Ухвала

від 27.11.2024 по справі 303/8702/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/8702/24

4-с/303/14/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево скаргу боржника ОСОБА_1 на рішення та дії виконуючого обов`язки начальника відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федоров Олега, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення та дії виконуючого обов`язки начальника відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федоров Олега.

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , являється власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується рішенням Мукачівського міського суду від 22.11.1996 року, справа №2-733/96, на якому міститься відмітка Мукачівського міського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про те, що квартиру АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 та записано в реєстрову книгу під №5906 від 25.05.2001 року.

14.04.2003 року Мукачівським районним судом Закарпатської області було ухвалено рішення, яким стягнуто в користь Мукачівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Мукачево з ОСОБА_1 184,32 гривень заборгованості за користування холодною водою та відвід використаної води. З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №390863088 від 14.08.2024 року, вбачається що на квартиру, яка належить ОСОБА_1 , 11.10.2026 року накладено арешт (архівний запис за №3871394). Підстава обтяження: постанова ПР 7-298/03, 29.12.2003, Мукачівський міськвідділ виконавчої служби, вх.№102 від 31.01.04 року.

23.10.2024 року в.о. начальника ВДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федоров О. надано відповідь за №24.3-20/74066, про те, що згідно перевірки АСВП, у відділі ДВС відсутнє виконавче провадження по боржнику ОСОБА_1 у зв`язку з чим, йому відмовлено у знятті арешту з квартири АДРЕСА_1 . Роз`яснено, що для вирішення даного питання необхідно звернутися до суду, так як, у відповідності до ст.59 ЗУ Про виконавче провадження арешт із майна боржника може бути знятий за рішенням суду. Надати суду, в якості доказів постанову ВДВС у місті Мукачеві про відкриття виконавчого провадження, постанову про накладення арешту на майно, постанову про завершення виконавчого провадження неможливо, оскільки у відділі ДВС виконавче провадження по боржнику ОСОБА_1 відсутнє.

У відповідності до ст.447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Представник боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд скарги без її участі, просить суд її задовольнити з підстав зазначених у ній.

Представник відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Вивчивши матеріали скарги та дослідивши докази, які були надані стороною у справі, і надаючи їм оцінку, як в цілому, так і кожному доказу окремо, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міського суду Закарпатської області від 22.11.1996 року встановлено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 14.04.2003 року стягнуто в користь Мукачівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства із ОСОБА_1 184,32 гривень за заборгованість за користування холодною водою та відвід використаної води (а.с. 9).

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта №390863088 від 14.08.2024 року вбачається, що Постановою ПР 7-298/03, 29.12.2003 року Мукачівським міськвідділом виконавчої служби було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить власнику ОСОБА_1 (а.с. 10).

Із повідомлення відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №24.3-20/74066 від 23.10.2024 року слідує, що у відділі ДВС відсутнє виконавче провадження по боржнику ОСОБА_1 (а.с. 11-13).

Вирішуючи скаргу, суд виходить з наступного правового регулювання.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією, Законами України та іншими нормативно-правовими актами (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження (Закон № 606-XIV), що у відповідній частині був чинним до 05.10.2016 року, ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»(Закон № 1404-VIII), що набрав чинності з 05.10.2016).

Верховний Суд України у ряді справ (постанова від 23.04.2014 у справі № 6-26цс14, постанова від 19.08.2014 року у справі №3-56гс14, постанова від 30.03.2016 року у справі №6-2411цс15 та ін.) сформулював правові позиції, за змістом яких виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, виконавче провадження є сукупністю дій і правовідносин, урегульованих законами та іншими нормативно-правовими актами, які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону. Тобто, дії, що вчиняються під час виконавчого провадження, є за своєю правовою природою процесуальними, тому з урахуванням положень ст.3 ч.3 чинної на час розгляду судом редакціїЦПК України,відповідні правовідносини повинні регулюватися нормативними актами, чинними на час вчинення певної процесуальної дії.

Всі дії у виконавчому провадженні були вчинені під час діїЗакону №606-XIV. Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст.1, ст.2ч.ч.1,2, ст.6ч.1, ст.11ч.1Закону №1404-VIII, держвиконавець повинен діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, і зобов`язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зобов`язаний не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Отже, самі по собі обов`язковість чинного судового рішення, досягнення мети правосуддя у вигляді виконання такого рішення та відповідні права стягувача не можуть ставитися під сумнів. Поряд із цим, особа, зокрема, стягувач, діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, виконує відповідні обов`язки та реалізує свої права у межах, визначених у даному випадку законом, на власний розсуд і повинен діяти добросовісно, розумно, обачно, своєчасно, передбачаючи наслідки, не порушуючи прав інших осіб та не завдаючи їм шкоди. Так само і держвиконавець повинен діяти відповідно до закону та не порушуючи законні права сторін виконавчого провадження.

Закон №606-XIVна час здійснення виконавчого провадження і до 05.10.2016 передбачав, що:

- строк для пред`явлення виданого судом виконавчого листа становить один рік за загальним правиломз наступного дня після набрання рішенням законної сили (ст. 22 ч. 1 п. 2, ч. 2 п. 1);

- строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням його до виконання;

- після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється;

- час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ст. 23 ч. 1 п. 1, ч. 2);

- у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ст. 23 ч. 3);

- державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову (ст. 24 ч. 1);

- державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження …;

- за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ст. 25 ч. 2);

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна (ст. 57 ч. 2);

- державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно ізстаттею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно ізстаттею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав,

- згідно ізстаттею 48 цього Закону(ст. 30 ч. 1);

- виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених частиною 1 статті 49 (ст. 49 ч. 1);

- випадки, в яких виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, визначені частиною 1 статті 47, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (ст. 47 ч. 1 п. 2);

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження; завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ст. 50 ч. 1);

- у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ст. 50 ч. 2);

- з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом;

- копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту (ст. 60 ч. 3);

- за змістом ст. 60, у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження, не передбачених частинами 3 і 4 цієї статті, арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ст. 60 ч. 5).

Законом № 1404-VIIIустановлено, що:

- у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ст. 59 ч. 3);

- за змістом ст. 59, у всіх інших випадках, не передбачених частинами 3 і 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду (ст. 59 ч. 5).

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Мін`юсту України від 02.04.2012 № 512/5(реєстрація в Мін`юсті України від 02.04.2012 за № 489/20802), в редакції, що була чинною на час вчиненні виконавчих дій, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо) (п. 3.17.).

Верховний Суд у постанові від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 за адміністративним позовом підприємства, яке було боржником у виконавчих провадженнях, до органу ДВС про визнання незаконною бездіяльності органу ДВС щодо незняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу та зобов`язання органу ДВС зняти арешт з усього нерухомого майна боржника, в ситуації, коли державний виконавець повертаючи у двох виконавчих провадженнях виконавчий документ стягувачу на підставі, відповідно, п. 2 ч. 1ст. 47 Закону № 606-XIV(відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) і п. 5 ч. 1ст. 47 Закону № 606-XIV(неможливість встановити особу боржника, з`ясувати проживання боржника - фізичної особи) не зняв арешт, що був накладений на майно боржника, аналізуючи в системному взаємозв`язку положення ст.ст.1,2,6,11,25,47,49,57,60 Закону № 606-XIV, Інструкції з організації примусового виконання рішень висловив правову позицію, згідно з якою:

- аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження»підлягає примусовому виконанню;

- як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться;

- арешт з майна боржника підлягав зняттю держвиконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте у двох відповідних виконавчих провадженнях цього зроблено не було;

- незняття держвиконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

За результатом судового розгляду суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного адміністративного суду та залишив у силі постанову адміністративного суду першої інстанції, якою позову був задоволений.

Усвою чергу, суд, не має підстав при виборі і застосуванні норм права до вказаних правовідносин, не враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у згаданій постанові Верховного Суду, яка є більш пізньою за часом ухвалення порівняно з протилежною за своїми висновками постановою Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/8019/15-г, на яку в обґрунтування відмови в скарзі послався суд першої інстанції (ст. 263 ч. 4 ЦПК України).

Відтак слід констатувати, що після повернення виконавчого документа стягувачу останній не вчиняв ніяких дій, спрямованих на виконання рішення, стягнення боргу, чим на власний розсуд розпорядився своїми правами, встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, виконавчі провадження щодо виконання відповідного рішення та стягнення з ОСОБА_1 боргу відсутні, жодні виконавчі дії не вчинялися.

За таких умов існування арешту нерухомого майна, що був накладений у рамках конкретного виконавчого провадження саме задля досягнення мети цього провадження, забезпечення реального виконання рішення втратило своє призначення, арешт не виконує функцію забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні, що завершене. Натомість цей арешт за відсутності відповідного провадження не має правової основи, створює правову невизначеність і безпідставно обмежує права власника майна, погодитись із тим, що такий арешт може існувати по суті невизначений час, неможливо.

Загальні положення цивільного судочинства визначають, зокрема, що:

- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (ст. 10 ч.ч. 1, 9, 10 ЦПК України);

- у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ч. 2 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ст.447ч. 1, ст.451ч. 2ЦПК України).

Виходячи з наведеного, арешт на майно боржника, що був накладений на підставі постанови ПР 7-298/03 29.12.2003 року належало зняти при поверненні виконавчого документа стягувачу або закінченні виконавчого провадження. Арешт не був знятий, бездіяльність держвиконавця є неправомірною, такою, що порушує права ОСОБА_1 , який був боржником у виконавчому провадженні. Відповідні доводи скарги заслуговують на увагу.

Враховуючи наведе, а також те, що тривалість накладеного на майно арешту є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, суд приходить до висновку, що скарга обґрунтована та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.39,40 ЗУ «Про виконавче провадження»,ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 начальника відділу Державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федорова О. у знятті арешту з квартири АДРЕСА_1 неправомірною.

Зобов`язати відділ Державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника відділу зняти арешт з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який було накладено на підставі Постанови №7-298/03 від 29.12.2003 року, реєстраційний номер обтяження: 3871394 від 11.10.2006 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 27.11.2024 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір