Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/12474/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12474/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Неведомський В. О.,

відповідача - Батрин М. В., Хакімов О. О.,

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - Батрин М. В.,

третьої особи 3 - не з`явився,

третьої особи 4 - Хакімов О. О.,

третьої особи 5 - не з`явився,

третьої особи 6 - не з`явився,

третьої особи 7 - не з`явився,

третьої особи 8 - не з`явився,

третьої особи 9 - не з`явився,

третьої особи 10 - не з`явився,

третьої особи 11 - не з`явився,

третьої особи 12 - не з`явився,

третьої особи 13 - не з`явився,

третьої особи 14 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Літвінової М. Є.

від 26.06.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Сітайло Л. Г., Буравльов С. І., Шапран В. В.

від 25.09.2024

за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

про визнання недійсними рішень загальних зборів,

1. Хід розгляду справи

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" про:

1) визнання недійсним рішення по питанню № 1 порядку денного Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким обрано голову загальних зборів ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), секретаря загальних зборів ОСОБА_14 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), лічильну комісію загальних зборів у наступному складі: ОСОБА_13 (РНОКПП: НОМЕР_3 ); ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); ОСОБА_4 НОМЕР_9);

2) визнання недійсним рішення по питанню № 4 порядку денного Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким відкликано ОСОБА_15 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) з посади ревізора Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ";

3) визнання недійсним рішення по питанню № 5 порядку денного Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким затверджено положення про ревізійну комісію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" в редакції, представленій ініціативною групою;

4) визнання недійсним рішення по питанню № 6 порядку денного Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким створено ревізійну комісію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" та обрано її членів к кількості 3 осіб: Шут' ОСОБА_16 (РНОКПП: НОМЕР_6 ); ОСОБА_13 (РНОКПП: НОМЕР_3 ); ОСОБА_14 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

5) визнання недійсним рішення по питанню № 7 порядку денного Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким відкликано членів Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ": ОСОБА_17 (РНОКПП: НОМЕР_7 ); ОСОБА_15 (РНОКПП: НОМЕР_5 ); ОСОБА_18 (РНОКПП: НОМЕР_8 );

6) визнання недійсним рішення по питанню № 8 порядку денного Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким затверджено положення про правління Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" в редакції, представленій ініціативною групою;

7) визнання недійсним рішення по питанню № 9 порядку денного Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким обрано членів Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" у складі 9 осіб: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_9 ); ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_10 ); ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_11 ); ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_12 ); ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_13 ); ОСОБА_10 (РНОКПП: НОМЕР_14 ); ОСОБА_11 (РНОКПІІ: НОМЕР_15 );

8) визнання недійсним рішення по питанню № 10 порядку денного Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким затверджено Статут Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" в новій редакції, представленій ініціативною групою;

9) визнання недійсним рішення по питанню № 11 порядку денного Загальних зборів Об?еднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким надано голові загальних зборів - ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та секретарю загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" - ОСОБА_14 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) повноваження на підписання протоколу загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ";

10) визнання недійсним рішення по питанню № 12 порядку денного Загальних зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 3 від 22 травня 2023 року, яким надано голові загальних зборів ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повноваження вчиняти необхідні дії для державної реєстрації внесення змін до відомостей про Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, підписувати всі необхідні документи та видавати довіреності для цих цілей;

11) визнання недійсним рішення по питанню № 3 порядку денного Засідання Правління Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ", що зафіксоване в Протоколі № 1 від 22 травня 2023 року, яким обрано Головою Правління - ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) та призначено його на дану посаду з 22 травня 2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/12474/23 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції".

20 травня 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції", 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст судових рішень

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/12474/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції", на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат в розмірі 120 000,00 грн;

- представником відповідача дотримано строки для подання до суду доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки судом першої інстанції оголошено вступну та резолютивну частини рішення 16.05.2024, докази, що підтверджують розмір судових витрат, а саме: договір № БН (про надання правової допомоги) від 18.09.2023, в якому визначено вартість (ціна) правової допомоги, надано суду 20.05.2024;

- на підтвердження витрат у сумі 120 000,00 грн представник відповідача надав до суду копію договору № БН (про надання правової допомоги) від 18.09.2023, акт передачі-приймання наданих послуг про надання правової допомоги від 16.05.2024. Окрім того матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000746 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АА № 1354537;

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо;

- оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи;

- вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником відповідача у розмірі 120 000,00 грн є співрозмірні складності справи;

- судами враховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом відповідача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом;

- доводи представника позивача щодо формального здійснення представництва відповідача адвокатом Батрином С.В. є безпідставними, оскільки представник приймав участь у підготовчих та судових засіданнях та подавав до суду процесуальні документи, в яких сформовано позицію клієнта відносно заявлених позовних вимог;

- твердженнями представника позивача щодо відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення відхилено судами, оскільки у матеріалах справи містяться відповідні докази;

- заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням предмета спору, складності відповідної роботи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 910/12474/23, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, та прийняти нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В касаційній скарзі Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції", зазначило, що підставою касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 910/12474/23 є наявність виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважив, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували частину 3 статті 126, частини 5, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 126, частин 5, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах при стягнення витрат на правничу допомогу представника, який одночасно здійснював представництво вісьмох учасників справи без надання детального опису робіт, без доведення обґрунтованості, співмірності та пропорційності заявлених до стягнення витрат. Скаржник також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, не були встановлені важливі для правильного вирішення справи обставини, а саме: - заявником не деталізовано надані клієнту - ОСББ послуги правничої допомоги, в тому числі і при наданні одночасно послуг іншим шести учасникам справи № 910/12474/23 (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України); обґрунтованих висновків оскаржувані рішення в цій частині не містять; - заява як і мотивувальні частини рішень не містять обґрунтувань щодо співмірності, реальності, пропорційності, неминучості, обґрунтованості нібито понесених ОСББ витрат (частина 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), в тому числі і при наданні адвокатом одночасно послуг у справі № 910/12474/23 ОСББ і іншим шести учасникам; - заява не містить обґрунтувань, а мотивувальні частини рішень не містять висновків, щодо порушення заявником процесуального порядку подання доказів - договору б/н про надання правової допомоги від 18.09.2023, щодо понесення витрат на правничу допомогу (частина 7 статті 42, частина 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України); - заява не містить належних доказів, а висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та зробленими з порушенням норм процесуального права, стосовно невиконання заявником обов`язку направлення учасникам справи поданої заяви з додатками (частина 7 статті 42, частини 2, 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України); - судом апеляційної інстанції не враховано висновки Північного апеляційного господарського суду по попередньо винесеним постановам по аналогічним скаргам у справі № 910/12474/23, згідно з якими при допущених заявником аналогічних процесуальних недоліках, сума визначених до стягнення витрат на правничу допомогу була визначена у розмірі 5 000,00 грн та є значно нижчою за суму витрат на правничу допомогу, стягнуту на користь ОСББ.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить: - в залежності від визнання або невизнання дій заявника зловживанням процесуальними правами: залишити касаційну скаргу без розгляду або закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України; - у разі відхилення клопотання про залишення скарги без розгляду/закриття провадження, касаційну скаргу залишити без задоволення.

4. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

(1) право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, на неврахування висновків в якій вказує скаржниця);

(2) процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

(3) заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

(4) потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмір 120 000,00 грн.

Відповідно до поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення останній просить суд стягнути з позивача 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції при розгляді справи №910/12474/23, відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" надано: копію договору № БН (про надання правової допомоги) від 18.09.2023, акт передачі-приймання наданих послуг про надання правової допомоги від 16.05.2024. При цьому, матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000746 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АА № 1354537.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 вересня 2023 року між адвокатом Батрин Станіславом Віталійовичем (далі-адвокат) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (далі-клієнт) укладено договір № БН (про надання правової допомоги) відповідно до якого, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому правову допомогу: консультування з питань права (включно, матеріального та процесуального права] та представництво інтересів клієнта у справі №910/12474/23 за позовом АТ ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» від імені та в інтересах якого діє ТОВ «КУА «Активні Інвестиції» до об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ». Предмет договору охоплює надання клієнту правової допомоги у судах всіх інстанцій у межах справи №910/12474/23 (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору, на виконання завдання клієнта, адвокат може здійснювати представництво клієнта: у всіх судах всіх інстанцій України; у відносинах з фізичними та юридичними особами; перед третіми особами. Для даних цілей, адвокат наділяється усіма правами, якими клієнт наділений відповідно до чинного законодавства та відповідного процесуального статусу у суді.

Вартість (ціна) правової допомоги, визначеної пункті 1.1 договору (фіксований розмір гонорару) у суді першої інстанції становить 120 000 гривень 00 копійок. Вказана сума сплачується у повному обсязі у 45 - денний строк з дати ухвалення судом першої інстанції судового рішення (яким завершується розгляд справи у відповідній інстанції) на користь клієнта (пункт 4.1 договору).

Відповідно до акта передачі-приймання наданих послуг від 16.05.2024, на виконання пункту 1.1 договору про надання правової допомоги БН від 18 вересня 2023 року, адвокатом відповідно до завдання-доручення клієнта надано йому правову допомогу - консультування з питань права (включно, матеріального та процесуального права) та представництво інтересів клієнта у справі №910/12474/23 за позовом АТ ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» від імені та в інтересах якого діє ТОВ «КУА «Активні Інвестиції» до об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ». Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №910/12474/23 у задоволенні позову відмовлено, що є корисним результатом для клієнта відповідно до пункту 1.3 договору про надання правової допомоги. Клієнт не має претензій до якості та обсягу наданої правової допомоги. Послуги надані адвокатом вичерпно, невідкладно, відповідно до завдання-доручення клієнта. Вартість (ціна) правової допомоги, визначеної пункті 1.1 договору (фіксований розмір гонорару) у суді першої інстанції склала 120 000 грн 00 коп. та сплачується у повному обсязі у 45 - денний строк з дати ухвалення судом першої інстанції судового рішення (яким завершується розгляд справи у відповідній інстанції) на користь клієнта.

Заперечуючи проти заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу позивач просив суд відмовити в її задоволенні, оскільки: - відповідач не надав детального опису робіт адвоката Батрина С.В.; - відповідач не довів співмірність витрат на правничу допомогу; - у матеріалах заяви відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення; - відповідач до судових дебатів не надав договір № БН про надання правової допомоги від 18.09.2023, в якому визначено розмір понесених судових витрат; - адвокат Бантрин С.В. формально здійснював представництво відповідача під час розгляду даної справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Розглядаючи заперечення позивача на заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що: доводи представника позивача щодо формального здійснення представництва відповідача адвокатом Батрином С.В. є безпідставними, оскільки представник приймав участь у підготовчих та судових засіданнях та подавав до суду процесуальні документи, в яких сформовано позицію клієнта відносно заявлених позовних вимог; - твердженнями представника позивача щодо відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджують направлення усім учасникам справи заяви про ухвалення додаткового рішення відхилено судами, оскільки у матеріалах справи містяться відповідні докази.

Щодо аргументів позивача про те, що відповідач не надав детального опису робіт адвоката Батрина С.В. судами враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21, відповідно до яких: «У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань».

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги аргументи позивача про те, що відповідач до судових дебатів не надав договір № БН про надання правової допомоги від 18.09.2023, в якому визначено розмір понесених судових витрат, оскільки суди встановили, що відповідач подав до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як це передбачено частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, судами відхилено доводи позивача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши надані відповідачем докази, якими підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши, що заявлені ним до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 120 000, 00 грн не відповідають критерію пропорційності до предмету спору у даній справі, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 60 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд враховує, що зазначена скаржником постанова Великої Палати Верховного Суду не містить протилежної позиції щодо застосування положень частини 4 статті 126, частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України порівняно з позицією судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається. Навпаки, суди приймали оскаржувані рішення з урахування висновків, викладених у цій постанові.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження. Відтак, доводи відповідача викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження частково підтвердилися.

Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень визначених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту наведеного убачається, що вказана процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Разом з тим, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 126, частин 5, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, а його доводи щодо їх неправильного застосування зводяться до власного тлумачення цих норм. При цьому, аргументи наведені для формування такого висновку, а саме не доведення відповідачем обґрунтованості, співмірності та пропорційності заявлених до стягнення витрат, суперечать положенням частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, якими саме на позивача покладено доведення таких обставин.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника щодо порушення судами частини 7 статті 42, частин 2, 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, оскільки норма абзацу 2 частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України урегульовує порядок подання заяв, клопотань та заперечень з встановленням обов`язку заявника надати докази їх надсилання іншим учасникам справи виключно на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Крім цього, посилаючись на невідповідність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також необхідність її зменшення до 5000 грн, позивач не наводить жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на касаційну скаргу, про залишення без розгляду касаційної скарги, то колегія суддів вважає, що такі аргументи зводяться до незгоди із процесуальним рішенням колегії суддів щодо відкриття касаційного провадження у справі із зазначенням в ухвалі підстав відкриття касаційного провадження. Відтак, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача в цій частині.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/12474/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 910/12474/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/12474/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Активні інвестиції" в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 910/12474/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 910/12474/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець