячний 1Б" споживав газ за Договором 3665-НГТ-23 від 16.11.2021 р. з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Строк дії Договору згідно з п. 13.1 з дати укладення до 30.06.2024р.р.

Також відповідачем було зазначено суду, що до 16.11.2021, в опалювальному сезоні 2021-2022, з іншими постачальниками газу Договори не укладали та газ не споживали.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що згідно з Пунктом 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС Газова доба - період часу з 05:00 всесвітньо координованого часу (далі - UTC) (з 07:00 за київським часом) дня до 05:00 UTC (до 07:00 за київським часом) наступного дня для зимового періоду та з 04:00 UTC (з 07:00 за київським часом) дня до 04:00 UTC (до 07:00 за київським часом) наступного дня для літнього періоду.

До відзиву на позовну заяву відповідач додав лише Договір постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

16.11.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі Товариство, Постачальник) та відповідачем укладено договір постачання природного газу №3665-НГТ-23.

Позивачем було зазначено суду, що доказів того, що відповідача було включено до Реєстру споживачів Постачальника - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 16.11.2024 - відповідачем не надано.

Також позивачем зауважено суду, що типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» та споживачем було укладено 16.11.2021 та припинив свою дію з 19.11.2021.

Надаючи пояснення, відповідач зазначав, що згідно з наданим ТОВ «ГК «Нафтогаз України» документом у формі Додатку 9 (Копія інформаційного листа, щодо включення до реєстру ПОН із доказом направлення споживачу), ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 02.11.2021р. підключив ОСББ «Сонячний 1-Б» до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальнику «останньої надії» (ПОН) та ця дія є самовільною та незаконною.

За посиланням відповідача, інформаційна платформа є засобом обліку споживачів та газу для постачальників та операторів ГТС. У споживачів газу немає можливості контролювати дані внесені до Реєстру інформаційної платформи постачальником газу чи оператором ГТС.

ОСББ «Сонячний 1-Б» ніколи не мало договірних відносин з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як із ПОН, оскільки завжди (у тому числі з 16.11.2021р. по 18.11.2021р.) при споживанні газу у ОСББ «Сонячний 1-Б» було укладено договір з постачальником.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р зі змінами внесеними Розпорядження КМУ від 12.09.2023 №793-р, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Як з`ясовано судом, та не спростовано відповідачем, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів поставлених позивачем.

Судом з`ясовано, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 1 Б було зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником.

За матеріалами справи судом встановлено, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ000111OIE00B, формою 10 від оператора ОГРМ «Одесагаз АТ» у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач - ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B та повідомленням про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»; - листом оператора ГТС від 19.04.2024 № ТОВВИХ-24-6041 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B.

Із відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ000111OIE00B вбачається, що споживача було включено у Реєстр споживачів постачальника «останньої надії» 02.11.2021р.

Із листа оператора ГТС від 19.04.2024 № ТОВВИХ-24-6041, який міститься в матеріалах справи, з інформацією щодо закріплення споживача за постачальником «останньої надії» та остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B судом з`ясовано, що об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 року у загальному обсязі 1,77900 куб. м. у період з 16.11.2021 по 18.11.2021 включено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що з урахуванням наявних доказів, що містять матеріали справи, та які не було спростовано відповідачем жодними доказами, судом встановлено, що з боку відповідача акцепт відбувся через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи 16.11.2021, що підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XQ000111OIE00B, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» та споживачем було укладено 16.11.2021р.

Також, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом з`ясовано та встановлено факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії», що також жодними доказами не спростовано відповідачем за час розгляду даної справи.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" зі своєчасно сплати вартості спожитого природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 75510,75 грн. підлягають задоволенню судом.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 9144,04грн за період з 01.01.2022р. по 30.06.2022р., суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд враховує, що 11.03.2020р., з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

Отже, оскільки до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, приписи законодаства забороняють нарахування та стягнення з населення (які є мешканцями Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 1 Б) неустойки (штрафів, пені), нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми пені у розмірі 9144,04 грн за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимогах в частині стягнення з відповідача пені.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2022р. по 30.04.2024р., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції від 05.02.2022р.), визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції від 30.12.2023р.), визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Отже, з урахуванням приписів вищевказаної постанови нарахування 3% річних та інфляційних втрат необхідно проводити з 01.01.2022р. по 23.02.2022р. та з 31.12.2023р. по 30.04.2024р., з урахуванням заявленого періоду позивачем.

За розрахунком суду 3% річних 1090,26 грн. (335,14+755,12) та інфляційні втрати, з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів 3299,09 грн. (981,64+1223,88+310,87+234,08+391,31+157,31) підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1664,28 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний 1 Б (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 1-Б; код ЄДРПОУ 37060662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) суму основного боргу у розмірі 75510 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот десять) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 1090 (одна тисяча дев`яносто) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 3299 (три тисячі двісті дев`яносто дев`ять) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 28 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко