Рішення

від 29.11.2024 по справі 157/1717/21

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/1717/21

Провадження №2/157/14/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,

встановив:

Державне підприємство «Волинський військовий лісгосп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, заподіяної внаслідок незабезпечення схоронності переданих йому матеріальних цінностей.

Позов обґрунтовано тим, що згідно з наказом Міністерства оборони України №233 від 15.05.2019 «Про виділ зі складу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» деяких структурних підрозділів і створення на їх базі Державних підприємств» виділено зі складу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» структурні підрозділи, зокрема й Волинський військовий лісгосп та створено на його базі Державне підприємство «Волинський військовий лісгосп», до якого переходять за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки, у тому числі щодо здійснення охорони, захисту, використання та відтворення лісів на закріплених лісових земельних ділянках.

Згідно з постановою Північно-західного апеляційного суду від 16 грудня 2020 року рішення Господарського суду Волинської області від 21 вересня 2020 року у справі №903/558/20 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21 вересня 2020 року у справі №903/558/20, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, з ДП «Волинський військовий лісгосп» стягнуто на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області 267 560 грн 73 к. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та судовий збір у сумі 4013 гривень 41 копійка.

Як на підставність задоволення позову суд послався на те, що в період з 23 березня по 03 квітня 2020 року відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», положення «Про Державну екологічну інспекцію у Волинській області» від 28 квітня 2020 року, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області №48 від 19 березня 2020 року та направлення начальника Державної екологічної інспекції у Волинській області №269 від 19 березня 2020 року на проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за дорученням Прем`єр-міністра України №2777/1/1-20 від 29 січня 2020 року, була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Волинський військовий лісгосп».

При огляді лісосіки 24 березня 2020 року відповідно до польової перелікової відомості №1 у кварталі 9 виділах 12, 13, 14 Бахівського лісництва виявлено незаконну порубку 6 сироростучих дерев породи «Сосна», 2 сухостійних дерева породи «Сосна» та 2 сироростучі дерева породи «Вільха». Деревина з місця порубки вивезена. Незаконну порубку 10 дерев, виходячи з візуального огляду зрізів пнів, було вчинено в 2020 році. Зазначену перелікову відомість підписано без заперечень та зауважень працівником Бахівського лісництва майстром лісу ОСОБА_2 . У книзі обліку лісопорушень Бахівського лісництва цей факт вчинення незаконної порубки 10 дерев не зареєстрований. ДП «Волинський військовий лісгосп» матеріали в правоохоронні органи для встановлення винних осіб, які здійснили незаконну порубку 10 дерев сосни та вільхи в кварталі 9 виділах 12, 13, 14 Бахівського лісництва в період із зими 2019 по 2020 рік, не передавало.

Згідно з польовою переліковою відомістю від 24 березня 2020 року №1 та відомістю обчислення розміру шкоди, розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення в 2020 році незаконної порубки 6 сироростучих дерев породи «Сосна», діаметрами пнів: 68,5 см, 35 см, 51,5 см, 45 см, 47,5 см, 42 см, 2 сухостійних дерев породи «Сосна», діаметрами пнів: 41 см, 44,5 см, 2 сироростучих дерев породи «Вільха», діаметрами пнів 33 см, 37 см в кварталі 9 виділах 12, 13, 14 Бахівського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп», становить 98 827 гривень 09 копійок.

Крім того, відповідно до польової перелікової відомості від 24 березня 2020 року №2 в кварталі 32 виділі 40 (1) Бахівського лісництва виявлено незаконну порубку на площі 0,5 га 2 сироростучих дерев породи «Сосна», вчинену в 2019 році. Деревина з місця незаконної порубки вивезена. Зазначену перелікову відомість, у якій зафіксовано незаконну порубку дерев, підписав без заперечень та зауважень працівник Бахівського лісництва майстер лісу ОСОБА_2 .

Згідно з польовою переліковою відомістю від 24 березня 2020 року №2 та відомістю обчислення розміру шкоди, розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок вчинення в 2019 році незаконної порубки 2 сироростучих дерев породи «Сосна», діаметрами пнів: 23,5 см, 26,5 см, в кварталі 32 виділі 40 (1) Бахівського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп», становить 6982 гривні 48 копійок.

Всього розмір майнового стягнення за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, внаслідок здійснення незаконних порубок, а саме 12 дерев різних порід, виявлених у лісових насадженнях Бахівського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп», становить 105 809 гривень 57 копійок.

Згідно з актом ревізії обходу №3 за період часу з 05.11.2019 по 06.11.2019 за майстром лісу ОСОБА_2 закріплені лісові квартали № НОМЕР_1 , 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 21, 22, 23, 24 тобто квартал №9, в якому виявлено незаконну порубку дерев, був закріплений за відповідачем.

З договору про повну матеріальну відповідальність від 11 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , як майстер лісу, виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі збереженням, продажем лісопродукції, а також несе повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Крім того, про те, що майстер лісу є матеріально-відповідальною особою свідчить також Інструкція про порядок проведення ревізій лісових обходів, де у пункті 2.3 зазначено, що матеріально-відповідальною особою є майстер лісу. Відповідно до посадової інструкції майстра лісу ОСОБА_2 на нього покладений обов`язок щодо здійснення охорони і захисту лісу. Отже, матеріальні збитки, понесені підприємством ДП «Волинський військовий лісгосп» повинні бути відшкодовані в порядку регресу працівником Бахівського лісництва майстром лісу ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» у порядку регресу 105 809 гривень 57 копійок заподіяної підприємству майнової шкоди та 2270 гривень сплаченого судового збору.

Представник позивача ДП «Волинський військовий лісгосп» Таргоній В.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 , його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Погодилися, що внаслідок неналежного контролю за вирубкою лісу відповідач завдав державі матеріальні збитки, які були відшкодовані ДП «Волинський військовий лісгосп». Однак, відповідно до норм трудового законодавства працівники несуть повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, лише у випадку наявності умов, передбачених ст. 135-1 КЗпП України, зокрема, коли працівник займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей, а його посада чи робота передбачена переліком посад і робіт, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність. Перелік таких посад і робіт затверджений постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28.12.1977 №447/2, яка на час укладення сторонами договору про повну матеріальну відповідальність діяла на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР». Згідно з цим переліком посада майстра лісу не входить до переліку осіб, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, як по посаді, так і по виконуваній роботі. Тому на ОСОБА_2 може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку. Крім того, просять врахувати, що робочий день відповідача триває лише 8 годин, решту 16 годин доби лісогосподарська дільниця не перебуває під його охороною. ОСОБА_2 не забезпечений засобами дистанційного спостереження для охорони території та службовим транспортом для об`їзду дільниці, тому вважають, що саме підприємство не забезпечило цілодобову охорону лісогосподарської дільниці шляхом вжиття додаткових організаційних заходів.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, у результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників визначені главою IX Кодексу законів про працю України. Зокрема статтею 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Отже, умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівника: обмежена матеріальна відповідальність, що охоплює обов`язок працівника відшкодувати збитки в межах свого середнього місячного заробітку та повна матеріальна відповідальність, яка містить обов`язок працівника відшкодувати збитки в повному обсязі незалежно від розміру одержуваної ним заробітної плати.

Так, відповідно до ст. 132 КЗпП України обмежена матеріальна відповідальність визначена як матеріальна відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку працівника.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України повною матеріальною відповідальністю є відповідальність працівника у повному розмірі шкоди, заподіяної з вини працівника підприємству, установі, організації.

Вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності передбачений ст. 134 КЗпП України, зокрема згідно з пунктом 1 частини 1 цієї статті відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно зі ст. 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та: 1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

Отже, договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено лише за умови, що посада або робота працівника зазначена у спеціальному переліку посад і робіт, що затверджений відповідним нормативно правовим актом. Такий Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, був Додатком №1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року №447/24 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 14 вересня 1981 року №259/16-59).

Проте, відповідно до Закону України «Про дерадянізацію законодавства України», який набрав чинності 07.05.2022, майже всі нормативно-правові акти Союзу РСР та Української РСР (Української СРР) або втратили чинність, або перестали застосовуватись на території України, або були змінені відповідно до теперішніх реалій.

Так, згідно з Додатком №1 до Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» визначений Перелік актів органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України відповідно до пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У пункті 362 вказаного Додатку зазначено про Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року №4204-IX «Об утверждении Положения о материальной ответственности рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации» (із наступними змінами).

У пункті 11 вказаного Указу Президії Верховної Ради СРСР зазначено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

Отже, Перелік, що був Додатком №1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 №447/24 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 14.09.1981 №259/16-59) перестав застосовуватись на території України з 07 травня 2022 року.

У правовому висновку, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.10.2018 у справі №491/961/16-ц зазначено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з наказом керівника Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» Чуя Р.В. №58-ос відповідача ОСОБА_2 01 жовтня 2019 року прийнято на посаду майстра лісу Бахівського лісництва. Того ж дня ДП «Волинський військовий лісгосп» уклав із ОСОБА_2 договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами якого відповідач зобов`язався нести повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому підприємством, підрозділом матеріальних цінностей.

З наведеного вбачається, що станом на час укладення між підприємством та працівником договору про повну матеріальну відповідальність залишався діючим вказаний вище Перелік посад, з якими може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Посада майстра лісу не входить до згаданого переліку, а отже в цьому випадку на працівника може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність у розмірі, що не перевищує його середнього місячного заробітку.

З`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, є передумовою для її стягнення. У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві. Наявність винних дій працівника доводить позивач. Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Відповідно до пункту 2.6. посадової інструкції майстра лісу Бахівського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп» ОСОБА_2 зобов`язаний здійснювати контроль за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях. Згідно з пунктами 4.1. та 4.3. Інструкції майстер лісу несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх службових обов`язків, що передбачені посадовою інструкцією, в межах визначених чинним законодавством України про працю, а також за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Господарського суду Волинської області від 21.09.2020 у справі №903/558/20, яке набрало законної сили, задоволено позов Державної екологічної інспекції у Волинській області про стягнення з ДП «Волинський військовий лісгосп» 267 560 грн 73 к. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі 105 809 грн 57 к. шкоди, завданої незаконною рубкою лісу в виділах 12, 13, 14 кварталу 9 та у виділі 40 (1) кварталу 32 Бахівського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп», які позивач просить стягнути з відповідача за цим позовом у порядку регресу.

З акту ревізії від 09.11.2019 вбачається, що виділи 12, 13, 14 у кварталі 9 та виділ 40 (1) кварталу 32 Бахівського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп», де виявлено пні незаконно зрізаних дерев, закріплені за майстром лісу ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Приписами статті 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Такі ж положення містять статті 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якими передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, оскільки факт заподіяння відповідачем внаслідок неналежного виконання ним своїх службових обов`язків майнової шкоди доведений належними та допустимим доказами, шкода повністю відшкодована позивачем, з яким у відповідача існують трудові відносини, тому позивач має право на відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу, сума яких підлягає стягненню з відповідача в розмірі його середнього місячного заробітку.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позовні вимоги частково, стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 181 грн 60 к. (8000х100:105809,57=8%) х 2270).

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтею 1191 ЦК України, статтями 130, 132, 133, 134, 135-1, 135-3, 137 КЗпП України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» 8000 (вісім тисяч) гривень майнової шкоди в порядку регресу та 181 (сто вісімдесят одну) гривню 60 копійок судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Державне підприємство «Волинський військовий лісгосп», вул. Героїв УПА, 5, м. Луцьк, Волинська область, 43023, код в ЄДРПОУ 43250603; відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий: Б.С. Гамула