Рішення

від 04.12.2024 по справі 160/27050/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуСправа №160/27050/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Тернопільській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ», в якому просить суд:

- ухвалити рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» (код ЄДРПОУ 36268617), у розмірі податкового боргу в сумі 179 598,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подання позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість відповідача перед бюджетом становить 179598,78 грн. Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету, а у зв`язку з відсутністю у нього майна, за рахунок якого може бути здійснено погашення боргу, наявні підстави для накладення арешту на його кошти та інші цінності з метою погашення вказаного податкового боргу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, була направлена на адресу відповідача, однак, на адресу суду повернувся конверт з поштовим вкладенням з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання», датований 08.11.2024 року та фактично переданий на адресу суду 13.11.2024 року.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 11 ст. 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 КАС України, у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Тому, з урахуванням аналізу викладених вище норм КАС України та того, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на адресу позивача, а конверт з поштовим вкладенням повернувся до суду, суд вважає, що така ухвала була належним чином вручена відповідачу.

Так. станом на дату розгляду справи відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» (код ЄДРПОУ 36268617) перебуває на обліку, як платник податків у Головному управлінні ДПС в Тернопільській області.

Відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, складених за підписом податкового керуючого, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» (код ЄДРПОУ 36268617) має заборгованість з орендної плати з юридичних осіб 179598,78 грн.

Зазначена заборгованість виникла у відповідача на підставі нарахувань згідно податкових декларацій з плати за землю, визначених в розрахунку (а.с.41-44).

На підставі рішення «Про опис майна у податкову заставу» від 02.04.2024 року №5995/6/19-00-13-14, податковим органом складено акт опису майна ТОВ «КОВЧНГ БМ» від 27.05.2024 року №75, (згідно якого встановлено відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу).

Зокрема, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного від 28.01.2022 року у справі №160/22574/21 задоволено позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до ГОВ «КОВЧЕГ - БМ» про стягнення податкового боргу у загальній сумі - 93 692,02 грн.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного від 28.01.2022 року у справі №160/22574/21, у відповідності до норм ст.255 КАС України, набрало законної сили, 01.03.2022 р.

Рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду від 20.10.2023 року №363/4-1900 здійснено стягнення податкового боргу з ГОВ «КОВЧКГ - БМ» у загальній сумі 85 906,76грн.

Контролюючим органом вчинялись заходи задля погашення заборгованості, а саме: було виставлені платіжні інструкції від 17.04.2024 року №53812-13, №53813-13, від 14.03.2024 року №51993-13, №51994-13, від 25.01.2024 року №50237-13, №50240-13, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, зазначені платіжні інструкції повернені без виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача направлялася податкова вимога від 17.06.2021 року №0020200-1305-1919, яка надіслана на адресу відповідача засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» (код ЄРДПОУ 36268617) нерухоме майно відсутнє.

Згідно з довідки, транспортні засоби та сільськогосподарська техніка за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» (код ЄРДПОУ 36268617) не зареєстровані (а.с. 32, 33).

Разом з цим, відповідач має відкриті банківські рахунки, а саме: МФО банку 325268, АТ АКБ «Львів», рах. № НОМЕР_1 від 08.10.2028 р., що підтверджується довідкою, ка міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Оскільки у відповідача відсутнє майно, яке б можливо було реалізувати з метою погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку.

Оскільки у відповідача відсутнє майно, яке б можливо було реалізувати з метою погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 36.1. статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.5. статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.

Згідно із пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Враховуючи порядок узгодження податкових зобов`язань, які визначені контролюючим органом, у межах цієї справи не може бути надано оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, яким визначено грошове зобов`язання, оскільки така оцінка рішень контролюючого органу може бути надана лише під час безпосереднього оскарження рішень в адміністративному чи судовому порядку.

Судом встановлено, що сума заборгованості згідно вищеописаних податкових повідомлень-рішень складає 179 598,78 грн. та є узгодженою.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України, позивачем надіслано податкову вимогу від 17.06.2021 року №0020200-1305-1919, яка була вручена відповідачу. Податкова вимога не оскаржена та є чинною.

Підпункт 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючих органів звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи ст. 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до наведеного вище підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме: питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

При цьому, необхідно враховувати, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2019 р. у справі №813/4345/16, від 24.01.2019 р. у справі №809/161/13-а, від 19.09.2019 р. у справі №804/17275/14, від 17.09.2019 р. у справі №804/4273/13-а, і відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу позивачем вживалися заходи щодо виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело податкового боргу.

Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» (код ЄРДПОУ 36268617) нерухоме майно відсутнє (а.с. 30); згідно з довідки, транспортні засоби та сільськогосподарська техніка за Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» (код ЄРДПОУ 36268617) не зареєстровані (а.с. 32, 33); відповідач має відкриті банківські рахунки, а саме: МФО банку 325268, АТ АКБ «Львів», рах. № НОМЕР_1 від 08.10.2028 р., що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань на суму податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках, обслуговуючих підприємство, в межах суми податкового боргу, яка на момент звернення позивача до суду становить 179 598,78 грн.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява ГУ ДПС у Тернопільській області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв`язку з тим, що таких витрат не було, питання про стягнення судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВЧЕГ-БМ» (код ЄДРПОУ 36268617), у розмірі податкового боргу в сумі 179 598,78 грн.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька