Рішення

від 04.12.2024 по справі 240/17800/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/17800/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВА Інгредієнтс Груп" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВА Інгредієнтс Груп" звернулося з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 10.09.2024 № UA209000/2024/000543/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.09.2024 № UA209140/2024/000869.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для митного оформлення товару було подано до Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) № 24UA209140025265U0 від 09.09.2024. У відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) для підтвердження митної вартості позивачем разом із митною декларацією були подані такі документи: рахунок-проформа № 414502 від 20.08.2024, рахунок-фактура (iнвойс) № 243114629 від 04.09.2024, автотранспортна накладна № 73731307 від 04.09.2024, банківський платіжний документ № 001390347 від 21.08.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 150 від 21.08.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.06.2024, довідка про транспортно-експедиторські витрати № 06/09 від 06.09.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 13062024ME від 13.06.2024, договір (контракт) про перевезення № 11042022 від 11.04.2022, договір (контракт) про перевезення № AT-01/03/24 від 01.01.2021, інформація про позитивні результати державних видів контролю №11870159 від 07.09.2024, декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером № 243114629 від 04.09.2024, Health certificate від 19.06.2023, заявка на перевезення № 0409 від 02.09.2024, копія митної декларації країни відправлення № 24FI000000863784E1 від 03.09.2024. Митницею було вказано на виявлення неточностей та витребувано додаткові документи. Заявою № 29/07-13 від 29.07.2024 декларантом надано калькуляцію вартості виробництва продукції від 10.06.2024, проформу-інвойс № 213439 від 04.09.2024, податкову накладну № 61/1 від 13.08.2024, податкову накладну № 80/1 від 15.08.2024, експертний висновок № 24/1/188 від 10.09.2024. Незважаючи на надані документи для проведення митного оформлення, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2024 № UA209000/2024/000543/2 та картку відмови в прийняті митної декларації від 10.09.2024 № UA209140/2024/000869.

Із вказаними рішенням та карткою відмови позивач не погоджується, оскільки підставою їх винесення слугувало виключно неправильне визначення митним органом базової вартості імпортованого товару, та позивачем було надано належного та достатнього пакету документів для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно із частиною четвертою статті 58 МК України, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У поданому до суду 03.10.2024 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості було з`ясовано, що митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості товару. Митна вартість товару, який ввозився за МД № 24UA209140025265U0 від 09.09.2024, не була визнана у зв`язку з недостатністю документів та розбіжностями, а саме:

- всупереч Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів у CMR № 73731307 від 04.09.2024 у гр. 22 відсутні підпис та печатка відправника;

- у графах 16 та 23 СМR зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізником PE "TRIADA", до митного оформлення декларантом подано договір перевезення від 01.01.2021 № AT-01/03/24, проте не надано заявки до договору;

- рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.09.2024 № 150 не містить відомості про такі складові митної вартості як здійснення/не здійснення страхування, отже, імовірно, що такі додаткові витрати не включені до митної вартості;

- у цьому рахунку розмір транспортно-експедиційних послуг розподілений непропорційно відносно загального кілометражу маршруту, існує документально не обґрунтована різниця у ціні транспортування по іноземній території та по території України.

Митним органом витребувано в позивача додаткові документи на підтвердження вартості, які були надані і в яких, однак, не міститься достатніх підтверджень складових митної вартості, тому остання не могла бути визначена за основним методом.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

13.06.2024 між Suomen Sokeri Oy / Finnsugar Ltd, Фінляндія, (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «СВА Інгредієнтс Груп» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 13062024МЕ, предметом якого є придбання:

- цукрового сиропу Лейпомо, 25 кг, у кількості 100000 кг за ціною 1120,00 євро за метричну тонну, включаючи палети;

- продукту «Nib Sugar 2000» в гранулах, 25 кг, в кількості 20000 кг за ціною 1391,00 євро за метричну тонну, включаючи палети;

- білої сухої помадки «Dry Fondant», 10 кг, в кількості 1000 кг за ціною 1818,00 євро за метричну тонну, включаючи палети.

На виконання згаданого контракту продавцем 20.08.2024 видано рахунок-проформу (інвойс) № 414502 на цукровий сироп Лейпомо, 25 кг, в кількості 14300,00 кг за ціною 1120,00 євро на суму 16016,00 євро та продукт «Nib Sugar 2000» в гранулах, 25 кг, в кількості 2800 кг за ціною 1391,00 євро на суму 3894,80 євро. Загальна сума, що зазначена в інвойсі, складає 19910,80 євро.

21.08.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «СВА Інгредієнтс Груп» перерахувало на користь Suomen Sokeri Oy / Finnsugar Ltd, Фінляндія, 19910,80 євро, про що свідчить банківський платіжний документ (MUR) № 240821/001390347 від 21.08.2024.

Продавцем було поставлено цукровий сироп Лейпомо, 25 кг, в кількості 14300,00 кг за ціною 1120,00 євро за метричну тонну на суму 16016,00 євро та продукт «Nib Sugar 2000» в гранулах, 25 кг, в кількості 2800 кг за ціною 1391,00 євро за метричну тонну на суму 3894,80 євро. Загальна сума поставки складає 19910,80 євро.

09.09.2024 декларантом позивача було оформлено та подано Львівській митниці митну декларацію № 24UA209140025265U0, за якою було заявлено до митного оформлення цукровий сироп Лейпомо, 25 кг, в кількості 14300,00 кг та продукт «Nib Sugar 2000» в гранулах, 25 кг, в кількості 2800,00 кг на загальну суму 19910,80 євро.

Для здійснення митного оформлення відповідачу до митної декларації були надані також такі документи:

- рахунок-проформа № 414502 від 20.08.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) №243114629 від 04.09.2024;

- автотранспортна накладна № 73731307 від 04.09.2024;

- банківський платіжний документ № 240821/001390347 від 21.08.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 150 від 21.08.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.06.2024;

- довідка про транспортно-експедиторські витрати №06/09 від 06.09.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 13062024ME від 13.06.2024;

- договір № 11042022 від 11.04.2022 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні;

- заявка на перевезення № 0409 від 02.09.2024;

- договір про перевезення № AT-01/03/24 від 01.01.2021;

- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 04.09.2024;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №11870159 від 07.09.2024;

- декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №243114629 від 04.09.2024;

- Health certificate від 19.06.2023;

- копія митної декларації країни відправлення № 24FI000000863784E1 від 03.09.2024.

Львівською митницею вказано на виявлення неточностей та витребувано додатково:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Заявою № 29/07-13 від 29.07.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «СВА Інгредієнтс Груп» повідомило митницю, що для підтвердження митної вартості товару надані усі документи, що зазначені в графі 44 МД №24UA209140021044U2 від 26.07.2024, а також надано додаткові документи:

- калькуляцію вартості виробництва продукції від 10.06.2024;

- проформу-інвойс № 213439 від 04.09.2024;

- податкову накладну № 61/1 від 13.08.2024;

- податкову накладну № 80/1 від 15.08.2024;

- експертний висновок № 24/1/188 від 10.09.2024.

Дослідивши подані документи, Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2024 № UA209000/2024/000543/2 за методом 2б у зв`язку з неможливістю застосування методу 2а з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугували: товар № 1 - МД від 31.05.2024 № UA209140/2024/15473, де митна вартість подібного товару становить 1,6 дол. США за кг; товар № 2 - МД від 09.05.2024 №UA209140/2024/13061, де митна вартість подібного товару становить 1,83 дол. США за кг.

Прийняттю рішення передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом

На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.09.2024 № UA209140/2024/000869.

Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято, а картку відмови було видано з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов`язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою п`ятою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з указаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Судом встановлено, що сторони не заперечують фактичних обставин укладення контракту, придбання товару та перевезення його на митну територію України, спір у справі стосується виключно вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.

Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.

Судом встановлено, що основними підставами для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2024 № UA209000/2024/000543/2 (графа 33) є таке:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена;

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) у гр. 22 та 23 CMR зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. У CMR № 73731307 від 04.09.2024 у гр. 22 відсутні підпис та печатка відправника;

- у графах 16 та 23 СМR зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізником PE "TRIADA", разом з тим до митного оформлення декларантом подано договір перевезення від 01.01.2021 № AT-01/03/24 проте Заявки, згідно договору до митного оформлення не надано, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.09.2024 № 150 не містить відомості про такі складові митної вартості як здійснення/не здійснення страхування. Отже імовірно, що такі додаткові витрати не включені до митної вартості;

- у вищезазначеному рахунку розмір транспортно-експедиційних послуг розподілений непропорційно відносно загального кілометражу маршруту: відстань по іноземній території Кантвік (Фінляндія) Рава-Руська становить 1404 км, а вартість витрат заявлена 94000 грн, - що становить 66,95 грн/км, відстань по території України (Рава-Руська Зимна Вода) 79 км, а вартість 8421,98 грн, що становить 106,61 грн/км, різниця суттєва і документально не обґрунтована. Таким чином, існує ризик заниження бази оподаткування оцінюваних товарів;

- у вищезазначеному рахунку відсутні відомості про особу, що його виписала, що суперечить вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999;

- Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом, встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати.

Суд погоджується з доводами позивача, що графи 22 і 23 міжнародної автотранспортної накладної № 73731307 від 04.09.2024, на які вказує митний орган, як на недолік в оформленні через відсутність у ній підписів відправника та перевізника, містить надруковані реквізити як відправника, так і перевізника, що дають змогу їх ідентифікувати. Найменування та адреси відправника, отримувача та перевізника містяться також і в графах 1, 2 та 16. За змістом статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Стаття 6 Конвенції не вимагає печатки та підпису відправника та перевізника як обов`язкових реквізитів накладної, про що необґрунтовано зазначає відповідач.

Крім того, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) у контексті ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, на підставі якого визначається саме митна вартість товарів.

Суд також зауважує, що зовнішньоекономічний контракт № 13062024МЕ від 13.06.2024 не містить обов`язку жодної зі сторін щодо страхування товару, як не зобов`язують до цього й умови поставки FCA за правилами Інкотермс 2020, посилання на які містяться у контракті.

Суд звертає вагу, що рахунок на оплату товару є не первинним документом, а документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, посилання відповідача на те, що він обов`язково повинен містити «П.І.Б., особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції», не є обґрунтованими.

Суд зауважує, що висновком експерта від 10.09.2024 № 24/1/188 за результатами проведення товарознавчого дослідження підтверджена ринкова вартість товарів, що ввозилися позивачем.

Посилання відповідача про неврахування цього висновку через відсутність посилань на інтернет-пропозиції спростовуються самим висновком, у якому містяться відомості про пропозиції продажу подібного товару у роздріб із посиланнями на конкретні вебсторінки (таблиця 3 на сторінці 10 висновку).

До того ж, на переконання суду, відповідач не наділений повноваженнями здійснювати оцінку висновку експерта, який попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а сам висновок не скасований та не відкликаний.

Суд також звертає увагу на тому, що прайс-лист - це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик.

Прайс-лист, прайс або ж прейскурант це перелік товарів з урахуванням їхніх характеристик та ціни. В українському законодавстві відсутнє правове регулювання форми прайс-листа.

Прайс-лист стосується всіх учасників ринку «за замовчуванням». Наданий декларантом прайс-лист не містить даних, які б давали підстави зробити висновок про те, що ціна в ньому індивідуальна і не є актуальною для всіх інших учасників ринку, зворотне відповідачем доведено не було.

Інші наведені в рішенні мотиви не свідчать про те, що дані обставини могли вплинути на заявлену митну вартість.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч. 3 ст. 53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.

Враховуючи відсутність підстав для витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган в подальшому діяв протиправно, витребовуючи такі документи від позивача.

Позивач на вимогу митного органу надав додаткові документи, які на думку суду, додатково та в повній мірі підтвердили заявлену митну вартість товару.

Суд не погоджується із висновком митного органу, оскільки він першочергово має здійснювати контроль та аналіз поданих разом з митною декларацією документів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, слід врахувати, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16, приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення за, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Відтак, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.09.2024 № UA209140/2024/000869 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2024 № UA209000/2024/000543/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СВА Інгредієнтс Груп" (вул.Чуднівська, 167, кв. 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10005, ЄДРПОУ 42147100) до Львівської митниці Державної митної служби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79007, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 10.09.2024 №UA209000/2024/000543/2 та картку відмови Львівської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.09.2024 №UA209140/2024/000869.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВА Інгредієнтс Груп" судовий збір в розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 04 грудня 2024 р.

04.12.24