Рішення

від 04.12.2024 по справі 160/28344/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуСправа №160/28344/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» (49022, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд.124 ЄДРПОУ 41156891) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22 ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №№UA110140/2024/000042/1 від 10.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000192 від 09.10.2024.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «Візард ЛТД» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару за вказаною в електронній митній декларації Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.11.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.06.2022 року між Компанією «BOOMZA» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Візард ЛТД» (Покупець) укладено договір поставки №1, за яким Постачальник зобов`язується передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати товар і оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору поставка товару здійснюється на умовах, що прописані в інвойсі. При цьому сторони узгодили, що терміни, які використовуються в даному договорі, приймаються ними згідно з ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (INCOTERMS 2020).

За п. 3.1 договору ціна товару погоджується сторонами у Специфікації (Додаток до даного договору).

Покупець зобов`язаний сплатити за товар протягом 120 банківських днів з дати отримання від постачальника інвойсу (рахунку-фактури) на оплату замовленого товару на умовах 100% попередньої оплати (п. 4.1. договору).

26.04.2024 року між Компанією BOOMZA (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Візард ЛТД (Покупець) укладено Специфікацію № 26/04 до Договору, якими узгоджено поставку Товару на умовах DАP Dnipro, за ціною 12,08 дол. США, за одну одиницю (ящик).

Постачальником Компанією «BOOMZA» був виписаний ТОВ «Фірма Візард ЛТД» відповідний Інвойс №03.08.2024 від 05.08.2024 року.

З метою митного оформлення товару, 09.10.2024 року ТОВ «Фірма Візард ЛТД» було подано до Дніпровської митну декларацію №24UA11014000789U2.

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: договір поставки №1 від 01.06.2022 року, улкдаений між Компанією BOOMZA та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Візард ЛТД; Інвойс №03.08.2024 від 05.08.2024 року; Специфікація № 26/04 від 26.04.2024 року; Інвойс №03.08.2024 від 05.08.2024 року; Пакувальний лист №03.08.2024 від 05.08.2024 року; комерційний інвойс від 25.04.2024 № SF/786/110/01; експортна декларація № б/н від 25.04.2024.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «Фірма Візард ЛТД» повідомлення, відповідно до яких за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. Пунктом 1.2 Договору узгоджено, що асортимент товару, який може бути поставлений згідно цього Договору та умови поставки, визначаються в інвойсі. Згідно пункту 2.3 Договору, поставка товару здійснюється на умовах, що прописані в інвойсі. Разом з тим, відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна товару погоджується сторонами у специфікації (додаток до даного Договору). Однак, декларантом до митного контролю товару під виглядом специфікації до Договору надана копія інвойсу від 05.08.2024 № 03.08.2024, що ставить під сумнів достовірність та об`єктивність вартісних показників, які зазначені в інвойсі від 05.08.2024 № 03.08.2024.

2. Згідно визначення, наведеного в частині 4 та 5 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 статті 58 МКУ. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Пунктами 4 та 5 частини 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Тобто, МКУ визначено, що саме банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, підтверджують ціну, що була фактично сплачена за товари. Відповідно до пункту 4.1 Договору, покупець зобов`язаний сплатити за товар протягом 120 банківських днів з дати отримання від постачальника інвойсу на оплату замовленого товару на умовах 100% попередньої оплати. Згідно комерційного інвойсу (код документу «3000») від 25.04.2024 № SF/786/110/01 вказано, що продавцем отримано суму 12 375,00 доларів США (вказана інформація міститься у таблиці зазначеного документу LESS: ADVANCE RECEIVED 12 375,00 доларів США). Однак, декларантом до митного контролю товару не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Таким чином, надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари (частина 3 статті 53 МКУ). Тобто, враховуючи визначення частини 4 статті 58 МКУ, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України (ціна, що була фактично сплачена), документально не підтверджена.

3. Згідно інформації у комерційному інвойсі виробника «Soneri foods» (Пакистан) від 25.04.2024 № SF/786/110/01 вартість товару складає 45 850,00 дол.США. Валютою даного документу є долари США. Згідно експортної декларації № б/н від 25.04.2024 (графа 21) валютою відправлення вантажу є також долари США. Але Специфікація № 26/04 від 26.04.2024 до Контракту була узгоджена між суб`єктами BOOMZA sp. z o.o. та ТОВ «ФІРМА «ВІЗАРД ЛТД» саме на наступний день після оформлення експортної митної декларації країни Пакистан та після комерційного інвойсу. Валютою Специфікації № 26/04 від 26.04.2024 вказано євро, що є нелогічним за наявності Комерційного інвойсу №SF/786/110/01 від 25.04.2024 та Експортної декларації № б/н від 25.04.2024, основною валютою яких є саме долар США. Інвойс № 03.08.2024 від 05.08.2024 також виданий BOOMZA sp. z o.o. і основною валютою вартості ціни є євро. Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності та об`єктивності цінової інформації, яка зазначена в інвойсі № 03.08.2024 від 05.08.2024.

4. Згідно Експортної декларації № б/н від 25.04.2024 (графа 52) умовами поставки вантажу є CFR Constanta (Румунія), згідно інформації у Комерційному інвойсі виробника «Soneri foods» (Пакистан) №SF/786/110/01 від 25.04.2024 умовами поставки товару є FOB Karachi (Пакистан). Але згідно Специфікації № 26/04 від 26.04.2024, яка сформована пізніше попередніх двох документів (Експортної декларації та Комерційного інвойсу) умовами поставки вже є DAP (Дніпро) і в подальшому в Інвойсі № 03.08.2024 від 05.08.2024 умовами поставки також є DAP (Дніпро). Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності та об`єктивності цінової інформації, яка зазначена в інвойсі від 03.08.2024 від 05.08.2024.

5. Копія МД країни відправлення від 25.04.2024 не містить відміток уповноважених органів, що ставить під сумнів достовірність та об`єктивність інформації, яка в ній зазначена.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у надати (за наявності) такі додаткові документи: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою,контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

ТОВ «Фірма Візард ЛТД» листом повідомив митний орган, що декларантом надано всі необхідні наявні документи які відповідають переліку документів відповідно до ч.3 статті 53 МКУ та підтверджують митну вартість заявленого товару.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:

- рішення про коригування митної вартості №UA110140/2024/000042/1 від 10.10.2024; - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000192 від 09.10.2024.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Коригування митної вартості товару проведено за рішеннями про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято Дніпровською митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як вже встановлювалося судом, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту №1 від 01.06.2022 року, укладеного між Компанією BOOMZA (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Візард ЛТД (Покупець).

Щодо тверджень митниці про те, що декларантом до митного контролю товару під виглядом специфікації до Договору надана копія інвойсу від 05.08.2024 № 03.08.2024, що ставить під сумнів достовірність та об`єктивність вартісних показників, які зазначені в інвойсі від 05.08.2024 № 03.08.2024, слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, разом із митною декларацією позивачем надавались до митного органу Специфікація № 26/04 від 26.04.2024 року; Інвойс №03.08.2024 від 05.08.2024 року. Це два різні документи.

Також, суд вказує, що в Інвойсі №03.08.2024 від 05.08.2024 року, згідно пункту 2.3 Договору, визначено умови поставки товару. Відповідно до вимог пункту 3.1 Договору, ціну товару погоджено сторонами у Специфікації № 26/04 від 26.04.2024 року.

Відтак, суд вказує про необґрунтованість та безпідставність доводів митного органу.

Щодо зауважень відповідача відносно умов оплати товару, суд зазначає про таке.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним.

Суд вказує, що за п. 3.1 договору ціна товару погоджується сторонами у Специфікації (Додаток до даного договору).

Покупець зобов`язаний сплатити за товар протягом 120 банківських днів з дати отримання від постачальника інвойсу (рахунку-фактури) на оплату замовленого товару на умовах 100% попередньої оплати (п. 4.1. договору).

При цьому, у Специфікації № 26/04 від 26.04.2024 року визначено умови оплати Товару протягом 180 днів з дати отримання від постачальника інвойсу.

Інвойс №03.08.2024 складено 05.08.2024 року.

Процедура митного оформлення товару відбувалась 09.10.2024 року, шляхом подання ТОВ «Фірма Візард ЛТД» до Дніпровської митної декларації №24UA11014000789U2.

З моменту видання Інвойс №03.08.2024 до дати митного оформлення товару (09.10.2024 року) пройшло 65 днів.

Відтак, у зв`язку з викладеним, суд вказує, що на момент митного оформлення товару, у позивача не настав обов`язок щодо оплати Товару, а тому, як наслідок, у позивача не виникло обов`язку надати платіжний документ, що підтверджує сплату цього інвойсу.

Отже, суд зазначає, що на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Крім того, враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості.

Щодо тверджень відповідача відносно відомостей, що вказані у копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає про таке.

Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про те, що неточності саме в наданій копії митної декларації країни відправлення впливають на правильність визначенні позивачем митної вартості товару

Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

За наведених обставин, зазначені доводи митниці щодо неточностей у митній декларації країни відправлення є необґрунтованими.

Щодо доводів митниці про неможливість встановлення умов поставки товару, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 2.3 договору поставка товару здійснюється на умовах, що прописані в інвойсі. При цьому сторони узгодили, що терміни, які використовуються в даному договорі, приймаються ними згідно з ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (INCOTERMS 2020).

В Інвойсі №03.08.2024 від 05.08.2024 року визначено умови поставки DAP (Дніпро).

Отже, відповідно до умов Договору умовами поставки товару є DAP (Дніпро).

А тому, сумніви митного органу щодо достовірності та об`єктивності інформації, яка зазначена в інвойсі від 03.08.2024 від 05.08.2024 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки Договором чітко передбачено, яким документом визначаються умови поставки Товару.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Ураховуючи наведене, суд робить висновок, що матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем положень митного законодавства, а тому оскаржуване рішення є обґрунтованими та прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мали значення, а тому повністю відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо клопотання позивача про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як зазначено представником позивача у позовній заяві, фіксований розмір гонорару адвоката у сумі 20000,00 грн є визначеним, а факт отримання Товариством послуг адвоката Теліус Д.В., підтверджений документами доданими до даної заяви.

Крім того, на думку представника позивача, відсутність доказів оплати не є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду не надано жодних доказів.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а також безпосередньо договору про надання правової допомоги, робить висновок, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є непідтвердженими.

Отже, суд доходить висновку про необґрунтованість клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Крім вказаного, суд також зазначає і про наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом позивачем заявлено вимогу майнового характеру та подано до суду вказану позовну заяву за допомогою системи «Електронний суд», а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дану позовну заяву у розмірі 2 422,40 грн.

В свою чергу, позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а отже позивачем переплачено судовий збір на 605,60 грн.

З урахуванням зазначеного, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які підлягають задоволенню є похідними, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 2 422,40 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» (49022, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд.124 ЄДРПОУ 41156891) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22 ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №№UA110140/2024/000042/1 від 10.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000192 від 09.10.2024.

У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» (49022, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд.124 ЄДРПОУ 41156891) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський