Рішення

від 03.12.2024 по справі 369/14593/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14593/23

Провадження № 2/369/2154/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/14593/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сафра Фінанс до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ТОВ Сафра Фінанс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 30 грудня 2021 року ТОВ Сафра Фінанс та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 30-12-2021. На умовах договору позивач передав відповідачу у позику грошові кошти на суму 500 000 грн. За умовами договору боржник зобов`язувався сплачувати одноразову комісію у розмірі 8 000 грн. Позивач з зазначеної у договорі суми утримав 10 000 грн на нотаріальні послуги та 8 000 грн комісії за надання кредиту.

30 грудня 2021 року відповідачу була перерахована сума грошових коштів у розмірі 482000 грн. Відповідач своє зобов`язання за договором не виконав, відсотки за користування кредитом та суму кредиту згідно з графіком не погасив, оскільки вніс грошові кошти частково на суму 235 315,94 грн, а саме відсотки за користування кредитом та 19 204,06 грн заборгованості за тілом кредиту.

08 липня 2022 року ОСОБА_1 був надісланий лист вимога про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. ОСОБА_1 вимоги листа не виконав, заборгованість не погасив.

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити суму грошових коштів у розмірі 480795,94 грн.

30 грудня 2021 року ТОВ Сафра Фінанс та ОСОБА_2 уклали договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язувалася відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що солідарне непогашення відповідачами заборгованості за договором позики порушує його цивільне право, в зв`язку з чим просить суд :

1.стягнути солідарно з ОСОБА_1 т а ОСОБА_2 на користь ТОВ Сафра Фінанс грошові кошти у розмірі 480 795,94 грн;

2.вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У травні 2024 року до суду поза межами встановленого судом строку надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що позовні вимоги не визнає та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості за кредитним договором, в якому має бути зазначено дані, за якими нараховувалася відсоткова ставка за договором позики. Також відповідач наголошує на тому, що надіславши вимогу про дострокове повернення позичених коштів позичальник змінив строк виконання зобов`язання в зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування відсотків за користування коштами. Не погоджується відповідач і з застосуванням до спірних відносин статті 625 ЦК України, від відповідальності за приписами якої позичальник звільняється на час дії воєнного стану на території України. Заперечує відповідач також проти стягнення комісії з огляду на те, що така вимога договору є нікчемною в силу закону. Протокольною ухвалою від 06 червня 2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання цього відзиву.

В судове засідання представник ТОВ Сафра Фінанс не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином.

Відповідно довимог частинипершої,третьої статті223ЦПК Українинеявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті.Якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою сторін в силу частиною другою статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Вишневої міської ради від 18 листопада 2021 року № 19507.

30 грудня 2021 року ТОВ Сафра Фінанс та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 30-12-2021. За умовами договору ТОВ Сафра Фінанс надало, а ОСОБА_1 отримав грошві кошти на суму 500 000 грн строком на 12 місяців.

На підтвердження перерахування коштів за договором про надання коштів у позику до суду надано паперову копію виписки по рахунку НОМЕР_1 з 30 грудня 2021 року до 24 липня 2023 року, за змістом якої відбулося перерахування коштів на суму 482000 грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , призначення платежу: поповнення карткового рахунку шляхом перерахування кредиту за договором № 30-12-2021 про надання коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30 грудня 2021 року без ПДВ.

Також 30 грудня 2021 року ТОВ Сафра Фінанс та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 30-12-2021/2, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язувалася відповідати перед ТОВ Сафра Фінанс за виконання ОСОБА_1 умов договору про надання позики від 30 грудня 2021 року № 30-12-2021 в тому числі і на умовах фінансового кредитування.

27 червня 2022 року ТОВ Сафра Фінанс направило ОСОБА_1 лист повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, за змістом якого роз`яснило боржнику правові наслідки неналежного виконання ним умов зобов`язання та рекомендувало вжити заходів для реструктуризації боргу у разі потреби у таких діях з боку кредитора.

Зазначений лист був отриманий поручителем ОСОБА_2 14 липня 2022 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням з трек-номером 0874600072730.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Так спірні правовідносини виникли на підставі договору про надання коштів в позику в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (стаття 202 ЦК України).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 638, 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За змістом пункту 3.1 спірного Договору кредит надається позичальнику на підставі поданої заяви Кредитодавцю протягом трьох робочих днів з дня отримання останнім заявки позичальника шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, зазначений у заяві.

Факт отримання грошових коштів суд вважає доведеним на підставі доданої до позовної заяви копії заявки на отримання позики в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30 грудня 2021 року, підписану кредитором ТОВ Сафра Фінанс з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої. Сума кредиту складає 482 000 грн, яку позичальник просив перерахувати на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 . Переказ зазначеної суми грошових коштів підтверджується копією електронної квитанції від 30 грудня 2021 року.

Суд бере до уваги правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, за змістом якого: ...Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України)....

Аналогічного змісту приписи містяться в частинах четвертій та п`ятій статті 100 ЦПК України.

У зазначеній постанові Верховний Суд зауважив: ...учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу....

Так подана копія квитанції про переказ грошових коштів містить зображення про накладення електронного цифрового підпису. Проте, до позовної заяви не додано оригіналу зазначеного електронного доказу, а зміст позовної заяви не містить відомостей про наявність оригіналу доказу.

Водночас, з огляду на принцип змагальності цивільного судочинства та комплексну оцінку всіх доказів у справі в сукупності, а саме заявки на видачу кредитних коштів від 30 грудня 2021 року, підписану позичальником, а також відсутність заперечень відповідача щодо факту отримання кредитних коштів за договором суд дійшов висновку про доведеність факту передачі боржнику кредитних коштів у безготівковій формі на суму 482 000 грн.

Так відповідно до пункту 1.4 спірного Договору сторони погодили строк кредитування тривалістю 12 місяців, а саме до 29 грудня 2022 року.

У пункті 1.5 Договору сторони погодили фіксований тип процентної ставки за користування кредитними коштами. Розмір ставки встановили 30% річних.

За змістом пункту 1.5.1 Договору реальна річна процентна ставка складає 40.27% річних. Орієнтована загальна вартість кредиту складає 129,92% від суми кредиту у процентному виразі та 649 589,04 грн у грошовому виразі, тобто проценти за користування кредитом складають 29,92% від суми кредиту у процентному виразі або 149 589,04 грн у грошовому виразі.

Згідно з пунктом 1.6 сума кредиту та проценти за користування кредитом сплачуються відповідно до умов договору та Графіку платежів(Додаток № 1 до Договору).

Так ОСОБА_1 були здійснені перерахування на розрахунковий рахунок кредитора за спірним договором, а саме 30 грудня 2021 року 20 грн з призначенням платежу відсотки за договором, 04 січня 2022 року 1 000 грн відсотків за договором, 01 лютого 2022 року 15 000 грн відсотків за договором, 15 серпня 2022 року 15 000 грн оплати за кредитним договором від 30 грудня 2021 року, 06 вересня 2022 року 13 500 грн оплата за кредитним договором, 14 жовтня 2022 року 15 000 грн оплата за кредитним договором, 02 січня 2023 року 100 000 грн оплата за кредитним договором, 31 травня 2023 року 45 000 грн оплата за кредитним договором, 08 серпня 2023 року 50 000 грн оплата за кредитним договором, а всього на суму 254 520 грн.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зазначив: «...доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цієюстаттею Законупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту...».

Так позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт надання коштів позичальнику та факт часткового виконання зобов`язання позичальником. Водночас, кредитор не надає до суду розрахунок заборгованості на підтвердження способу нарахування відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання позичальником, сукупністю яких підтверджується заявлена у позові сума грошових коштів у розмірі 480 795,04 грн, оскільки спосіб та розмір сплачених відповідачем коштів відрізняється від графіку платежів у Додатку № 1 до Договору. Суд не володіє спеціальними навичками в сфері проведення економічних розрахунків.

Відповідно до пункту 9.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29 грудня 2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором.

Докази в матеріалах справи дають підстави для висновку про те, що станом на час надсилання досудової вимоги кредитором, а саме на 27 червня 2022 року, зобов`язання боржником не було виконане. За таких обставин, відповідно до погоджених сторонами умов договору, строк дії правочину автоматично пролонгувався.

Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Враховуючи наведене, нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договором припинилося 27 червня 2022 року. Спірний договір визначав сталий розмір відсотків за користування коштами за кредитом, що унеможливлює без спеціальних навичок розрахувати суму відсотків за користування кредитом. Розрахунку заборгованості в цій частині позивач також не надає. За таких умов сума відсотків за користування кредитом підлягає розрахунку з врахуванням відомостей, визначених у пункті 1.5.1 договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з врахуванням сплачених боржником коштів на суму 254 520 грн залишок заборгованості за кредитним договором становить 649589,04 - 254 520 = 395 069,04 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що з наданої позикодавцем суми кредиту було відраховано 8000 грн комісії.

За положеннями частини п`ятої статті11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацом другим частини четвертоїстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Відповідно до частини восьмоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зістаттею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду 24 квітня 2024року у справі № 161/5741/21.

Частинами другою, третьоюстатті 215 ЦК Українивизначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно достатті 217 ЦК Українинедійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частинами першою, другоюстатті 228 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких умов положення пункту 1.7 спірного договору про стягнення 8 000 грн комісії є нікчемним, а отже протиправно було стягнуто з боржника під час укладення договору. Оскільки за змістом наданих до суду доказів така сума була утримана з наданих позичальнику кредитних коштів, то зазначену суму слід зараховувати для зменшення чинного розміру заборгованості за кредитним договором. Отже, загальна сума заборгованості складає 395 069,04 - 8 000 грн = 387069,04 грн.

Щодо солідарного зобов`язання суд дійшов такого висновку.

Відповідно до приписів частин першої та четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

У договорі поруки від 30 грудня 2021 року в Розділі 6 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення договору позики.

За змістом частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оскільки зобов`язання за договором надання коштів у позику в тому числі на умовах фінансового лізингу не були виконані належним чином у повному обсязі станом на 29 грудня 2022 року, а отже на підставі пункту 9.1 строк дії Договору надання коштів у позику продовжувався до повного виконання зобов`язання, то і строк дії договору поруки не сплинув. За таких умов позовні вимоги про солідарне стягнення грошових коштів солідарно з поручителя є обґрунтованими.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за подання позову ТОВ Сафра Фінанс сплатило 7 211,94 грн, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 5 806,33 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сафра Фінанс до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сафра Фінанс заборгованість за договором про надання коштів у позику від 30 грудня 2021 року у розмірі 387069,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сафра Фінанс судовий збір у розмірі 5 806,33 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сафра Фінанс», ЄРДПОУ 43931541, м. Київ, вул. В. Гавела, 8, корп. 17, оф. 301.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 : РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Суддя: І. О. Фінагеєва