Рішення

від 03.12.2024 по справі 922/3381/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3381/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СОЮЗЕНЕРГОМАШ", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЩПРОМОБЛАДНЕННЯ", м.Харків (адреса: 61052, м.Харків, вул.Суздальські Ряди,12) про стягнення 22196,39 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

25.09.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СОЮЗЕНЕРГОМАШ" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЩПРОМОБЛАДНЕННЯ" про стягнення заборгованості за договором поставки №77 від 13.07.2023 року у розмірі 22196,39 грн, з яких: 17500,00 грн - основний борг; 611,10грн - 3% річних; 983,44 грн - інфляційні втрати; 101,85 грн - неустойка, 3000,00грн - штраф.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

04.10.2024 року позивач надав до суду заяву (вх.№24977) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 року відкрито провадження у справі №922/3381/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

04.10.2024 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61052, м.Харків, вул.Суздальські Ряди,12.

16.10.2024 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв`язку, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Також, 18.10.2024 року судом зроблено телефонограму Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІЩПРОМОБЛАДНЕННЯ", якою повідомлено про розгляд справи та можливість ознайомитись з матеріалами справи. Телефонограма прийнята керівником товариства - Шевченко Б.В.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.07.2023 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СОЮЗЕНЕРГОМАШ" (надалі - Покупець/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІЩПРОМОБЛАДНЕННЯ" (надалі - Постачальник/Відповідач) укладено Договір поставки № 77 (далі - Договір), в рамках якого Сторонами погоджено асортимент, кількість та вартість Товару, умови його поставки та оплати.

Відповідно до п.1.1. даного Договору постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар, визначений в п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти поставлений в його власність Товар і своєчасно сплатити його вартість, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору номенклатура, кількість і вартість Товару зазначається в Рахунках виписаних Постачальником.

Відповідно до п.3.1. Договору термін поставки Товару складає 7 (сім) календарних днів після оплати згідно п. 5.4.1. цього Договору, крім позицій під замовлення, термін поставки в такому випадку узгоджується з Покупцем додатково і вказується Продавцем в Рахунку на оплату.

Пунктом 3.2. Договору визначені базисні умови поставки узгодженої партії Товару - DDP: м, Дніпро, вул. Гаванська, 8 відповідно до правил ШКОТЕРМС 2010, якщо інше не обумовлено у конкретному Рахунку на поставку партії Товару. Місце пункту призначення, конкретні умови і терміни поставки по кожній партії Товару узгоджуються сторонами у Рахунках виписаних Постачальником.

У випадках, коли сторонами у Рахунках виписаних Постачальником обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгівельних термінах ІНКОТЕРМС 2010, з урахуванням погоджених сторонами застережень й умов поставок у Рахунках виписаних Постачальником.

Ціна на Товар, що постачається, за даним Договором встановлюється в рахунках виписаних Постачальником (п.5.1. Договору).

Оплата за Товар, що постачається Постачальником, за цим Договором здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.5.2. Договору).

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця (п.5.3.4 Договору).

В разі невиконання або неналежного виконання будь-якою із Сторін взятих на себе за даним Договором зобов`язань, винна Сторона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору (п.6.1. Договору)

Відповідно до п.6.2 Договору в разі порушення термінів поставки Товару, вказаних в п.3.3 цього Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості не поставленого в строк Товару, за кожен день прострочення поставки. При простроченні поставки понад 10 календарних днів Покупець маг право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов`язань, передбачених договором, та/або розірвати його в односторонньому порядку, і/або відмовитися від прийняття поставленої з простроченням партії Товару, без відшкодування будь-яких збитків і без сплати будь-яких штрафних санкцій Постачальнику, при цьому Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю сплачені останнім грошові кошти протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати направлення Покупцем письмової вимоги про повернення грошових коштів, перерахованих Покупцем відповідно до п. 5.3 даного Договору.

За порушення термінів поставки Товару понад 30 робочих днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленого в строк Товару. Штраф стягується за кожний випадок порушення строків поставки (п.6.3. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023 р. включно. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від виконання перейнятих на себе зобов`язань (пп.9.1,9.2. Договору).

13.07.2023 року відповідачем було виписано Рахунок-Фактуру № 77/2 на оплату Товару (Автомат газ-води АТ-101 (новий) на загальну суму З0000,00 грн.

Позивач на виконання умов Договору, здійснив повну оплату вартості Товару 13.07.2023 року, що підтверджується наступними документами:

- Платіжна інструкція № 27013 від 13.07.2023 на суму 3000,00 грн разом з ПДВ;

- Платіжна інструкція № 27016 від 13.07.2023 на суму 27000,00 грн разом з ПДВ.

Як стверджує позивач, відповідач товар не поставив, попередню оплату не повернув.

Також у позовній заяві зазначено, що на вимогу позивача, у період з 02.10.2023 по 30.11.2023 року, відповідач повернув позивачу частину грошових коштів у розмірі 12500,00 грн.

Отже, як стверджує позивач, він свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі відповідно до умов Договору, здійснив повну оплату товару відповідачу, що підтверджується Платіжними інструкціями № 27013 та №27016 від 13.07.2023 року.

Таким чином, як зазначено позивачем, станом на 17.07.2024 року відповідач має непогашену заборгованість за Договором поставки № 77 від 13.07.2023 року, за невиконане зобов`язання з поставки Товару перед Покупцем в сумі 17500,00 грн, що є порушенням договірних зобов`язань та підставою для звернення до суду для захисту Позивачем своїх законних прав та інтересів.

Крім того, за порушення умов договору позивачем також нараховані 3% річних в сумі 611,10 грн, 983,44 грн інфляційні втрати, 101,85 грн неустойки, 3000,00грн штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615, ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Якщо в результаті прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором №77 від 13.07.2023 року виконав та перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в загальному розмірі 30000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №27013 від 13.07.2023 на суму 3000,00 грн та №27016 від 13.07.2023 на суму 27000,00 грн, проте відповідач товар не поставив.

Отже позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі відповідно до умов Договору, здійснивши повну оплату товару відповідачу, що підтверджується платіжними інструкціями № 27013 та №27016 від 13.07.2023 року.

Відповідно до п.3.1. Договору термін поставки Товару складає 7 (сім) календарних днів після оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням здійснення позивачем оплати 13.07.2023 року, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з постачання товару сплив 21.07.2023 року.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У позовній заяві зазначено, що на вимогу позивача, у період з 02.10.2023 по 30.11.2023 року відповідач повернув позивачу частину грошових коштів, у розмірі 12500,00 грн.

Отже позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми неповернутої передплати в розмірі 17500,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором поставки № 77 від 13.07.2023 року за невиконане зобов`язання з поставки Товару перед позивачем складає 17500,00 грн передплати.

На даний час доказів постачання товару чи повернення повної суми попередньої оплати відповідачем до суду не надано.

Як вже зазначалось, умовами п.6.2 Договору встановлено, що при простроченні поставки понад 10 календарних днів Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов`язань, передбачених договором, та/або розірвати його в односторонньому порядку, і/або відмовитися від приймання поставленої з простроченням партії Товару, без відшкодування будь-яких збитків і без сплати будь-яких штрафних санкцій Постачальнику, при цьому Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю сплачені останнім грошові кошти протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати направлення Покупцем письмової вимоги про повернення грошових коштів, перерахованих Покупцем відповідно до п. 5.3 даного Договору.

Отже, враховуючи п.6.2 договору, позивач має право звернутись до відповідача з письмовою вимогою про повернення передплати.

Як зазначалось позивачем в позовній заяві, останній звернувся до відповідача із вимогою повернути кошти, та відповідач у період з 02.10.2023 по 30.11.2023 року повернув позивачу частину грошових коштів у розмірі 12500,00 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня письмова вимога позивача до відповідача про повернення коштів, що суперечить п.6.2 Договору.

Однак, враховуючи положення ч.2 ст.693 ЦК України, позивач має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі не передання товару у встановлений строк.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 17500,00 грн підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо штрафу та неустойки.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.6.2 Договору в разі порушення термінів поставки Товару, вказаних в п.3.3 цього Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості не поставленого в строк Товару, за кожен день прострочення поставки.

За порушення термінів поставки Товару понад 30 робочих днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленого в строк Товару. Штраф стягується за кожний випадок порушення строків поставки (п.6.3. Договору).

Враховуючи відсутність доказів постачання відповідачем товару у визначений умовами договору строк (до 20.07.2023) та протягом 30 робочих днів після настання строку поставки, а також неповернення передплати у зазначений період, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених пп.6.2., 6.3. договору.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню неустойки та періоди її нарахування, суд встановив, що він є не вірними, однак суд не може виходити за межі позовних вимог (суми, визначеної позивачем при розрахунку), у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 101,85 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 3000,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних.

Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення інфляційні та 3% річних на суму неповернутої передплати, починаючи з 21.07.2023.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.6.2 Договору сторони погодили, що при простроченні поставки понад 10 календарних днів Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов`язань, передбачених договором, та/або розірвати його в односторонньому порядку, і/або відмовитися від приймання поставленої з простроченням партії Товару, без відшкодування будь-яких збитків і без сплати будь-яких штрафних санкцій Постачальнику, при цьому Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю сплачені останнім грошові кошти протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати направлення Покупцем письмової вимоги про повернення грошових коштів

Отже п.6.2. Договору передбачено направлення постачальнику письмової вимоги про повернення коштів, після направлення якої настає строк повернення покупцю предоплати.

Як вже було зазначено судом, в матеріалах справи відсутня письмова вимога позивача, також відсутні в матеріалах справи і докази її направлення відповідачу.

Позивач в позові та розрахунках вказує, що на його вимогу відповідач частково повернув кошти, однак доказів звернення до відповідача в матеріалах справи не має.

Отже відповідач міг й добровільно без вимоги, передбаченої п.6.2 договору, повертати позивачу кошти, у зв`язку з непоставкою в строк товару.

У зв`язку з відсутністю вимоги про повернення передплати, неможливо встановити, коли зобов`язання відповідача з постачання товару змінилось на грошове.

При цьому, як зазначено вище, позивач стягує з відповідача штраф за прострочку поставки товару понад 30 робочих днів, отже, в той період позивач вважав зобов`язання відповідача не грошовим, а з постачання товару.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для нарахування 3% та інфляційних на суму передплати, оскільки неможливо встановити початок прострочення відповідачем зобов`язання саме з повернення коштів.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 17500,00 грн основного боргу, 101,85 грн неустойки та 3000,00 грн штрафу є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 611,10 грн та 983,44 грн інфляційних є необґрунтованими та недоведеними належними доказами, у зв`язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 2810,47 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 251, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЩПРОМОБЛАДНЕННЯ" (адреса: 61052, м.Харків, вул.Суздальські Ряди,12; код ЄДРПОУ 45102921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СОЮЗЕНЕРГОМАШ" (адреса: 49127, м.Дніпро, вул.Гаванська,8; код ЄДРПОУ 43391055) 17500,00 грн основного боргу, 101,85 грн неустойки, 3000,00 грн штрафу, а також, 2810,47 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "03" грудня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт