Рішення

від 02.12.2024 по справі 240/17753/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/17753/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 29.08.2024 № UА101000/2024/000322/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.08.2024 № UA101020/2024/007394.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав у юридичної особи "Лайон Моторс Груп" ЛТД автомобіль Toyota Tundra, номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 5, тип двигуна - бензин, робочий об`єм двигуна 5663 см3, тип двигуна н/в, тип кузову - універсальний, такий що був у використанні, календарний рік виготовлення 2019, код товару - 87032490, вартість 18600 доларів США. Через свого представника позивачем для митного оформлення товару було подано до Житомирської митниці митну декларацію (далі - МД) № 24UА101020029565U4 від 19.08.2024. У відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) для підтвердження митної вартості позивачем разом із митною декларацією були подані такі документи: рахунок фактура № А-2024/6219 від 11.05.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 19.08.2024, інші некласифіковані документи. Незважаючи на надані документи для проведення митного оформлення, Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 № UА101000/2024/000322/2 та картку відмови в прийняті митної декларації від 29.08.2024 № UA101020/2024/007394, яким митну вартість імпортованого автомобіля було визначено за резервним методом, оскільки, на думку відповідача, декларантом не було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу.

Із вказаними рішенням та карткою відмови позивач не погоджується, оскільки підставою їх винесення слугувало виключно неправильне визначення митним органом базової вартості імпортованого товару, та позивачем було надано належного та достатнього пакету документів для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно із частиною четвертою статті 58 МК України, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Леміщака Д.М. від 02.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У поданому до суду 17.10.2024 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки на етапі перевірки правильності визначення митної вартості було з`ясовано, що митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості товару. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митна вартість товару, який ввозився за МД № 24UА101020029565U4 від 19.08.2024, не була визнана у зв`язку з недостатністю документів та розбіжностями, а саме:

- до митної декларації № 24UA101020029565U4 долучено інвойс № A-2024/6219 від 11.05.2024, складений невідомою особою. Даний документ не містив юридичних відомостей про продавця товару таких як офіційна назва, організаційна-правова форма, ідентифікаційний номер суб`єкта господарювання, що присвоєний йому відповідно до законодавства країни, в якій проведено державну реєстрацію експортера. Документ також не містив підпису уповноваженої особи продавця, або будь-яких інших відміток, які б свідчили про схвалення документу, особою від якої його складено та набрання даним документом юридичної сили;

- у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.12.2022 власником транспортного засобу зазначено Revived Soldiers Ukraine Corp OR, відомості про таку особу відсутні у інвойсі № A-2024/6219 від 11.05.2024;

- до митної декларації долучена довіреність від 14.08.2024, яка свідчить про те, що громадянин, який зазначений у графі 8 митної декларації, уповноважив особу графа 9 митної декларації, на придбання оцінюваного товару. Інвойс № A-2024/6219 від 11.05.2024 не містить будь-яких відомостей про вчинення особою, яка зазначена у графі 9, будь-яких дій з укладання правочину на користь іншої особи. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким чином, були підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар;

- декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а сам по собі інвойс № A-2024/6219 від 11.05.2024 не міг підтверджувати факт укладання правочину купівлі-продажу оцінюваного товару за задекларованою фактурною вартістю.

Митним органом витребувано в позивача додаткові документи на підтвердження вартості, які були надані і в яких, однак, не міститься достатніх підтверджень складових митної вартості, тому остання не могла бути визначена за основним методом. Коригування митної вартості згідно з рішенням про коригування митної вартості було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби згідно з МД № 24UA401020021695U0 від 17.04.2024. Вважає оскаржені рішення та картку правомірними. Зазначив, що адміністративний позов підписаний неуповноваженою особою, яка має відповідно до ордеру та Закону лише представницькі функції в суді, а реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником

У поданій до суду 21.19.2024 відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відзиву з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що частини 1 статті 368 Митного кодексу України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. На підтвердження вартості до митного органу було надано рахунок-фактуру № А-2024/6219 від 11.05.2024 в якому зазначено вартість транспортного засобу, тому вимога надати додаткові докази на підтвердження вартості є безпідставною. Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, який виданий відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 30/08 від 30.08.2024, укладеного між позивачем та адвокатом.

25.10.2024 відповідач подав заперечення на відповідь, у якому повторив доводи, викладені у відзиві. Також звернув увагу, що відомості про транспорті витрати від 19.08.2024 не містили даних про фактичну країну експорту (відправлення) товару. Жодний товарно-супровідний документ не містив даних про місце укладання правочину, місцезнаходження транспортного засобу та країну його відправлення. Додатково надісланий документ під кодом 0705 не міг бути використаний митним органом для підтвердження країни відправлення товару, оскільки не містив даних про те, що саме за цим документом товар відправлено отримувачу товару, особі, що зазначена у графі 9 митної декларації. Виявлені факти свідчать про те, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, що позбавило митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Представником позивача 19.08.2024 до Житомирської митниці було подано митну декларацію (далі - МД) № 24UА101020029565U4 документів для здійснення митного оформлення в режимі "імпорт" транспортного засобу - легкового автомобіля марки TOYOTA, модель TUNDRA, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 5, тип двигуна - бензин, робочий об`єм двигуна 5663 см3, тип двигуна н/в, тип кузову - універсальний, такий що був у використанні, колір сірий, календарний та модельний рік виготовлення 2019, код товару - 87032490, вартість 18600 доларів США.

Разом з митною декларацією позивачем були подані такі документи:

- рахунок-фактура № A-2024/6219 від 11.05.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (сертифікат на право власності) № НОМЕР_2 від 12.12.2022;

- довіреність від 14.08.2024;

- довідка про транспортні витрати від 19.08.2024;

- митна декларація країни відправника № 24LTLU9000000E9321 від 16.08.2024;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 16.08.2024.

Позивач для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, обрав основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При перевірці правильності визначення митної вартості Житомирська митниця скерувала декларанту повідомлення про те, що відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

4) копію митної декларації країни відправлення.

Дослідивши подані документи, Житомирська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 № UА101000/2024/000322/2 за резервним методом 6 (шостим) на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби у зв`язку з неможливістю застосування інших методів визначення митної вартості, а саме методів 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта цінової інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методів 2в та 2г з причини відсутності основи для віднімання та додавання для встановлення митної вартості. Визначена митна вартість ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) відповідачем митній вартості схожого автомобіля за МД № МД № 24UA401020021695U0 від 17.04.2024 - легковий автомобіль, що був у використанні, марка TOYOTA, модель TUNDRA, дата виготовлення: 01.11.2022, календарний рік виготовлення: 2022, модельний рік виготовлення: 2023, тип двигуна: бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна: 3444 см3, потужність двигуна: 286 кВт, довжина колісної бази: 370см, довжина вантажного відсіку: 167 см, кількість місць для сидіння: 5, категорія транспортного засобу: М1, призначений для використання по дорогах загального використання, транспортний засіб не містить у своєму складі передавачі або приймачі, торговельна марка: TOYOTA;- виробник: Toyota Motor Manufacturing, Texas, Inc.;- країна виробництва: US. КТЗ має пошкодження після ДТП: заднє праве крило, задня права дверка, оббивка салону, ЛФП кузова 38143 доларів США за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Різниця у році виготовлення оцінюваного транспортного засобу з роком виготовлення транспортного засобу використаного для порівняння, компенсується пошкодженнями та робочим об`ємом двигуна.

Прийняттю рішення передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом.

На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.08.2024 № UA101020/2024/007394.

Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято, а картку відмови було видано з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов`язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою п`ятою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Судом встановлено, що спір у справі стосується виключно вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.

Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 № UА101000/2024/000322/2 (графа 33) зазначені такі підстави його прийняття:

- до митної декларації № 24UA101020029565U4 долучено інвойс № A-2024/6219 від 11.05.2024, складений невідомою особою. Даний документ не містив юридичних відомостей про продавця товару таких як офіційна назва, організаційна-правова форма, ідентифікаційний номер суб`єкта господарювання, що присвоєний йому відповідно до законодавства країни, в якій проведено державну реєстрацію експортера. Документ також не містив підпису уповноваженої особи продавця, або будь-яких інших відміток, які б свідчили про схвалення документу, особою від якої його складено та набрання даним документом юридичної сили;

- у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.12.2022 власником транспортного засобу зазначено Revived Soldiers Ukraine Corp OR, відомості про таку особу відсутні у інвойсі № A-2024/6219 від 11.05.2024;

- до митної декларації долучена довіреність від 14.08.2024, яка свідчить про те, що громадянин, який зазначений у графі 8 митної декларації, уповноважив особу графа 9 митної декларації, на придбання оцінюваного товару. Інвойс № A-2024/6219 від 11.05.2024 не містить будь-яких відомостей про вчинення особою, яка зазначена у графі 9, будь-яких дій з укладання правочину на користь іншої особи. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким, чином були підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар;

- декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а сам по собі інвойс № A-2024/6219 від 11.05.2024 не міг підтверджувати факт укладання правочину купівлі-продажу оцінюваного товару за задекларованою фактурною вартістю.

Суд зазначає, що у основні підстави для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів (графа 33) зводяться до заниження митної вартості, непідтвердження факту оплати за товар, а також сумнівів щодо права третіх осіб відчужувати транспортний засіб.

Суд вважає таку позицію митного органу помилковою та зазначає таке.

Відповідно до копії рахунку-фактури (інвойсу) № А-2024/6219 від 11.05.2024 ОСОБА_2 придбав в нерезидента «Лайон Моторc Груп», організаційна правова форма ЛТД, код 07840-4957, транспортний засіб: утилізаційний автомобіль марки TOYOTA, модель TUNDRA, номер кузова - НОМЕР_1 , 2019 року випуску за ціною 18600,00 доларів США. євро (а.с.10-11). Рахунок-фактура містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу та запис про ціну вказаного автомобіля.

Суд зауважує, що митна декларація країни відправника № 24LTLU9000000E9321 від 16.08.2024 та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 16.08.2024 містять посилання на інвойс № А-2024/6219 від 11.05.2024, а також містять відомості про отримувача - ОСОБА_3 та відомості стосовно ідентифікації автомобіля марки TOYOTA, модель TUNDRA, номер кузова - НОМЕР_1 .

Товар передано покупцеві відповідно до умов поставки, а у покупця з`явився обов`язок оплатити товар; своєю чергою, інвойс є розрахунково-платіжним документом, що надається продавцем покупцеві, та містить перелік товарів, їх кількість та суму коштів, яку покупець повинен сплатити.

Вищевказаний інвойс, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.

В спірному випадку у суду відсутні підстави для висновку про неподання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром.

Коментована норма закону регламентує вид документа про оплату "банківський платіжний документ", який може бути виданий виключно у випадку оплати по "рахунку" через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом, мова йде про обставину оплати за "рахунком-фактурою (інвойсом)".

Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України визначає банківський платіжний документ доказом підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документів, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 (надалі Правила № 1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком-фактурою від 16.08.2024, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил № 1118 підтверджує митну вартість товару, та є одним із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.

Розрахунок через фінансову установу не мав місце, а тому вимоги про необхідність подання банківських платіжних документів, на чому наполягав відповідач при митній консультації, не є обґрунтованими.

Крім того, усі згадані документи містять відомості про наявність пошкоджень автомобіля, що, на думку суду, безпосередньо впливає на його вартість.

Враховуючи викладене, суд вважає, що декларантом подано документи, що підтверджують оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 МК України.

Суд зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 260/718/19, від 08.02.2020 у справі № 825/648/17 та ін.

Суд також звертає увагу, що митниця не витребовувала у позивача документи банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою митний орган, а лише вказала про можливість надання таких документів.

Застосування митним органом з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

При цьому, суд зауважує, що у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000322/2 від 29.08.2024 використано відомості з МД № 24UA401020021695U0 від 17.04.2024, за якою здійснено митне оформлення транспортного засобу, що був у використанні, марка - TOYOTA, модель TUNDRA, дата виготовлення 01.11.2022, календарний рік виготовлення: 2022, модельний рік виготовлення: 2023, тип двигуна - бензин, об`єм двигуна - 3444см3. Суд погоджується з доводами позивача, що автомобіль, який був предметом розмитнення за МД № 24UA401020021695U0 від 17.04.2024, має суттєві відмінності від автомобіля, який розмитнював позивач, оскільки рік виготовлення автомобіля за порівнювальною митною декларацією - 2022, а модельний рік даного автомобіля - 2023, у свою чергу рік виготовлення автомобіля позивача - 2019 і, відповідно, вартість автомобіля з порівнювальною декларацією є вищою, ніж вартість автомобіля позивача.

Інші причини, зазначені в оскарженому рішенні, на думку суду, безпосередньо не впливають на визначення митної вартості та не можуть бути покладені в основу рішення про її корегування.

На переконання суду, ненадання декларантом додаткових документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення за, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Відтак, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.08.2024 № UA101020/2024/007394 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 № UА101000/2024/000322/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем.

Суд зазначає, що судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 8605,68 грн підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України.

Щодо строку вирішення даного спору суд зазначає, що частиною шостою статті 120 КАС України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29.08.2024 №UА101000/2024/000322/2 та картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.08.2024 №UA101020/2024/007394.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8605,68грн (вісім тисяч шістсот п`ять гривень 68 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 02 грудня 2024 р.

02.12.24