Рішення

від 29.11.2024 по справі 759/14873/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14873/24

пр. № 2/759/4832/24

29 листопада 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції сторін

Аргументи позивача

19 липня 2024 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» (далі - ОСББ), подана адвокатом Строєвим О.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позов обґрунтований тим, що:

- ОСББ було створене з метою забезпечення і захисту прав співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 ;

- як власниця квартири ОСОБА_1 зобов`язана її утримувати, в тому числі сплачувати житлово-комунальні послуги;

- свої зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 належнис чином не виконує, в результаті чого утворилася заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 65 763,62 гривень.

Позиція відповідача

ОСОБА_1 на позовні вимоги не відреагувала, про судовий розгляд справи була повідомлена належним чином, у тому числі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.

ІІ. Процесуальні дії суду

25 липня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25 липня 2024 року суд направив на адресу ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження у справі, а також примірник позовної заяви і додатків до неї.

Поштовий конверт, яким відповідачці на її зареєстроване місце проживання суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення/досилання від 20.08.2024 стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».

Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.

Також суд повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 70).

З огляду на викладене, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи.

Проте відповідачка у встановлений судом строк заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов не подала.

За таких обставин, суд вирішує справи за наявними матеріалами відповідно до положень частини п`ятої статті 279 і частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

Відповідно до статуту ОСББ, затвердженого протоколом № 1 загальних зборів співвласників ОСББ 27.09.2016, ОСББ створене власниками приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8-24).

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 123,5 кв.м., житловою площею 69,20 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 , виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 06.06.2001 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 386814989 від 15.07.2024 (а.с. 55, 56-57).

Згідно з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання № 116141913 від 23.07.2024, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 29.11.2005 по теперішній час (а.с. 63).

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів співвласників ОСББ від 27.05.2021 затверджений щомісячний розмір обов`язкових внесків: 7,25 грн за 1 квадратний метр - для співвласників 3-18 поверхів; 6,59 грн за 1 квадратний метр - для співвласників 1 поверху; розмір внесків на охорону будинку - 65 грн на місяць; розмір внесків на прибудинкової території - 319 грн на місяць (а.с. 25-39).

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів співвласників ОСББ від 12.03.2020 прийняте рішення про обрання моделі «колективний споживач» для послуг з центрального водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є ПрАТ «АК Київводоканал» (а.с. 40-54).

Згідно з розрахунком заборгованості за особовим рахунком НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), за період з 01.06.2021 до 30.05.2024 (а.с. 58):

- заборгованість станом на 30.05.2021 становить 39 046,83 гривень;

- заборгованість станом на 30.05.2024 становить 65 763,62 гривень;

- щомісячний розмір платежу за утримання будинку та прибудинкової території становить 895,38 грн (7,25 грн*123,5 кв.м.);

- нарахована сума заборгованості складається з:

а) витрат на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 31 285,19 грн;

б) компенсації витрат за надання послуги з централізованого опалення в сумі 15 278,49 грн;

в) компенсації витрат за надання послуги з гарячого водопостачання та водовідведення в сумі 324,30 грн;

г) компенсації витрат за надання послуги з холодного водопостачання та водовідведення в сумі 4 180,46 грн;

ґ) компенсації витрат за надання послуги з охорони в сумі 11 146,00 грн;

д) компенсації витрат за надання послуги з охорони (консьєрж) в сумі 2 270,00 грн;

- загальна сума оплачених житлово-комунальних послуг становить 19 662,58 грн.

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов`язань зі сплати житлово-комунальних послуг.

Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III від 29.11.2001 (далі - Закон «Про ОСББ»), Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII від 14.05.2015 (далі - Закон № 417-VIII).

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону «Про ОСББ»).

Відповідно до статті 12 Закону «Про ОСББ» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до положень статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі ст. 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 1 Закону № 2189-VIII колективний споживач - це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону № 2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг (стаття 22 Закону «Про ОСББ»).

Відповідно до ч. 6 т. 14 Закону № 2189-VIII у разі укладення договору про надання комунальної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем такий договір укладається з виконавцем відповідної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку від власного імені. Умови укладення та виконання такого договору, а також відносини між колективним споживачем та індивідуальними споживачами регулюються статутом такого об`єднання та рішеннями його уповноважених органів управління. Такий договір може бути укладений з виконавцем відповідної комунальної послуги, за умови обладнання багатоквартирного будинку вузлом (вузлами) обліку, що забезпечує загальний облік споживання комунальної послуги у будинку. Обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються суб`єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками та за рахунок співвласників.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (частина перша статті 9 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до положень статті 15 Закону «Про ОСББ» співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до положень статті 7 Закону 417-VIII співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Наведені норми встановлюють імперативний обов`язок співвласників багатоквартирного будинку оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Зазначеному обов`язку кореспондує право ОСББ вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законодавством та статутом об`єднання внесків і платежів та спожитих житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд, вирішуючи цю справу, має встановити чи надав позивач належні, допустимі, достовірні і достатні докази наявності у відповідачки заборгованості за спожиті житлово-комунальні у заявленому розмірі, а також чи надала відповідачка належні, допустимі, достовірні і достатні докази сплати такої заборгованості.

V. Оцінка суду

У ОСОБА_1 , як у власниці квартири АДРЕСА_2 , є зобов`язання перед ОСББ з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком.

ОСББ пред`явило вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту послугу з управління багатоквартирним будинком, що складається з: витрат на утримання будинку та прибудинкової території; компенсації витрат за надання послуг з: централізованого опалення, з гарячого водопостачання та водовідведення, з холодного водопостачання та водовідведення, з охорони, з охорони (консьєрж).

На підтвердження обґрунтованості розрахунку заборгованості ОСББ надало протокол № 1 загальних зборів співвласників ОСББ від 27.05.2021, яким затверджений щомісячний розмір обов`язкових внесків у сумі 7,25 грн за 1 квадратний метр - для співвласників 3-18 поверхів; щомісячний розмір внесків на охорону будинку - 65 грн; щомісячний розмір внесків на прибудинкової території - 319 грн.

Сума заборгованості відповідно до розрахунку становить: за утримання будинку - 31 285,19 грн, за послугу з охорони - 11 146,00 грн, за послугу з охорони (консьєрж) - 2 270,00 грн.

Зазначені суми заборгованості суд визнає доведеними, адже вони підтверджені протоколом від 27.05.2021 та є арифметично правильними.

Водночас доказів обґрунтованості розрахунку компенсації витрат за надання послуг з централізованого опалення, з гарячого водопостачання та водовідведення, з холодного водопостачання та водовідведення ОСББ не надало.

Доданий до позовної заяви протокол № 1 загальних зборів співвласників ОСББ від 12.03.2020 містить посилання на прийняття рішення про обрання моделі «колективний споживач» для послуг з центрального водопостачання та водовідведення. Однак будь-якого договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем, у якому врегульовані тарифи на вказані послуги, порядок оплати таких послуг, компенсації витрат за них співвласниками матеріали справи не містять. Сам по собі вибір моделі «колективний споживач», зафіксований у рішенні ОСББ, не є достатнім доказом наявності заборгованості у заявленому розмірі

Інших доказів, які підтверджували би правильність розрахунку витрат за вказані послуги, як-от: рішень про затвердження тарифів, актів зняття показників будинкового лічильника тощо, ОСББ не надало.

За таких обставин, суми заборгованості за компенсації витрат за надання послуг з централізованого опалення, з гарячого водопостачання та водовідведення, з холодного водопостачання та водовідведення суд визнає необґрунтованими.

Указане в розрахунку посилання на наявність заборгованості станом на 30.05.2021 в сумі 39 046,83 гривень суд не враховує. За відсутності детального розрахунку, який підтверджував би складові заборгованості та підстави її нарахування, суд позбавлений можливості перевірити правильність і обґрунтованість нарахованого боргу та зарахування сплачених відповідачкою сум на оплату боргу за попередні періоди.

За період з червня 2021 року до травня 2024 року ОСОБА_1 сплатила 19 662,58 грн за спожиту послугу з управління багатоквартирним будинком. Зазначену обставину позивач не оспорює, оскільки відобразив її у поданому суду розрахунку заборгованості.

Доказів сплати решти заборгованості відповідачка не надала.

VІ. Висновки суду

ОСББ пред`явило позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 65 763,62 гривень, проте надало докази наявності заборгованості на суму 44 701,19 грн.

ОСОБА_1 оплатила житлово-комунальні послуги частково, в сумі 19 662,58 грн, чим порушила права ОСББ.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСББ підлягає заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 25 038,61 грн.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.

VІІ. Розподіл судових витрат

Розподіл судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Позивач сплатив судовий збір в сумі 3 028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «УКРСИББАНК» № 2846 від 15.07.2024 (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 1 152,87 грн (25 038,61 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 3 028,00 грн (сума сплаченого судового збору) / 65 763,62 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1 152,87 грн.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й струмування від подання безпідставних позовів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц Верховний Суд зазначив, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

У позовній заяві представник позивача, адвокат Строєв О.В. зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 2 000,00 гривень за складання позовної заяви (а.с. 3).

До позовної заяви представник ОСББ долучив:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 4460, видане Строєву О.В . Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 29.03.2011 (а.с. 60).

- ордер на надання правничої допомоги серії АА № 1466239 від 18.07.2024 на представництво інтересів ОСББ адвокатом Строєвим О.В у Святошинському районному суді міста Києві (а.с. 59).

Будь-яких інших доказів на підтвердження надання правничої допомоги та погодження заявленої суми витрат матеріали справи не містять.

Зокрема, позивач не надав суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт прийому-передачі наданих послуг.

Суд зауважує, що неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в їх стягненні.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17.

З огляду на викладене, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 25 038,61 (двадцять п`ять тисяч тридцять вісім гривень 61 копійка) гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» судовий збір в сумі 1 152,87 (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 87 копійок) гривень.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Котельникова Михайла, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31349999).

Відповідачка: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Повне рішення суду складене 29 листопада 2024 року.

Суддя Ю.В. Кравченко