Рішення

від 04.12.2024 по справі 160/25895/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуСправа №160/25895/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2024 року №045550025214 про відмову ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу наступні періоди роботи з 01.09.1986 року по 24.06.1992 року; з 15.11.1994 року по 04.07.1998 року; з 01.10.2011 року до 31.07.2012 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням пенсії від 21.05.2024 року з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні за результатами розгляду справи.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а час навчання підтверджується дипломом, в даному випадку, перетинання роботи з навчанням та роботою, які підтверджені основними документами не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у мій страховий стаж. При цьому, у оскаржуваному рішенні відсутні посиланння пенсійного органу на недоліки у заповненні трудової книжки чи на певні дефекти записів цих періодів. На думку позивача пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи, характер праці тощо. Пенсійним органом такі дії не здійснювались у спірному рішенні не відображені, належних обґрунтувань правомірності власного рішення, яке є предметом оскарження, за його змістом не наведено. При цьому відсутність у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків не є підставою для не зарахування спірного періоду роботи позивача. Таким чином, період роботи має бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки такий страховий стаж підтверджується копією трудової книжки, а недостовірності або інші ознаки юридичної неточності з копії трудової книжки по цим записам не встановлено, тому таку копію трудової книжки слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а належним способом захисту мого порушеного права є зобов`язання пенсійного органу зарахувати цей період роботи до страхового стажу. Відтак, спірне рішення є протиправним та належить до скасування.

Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 27.09.2024 року передана судді Пруднику С.В.

01.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 21.05.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 29.05.2024 року №045550025214 відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік).

В тексті згаданого рішення від 29.05.2024 року №045550025214 зазначено наступне. Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження заявниці 18.06.1964. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 21.05.2024. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років. Вік заявниці 59 років 11 місяців 3 дні. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 31 рік. Відповідно до статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі доку м сетів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених «а підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб. Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди робота. Страховий стаж особи становить 23 роки 8 місяців 14 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 24.06.1992, згідно з дипломом від 03.07.1992 серії НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодами роботи; період роботи з 15.11.1994 по 04.07.1998, згідно з трудовою книжкою від 01.10.1981, оскільки наявне виправлення в даті та наказі про звільнення з роботи; період з 01.10.2011 по 31.07.2012, оскільки відсутні відомості про сплату внесків до Пенсійного фонду України. Для зарахування до страхового стажу періоду з 01.09.1986 по 24.06.1992 необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу про період навчання на денній формі; періоду з 15.11.1994 по 04.07.1998 необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів, а також довідку про реорганізацію підприємства. Відмовити в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону Україна "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік). Не працює. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 19.06.2029. На обліку територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Згідно ст. 23 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі незгоди з прийнятим рішенням, виникає право оскаржити його в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з офіційним тлумаченням положення статті 1 Конституції України, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип вер ховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма тивно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та / або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058- IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується:

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, орган, що призначає пенсію додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі- персоніфікований облік), є трудова книжка.

У разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікативних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, .посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і годи з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На підтвердження розміру страхового стажу, мною до заяви було надано, серед інших документів (дипломів тощо), копію трудової книжки від 01.10.1981 року.

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2024 року №045550025214 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік) та визначено дату з якої я буду мати право на пенсійну виплату - 19.06.2029 року.

В обґрунтування такого рішення зазначено, що страховий стаж становить 23 роки 8 місяців 14 днів.

За результатами розгляду трудової книжки до страхового стажу не зараховано:

період навчання з 01.09.1986 по 24.06.1992, згідно з дипломом від 03.07.1992 серії НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодами роботи;

період роботи з 15.11.1994 по 04.07.1998, згідно з трудовою книжкою від 01.10.1981 оскільки наявне виправлення в даті та наказі про звільнення з роботи;

період з 01.10.2011 до 31.07.2012, оскільки відсутні відомості про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

Для зарахування періоду відсутні відомості про сплату внесків до Пенсійного фонду України з 01.09.1986 по 24.06.1992 необхідно надати уточнену довідку з навчального закладу про період навчання на денній формі;

періоду з 15.11.1994 по 04.07.1998 необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів, а також довідку про реорганізацію підприємства.

Так, щодо не зарахування періоду роботи з 01.09.1986 по 24.06.1992 оскільки період навчання перетинається з періодами роботи.

Так, період навчання з 01.09.1986 по 24.06.1992 підтверджується дипломом від 03.07.1992 серії НОМЕР_1 . Разом з тим, період роботи в цей період підтверджується даними трудової книжки від 01.10.1981 року.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а час навчання підтверджується дипломом, в даному випадку, перетинання роботи з навчанням та роботою, які підтверджені основними документами не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у мій страховий стаж.

При цьому, у оскаржуваному рішенні відсутні посилань пенсійного органу на недоліки у заповненні трудової книжки чи на певні дефекти записів цих періодів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, відповідно до якого, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи, характер праці тощо.

Пенсійним органом такі дії не здійснювались у спірному рішенні не відображені, належних обґрунтувань правомірності власного рішення, яке є предметом оскарження, за його змістом не наведено.

Разом з цим, цей період роботи має бути зарахований до мого страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності в копії трудової книжки не встановлено, а тому таку копію трудової книжки слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а належним способом захисту мого порушеного права є зобов`язання пенсійного органу зарахувати цей період до страхового стажу.

Щодо не зарахування періоду роботи з 15.11.1994 по 04.07.1998 згідно з трудовою книжкою від 01.10.1981, оскільки наявне виправлення в даті та наказі про звільнення з роботи.

Період роботи з 15.11.1994 по 04.07.1998 підтверджується трудовою книжкою від 01.10.1981.

Після отримання спірного рішення, позивач звернулась до Державного архіву Донецької області ДОДА із запитом відповідної інформації. Згідно інформації, наданої у відповідь на запит, від 05.06.2024 року №01-28\319 Державним архівом Донецької області ДОДА повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) (накази, картки особових рахунків, відомості нарахування заробітної плати, особові справи) підприємств, установ, організацій до Держархіву області на зберігання не надходять. Документи зберігаються безпосередньо на підприємстві, установі або у його правонаступника 75 років. У разі ліквідації підприємства, документи передаються в трудовий архів. Відповідно до відкритих джерел товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія «Рінком-Інвест», код ЄДРПОУ 20391706, знаходилось за юридичною адресою: 02156, м. Київ, Деснянський р-н, вул. Жукова, 19А та припинило свою діяльність 16.03.2016. У зв`язку з цим, рекомендовано звернутися з відповідною заявою до Державного архіву міста Києва.

Надалі, позивач звернулась до Державного архіву м. Києва із запитом відповідної інформації. Згідно інформації, наданої у відповідь на запит, від 04.07.2024 року №068-068/К-936-1679 Державним архівом м. Києва повідомлено, що документи ТОВ «Регіональна Інвестиційна компанія «Рінком-інвест» на зберігання до Державного архіву м. Києва не надходили. Документи з особового складу мають зберігатися в установі 75 років, а у разі її ліквідації передаватися до установи, яка є правонаступником, а при відсутності останньої - до організації вищого рівня або архівного відділу районної в місті Києві державної адміністрації (за місцем реєстрації підприємства, організації). У переліку ліквідованих підприємств, установ і організацій, які передали документи з особового складу до Архівного відділу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації є відомості про запитувану організацію. Запропоновано звернутися до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Надалі, позивач звернулась до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом відповідної інформації, отримано відповідь № 447 від 20.09.2024р. яка підтверджує період роботи з 15.11.1994 по 04.07.1998. дані трудової книжки від 01.10.1981 року,

Водночас, як було зазначено вище відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи, характер праці тощо.

Пенсійним органом такі дії не здійснювались у спірному рішенні не відображені, належних обґрунтувань правомірності власного рішення, яке є предметом оскарження, за його змістом не наведено.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, пенсійним органом не вчинено жодних дій на встановлення спірного, на його думку, періоду роботи з інших джерел, його посилання на недоліки записів у трудовій книжці по спірному періоду не може бути законною підставою для відмови мені у зарахуванні цих періодів роботи у мій страховий стаж.

Таким чином, суд вважає, що період роботи з 15.11.1994 по 04.07.1998 має бути зарахований до страхового стажу позивача, надану копію трудової книжки слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі під час розгляду питання про призначення пенсії та врахування страхового стажу (у питанні цього спірного періоду), а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання пенсійного органу зарахувати цей період роботи до страхового стажу.

Щодо не зарахування періоду роботи з 01.10.2011 до 31.07.2012, оскільки відсутні відомості про сплату внесків до Пенсійного фонду України.

Період роботи з 01.10.2011 до 31.07.2012 підтверджується трудовою книжкою від 01.10.1981.

Згідно з статтею 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За змістом вищезазначених норм обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 343/659/17.

Варто зазначити, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 01 березня 2021 року у справі № 423/757/17.

Отже, відсутність у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків не є підставою для не зарахування спірного періоду роботи позивача.

Таким чином, цей період роботи має бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки такий страховий стаж підтверджується копією трудової книжки, а недостовірності або інші ознаки юридичної неточності з копії трудової книжки по цим записам не встановлено, тому таку копію трудової книжки слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання пенсійного органу зарахувати цей період роботи до страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Відтак, пенсія за віком позивачу має бути призначена, виходячи з вище наведених вимог закону у зв`язку з наявністю необхідного страхового стажу (31 рік) з 19.06.2024 року (дати досягнення пенсійного віку), з урахуванням вище наведеного стажу, який має бути врахований, всупереч позиції пенсійного органу у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії від 29.05.2024 № 045550025214 про право на пенсійну виплату -19.06.2029 року.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2024 року №045550025214 про відмову ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Та як наслідок слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу наступні періоди роботи з 01.09.1986 року по 24.06.1992 року; з 15.11.1994 року по 04.07.1998 року; з 01.10.2011 року до 31.07.2012 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Відповідно до пункту 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2024 року №045550025214 про відмову ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу наступні періоди роботи з 01.09.1986 року по 24.06.1992 року; з 15.11.1994 року по 04.07.1998 року; з 01.10.2011 року до 31.07.2012 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник