Постанова

від 27.11.2024 по справі 711/5788/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 711/5788/21

провадження № 61-10603св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Гаражно-будівельний кооператив «Сирена»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Гаврилов Дмитро Олексійович, на постанову Черкаського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Гончар Н. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу (далі - ГБК) «Сирена» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2013 року він прийнятий на посаду голови правління ГБК «Сирена» згідно з рішенням зборів за протоколом від 20 квітня 2013 року № 2 та наказом від 16 травня 2013 року № 1.

Наказом голови правління ГБК «Сирена» від 05 квітня 2021 року № 15-К його звільнено з посади голови правління за прогули на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 05 квітня 2021 року. Копія наказу про звільнення була вручена йому 19 червня 2021 року, проте трудова книжка повернута 16 серпня 2021 року.

Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку з першого кварталу він не отримав повністю заробітну плату, а з другого кварталу 2020 року, тобто з квітня 2020 року, він взагалі не отримував заробітну плату.

Вважав, що ГБК «Сирена» протиправно звільнило його та не виплатило заробітну плату, оскільки відповідно до статуту ГБК «Сирена» голова правління кооперативу обирається на загальних зборах членів кооперативу, а його звільнено наказом голови правління ГБК «Сирена» Флоря Г. І. без прийняття відповідного рішення загальних зборів ГБК «Сирена».

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: поновити строк на звернення до суду з позовом про визнання звільнення протиправним та поновлення на посаді; визнати протиправним та скасувати наказ ГБК «Сирена» від 05 квітня 2021 року № 16-К про його звільнення.; поновити його на посаді голови правління ГБК «Сирена» з 06 квітня 2021 року; стягнути з відповідача на користь його заробітну плату з січня 2020 року до 05 квітня 2021 року у розмірі 75 784 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 07 квітня 2021 року по день ухвалення рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 лютого 2023 року у складі судді Позарецької С. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» від 05 квітня 2021 року № 16-К про звільнення з посади ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» з 06 квітня 2021 року.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» на користь ОСОБА_1 заробітну плату з лютого 2020 року до 05 квітня 2021 року у розмірі 77 061 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 45 календарних днів у розмірі 7 514,1 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 квітня 2021 року до 09 лютого 2023 року у сумі 285 856, 19 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена в дохід держави судовий збір у розмірі 4612,31 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1950,56 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» з 06 квітня 2021 року та стягнення заробітної плати за 1 місяць.

В іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося незаконно, оскільки відповідачем була порушена процедура (порядок), встановлені КЗпП України для застосування дисциплінарних стягнень (у даному випадку звільнення позивача).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу голови правління Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» Флоря Г. І. задоволено частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 лютого 2023 року скасовано.

Провадження у справі закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними, тому розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Суд послався на відповідну практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Гаврилов Д. О., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково відніс цей спір до юрисдикції господарського суду, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посиланням на загальні норми КЗпП України, а не на підставі рішення загальних зборів, тому, вважає, що цей спір необхідно розглядати суду загальної юрисдикції. Вважає, що розгляд цього спору підлягав би господарським судом тільки у разі, якщо б його було звільнено за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Посилається на практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2023 року ГБК «Сирена» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, оскільки апеляційний суд повно та детально дослідив обставини справи й дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами склалися саме корпоративні відносини, які підлягають розгляду господарським судом, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Касаційну скаргу у справі було подано у липні 2023 року

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

06 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року заяву суддів Ступак О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. про самовідвід задоволено та відведено вказаних суддів від розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачу ОСОБА_3

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.,

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Лідовця Р. А., Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д. справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З огляду на трудову книжку ОСОБА_1 , 16 травня 2013 року він прийнятий на посаду голови правління ГБК «Сирена», на підставі протоколу від 20 квітня 2013 року № 2, рішення зборів, наказ від 16 травня 2013 року № 1, та 05 квітня 2021 року звільнений за прогули, на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, на підставі наказу від 05 квітня 2021 року № 15-к.

Згідно з наказом від 16 травня 2013 року № 1, підписаним головою правління ОСОБА_1 , він приступив до виконання обов`язків голови правління ГБК «Сирена» з 16 травня 2013 року з посадовим окладом 1 800 грн на місяць. Підстава: протокол загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 20 квітня 2013 року.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 31 січня 2021 року вирішувалося питання щодо припинення повноважень голови правління ОСОБА_1 (минула каденція). Зокрема, за виступами учасників доведена інформація до присутніх про відсутність у кооперативі документів про звільнення ОСОБА_1 , але у державному реєстрі, як зазначено, до сих пір обліковується інформація про ОСОБА_1 , як керівника ГБК «Сирена». Крім того, прийнято рішення: «Припинити повноваження правління ГБК «Сирена» (минула каденція). Звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління. Процедуру звільнення оформити у відповідності до вимог законодавства за наявними документами. Внести зміни до відомостей про юридичну особу, а саме: виключити зі складу керівників та підписантів ГБК «Сирена» ОСОБА_1 ». Також, прийнято рішення про обрання персонального складу правління ГБК та призначення головою правління ГБК Флоря Г. І .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 18 лютого 2021 року, внесені відомості щодо керівника ГБК «Сирена» Флоря Г. І .

Відповідно до протоколу від 06 лютого 2021 року № 1/21 прийнято рішення про призначення внутрішньої службової перевірки по процедурам дотримання вимог трудового законодавства. Виділено в окреме провадження дослідження законності звільнення ОСОБА_1 .

За наявності порушень, вирішено провести коригування поданої у зв`язку зі звільненням звітності та викликати на комісійну співбесіду найманих працівників, а також встановлено строк для подання документів та пояснень не більше одного робочого дня з моменту проведення співбесіди.

Наказом від 12 лютого 2021 року № 2-к, який виданий головою правління Флоря Г. І. , призначено службову перевірку дотримання вимог трудового законодавства в частині обліку робочого часу, здійснення нарахувань, сплачених податків, надання відпусток, звільнення, тощо, найманих працівників за 2020 рік. Строк встановлено до 28 лютого 2021 року. Крім того, вирішено привести у відповідність до вимог трудового законодавства облік та звільнення найманих працівників. Підстави наказу: рішення загальних зборів від 31 січня 2021 року, штатний розпис на 2021 рік, рішення правління від 06 лютого 2021 року.

Відповідно до рішення, викладеного у протоколі від 03 квітня 2021 року № 5/21, правління ГБК «Сирена» вирішило про те, що на виконання розпорядження голови правління підготовлені документи на звільнення ОСОБА_1 .

Наказом голови правління ГБК «Сирена» Флоря Г. І. від 05 квітня 2021 року № 15-к звільнено ОСОБА_1 , голову правління ГБК «Сирена» за прогули (у тому числі, відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин протягом лютого-березня 2021 року за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України; проведено повний розрахунок із ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. Підстави: доповідна записка від 26 березня 2021 року, три акти про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці (без дати та номеру). У наказі наявний запис про те, що ОСОБА_1 ознайомлений та отримав копію примірника наказу 19 червня 2021 року.

Відповідно до рішення загальних зборів членів ГБК, викладеного у протоколі від 16 жовтня 2022 року № 2/22, ОСОБА_1 виключено із членів ГБК «Сирена».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилова Д. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі, у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі, учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Спірні правові відносини врегульовано Законом України «Про кооперацію».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

У статті 3 Закону України «Про кооперацію» вказано, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (стаття 6 Закону України «Про кооперацію»).

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Стаття 12 Закону України «Про кооперацію» перераховує основні права члена кооперативу, серед яких: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів (стаття 15 Закону України «Про кооперацію»).

У статті 16 Закону України «Про кооперацію» вказано, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Стаття 34 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Відповідно до статті 94 ГК України господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Згідно зі статтями 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Такий правовий висновок, викладений у декількох постановах Великої Палати Верховного Суду, наприклад, від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі №922/80/18 та інших.

Частиною третьою статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як визначено у частині четвертій статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь?який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об?єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Вказане вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 759/16938/19.

Встановивши, що позивач був членом ГБК «Сирена», звільнення якого можливо виключно за рішенням загальних зборів кооперативу, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли саме корпоративні відносини, спір в яких повинен вирішуватися господарським судом.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, виходячи з обставин конкретно цієї справи та відхиляє доводи касаційної скарги про те, що оскільки позивача було звільнено за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а неза пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, то спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції, виходячи з такого.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що ОСОБА_1 , як член ГБК і який перебував на посаді голови правління ГБК «Сирена», серед іншого, заявив вимогу щодо поновлення його на посаді голови правління ГБК «Сирена», а предметом спору у цій справі є права учасника непідприємницького товариства не тільки на участь в управлінні ним, а і на участь у ньому, тобто корпоративні права. Відповідно, спір виник з корпоративних правовідносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вищезазначених вимог закону.

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на ряд постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного суду, які зводяться до висновку про те, що: «З урахуванням висновку Конституційного Суду України, наданого у вказаному рішенні у справі №1-2/2010, можна зробити висновок, що посилання компетентного органу у рішенні про звільнення на статтю 99 ЦК України, як на підставу звільнення чи зазначення інших підстав, які передбачені у Статуті, може свідчити про реалізацію органом управління своїх корпоративних прав. Зазначення в рішенні про звільнення органу управління кооперативом, на якого поширюються у повному обсязі гарантії трудового законодавства, конкретної підстави, передбаченої КЗпП України, крім посилання на пункт 5 статті 41 КЗпП України, свідчить про цивільну юрисдикцію спору відповідно до вимог статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, чи статті 19 ЦПК України в чинній редакції.», оскільки в наведених заявником справах були встановлені інші фактичні обставини, а позивачами не були члени кооперативів, звільнення яких позбавляє їх членства у такому кооперативі, участі у ньому (згідно із пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу), тому такі правовідносини є корпоративними.

Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Гаврилов Дмитро Олексійович, залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 12 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець О. М. Осіян