Рішення

від 03.12.2024 по справі 924/940/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2024 р. Справа № 924/940/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ "АТОН-ХХІ"

до комунального підприємства "ПОНІНКА-ТЕПЛОМЕРЕЖІ ПОНІНКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ"

про стягнення 517 672,00 грн.

Представники сторін: не з`явились

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

21.10.2024 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ "АТОН-ХХІ" до комунального підприємства "ПОНІНКА-ТЕПЛОМЕРЕЖІ ПОНІНКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ" про стягнення 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу та 356 724,00 грн. штрафу, заявлених у зв`язку з неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу ФЛО№079 від 16.08.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 22.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10:30 год. 14 листопада 2024 року. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 12 листопада 2024 року, а позивачу строк для подання відповіді на відзив до 20 листопада 2024 року.

22.10.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі ТОВ "ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ "АТОН-ХХІ".

13.11.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

Ухвалою суду від 14.11.2024 року підготовче засідання відкладено на 11:00 год. 21.11.2024 року.

Ухвалою суду від 21.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/940/24 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11:00 год. 03.12.2024 року.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ "АТОН-ХХІ" звернулось з позовом до комунального підприємства "ПОНІНКА-ТЕПЛОМЕРЕЖІ ПОНІНКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ" про стягнення 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу та 356 724,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.12.2023 позивач у односторонньому порядку розірвав укладений з відповідачем договір фінансового лізингу ФЛО № 079 від 16.08.2021, однак відповідач обов`язку з повернення предмету лізингу лізингодавцю у справному стані з усіма приналежностями для обслуговування і користування ним згідно акту приймання-передачі, не виконав. З огляду на викладене, позивач на підставі п.п. 10.2.2, 14.8 договору нарахував до стягнення 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу та 356 724,00 грн. штрафу в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожен день затримки повернення предмета лізингу за період 14.02.2024 - 13.04.2024. Крім того, позов містить вимогу про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 7765,08 грн. судового збору.

Відповідач не скористався правом участі свого представника у судовому засіданні по справі, відзиву на позов не подав, причин не повідомив.

Представник позивача в судове засідання 03.12.2024 не з`яивився, при цьому судом враховується подана 22.10.2024 через підсистему "Електронний суд" заява останнього про розгляд справи без участі ТОВ "ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ "АТОН-ХХІ".

Ухвала суду від 21.11.2024 надіслана та доставлена на офіційні електронні адреси позивача та відповідача зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що підтверджується довідками про доставку листа від 03.12.2024.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/940/24 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

За змістом доданої до матеріалів справи постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2024 у справі №924/209/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" до Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про стягнення 523617,40 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 523617,40 грн., з яких 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу, 362669,40 грн. штрафу, а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7854,26 грн. та апеляційної скарги в сумі 11781,39 грн.

У вищевказаній постанові встановлено, що 16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (лізингодавець) та Комунальним підприємством "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу ФЛО №079 (т.1, а.с.12-25), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець зобов`язується набути у власність котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску, (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) у Приватного підприємства "Ретра-3М" (продавець), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток №4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в додатку №2 до договору.

Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору (п. 1.5 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному у додатку № 1 до договору, про що оформляються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в частині відшкодування вартості майна та в частині сплати винагороди лізингодавцю. Акти складаються останнім днем кожного місяця протягом дії договору.

Загальна сума лізингових платежів, термін оплати ("дата платежів") та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються договором та в "Графіку сплати лізингових платежів" (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше "дати платежу" шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця (п. 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

У випадку дострокового припинення (розірвання), відмови від договору, лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцеві предмет лізингу у справному стані разом з усіма приналежностями, що призначені для обслуговування і користування предметом лізингу (п.п. 4.7., 5.1.7. договору).

Згідно з п. 10.2.2 договору якщо лізингоодержувач не виконав або невчасно/неналежним чином виконав обов`язок по поверненню предмета лізингу у відповідності до умов Розділу 11 цього договору, лізингодавець має право вимагати, а лізингоодержувач зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожний день затримки повернення предмета лізингу, до остаточного повернення.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що предмет лізингу підлягає поверненню за умови дострокового розірвання договору за згодою сторін; внаслідок розірвання (відмови) від договору в порядку та на умовах викладених у п. 14.2 та 14.6 договору.

За умови настання обставин, передбачених п. 11.1 договору, лізингоодержувач зобов`язаний на наступний робочий день після дня закінчення строку лізингу або дня дострокового розірвання договору, повернути предмет лізингу лізингодавцеві у справному стані. Місце передачі є фактичне місцезнаходження лізингодавця, якщо інше не зазначене лізингодавцем.

Пунктом 14.2 договору сторони погодили дострокове розірвання договору на вимогу лізингодавця в односторонньому порядку.

Згідно з п. 14.8 договору у випадку розірвання договору або відмови від договору та подальшого перебування Предмету лізингу у фактичному користуванні (розпорядженні) лізингоодержувача лізинговий платіж буде вважатися платою за користування (оренду) предметом лізингу. У випадку, якщо період фактичного користування предметом лізингу згідно цього пункту знаходиться за межами графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2) місячною платою за користування (оренду) лізингоодержувачем предметом лізингу буде вважатися розмір кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору. Оплата за фактичне користування (оренду) предмету лізингу за цим пунктом підлягає сплаті з дня розірвання договору або відмови від договору до дня фактичного повернення предмету лізингу лізингодавцю.

Договір набирає чинності (вважається укладеним) з дня його підписання (п. 15.1 договорів).

Договір діє протягом строку лізингу (п. 2.1 договорів), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п. 15.2 договорів).

У додатку №1 до договору №079 сторони визначили предмет лізингу (котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску), його загальну вартість (1189080,00 грн.), строк лізингу (12 місяців), суму лізингових платежів за договором (1255188,00 грн. з ПДВ) та її складові.

Додатком № 2 до договору № 079 оформлено графік сплати лізингових платежів.

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24 встановлено, що згідно акту приймання-передачі обладнання від 20.12.2021 ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" передало, а КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" прийняло котел "Ретра 2000-4М" Plus.

07.12.2023 лізингодавець надіслав лізингоодержувачу вимогу №07/12/2023-1 про розірвання в односторонньому порядку договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 року є таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки сторін господарського зобов`язання, є обов`язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України та містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки. Строк дії договору фінансового лізингу не закінчився по завершенню 12 місяців з дати укладення акта приймання-передачі, а саме 20.12.2022, а продовжив свою дію до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Таким чином, враховуючи отримання відповідачем вимоги про розірвання договору 13.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення, договір лізингу припинено в односторонньому порядку саме 13.12.2023 року.

До матеріалів справи додано примірник позовної заяви у новій редакції від 26.02.2024, яка була подана ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" в межах справи №924/209/24, за містом якої період для обрахунку плати за користування предметом лізингу та штрафу ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" визначено 14.12.2023-13.02.2024.

Окремо, 09.10.2024 між ТОВ "ЛК "АТОН ХХІ" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Конфер Лекс" (повірений) укладено договір про надання правової допомоги №09/10/2024-01, згідно зі змістом п. 1.1 якого, клієнт доручає, а повірений бере на себе зобов`язання забезпечувати реалізацію прав та обов`язків клієнта шляхом підготовки та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про стягнення з КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" за договором фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 плати за користування (оренду) предмету лізингу згідно пункту 14.8 договору лізингу та штрафу за невиконання обов`язку щодо повернення предмету лізингу (пункту 10.2.2 договору лізингу) за період з 14 лютого 2024 по 13 квітня 2024 року, представляти за необхідності інтереси у відповідних судових засіданнях (в разі їх проведення), а також подавати за необхідності пояснення, клопотання виконання інших процесуальних дій (обов`язків), тощо.

Згідно з п. 2.4.3 договору, сторони, в тому числі на вимогу однієї зі сторін можуть укладати акт виконаних робіт за цими договорами, де узгоджено фіксується обсяг правової допомоги, що наданий повіреним клієнту за цими договорами (як в цілому по наслідкам виконання договорів, так і по окремим етапам).

У п. 4.1 договору узгоджено, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує повіреному фіксований гонорар у загальному розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору, гонорар, визначений в п. 4.1 цього договору є платою в комплексі за послуги, визначені в пункті 1.1 цього договору.

На виконання умов договору про надання правової допомоги, 09.10.2024 повіреним виставлено ТОВ "ЛК "АТОН ХХІ" рахунок на оплату 20000,00 грн.

Відповідно до змісту двостороннього акту виконаних робіт від 14.10.2024 АО "КОНФЕР ЛЕКС" надав ТОВ "ЛК "АТОН ХХІ" правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 09 жовтня 2024 року №09/10/2024-01, яка полягала у наступному:

- консультування клієнта з питань порядку та способу стягнення з КП "ПОНІНКА-ТЕПЛОМЕРЕЖІ ПОНІНКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ" за договором фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079 (далі - Договір лізингу) плати за користування (оренду) Предмету лізингу згідно пункту 14.8. договору лізингу та штрафу за невиконання обов`язку щодо повернення Предмету лізингу (пункт 10.2.2. Договору лізингу) за період з 14 лютого 2024 року по 13 квітня 2024 року (1 година);

- вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов`язаний з внконанням/припиненням Договору фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079 (3 години);

- аналіз, вивчення судової практики, що пов`язана з спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел (3 години);

- роз`яснення Клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень, що можуть бути ухвалені за результатами розгляду справи судом (1 година);

- складання проекту позовної заяви про стягнений грошових коштів (3 години);

- узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів (3 години).

Всього станом на 14 жовтня 2024 року час, витрачений повіреним на надання правової допомоги клієнту складає 14 годин (п. 2 акту).

За змістом п. 3 акту станом на день складання цього Акту гонорар, сплачений клієнтом на користь повіреного складає 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок). Гонорар сплачений Клієнтом на користь Повіреного станом на день складання цього Акту в повному обсязі.

До матеріалів справи додано копії: договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021, Додатків №1, №2, №4, №5 до договору, договору поставки №159 від 19.08.2021 та Додатків №1, №3 до нього, паспорту котла, вимог та від 05.08.2023, від 30.09.2023 та від 07.12.2023, постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 та додаткової постанови від 01.08.2024 по справі №924/209/24, платіжної інструкції №329 від 11.10.2024 на суму 20000,00 грн.

З огляду на невиконання КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" обов`язку з повернення предмету лізингу лізингодавцю, позивач на підставі п.п. 10.2.2, 14.8 договору фінансового лізингу нарахував до стягнення 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу та 356 724,00 грн. штрафу за період 14.02.2024 - 13.04.2024, про стягнення яких звернувся з позовом до суду. Окремо, позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 7765,08 грн. судового збору.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (лізингодавець) та Комунальним підприємством "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу ФЛО №079, згідно з п. 1.1 якого лізингодавець зобов`язується набути у власність котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску, (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) у Приватного підприємства "Ретра-3М" (продавець), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток №4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в додатку №2 до договору.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу; фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2024 у справі №924/209/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" до Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про стягнення 523617,40 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 523617,40 грн., з яких 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу, 362669,40 грн. штрафу, а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7854,26 грн. та апеляційної скарги в сумі 11781,39 грн.

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24 встановлено, що згідно акту приймання-передачі обладнання від 20.12.2021 ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" передало, а КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" прийняло котел "Ретра 2000-4М" Plus. Строк дії договору фінансового лізингу не закінчився по завершенню 12 місяців з дати укладення акта приймання-передачі, а саме 20.12.2022, а продовжив свою дію до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 14.8 договору лізингу у випадку розірвання договору або відмови від договору та подальшого перебування Предмету лізингу у фактичному користуванні (розпорядженні) лізингоодержувача лізинговий платіж буде вважатися платою за користування (оренду) предметом лізингу. У випадку, якщо період фактичного користування предметом лізингу згідно цього пункту знаходиться за межами графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2) місячною платою за користування (оренду) лізингоодержувачем предметом лізингу буде вважатися розмір кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору. Оплата за фактичне користування (оренду) предмету лізингу за цим пунктом підлягає сплаті з дня розірвання договору або відмови від договору до дня фактичного повернення предмету лізингу лізингодавцю.

Окремо у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24 встановлено, що договір лізингу припинено в односторонньому порядку саме 13.12.2023 року.

Враховуючи, що договір фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 припинено в односторонньому порядку 13.12.2023 року, при цьому відповідачем не спростовано фактичного користування предметом лізингу станом на дату звернення з позовом до суду, то згідно з п. 14.8 договору у лізингоодержувача наявний обов`язок зі сплати місячних лізингових платежів за користування (оренду) КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" предметом лізингу у розмірі кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору.

У Додатку №3 до договору сторонами узгоджено графік сплати лізингових платежів, за змістом якого розмір останнього лізингового платежу (16.08.2022) встановлено у розмірі 80474,00 грн.

Докази сплати відповідачем місячних лізингових платежів позивачу на підставі договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 за період 14.02.2024 - 13.04.2024 в розмірі, визначеному у додатку № 1 до договору, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язань з оплати лізингових платежів позивачу за період 14.02.2024 - 13.04.2024 згідно договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021, відсутність в матеріалах справи доказів сплати останнім 160 948,00 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 160 948,00 грн. плати за користування предметом лізингу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення штрафу, суд зазначає, що правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 551 ЦК України передбачає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У п. 10.2.2 договору сторони погодили, якщо лізингоодержувач не виконав або невчасно/неналежним чином виконав обов`язок по поверненню предмета лізингу у відповідності до умов Розділу 11 цього договору, лізингодавець має право вимагати, а лізингоодержувач зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожний день затримки повернення предмета лізингу, до остаточного повернення.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення 0,5% штрафу від первинної вартості предмета лізингу за кожний день затримки повернення предмета лізингу, суд дійшов до висновку, що штраф обрахований в межах максимального розміру, а тому вимога про стягнення 356 724,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позов задовольнити та стягнути з відповідача 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу та 356 724,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

При вирішенні заяви представника позивача - адвоката Каракая О.В. про стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу судом враховуються положення ст. 59 Конституції України, якими передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем додано на підтвердження витрат на правову допомогу договір від 09.10.2024 про надання правової допомоги №09/10/2024-01 укладений між Адвокатським об`єднанням "КОНФЕР ЛЕКС" (повірений) та ТОВ Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (клієнт), згідно зі змістом п. 1.1 якого, клієнт доручає, а повірений бере на себе зобов`язання забезпечувати реалізацію прав та обов`язків клієнта шляхом підготовки та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про стягнення з КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" за договором фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 плати за користування (оренду) предмету лізингу згідно пункту 14.8 договору лізингу та штрафу за невиконання обов`язку щодо повернення предмету лізингу (пункту 10.2.2 договору лізингу) за період з 14 лютого 2024 по 13 квітня 2024 року, представляти за необхідності інтереси у відповідних судових засіданнях (в разі їх проведення), а також подавати за необхідності пояснення, клопотання виконання інших процесуальних дій (обов`язків), тощо.

У п. 4.1 договору узгоджено, що за надання правової допомоги за цими договорами клієнт сплачує повіреному фіксований гонорар у загальному розмірі 20000,00 грн.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, (далі по тексту - Правила адвокатської етики).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 126 та частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №904/5726/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 906/513/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та інші).

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Каракай О.В. представляв інтереси ТОВ "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" у Господарському суді Хмельницької області у справі №924/940/24 згідно ордеру на надання правничої допомоги від 12.06.2024 виданого відповідачем на підставі договору про надання правничої допомоги №09/10/2024-01 від 09.10.12024 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6799/10 від 27.06.2018.

Судом встановлено, що матеріали справи містять позовну заяву від 14.10.2024 за підписом представника позивача - адвоката Каракая О.В.

Адвокат Каракай О.В. як представник позивача не брав участі у судових засіданнях по справі №924/940/24. Окремо до матеріалів справи додано заяву керівника ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" від 22.10.2024 про розгляд справи без участі представника позивача.

Таким чином, представником позивача згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" послуг правової допомоги при підготовці змісту позовної заяви та доданих до останньої документів для звернення до Господарського суду Хмельницької області.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим, у вирішенні питання щодо судових витрат суд, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати в сумі 20000,00 грн.

На виконання умов договору про надання правової допомоги №09/10/2024-01 від 09.10.2024, сторонами підписано Акт виконаних робіт від 14.10.2024, згідно зі змістом якого АО "КОНФЕР ЛЕКС" надав ТОВ "ЛК "АТОН-ХХІ" правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 09 жовтня 2024 року №09/10/2024-01, яка полягала у наступному:

- консультування клієнта з питань порядку та способу стягнення з КП "ПОНІНКА-ТЕПЛОМЕРЕЖІ ПОНІНКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ" за договором фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079 (далі - Договір лізингу) плати за користування (оренду) Предмету лізингу згідно пункту 14.8. договору лізингу та штрафу за невиконання обов`язку щодо повернення Предмету лізингу (пункт 10.2.2. Договору лізингу) за період з 14 лютого 2024 року по 13 квітня 2024 року (1 година);

- вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов`язаний з внконанням/припиненням Договору фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079 (3 години);

- аналіз, вивчення судової практики, що пов`язана з спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел (3 години);

- роз`яснення Клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень, що можуть бути ухвалені за результатами розгляду справи судом (1 година);

- складання проекту позовної заяви про стягнення грошових коштів (3 години);

- узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів (3 години).

Всього станом на 14 жовтня 2024 року час, витрачений повіреним на надання правової допомоги клієнту складає 14 годин (п. 2 акту).

Представником позивача додано платіжну інструкцію №329 від 11.10.2024 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу "оплата гонорару зг. договору про надання правової допомоги від 09.10.2024 №09/10/2024-1 без ПДВ".

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та частково необхідними, про що зазначено вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Проаналізувавши зміст акту виконаних робіт від 14.10.2024 суд зауважує, що послуги "вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов`язаний з виконанням/припиненням договору фінансового лізингу", "аналіз, вивчення судової практики, що пов`язана зі спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел" та "узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів", охоплюються юридичною послугою "складання проекту позовної заяви".

Водночас, послуги "консультування клієнта з питань порядку та способу стягнення з КП "ПОНІНКА-ТЕПЛОМЕРЕЖІ ПОНІНКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ" за договором фінансового лізингу коштів" та "роз`яснення Клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень" охоплюють юридичну послугу "консультування клієнта".

З огляду на викладене, позивач безпідставно продублював вказані послуги, що судом визнається необґрунтованим.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, правова позиція представника позивача аналогічна позиції у справі №924/209/24, у якій Каракай О.В. представляв інтереси ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" в судах першої та апеляційної інстанцій, та здійснював підготовку позовної заяви про стягнення з відповідача плати за користування предметом лізингу в розмірі 160948,00 грн. та штрафу за невиконання обов`язку щодо повернення предмету лізингу в розмірі 362669,40 грн., тобто в тому ж самому розмірі, що і в межах справи №924/940/24, на підставі договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 проте за інший період з 14.12.2023 по 13.02.2024.

Відтак, адвокат Каракай О.В. був обізнаним з обставинами справи, нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин та був ознайомлений з усіма матеріалами справи. Тож, на думку суду, вказане не призвело до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката та витраченого ним часу під час підготовки позовної заяви у справі №924/940/24.

Під час розгляду заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу судом враховується, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Таким чином, дослідивши надані представником позивача Каракаєм О.В. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих послуг, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з комунального підприємства "Понінка - Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №924/940/24. В стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу у задоволенні заяви представника позивача суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 20, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "Понінка - Тепломережі Понінківської селищної ради" (30511, Хмельницька обл., Полонський р-н, смт. Понінка, вул. Перемоги, буд. 51, код ЄДРПОУ 42565860) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" (03035, місто Київ, вул. Сурикова, буд. 3, оф. 19, код ЄДРПОУ 37441008) 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу, 356 724,00 грн. штрафу, 7765,08 грн. судового збору, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення складено та підписано 03.12.2024.

СуддяА.М. Яроцький