Вирок

від 04.12.2024 по справі 748/4137/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/748/326/24

Єдиний унікальний № справи 748/4137/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024272130000036 від 12 серпня 2024 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів Чернігівської області, громадянина України, керівника ТОВ «Чернігівзернопром» , розлученого, із вищою освітою, особи з інвалідністю ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представникапотерпілого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 починаючи з 01 червня 2016 року є керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівзернопром» (далі - ТОВ «Чернігівзернопром»).

Відповідно до розділу 6 Статуту ТОВ «Чернігівзернопром», предметом діяльності товариства є у тому числі вирощування зернових, бобових, технічних, олійних, кормових, овочевих та інших культур.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Згідно зі статтею 53 Земельного кодексу України до земель історико- культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються, зокрема, навколо особливо цінних природних об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій, тощо, з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Незважаючи на вищевказані норми чинного законодавства навесні 2024 року, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_3 , будучи директором ТОВ «Чернігівзернопром», діючи всупереч вимогам ст.ст. 54, 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття та реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу ТОВ «Чернігівзернопром» у власність чи надання у користування земельної ділянки та у порушення вимог ст. 150 Земельного кодексу України, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно для себе розуміючи, що ТОВ «Чернігівзернопром» не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу вказаному підприємству у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою збільшення площі земель для вирощування сільськогосподарських культур, з корисливого мотиву, зазначивши конкретне місце розташування та межі, запропонував ОСОБА_6 за допомогою колісного трактора марки «Т-25», шасі: Д2: НОМЕР_1 , засіяти сільськогосподарською культурою - соняхом, частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041 площею 1,5961 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області і відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з цільовим призначенням землі запасу з обмеженням у використанні земельної ділянки - зона охорони пам`ятки культурної спадщини.

Після чого в той же день ОСОБА_6 , не будучи обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 , та, що вказана земельна ділянка обмежена у використанні та є зоною охорони пам`ятки культурної спадщини та не перебуває в користуванні ТОВ «Чернігівзернопром», за допомогою колісного трактора марки «Т-25», шасі: Д2:-1002015, засіяв сільськогосподарською культурою - соняхом, частину вищевказаної земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_8 здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041 площею 1,5961 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області і відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з цільовим призначенням землі запасу з обмеженням у використанні земельної ділянки - зона охорони пам`ятки культурної спадщини, чим завдав шкоду Іванівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області на суму 4544 грн. 35 коп.

Своїми умисними діями, що виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

04 грудня 2024 року між потерпілою стороною Іванівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, інтереси якої представляє ОСОБА_5 та обвинуваченим укладена угода про примирення, у якій ОСОБА_8 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України в обсязі підозри, заподіяну матеріальну шкоду у сумі 4544 грн. 35 коп. Представник потерпілої сторони ОСОБА_5 від висунення вимог та претензій матеріального характеру до ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження відмовився. Сторони дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин та узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 197-1 КК України, з урахуванням положень ст.ст. 65, 66 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_8 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, підтвердив, що здійснив самовільне зайняття земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні за обставин, які викладені у обвинувальному акті, погодився на призначення покарання, узгодженого з потерпілою стороною та усвідомив наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.

Із запропонованою мірою покарання прокурор ОСОБА_4 згоден.

Дії, які обвинувачений повинен вчинити на користь потерпілої сторони, не пов`язані з відшкодуванням шкоди, відсутні.

Обвинувачений та представник потерпілої сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення угоди та затвердження даної угоди про примирення для сторін є для обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.1 ст.474 КПК України; для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Обвинувачений, представник потерпілої сторони розуміють, що у разі невиконання угоди про примирення виконання зобов`язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону і будь-якого положення укладеної угоди. У разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст.476 КПК України потерпілий чи прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та на судовий розгляд кримінального провадження в загальному порядку. Обвинувачений ОСОБА_8 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення йогодо кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Виконавши вимоги ст.ст. 342-348 КПК України, з`ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості затвердження угоди, суд вважає, що угода підлягає затвердженню з ухваленням вироку і призначенням узгодженого сторонами покарання з наступних підстав.

Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди і правильності правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Перед затвердженням угоди про примирення, суд згідно з вимогами ч.5,6 ст.474 Кримінального процесуального кодексу України з`ясував, що обвинувачений розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки укладення та затвердження угоди передбачені ст. 473 КПК України.

У зв`язку з викладеним відповідно до ст.469 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого. Угода про примирення може ініціюватися в будь який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом перевірено, що за своїм змістом укладена угода про примирення між обвинуваченим та представником потерпілої сторони відповідає вимогам ст..471 Кримінального процесуального кодексу України, а також відсутні підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч.7 ст.474 Кримінального процесуального кодексу України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди про примирення відповідають вимогам КПК України та КК України, а тому вона може бути затверджена. На умовах цієї угоди може бути ухвалено вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення вчинена обвинуваченим ОСОБА_10 зазначена вірно. Умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права та інтереси сторін, або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, наявність фактичних підстави для затвердження угоди про примирення.

При затвердженні угоди виконані умови, передбачені ч.7 ст.474 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є добровільне відшкодування шкоди, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.Враховуючи особу обвинуваченого,який є особою з інвалідністю ІІ групи, щире каяття, відшкодування завданої шкоди в повному обсязі, визнання ним вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, за місцемпроживання характеризується позитивно, відсутність претензій з боку потерпілої сторони, зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а тому суд приходить до висновку що покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення можливо призначити із застосуванням ст.69 КК України, а саме перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, у виді штрафу у розмірі, узгодженому з представником потерпілої сторони, а саме 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 липня 2024 року на частину земельної ділянкиз кадастровимномером 7425580500:07:000:3041,площею 1,5961га,комунальної власності,що розташованана територіїІванівської сільськоїради Чернігівськогорайону Чернігівськоїобласті,заборонивши користуватисьвказаним майном,та напосіви сільськогосподарськихкультур соняхута яровоїкультури,що засіяніна самовільнозайнятій земельнійділянці зкадастровим номером7425580500:07:000:3041,із забороноюкористуватись ірозпоряджатись майном,у в`язкуіз закінченнямрозгляду справипідлягає скасуванню.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № 488/20-24 від 24 січня 2020 року) у розмірі 3 029 грн. 12 коп. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні: частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041 площею 1,5961 га, де маються посіви сільськогосподарської культури соняшнику, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області і належить до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з цільовим призначенням землі запасу з обмеженням у використанні земельної ділянки - зона охорони пам`ятки культурної спадщини, слід залишити власнику Іванівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення від 04 грудня 2024 року, укладену між потерпілою стороною Іванівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, інтереси якої представляє ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 197-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3 029 грн. 12 коп. процесуальних витрат.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 липня 2024 року на частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041, площею 1, 5961 га, комунальної власності, що розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, та на посіви сільськогосподарських культур соняху та ярової культури, що засіяні на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041.

Речові докази у кримінальному провадженні: частину земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:07:000:3041 площею 1,5961 га, де маються посіви сільськогосподарської культури соняшнику, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області і належить до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з цільовим призначенням землі запасу з обмеженням у використанні земельної ділянки - зона охорони пам`ятки культурної спадщини, залишити власнику Іванівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

У разі невиконання угоди про примирення представник потерпілої сторони та прокурор має право звернутись до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Суддя ОСОБА_1