Рішення

від 20.11.2024 по справі 536/1302/24

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1302/24

Провадження № 2/536/792/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Талдикіної Т.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області - про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позиції сторін щодо предмету спору:

1.1. ПОЗОВНІ ВИМОГИ ОСОБА_5 :

Позов обґрунтовано зокрема тим, що 05 вересня 2014 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4

Під час шлюбу народилися діти - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2019 року у справі № 536/2057/18 шлюб, укладений між Позивачем та Відповідачем, що зареєстрований 05 вересня 2014 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області, за актовим записом № 889 розірваний.

Місце проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено з ОСОБА_3 .

Відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує харчування, медичний догляд та лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, взагалі не спілкується з дітьми, не виявляє жодного інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти, причому робить це свідомо, без поважних причин, внаслідок чого є всі правові підстави для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7 .

З моменту народження дітей Відповідач умисно та свідомо ухилявся та продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не бере участі в їх утриманні, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавиться їх вихованням та розвитком. Пішов з сім`ї коли дітям було 1 рік та 2 місяці.

Доказом не забезпечення харчування, медичного догляду та лікування дітей є значна заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів на утримання дітей, що відповідно до розрахунку старшого державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Гоголєвої А.В. від 18 січня 2024 року № 3543 станом на 01 січня 2024 року становить 83 027 (вісімдесят три тисячі двадцять сім) грн. 10 коп.

Крім того діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за станом здоров`я потребують постійного медичного нагляду та лікування, проходження процедур, прийняття ліків, що підтверджується рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) (набрало законної сили 25 січня 2024 року) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми в якому зазначено:

«Як вбачається з виписного епікризу з історії хвороби новонародженого № 148 щодо дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, дитина виписана з медичного закладу з діагнозом: гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, І стадія по Sarnat, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з часу народження по даний час спостерігається дитячими лікарями-неврологами.

Так, як видно з консультативного висновку спеціаліста, складеного 13 квітня 2018 року дитячим неврологом ОСОБА_8 у ПП «Лікувально-діагностичний центр Арніка Плюс», встановлено клінічний діагноз - синдром м`язово дистонічних порушень як наслідок гіпоксично-ішемічного ураження головного мозку по гіпертонічному типу.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста, складеного 18 грудня 2023 року дитячим неврологом ОСОБА_8 у ФОП ОСОБА_9 , станом на 18 грудня 2023 року встановлено діагноз МЦД м`язова дистонія астенічний синдром, порушення мовної артикуляції. Рекомендовано, у тому числі, виключення психоемоційних стресів.

Також, згідно консультативного висновку спеціаліста, складеного 13 квітня 2018 року дитячим неврологом ОСОБА_10 в ПП «Лікувально-діагностичний центр «Арніка Плюс»», ОСОБА_7 встановлено клінічний діагноз - синдром рухових порушень як наслідок гіпоксично-ішемічного ураження головного мозку, затримка статомоторного розвитку на фоні гестаційного віку 36 тижнів».

Також факти того, що діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за станом здоров`я потребують постійного медичного нагляду та лікування, проходження процедур, прийняття ліків підтверджується наступними документами:

- виписним епікризом з історії новонародженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- консультативним висновком спеціаліста ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» від 13 квітня 2018 року стосовно пацієнта ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- консультативним висновком спеціаліста ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» від 13 квітня 2018 року стосовно пацієнта ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- відповіддю ТОВ «Український медичний центр сімейного здоров`я» від 02 квітня 2024 року № 11 на адвокатський запит № 4 від 27 березня 2024 року.

Окремо просила суд звернути увагу на те, що в даній відповіді на адвокатський запит зазначено, що «батько дітей з дітьми чи окремо до лікаря не звертався, інтересу до стану здоров`я дітей не виявляв»;

- відповіддю Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська дитяча лікарня» від 23 квітня 2024 року № 06-10/510 на адвокатський запит № 3 від 27 березня 2024 року.

Звертала увагу суду на те, що в даній відповіді на адвокатський запит зазначено, що «біологічний батько, ОСОБА_4 , участі у спільній корекційній роботі не приймав»

Діти знаходяться на повному її утриманні, а також на утриманні її чоловіка - ОСОБА_11 - якого вони (діти) вважають батьком.

Доказом не створення ОСОБА_4 умов для отримання дітьми освіти є :

- інформація про учня 1-А класу Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно якої «батько, ОСОБА_4 , у вихованні ОСОБА_6 участі не бере. Жодного разу з класним керівником на зв`язок не виходив. Ні разу на батьківські збори не з`являвся»;

- інформація про учня 1-А класу Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно якої «батько, ОСОБА_4 , у вихованні ОСОБА_7 участі не бере. Жодного разу з класним керівником на зв`язок не виходив. Ні разу на батьківські збори не з`являвся»

До початку широкомасштабних бойових дій на території України та введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Відповідач виїхав за межі території держави, а саме до Польщі, де і продовжує перебувати до цього часу.

З того часу ОСОБА_4 жодного разу не приїздив на територію України, а також не намагався не тільки зустрітися з дітьми, а і навіть формально поцікавитися ними.

При цьому Відповідач усвідомлює, що внаслідок бойових дій на території України, зокрема періодичних обстрілів Кременчуцького району Полтавської області, життю та здоров`ю дітей може загрожувати реальна небезпека.

Факт перебування ОСОБА_4 за кордоном був встановлений під час розгляду позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми.

Так за результатами розгляду даної позовної заяви Кременчуцьким районним судом Полтавської області винесено рішення від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) (набрало законної сили 25 січня 2024 року) в якому зазначено:

«05 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов лист представника органу опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про неможливість надання висновку щодо розв`язання спору у порядку статті 19 Сімейного кодексу України. Так, у своєму листі представник зазначив, що у результаті проведеної роботи, під час телефонної розмови з позивачем ОСОБА_4 стало відомо, що останній на протязі останніх 1,5-2 роки фактично проживає за межами України, а саме, у Республіці Польща. Також було з`ясовано, що надати оцінку потреб ОСОБА_4 для встановлення його здатності виконувати обов`язки щодо виховання дітей та догляду за ними не можливо, оскільки він в Піщаному по АДРЕСА_1 не проживає, починаючи з 08 липня 2021 року».

«Представник Третьої особи органу опіки та піклування Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Федота М.В. в судовому засіданні просить суд прийняти рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дітей. Пояснила, що здійснити оцінку потреб ОСОБА_4 органи опіки та піклування були позбавлені можливості у зв`язку з перебуванням його за кордоном».

Крім того 25 січня 2024 року набрало законної сили рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) яким визначений спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожної першої та третьої суботи місяця з 16.00 год. до 18.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 09.00 до 11.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак незважаючи на це з того часу Відповідач жодного разу не спілкувався та не зустрічався з дітьми, що зайвий раз підтверджує факт того, що діти ОСОБА_4 взагалі не потрібні, а сам факт його (Відповідача) звернення до суду з позовною заявою про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми (відповідно до заявлених позовних вимог Відповідач хотів забирати дітей з місця їх проживання/перебування на побачення не маючи при цьому жодного місця (будинку, квартири або навіть кімнати) куди він (Відповідача) міг би їх (дітей) забирати), оплату послуг адвоката, що тривалий час представляв його (Відповідача) інтереси при розгляді цієї позовної заяви (при наявності при цьому значного боргу зі сплати аліментів на утримання дітей), є нічим іншим, як безглуздим намаганням порушити спокій в її сім`ї на помсту за те, що ОСОБА_3 , розірвала шлюб з ОСОБА_4 та збудувала нову щасливу сім`ю з іншим чоловіком.

На підставі вищевикладеного, просила суд ухвалити рішення, яким:

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , батьківських прав щодо доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу, що складаються з підготовки та складання позовної заяви про позбавлення батьківських прав у розмірі 9 689 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 40 коп., а також участі у призначених судом судових засіданнях з розрахунку 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за одне судове засідання.

1.2.ЗАПЕРЕЧЕННЯ ОСОБА_4 ПРОТИ ПОЗОВУ:

Відповідач свої заперечення проти позову обґрунтовує зокрема тим, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими, безпідставними, протиправними, не підтвердженими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Так, дійсно, Відповідач та Позивач з 05.09.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від вказаного шлюбу сторони по справі мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Цей шлюб було розірвано рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.07.2019 року (справа № 536/2057/18). Місце проживання дітей визначено судом з матір`ю.

Посилання Позивача на те, що ОСОБА_4 свідомо та умисно, без поважних причин ухилявся та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей, умисно не спілкується з дітьми, не виявляє до них інтерес, не утримує їх, не відповідає дійсності.

Відповідач дуже любить своїх дітей, постійно думає про них та бажає брати участь у їх житті, вихованні та спілкуванні з ними.

Певний час після розірвання шлюбу із Позивачем в цьому плані не було значних проблем та труднощів. Діти постійно проживали з матір`ю, як це було визначено у рішенні суду, ОСОБА_4 мав змогу з ними бачитись та спілкуватись.

Однак, 17.04.2021 року Позивач вийшла заміж за свого нового, нинішнього чоловіка - ОСОБА_11 .

З того часу Позивач почала перешкоджати ОСОБА_4 бачитись із дітьми та фактично не давала йому можливості з ними спілкуватись в будь - якій формі.

Позивач після укладення нового шлюбу, використовуючи малий вік дітей і те, що вони не до кінця усвідомлюють навколишні події та їх значення, почала психологічно інтегрувати дітей до своєї нової сім`ї, позиціонуючи для них свого нового чоловіка ОСОБА_11 , як батька для дітей. При цьому вона повністю виключила будь-які можливості для побачень та спілкування дітей з їх біологічним батьком ОСОБА_4 .

Позивач фактично сама стверджує у позові, що діти нібито вважають своїм батьком ОСОБА_11 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 був вимушений звертатись за захистом своїх батьківських прав до суду.

29.07.2021 року ОСОБА_4 подав до Кременчуцького районного суду Полтавської області позовну заяву до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з малолітніми дітьми.

Вказана справа розглядалась Кременчуцьким районним судом Полтавської області (суддя Баранська Ж.О., справа № 536/2057/21) майже два з половиною роки.

Тільки 20.12.2023 року судом було винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково, визначено наступний спосіб участі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні та спілкуванні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожної першої та третьої суботи місяця з 16.00 год. до 18.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 09.00 до 11.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказане рішення набрало законної сили тільки 25.01.2024 року.

Слід зазначити, що протягом всього часу розгляду справи № 536/2057/21 ОСОБА_3 продовжувала перешкоджати ОСОБА_4 бачитись із дітьми та приймати участь в їх вихованні. Після винесення рішення по вказаній справі ОСОБА_3 неодноразово наголошувала ОСОБА_4 , що дітей він все одно ніколи не побачить і вона не буде виконувати рішення суду.

Більше того, її процесуальна поведінка свідчила про намагання якомога більше затягнути час розгляду справи (постійні відкладення часу розгляду справи, долучення додаткових доказів, призначення психологічної експертизи, тощо).

Також, звертали увагу суду, що у своєму відзиві на позовну заяву по справі № 536/2057/21 від 17.09.2021 року, ОСОБА_3 просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

В мотивувальній частині відзиву ОСОБА_3 наголошувала, що діти нібито вважають своїм батьком її нового чоловіка ОСОБА_11 , та що на її думку періодична поява біологічного батька у їх житті буде мати на дітей негативний вплив тощо.

Таким чином, вказані факти безумовно свідчать, що ОСОБА_3 починаючи з 2021 року створила умови, які фактично перешкоджали ОСОБА_4 мати реальну можливість брати участь у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні.

В даному контексті не мають значення та не мають братися судом до уваги будь-які надані Позивачем довідки за вказаний період та інші документи, в яких зазначено, що ОСОБА_4 не брав участь у вихованні, навчанні та здоров`ї дітей, оскільки це зумовлено виключно свідомими діями Позивача, є маніпуляцією.

Крім того, про намагання ОСОБА_4 налагодити відносини з ОСОБА_3 та домовитись про можливість йому бачитись з дітьми свідчить переписка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у месенджерах Viber та Telegram за період 2021 - 2023 роки (роздруківки переписки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у месенджерах Viber та Telegram за період 2021 - 2023 роки додається, оригінал переписки наявний у Відповідача).

На даний час ОСОБА_4 у зв`язку із роботою знаходиться у Польші, м. Вроцлав. Там він постійно, щоденно працює по Договору про надання послуг, укладеному із Товариством з обмеженою відповідальністю «SAMI GROUP», надає послуги з перевезення осіб легковим автомобілем (копія договору разом з перекладом на українську мову додається, оригінал договору та перекладу на українську мову знаходиться у Відповідача). Вказана робота є на даний час єдиним джерелом доходів ОСОБА_4 , за які він живе та з яких, в тому числі, сплачує аліменти на утримання дітей.

Вказані життєві обставини, які склалися на даний час у Відповідача, логічно суттєво ускладнюють йому можливість приїздити до м. Кременчук.

Однак, мати дітей, ОСОБА_3 , розуміючи обставини в яких опинився Відповідач, замість сприяння у можливості біологічного батька брати участь у житті дітей, навпаки маніпулює цим фактом та вказує, що ОСОБА_4 нібито свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, чинить перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з дітьми у будь- якій формі.

Щодо заборгованості по аліментам.

Позивач у своєму позові, із посиланням на довідку Кременчуцького відділу державної виконавчої служби від 18.01.2024 року № 3543 вказує, що станом 01.01.2024 року заборгованість ОСОБА_4 по аліментам на дітей складала 83027,10 грн.

З цього приводу слід зазначити, що вказана заборгованість виникла через, те, що ОСОБА_3 з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів на дітей, тобто з 29.07.2021 року, тривалий час не подавала його на виконання до державної виконавчої служби, отримуючи від ОСОБА_4 грошові кошти на пряму.

ОСОБА_3 подала вказаний судовий наказ на виконання тільки у травні 2023 року, що призвело до нарахування державним виконавцем значної суми заборгованості (з липня 2021 року по травень 2023 року).

Факт подачі судового наказу про стягнення аліментів на виконання тільки у травні 2023 року підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2023 року по ВП № НОМЕР_3 (копія постанови додається, оригінал знаходиться у Кременчуцькому відділі ДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області).

ОСОБА_4 не зберігав всі докази фактичної сплати аліментів на користь ОСОБА_3 за вказаний період, сподіваючись на її добропорядність. Цим скористалась ОСОБА_3 , яка не повідомила державному виконавцю дійсний стан сплати аліментів на дітей на момент подачі судового наказу на виконання до державної виконавчої служби, що призвело до виникнення заборгованості.

Після відкриття виконавчого провадження ОСОБА_4 були надані до Кременчуцького відділу ДВС докази сплати аліментів на користь ОСОБА_3 за період з липня 2021 (моменту винесення судового наказу про стягнення аліментів) по травень 2023 року (моменту відкриття виконавчого провадження), які фактично збереглися у нього. Факти сплати аліментів за цей період відображено у розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області від 20.06.2024 року.

Отже, логічним є те, що якщо б дійсно ОСОБА_4 ухилявся від утримання дітей і не платив аліменти, ОСОБА_3 не зволікала би з подачею судового наказу про стягнення аліментів на примусове виконання і не чекала би два роки.

Крім того, Позивач ймовірно свідомо не оновила дані по сплаті аліментів на момент подачі цього позову до суду, прекрасно розуміючи, що Відповідач за цей період сплатив значну частину вказаної заборгованості.

ОСОБА_4 починаючи з січня 2024 року вжив всіх можливих заходів щодо погашення цієї заборгованості та станом на момент подачі цього відзиву погасив її в повному обсязі.

Стан розрахунків ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 по аліментам, станом на 20.06.2024 року, детально відображено у Розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області.

На даний час заборгованість ОСОБА_4 по аліментам перед ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 відсутня повністю, що підтверджується також довідкою Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області від 20.06.2024 року № 28762.

В нашому випадку не вбачається жодних ознак винної поведінки ОСОБА_4 , яка могла би бути кваліфікована, як свідоме, умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків, свідомого нехтування ним такими обов`язками.

Навпаки, позиція та дії Відповідача свідчать про постійне намагання брати участь у спілкуванні з дітьми та їхньому вихованні, утриманні.

При цьому, мотивація Позивача, що на думку Відповідача спонукала її на подачу цього позову, викликана лише її особистими інтересами, а не інтересами дітей, а також бажанням повністю інтегрувати рідних дітей ОСОБА_4 до її нової родини, зробити так, щоб вони взагалі не знали свого рідного, біологічного батька.

Враховуючи викладені вище обставини та докази, а також зазначені висновки Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, в даному випадку відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, щодо його малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, вважає позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав недоведеними жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а відтак у задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі.

1.3. ПОЯСНЕННЯ, МІРКУВАННЯ І АРГУМЕНТИ ОСОБА_5 . ЩОДО НАВЕДЕНИХ ОСОБА_4 . У ВІДЗИВІ ЗАПЕРЕЧЕНЬ І МОТИВИ ЇХ ВИЗНАННЯ АБО ВІДХИЛЕННЯ.

В поданому відзиві на позовну заяву про позбавлення батьківських прав представник Відповідача зазначає, що «Відповідач дуже любить своїх дітей, постійно думає про них та бажає брати участь у їх житті та спілкуванні з ними. Певний час після розірвання шлюбу із Позивачем в цьому плані не було значних проблем та труднощів. Діти постійно проживали з матір`ю, як це було визначено у рішенні суду, однак ОСОБА_4 мав змогу з ними бачитись та спілкуватись» (стор. № 3 відзиву).

Також представник ОСОБА_4 в поданому відзиві на позовну заяву про позбавлення батьківських прав намагається акцентувати увагу на тому, що «з 17.04.2021 року (моменту, коли ОСОБА_3 вийшла заміж за свого нового, нинішнього чоловіка - ОСОБА_11 ) Позивач почала перешкоджати ОСОБА_4 бачитися з дітьми та фактично не давала йому можливості з ними спілкуватися в будь-якій формі» (стор. № 3 відзиву).

З вказаних тверджень виникає цілий ряд запитань, а саме:

по-перше, яким чином представник ОСОБА_4 взагалі може особисто стверджувати суду про вказані факти враховуючи те, що в наших стосунках з колишнім чоловіком він взагалі є сторонньою людиною;

по-друге, як при розгляді справи № 536/2057/21, розгляд якої за твердженням представника Відповідача тривав майже два з половиною роки (стор. № 3 відзиву), так і під час подання відзиву на позовну заяву про позбавлення батьківських прав у даній справі, Відповідач та його представник не надали жодних належних доказів на підтвердження фактів перешкоджання з боку Позивача ОСОБА_4 бачитися з дітьми, зокрема доказів відповідних звернень з цього приводу до органів поліції та (або) органів опіки та піклування, зокрема до органу опіки та піклування Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області та (або) органу опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області;

по-третє, яким чином Позивач з 17 квітня 2021 року взагалі могла перешкоджати ОСОБА_4 бачитися з дітьми враховуючи те, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) (набрало законної сили 25 січня 2024 року) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми було встановлено, що Відповідач з 08 липня 2021 року за місцем реєстрації не проживає (стор. № 3-4, 6 рішення), тобто фактично виїхав за кордон до Польщі.

Що стосується викладеного у відзиві на позовну заяву про позбавлення батьківських прав твердження стосовно того, що «діти нібито вважають своїм батьком ОСОБА_11 » (стор. № 3 відзиву), то це «нібито» зокрема підтверджено висновком експертів № 1760-1764/1765-1769 за результатами проведення судово-психологічної експертизи, складеного 28 лютого 2023 року експертами національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» про що прямо зазначено в рішенні Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) (набрало законної сили 25 січня 2024 року) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми (стор. № 6-7 рішення)

Окремої уваги потребує факт звернення Відповідача до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовною заявою про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми (стор. № 3-4 відзиву).

Так в заявлених позовних вимогах ОСОБА_4 просив суд ухвалити рішення, яким встановити йому способи та час участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- побачення першої та третьої суботи місяця з 16.00 год. до 20.00 год. з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця його проживання/перебування на побачення та повернення дитини за місцем її проживання;

- побачення другої та четвертої неділі місяця з 09.00 год. до 13.00 год. з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця його проживання/перебування на побачення та повернення дитини за місцем її проживання.

Тобто ОСОБА_4 мав мету забирати дітей, незважаючи на їх вік, психологічний стан та стан здоров`я спілкуватися з ними без моєї присутності, маючи при цьому можливість настроювати дітей як проти мене, так і проти мого чоловіка ОСОБА_11 , якого вони (діти) вважають батьком, і тим самим маючи можливість порушувати лад у моїй новій сім`ї.

Вона зі свого боку не заперечувала проти можливості ОСОБА_4 спілкуватися з дітьми у моїй присутності, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/809/21), що доданий представником Відповідача до відзиву на позовну заяву про позбавлення батьківських прав.

Згідно рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) (набрало законної сили 25 січня 2024 року) Відповідач отримав лише часткове задоволення заявлених позовних вимог, а саме визначення наступного способу ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- кожної першої та третьої суботи місяця з 16.00 год. до 18.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 09 год. до 11.00 год. в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після цього, втрапивши можливість спілкуватися з дітьми без її особистої присутності, ОСОБА_4 взагалі втратив будь-якій інтерес до цього судового рішення, майже півроку після цього (судове рішення набрало законної сили 25 січня 2024 року) жодного разу не намагаючись зустрітися з дітьми.

Доказом того, що вона не була проти спілкування Відповідача з дітьми у його присутності, є те, що рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) нею в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Що стосується викладених в відзиві на позовну заяву про позбавлення батьківських прав тверджень стосовно того, що « ОСОБА_3 починаючи з 2021 року створила умови, які фактично перешкоджали ОСОБА_4 мати реальну можливість брати участь у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні» (стор. № 4 відзиву), то це є нічім не підтвердженим голослівним твердженням, враховуючи те, що сторона Відповідача підтверджує факт знаходження ОСОБА_4 у зв`язку з роботою у Польщі (м. Вроцлав) (стор. № 4 відзиву).

Що стосується заяви стосовно того, що «в даному контексті не мають значення та не мають братися до уваги будь-які надані Позивачем довідки за вказаний період та інші документи, в яких зазначено, що ОСОБА_4 не брав участь у вихованні, навчанні та здоров`ї дітей, оскільки це зумовлено виключно свідомими діями Позивача, є маніпуляцією» (стор. № 4 відзиву), то вирішення питання щодо взяття або не взяття до уваги будь-яких наданих Сторонами доказів відноситься до виключної компетенції суду, а не представника Відповідача.

Що стосується доданих до відзиву на позовну заяву про позбавлення батьківських прав роздруківок переписки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у месенджерах Viber та Telegram за період 2021-2023 роки то зі змісту цих роздруківок взагалі неможливо встановити фактичні номери телефонів абонентів цього спілкування, а також неможливо ідентифікувати фактичних відправників даних повідомлень.

Крім того зазначені роздруківки переписки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у месенджерах Viber та Telegram за період 2021-2023 роки не дають можливості підтвердити або спростувати автентичність, точність і цілісність даних, що містяться в цих роздруківках, а також внесення до змісту переписки правок та (або) викривлень.

В поданому відзиві на позовну заяву про позбавлення батьківських прав представник Відповідача акцентує увагу суду на відсутності заборгованості зі сплати аліментів (стор. № 4-5 відзиву).

З цього приводу звертала увагу суду на те, що дії по погашенню заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_4 здійснив після того, як дізнався про факт її звернення з позовною заявою до суду про позбавлення його батьківських прав.

Так зокрема з доданого до відзиву на позовну заяву про позбавлення батьківських прав розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 20 червня 2024 року вбачається, що основна частина заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 87 740 (вісімдесят сім тисяч сімсот сорок) грн. була сплачена Відповідачем саме в травні-червні 2024 року.

В контексті даної справи мають місце наступні фактичні обставини:

- у 2018 році Відповідач залишив ОСОБА_3 разом з двома дітьми, яким на той час виповнилося більше року, про що зазначено в рішенні Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) (набрало законної сили 25 січня 2024 року) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми (стор. 1-2 рішення) (копія судового рішення додана Позивачем до позовної заяви).

Дана обставина під час розгляду справи № 536/1326/21, що тривав майже два з половиною роки, ОСОБА_4 та його представником не заперечувалася;

- після цього ОСОБА_4 декілька разів приходив до дітей, однак після досягнення дітьми дворічного віку виключно за власної ініціативи припинив будь-яке спілкування з ними, не приймав жодної участі у їх (дітей) вихованні, не надавав жодної належної матеріальної допомоги на утримання дітей (якась матеріальна допомога поступала від Відповідача лише у вересні 2020 року та періодично у 2021 році), переважну частину часу перебуваючи за кордоном. Внаслідок такої поведінки Відповідача діти не знають як він (Відповідач) взагалі виглядає.

Що стосується викладеного в відзиві на позовну заяву про позбавлення батьківських прав твердження стосовно того, що « ОСОБА_3 з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів на дітей, тобто з 29.07.2021 року, тривалий час не подавала його на виконання до державної виконавчої служби, отримуючи від ОСОБА_4 грошові кошти на пряму» (стор. № 4 відзиву), то тривалий період часу Позивач взагалі не мала наміру будь-що отримувати від Відповідача, намагаючись забути його (Відповідача) як поганий сон.

Жодних «грошових коштів на пряму» я, ОСОБА_3 , від ОСОБА_4 ніколи не отримувала.

У травні 2023 року вона подала наказ про стягнення аліментів на дітей до державної виконавчої служби виключно як відповідь на дії Відповідача, що полягали в намаганні порушити спокій у її сім`ї.

- після того, як Позивач побудувала нову сім`ю з іншим чоловіком - ОСОБА_11 (чого на думку Відповідача взагалі не повинно було бути - він їй постійно заявляв, що вона з двома дітьми нікому не потрібна) ОСОБА_4 вирішив «пограти у батька» звернувшись до Кременчуцького районного суду Полтавської області з заявою про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми (дійсні причини цього звернення до суду наведені нею вище).

Після того як рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми набрало законної сили, а це мало місце 25 січня 2024 року (майже пів року тому) Відповідач жодного разу не намагався зустрітися та навіть формально поспілкуватися з дітьми. При цьому Відповідач навіть не намагався та не намагається приймати жодної участі як у лікуванні, так і у навчанні дітей, тривалий період часу маючи при цьому значну заборгованість зі сплати аліментів.

Заяви представника Відповідача про те, що « ОСОБА_4 не зберігав всі докази фактичної сплати аліментів на користь ОСОБА_3 за вказаний період, сподіваючись на її порядність» (стор. № 4 відзиву) є повною нісенітницею так як всі без жодного виключення сплати аліментів здійснювалися Відповідачем в безготівковій формі, що за наявності таких сплат було б не складно підтвердити шляхом надання довідки з банківської установи.

При цьому ОСОБА_4 достеменно відомо про те, що діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають проблеми зі здоров`ям внаслідок чого потребують постійного та ретельного медичного нагляду, що зокрема підтверджується рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) (набрало законної сили 25 січня 2024 року) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми (стор. № 2, 5-6 рішення)

В свою чергу факт ухиляння Відповідача від жодної участі як у лікуванні, так і у навчанні дітей, підтверджується доданими до позовної заяви про позбавлення батьківських прав документами, а саме копіями відповіді ТОВ «Український медичний центр сімейного здоров`я» від 02 квітня 2024 року № 11 на адвокатський запит № 4 від 27 березня 2024 року, відповіді Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська дитяча лікарня» від 23 квітня 2024 року № 06-10/510 на адвокатський запит № 3 від 27 березня 2024 року, інформації про учня 1-А класу Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформації про учня 1-А класу Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ще до початку широкомасштабних бойових дій на території України, а саме 08 липня 2021 року, Відповідач в черговий раз виїхав за межі України, а саме до Польщі, що ОСОБА_4 та його представником не заперечується.

Після цього, а також після початку широкомасштабних бойових дій на території України, що мало місце 24 лютого 2022 року, до цього часу, Відповідач, незважаючи на періодичні обстріли Кременчуцького району Полтавської області, що несуть фактичну загрозу життю та здоров`ю дітей, жодного разу не приїздив на територію України, зокрема до Кременчуцького району Полтавської області, з метою зустрічі з дітьми, а також з метою надання дітям необхідної допомоги;

Відповідач абсолютно свідомо обрав життєві умови після народження дітей, майже постійно перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави (Польщі), повністю усвідомлюючи при цьому, що він (Відповідач) не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дітей, їх лікування, навчання, підготовку до самостійного життя.

Судячи зі змісту відзиву на позовну заяву про позбавлення батьківських прав міняти свою поведінку з цього приводу ОСОБА_4 не має жодного наміру.

Таким чином ОСОБА_4 повністю ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дітей, що полягає у не піклуванні про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема: не забезпечення медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкування з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надання дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до їх внутрішнього світу; не створення умов для отримання ними освіти.

Тобто Відповідач відверто та свідомо обрав пасивну участь у житті дітей, що полягає в постійному та тривалому не виконанні своїх батьківських обов`язків, а також переклав власний обов`язок з виховання дітей виключно на Позивача.

Відповідно до доданого до відзиву на позовну заяву про позбавлення батьківських прав договору про надання послуг від 29 листопада 2021 року ОСОБА_4 отримує винагороду за ставкою 20 (двадцять) злотих за 1 (одну) годину, тобто в іноземній валюті (п. 1 розділу 3 Договору).

В той же час заборгованість по сплаті аліментів згідно судового наказу Кременчуцького районного суду Полтавської області № 536/1047/21 від 29 липня 2021 року нараховувалася Відповідачу виходячи з 1/3 середньої заробітної плати по регіону (Полтавської області).

Тобто виходячи з даного договору про надання послуг від 29 листопада 2021 року ОСОБА_4 скривав свій фактичний реальний дохід та не виконує вимоги судового наказу Кременчуцького районного суду Полтавської області № 536/1047/21 від 29 липня 2021 року про стягнення з Відповідача на користь Позивача на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 червня 2021 року і до повноліття дітей.

1.4. ПОЯСНЕННЯ, МІРКУВАННЯ І АРГУМЕНТИ ОСОБА_4 . ЩОДО НАВЕДЕНИХ ОСОБА_5 . У ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ ПОЯСНЕНЬ, МІРКУВАНЬ І АРГУМЕНТІВ І МОТИВИ ЇХ ВИЗНАННЯ АБО ВІДХИЛЕННЯ.

Твердження Позивача про те, що сторона Відповідача не надала жодного доказу на підтвердження фактів перешкоджання з боку Позивача бачитись з дітьми не відповідають дійсності виходячи з наступного.

Беззаперечним доказом перешкоджання ОСОБА_4 з боку Позивача бачитись і спілкуватись з дітьми свідчать Рішення Кременчуцького районного суду від 20.12.2023 року у справі № 536/1326/21, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , про встановлення способів участі у спілкуванні з дітьми та відзив на позовну заяву ОСОБА_3 від 17.09.2021 року по справі № 536/1326/21

Якщо б ОСОБА_3 дійсно не перешкоджала ОСОБА_4 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми і намагалась би знайти певний компроміс у цьому питанні, то ОСОБА_4 не мав би підстав та мотивів звертатись для вирішення цих питань до суду, а суд, в свою чергу, відмовив би у задоволенні такого позову.

Також слід ще раз звернути увагу суду на зміст відзиву на позовну заяву у справі № 536/1326/21.

В мотивувальній частині цього відзиву ОСОБА_3 наголошувала, що діти нібито вважають своїм батьком її нового чоловіка ОСОБА_11 , та що на її думку періодична поява біологічного батька у їх житті буде мати на дітей негативний вплив тощо.

Посилання Позивача на те, що вона нібито не була проти побачень ОСОБА_4 з дітьми, за умови, що такі побачення повинні бути у її присутності, є маніпуляцією та спростовуються змістом відзиву на позовну заяву у справі № 536/2057/21, де ОСОБА_3 просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Тобто її позиція була чітка та однозначна і полягала у повному небажанні допускати ОСОБА_4 до участі у спілкуванні та вихованні дітей.

Якщо ОСОБА_3 дійсно була би не проти участі ОСОБА_4 у житті їх спільних дітей то вона би запропонувала свої варіанти, погляди та форми такої можливої участі.

Навіть у відповіді на відзив по цій праві (сторінка 3 відповіді на відзив) ОСОБА_3 пише, що на її думку ОСОБА_4 звертався до суду про встановлення способів участі батька у спілкуванні з дітьми і отримав рішення суду по справі № 536/2057/21, тільки з метою забирати дітей і настроювати їх проти нового чоловіка Позивача - ОСОБА_11 , якого діти вважають батьком, і тим самим мати можливість порушувати лад у її сім`ї.

Тобто, сама Позивач визнає у відповіді на відзив, що створила такі умови, при яких діти ОСОБА_4 взагалі не знають хто їх рідний батько і підтверджує тезу Відповідача про психологічну інтеграцію Позивачем дітей до її нової родини і створення умов, за яких вони вважають батьком іншу людину.

ОСОБА_3 цим підтверджує, що її перш за все цікавлять не інтереси дітей, а власні інтереси і так званий «лад у її сім`ї».

Посилання Позивача, що підтвердженням не перешкоджання спілкуванню Відповідача з дітьми є те, що вона не оскаржувала рішення Кременчуцького районного суду від 20.12.2023 року у справі № 536/1326/21 в апеляційному порядку не заслуговують на увагу.

Таке не оскарження, на переконання Відповідача, є наслідком виключно розуміння Позивачем безперспективності такого оскарження, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Таким чином, вказані факти безумовно свідчать, що ОСОБА_3 починаючи з 2021 року створила умови, які фактично перешкоджали ОСОБА_4 мати реальну можливість брати участь у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, а тепер використовує ці обставини намагаючись протиправно позбавити ОСОБА_4 батьківських прав.

Стосовно переписки у месенджерах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

До відзиву на позовну заяву мною було долучено отриману від Відповідача переписку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у месенджерах Viber та Telegram за період 2021 - 2023 роки. З цієї переписки явно вбачається намагання ОСОБА_4 налагодити відносини з ОСОБА_3 та домовитись про можливість йому бачитись з дітьми.

Вказана переписка спростовує твердження Позивача про ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків та відсутність інтересу до дітей.

Позивач у відповіді на відзив ставить під сумнів автентичність, точність і цілісність даних, що містяться в цих роздруківках, але не заперечує їх існування.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. „

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, вважаю додані до матеріалів справи матеріали переписки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у месенджерах Viber та Telegram за період 2021 - 2023 роки належним та допустимим доказом, який має значення для встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, а оцінку цим доказам має дати суд у взаємозв`язку з іншими доказами, при винесенні рішення по цій справі.

Також, Позивач вказує, що Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.12.2023 року у справі № 536/1326/21, на її думку, були встановлені наступні фактичні обставини: «у 2018 році Відповідач залишив ОСОБА_3 разом з двома дітьми, якими па той час виповнилось більше року»; «- після цього ОСОБА_4 декілька разів приходив до дітей, однак після досягнення дітьми дворічного віку виключно за власної ініціативи припинив будь-яке спілкування з ними, не приймав жодної участі у їх (дітей) вихованні, не надавав жодної належної матеріальної допомоги на утримання дітей (якась матеріальна допомога поступала від Відповідача лише у вересні 2020 року та періодично у 2021 році) переважну частина часу перебуваючи за кордоном.»

При цьому Позивач вказує, що ці обставини начебто не заперечувалась ОСОБА_4 .

Однак, це є черговою маніпуляцією, оскільки вказані фрази вирвані з контексту рішення суду, а саме з частини рішення де суд описував зміст заяв по суті справи сторін. Тобто ОСОБА_3 фактично процитувала частину рішення де суд описував те, що було вказано нею у відзиві на позовну заяву у справі № 536/1326/21.

Якщо уважно проаналізувати рішення суду у справі № 536/1326/21, а саме мотивувальну частину, то чітко вбачається, що жодних таких обставин, на які посилається Позивач у відповіді на відзив, суд не встановлював взагалі.

Тобто, звертаю увагу суду, що у рішенні суду по справі № 536/1326/21 немає взагалі жодної встановленої фактичної обставини, яка би могла прямо або опосередковано свідчити про ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків.

Намагання Позивача використовувати рішення Кременчуцького районного суду від 20.12.2023 року у справі № 536/1326/21 на свою користь у питанні позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 виглядає абсурдним та нелогічним.

Якщо користуватись логікою Позивача то виходить, що батько дітей намагаючись через суд захистити свої права на участь у вихованні дітей тим самим ухиляється від батьківських обов`язків.

Щодо сплати аліментів ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що до моменту подачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_4 вона начебто ніколи не отримувала від нього кошти (аліменти).

Також вона вказує, що подала наказ на виконання до ДВС як відповідь на дії Відповідача, що полягали в намаганні порушити спокій у її сім`ї.

З цього проводу слід зазначити наступне.

По-перше, твердження Позивача про не отримання нею аліментів від ОСОБА_4 до травня 2023 року не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_4 по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, станом на 20.06.2024 року (копія розрахунку в матеріалах справи) вбачається, що державним виконавцем враховані фактичні сплати аліментів від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за період, в тому числі до травня 2023 року, а саме:

- у липні 2021 року сплачено 4000, 00 грн.;

- у жовтні 2021 року сплачено 8000, 00 грн.;

- у квітні 2022 року сплачено 4032,96, грн.;

- у травні 2022 року сплачено 4002,97 грн.;

- у серпні 2022 року сплачено 6000, 00 грн.;

- у листопаді 2022 року сплачено 8040, 20 грн.;

- у грудні 2022 року сплачено 4000, 00 грн.;

-у травні 2023 року сплачено 5000, 00 грн.

Вказані оплати були враховані державним виконавцем виходячи із тих платіжних документів, які збереглися у ОСОБА_4 на момент відкриття виконавчого провадження, про що було детально пояснено у відзиві на позовну заяву.

Розрахунок заборгованості с чинним та ніким не оскарженим.

Таким чином Позивач вводить суд в оману та пише неправдиву інформації про те, що вона не отримувала аліменти від ОСОБА_4 до травня 2023 року

По-друге, слід звернути увагу суду, що сама Позивач у відповіді на відзив визнає той факт, що подала судовий наказ на виконання не в інтересах дітей, а виключно у вигляді помсти на якісь міфічні намагання ОСОБА_4 порушити спокій у її сім`ї.

1.5. ПОЗИЦІЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ ЩОДО ПРЕДМЕТУ СПОРУ.

До органу опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради з Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшли матеріали цивільної справи № 536/1302/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно двох їхніх малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 .

Зі слів заявниці, ОСОБА_4 не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує харчуванням, медичним доглядом та лікуванням дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, взагалі не спілкується з дітьми, не виявляє жодного інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти, причому робить це свідомо, без поважних причин.

ОСОБА_3 зазначає, що діти знаходяться на повному її утриманні, а також на утриманні її чоловіка - ОСОБА_11 , якого діти вважають батьком.

Працівниками відділу служба у справах дітей через засторонок Viber було проведено бесіду з ОСОБА_4 щодо питання позбавлення його батьківських прав. За результатами бесіди встановлено, що ОСОБА_4 категорично не погоджується з рішенням колишньої дружини позбавити його батьківських прав та має бажання спілкуватися з дітьми.

Заявниця додала до позовної заяви розрахунок заборгованості зі сплати аліментів Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області від 18.01.2024 № 3543, що станом на 01.01.2024 складає 83 027 грн.

Проте, ОСОБА_4 спростовуючи інформацію про наявність заборгованості надав на підтвердження довідку Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області від 20.06.2024 за вих. № 28762, у якій зазначено, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 станом на 20.06.2024 відсутня.

Згідно інформації наданої ТОВ «Український медичний центр сімейного здоров`я», на прийом з дітьми зверталася тільки мати, батько дітей з дітьми чи окремо до лікаря не звертався.

Відповідно до інформації Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької міської ради, батько дітей ОСОБА_4 , у вихованні дітей участі не приймає, жодного разу з класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

14.06.2024 працівниками відділу служба у справах дітей обстежено умови проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до результатів обстеження (акт обстеження умов проживання № 121 від 14.06.2024, акт оцінки потреб сім`ї/особи № 108 від 14.06.2024), встановлено, що умови проживання задовільні. Будинок просторий, світлий, облаштований необхідними для проживання меблями та побутовою технікою. На подвір`ї ознаки ремонту, а саме будується прибудова до будинку. Родина забезпечена продуктами харчування та засобами індивідуальної гігієни на достатньому рівні. Діти мають спільну кімнату з окремими спальними місцями. В наявності стіл для навчання, шафа з одягом, розвиваючі книги та іграшки. Стосунки в сім`і добрі, дружні.

Як відомо з позовної заяви та отриманих пояснень, відповідач ( ОСОБА_4 ) тривалий час проживає за кордоном. 14.06.2024 комісією у складі працівників служби у справах дітей та відділу соціального захисту населення було відвідано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстеження встановлено, що ОСОБА_4 лише зареєстрований за вищезгаданою адресою, тривалий час не проживає (акт № 152 від 17.06.2024).

19.06.2024 ОСОБА_4 надав письмові пояснення (через засторонок Viber) та пояснив що, як батько завжди хотів приймати участь у вихованні та спілкуватися з дітьми, але колишня дружина чинила перешкоди в цьому. В листопаді 2020 року він поїхав на заробітки до Польщі, щоб мати змогу забезпечувати дітей. Через пів року, повернувшись, дізнався що ОСОБА_3 вийшла заміж за іншого чоловіка і через це не давала бачитися йому з дітьми, бо вважає батьком дітей свого теперішнього чоловіка. ОСОБА_4 стверджує, що він не знав де знаходяться та проживають його діти, тож був змушений звернутися до суду з метою визначення способів участі у вихованні дітей.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області по справі № 536/1326/21 від 20 грудня 2023 року позов про встановленій; способів участі у спілкуванні з дітьми задоволено частково, визначеної наступні способи участі батька, у вихованні та спілкуванні з дітьми, а саме:

- кожної першої та третьої суботи місяця з 16.00 год. до 18.00 год., Б присутності матері;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 09.00 до 11.00 год., в присутності матері. Але у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває за І кордоном, бо має там постійне місце проживання, тож не має змоги деякий І час приїздити в Україну. Він і надалі намагається знайти спільну мову зі ОСОБА_3 та налагодити відносини з дітьми. Але колиши:- \ дружина не йде на контакт, дзвінки та повідомлення ігнорує.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради, з`ясувавши всі обставини, дійшов до висновку, що на даний час постановка питання про позбавлення батьківських прав є передчасною, оскільки в діях батька прослідковується зацікавленість в збереженні родинних відносин зі своїми дітьми. Так, позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного, ухилення батьком від виконання своїх батьківських обов`язків, та урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини Налагодження родинних зв`язків, близьких та довірливих відносин у сім' буде лише сприяти позитивному результату у долі дітей.

Тому, захищаючи інтереси малолітніх дітей, керуючись ст.161 Сімейного кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядуванні, в Україні», п.72 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», враховуючи відсутність вагомих підстав та беручи до уваги думку членів комісії, орган опіки і піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради дійшов висновку, що є недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.Загальні положення про доказування, якими суд користується при ухваленні рішення:

Відповідно до основних положень про докази, закріплених у ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

3. НЕОСПОРЮВАНІ СТОРОНАМИ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 вересня 2014 року між сторонами зареєстровано шлюб.

Під час шлюбу у сторін по справі народилися діти:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2019 року у справі № 536/2057/18 шлюб, укладений між позивачем та відповідачем розірваний.

Місце проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено разом з позивачем.

Згідно судового наказу Кременчуцького районного суду по справі № 536/1047/21 від 29.07.2021, ОСОБА_4 має сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.04.2021 року Позивач вийшла заміж за ОСОБА_11 , та вони разом з дітьми проживають однією сім`єю.

29.07.2021 року відповідач подав до Кременчуцького районного суду Полтавської області позовну заяву до позивача про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з малолітніми дітьми.

20.12.2023 року судом було винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково, визначено наступний спосіб участі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні та спілкуванні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожної першої та третьої суботи місяця з 16.00 год. до 18.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 09.00 до 11.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказане рішення набрало законної сили 25.01.2024 року.

ОСОБА_4 у зв`язку із роботою знаходиться у Польші, м. Вроцлав. Там він постійно, щоденно працює по Договору про надання послуг, укладеному із Товариством з обмеженою відповідальністю «SAMI GROUP» від 29.11.2021 року, надає послуги з перевезення осіб легковим автомобілем.

4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО СІМ`Ї ТА ІНТЕРЕСІВ ДИТИНИ.

4.1. СІМ`Я.

Кожна правова демократична держава світу намагається вжити усіх заходів для захисту прав людини і громадянина на національному рівні, враховуючи міжнародні стандарти. Одним із пріоритетних напрямів у сфері вказаного захисту є захист родини, як першопочаткового середовища для виховання дитини, що дає основу для суспільного розвитку цієї дитини як особистості в державі та громадянському суспільстві, яке його оточує.

Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, спільно організовувати побут, вести домашнє господарство, і члени сім`ї могли насолоджуватися товариством один одного. Повага до єдності сім`ї та возз`єднання сім`ї у разі розлучення є невід`ємною частиною права на повагу до сімейного життя відповідно до ст. 8 Конвенції.

Поняття «сімейне життя» є автономним поняттям, а отже, його існування є, по суті, питанням факту, що залежить від реального існування на практиці тісних особистих зв`язків. Суд здійснює розгляд справ, де існують фактичні сімейні зв`язки, такі як спільне проживання заявників, за відсутності будь-яких правових підстав визнання сімей- ного життя. Таким чином, поняття «сім`я» у ст. 8 Конвенції стосується шлюбних відносин, а також інших фактичних сімейних відносин.

Визначальним фактором створення сім`ї є поява дитини, найчастіше через народження, хоча правовий зв`язок споріднення може бути отриманий і через усиновлення. Суть захисту сім`ї полягатиме в турботі про благополуччя дитини, оскільки дитина природно слабша у цих стосунках, що виражаються у забезпеченні неповнолітньому належного сімейного середовища.

Зрештою, сім`я, як соціальна група, має служити своїм членам, а не функціонувати ізольовано від потреб кожного з них.

Залишаючи осторонь природу стосунків дорослих, можна сформувати поняття сім`ї - це зв`язок двох, а включаючи хоча б одну дитину - трьох осіб, який базується на міцних і тривалих емоційних і правових зв`язках, а часто також на кровних зв`язках, які служать для забезпечення неповнолітнім належного виховання, догляду, освітнього середовища для належного розвитку, а також підготовки до життя в суспільстві.

Сім`я, як окрема спільнота з фундаментальним характером, вимагає поваги до своєї автономії, подібно до того, як кожна людина, за своєю природою, повинна мати право на самовизначення, що випливає з її гідності. Основні групи людей в суспільстві формуються на основі емоційних та кровних зв`язків і повинні мати можливість самі вирішувати питання про себе і свою родину. Проте завдання держави полягає в тому, щоб поважати автономію сім`ї, межі якої встановлюються лише свободою та автономією інших людей.

Сім`я має бути надійним захистом для своїх членів. Вона також залишається першим і найважливішим освітнім середовищем для дітей, які в ній народилися, або прийняті на виховання. Таким чином, проблеми сім`ї не можна розглядати ізольовано від дітей, які, будучи безпорадними в житті та не в змозі самостійно задовольняти свої потреби, потребують особливої уваги та підтримки.

Отже, керівним принципом захисту сім`ї є добробут дитини. Мета та функції найкращих інтересів дитини полягають у забезпеченні їй належного психофізичного, духовного та соціального розвитку.

У Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 р. сім`ї присвячено дві статті. Це не мало, враховуючи, що вона містить 12 статей, які стосуються конкретних прав, а решта із загальної кількості 66 статей становлять процесуальні норми, якими керується Суд при здійсненні прав суддя. Крім того, сімейні права регулюються ст. 2 Додаткового протоколу № 1 Конвенції та ст. 5 Додаткового протоколу № 7 Конвенції. Сімейне життя, зазвичай, починається з шлюбу, і це визначає ст. 12 Конвенції щодо права на шлюб і створення сім`ї. Ст. 8 Конвенції забезпечує повагу до сімейного життя, ст. 2 Додаткового протоколу № 1 до Конвенції - права батьків забезпечувати виховання та освіту своїх дітей, яке відповідає їхнім власним релігійним та філософським переконанням, ст. 5 Додаткового протоколу № 7 визнається рівність прав та обов`язків подружжя як під час шлюбу, так і в разі розірвання шлюбу.

Слід враховувати, що Конвенція майже не містить статей, що безпосередньо регулюють захист прав та інтересів дитини. Однак необхідно зазначити, що дитина є суб`єктом міжнародного права, тому деякі положення Конвенції можуть застосовуватися і для захисту прав та інтересів дитини.

Окрім того, практику ЄСПЛ у сфері захисту прав дитини слід розглядати з врахуванням принципів правового статусу дитини, які випливають з інших міжнародно-правових документів, перш за все, з Конвенції про права дитини 1989 р. Серед таких принципі можна назвати: рівноправність дітей; неприпустимість будь-яких форм дискримінації; пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини; принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини; невід`ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов`язок забезпечити їх виживання і розвиток); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими); принцип збереження індивідуальності дитини; неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання; принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

4.2. ІНТЕРЕСИ ДИТИНИ.

Особливість положення дитини, як у родині, так і за її межами виникає з його беззахисності, викликаною повного або частковою фізичною, психічною й соціальною незрілістю. Самою природою батькові призначена роль захисника своїх дітей. У правовій інтерпретації така роль виглядає як формула, відповідно до якої «забезпечення, захист прав й інтересів дітей покладає на їхніх батьків».

Що ж розуміється під інтересами дітей? А це, насамперед належне сімейне виховання, той самий стержень, на якому ґрунтується формування здорової у всіх відносинах особистості. У поняття «належне сімейне виховання» вкладається збереження й розвиток фізичного, психічного здоров`я дитини, передача їй свого життєвого досвіду, знань навичок, створення нормальних матеріально-побутових умов її життя.

Держава, будучи зацікавленою щодо підростаючого покоління, покладає на батьків права й обов`язки по вихованню, утворенню, захисту й змісту своїх дітей. І надаються батьківські права не тільки для задоволення материнських і батьківських потреб, але й з метою забезпечення інтересів дітей. Саме при реалізації батьківських прав і досягається повноцінний розвиток дитини. Але здійснення батьками своїх прав не повинне здійснюватися в протиріччі інтересам дітей. Саме забезпечення інтересів дітей повинне бути предметом основної турботи їхніх батьків.

Найчастіше в родині діти страждають із вини батьків, у результаті байдужного відношення до батьківських прав або їхнього використання не по призначенню.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини ( 995_021 ) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції ( 995_004 ) Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Комітетом ООН із прав дитини принцип «найкращих інтересів дитини» був докладно протлумачений у Зауваженні загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів».

Зокрема, оцінка найкращих інтересів дитини - це унікальний вид діяльності, який слід провадити в кожному окремому випадку з огляду на конкретні обставини кожної дитини або групи дітей чи дітей загалом. Ці обставини пов`язані з індивідуальними характеристиками відповідної дитини або дітей, як-от зокрема, вік, стать, ступінь зрілості, досвід, належність до тієї чи іншої групи меншин, наявність фізичної, сенсорної або інтелектуальної інвалідності, а також соціальні та культурні умови, в яких знаходиться дитина або діти, наприклад присутність або відсутність батьків, чи проживає дитина з ними, якість відносин дитини з його/її сім`єю або особами, які здійснюють догляд за ним/нею, безпечність середовища, існування якісних альтернативних засобів, доступних сім`ї, розширеній сім`ї або особам, які здійснюють догляд, тощо.

Визначення того, що відповідає найкращим інтересам дитини, слід розпочинати з оцінки конкретних обставин, які роблять дитину унікальною. Це означає, що деякі елементи використовуватимуться, а інші ні, а також впливає на те, яке значення надаватиметься одним елементам відносно інших. У випадку дітей загалом оцінка найкращих інтересів передбачає використання таких самих елементів.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення й несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько й мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

В статті 12 Конвенції передбачене право дітей висловлювати власні погляди в контексті кожного рішення, яке їх стосується. Будь-яке рішення, в якому не враховуються погляди дитини або не надається належне значення цим поглядам відповідно до віку та зрілості дитини, не забезпечує поваги до можливості дитини або дітей впливати на визначення їхніх найкращих інтересів.

Те, що дитина є дуже маленькою або перебуває в уразливій ситуації, не позбавляє його/її права на висловлення власних поглядів і не применшує значення, що надається поглядам такої дитини у процесі визначення його/її найкращих інтересів. Вжиття конкретних заходів для гарантування реалізації рівних прав всім дітям в таких ситуаціях повинно підлягати індивідуальній оцінці, яка гарантує відведення самим дітям певної ролі у процесі ухвалення рішень і забезпечення розумного пристосування та підтримки, за потреби, щоб вони брали повноцінну участь в оцінці своїх найкращих інтересів.

Оцінку та визначення найкращих інтересів дитини абсолютно необхідно проводити в контексті потенційної розлуки дитини з його/її батьками (див. статті 9, 18 та 20). Згадані вище елементи є конкретними правами, а не тільки елементами в контексті визначення найкращих інтересів дитини.

Сім`я - це основний осередок суспільства і природне середовище для зростання і благополуччя її членів, особливо дітей (преамбула до Конвенції). Право дитини на життя в сім`ї захищається відповідно до Конвенції (стаття 16). Термін «сім`я» необхідно тлумачити широко, включаючи до нього біологічних батьків, усиновлювачів чи прийомних батьків або, у відповідних випадках, членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм (стаття 5).

Запобігання розділенню сім`ї і збереження єдності сім`ї є важливими компонентами системи захисту дітей, які ґрунтуються на праві, передбаченому в пункті 1 статті 9, відповідно до якого вимагається, «щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини». Крім того, дитина, яка розлучається з одним або обома батьками, вправі «підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини» (пункт 3 статті 9). Це положення поширюється також на будь-яку особу, яка володіє правами опіки, основних осіб, які здійснюють догляд за дитиною відповідно до закону або звичаїв, прийомних батьків та осіб, з якими у дитини склалися міцні особисті стосунки.

Спільне виконання батьківських обов`язків зазвичай відповідає найкращим інтересам дитини. Однак, в контексті рішень щодо батьківських обов`язків єдиним критерієм повинна бути відповідність найкращим інтересам конкретної дитини.

У процесі оцінювання та визначення найкращих інтересів дитини або дітей загалом, слід враховувати обов`язок держави забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для його/її благополуччя (пункт 2 статті 3). Крім того, терміни «захист і піклування» необхідно тлумачити у широкому сенсі слова, оскільки їхня ціль сформульована не в обмежених або заперечувальних формулюваннях (наприклад, «забезпечити захист дитини від шкоди»), а у прив`язці до всеосяжного ідеалу - забезпечення «благополуччя» та розвитку дитини. Благополуччя дітей в широкому сенсі слова включає їхні основні матеріальні, фізичні, освітні та емоційні потреби, а також потреби в любові та безпеці.

Емоційне піклування - це одна з основних потреб дітей; якщо батьки або інші основні особи, які здійснюють догляд, не задовольняють емоційні потреби дитини, необхідно вжити заходів, щоб у дитини сформувалася безпечна прив`язаність. Прив`язаність до особи, яка здійснює догляд, має формуватися у дітей в дуже ранньому віці, і таку прив`язаність, якщо вона належна, необхідно підтримувати з часом, щоб забезпечувати дитині стабільне середовище.

Оцінка найкращих інтересів дитини має також охоплювати таке міркування, як безпека дитини, тобто право дитини на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства, ушкоджень чи зловживань (стаття 19)

Застосування до ухвалення рішень підходу, орієнтованого на реалізацію принципу найкращих інтересів, означає, що оцінка безпеки та недоторканості дітей проводиться на поточний момент часу; але, відповідно до принципу обережності, необхідно оцінити можливість ризику та завдання шкоди в майбутньому, а також інші наслідки рішення для безпеки дитини.

Право дитини на здоров`я (стаття 24) та стан здоров`я дитини мають найважливіше значення у процесі оцінки найкращих інтересів дитини. Здоров`я дитини і можливості лікування є частиною оцінки та визначення найкращих інтересів.

Найкращим інтересам дитини відповідає наявність доступу до безкоштовної якісної освіти, зокрема освіти в ранньому дитячому віці, структурованої освіти поза школою або неструктурованої освіти та супутніх заходів. Будь-які рішення стосовно заходів та дій щодо конкретної дитини або групи дітей необхідно ухвалювати з дотриманням найкращих інтересів дитини або дітей, пов`язаних з освітою. Щоб сприяти набуттю освіти або підвищенню якості освіти для більшої кількості дітей, в Державах-учасницях мають бути підготовлені викладачі та інші фахівці, які працюють в різних пов`язаних з освітою закладах, а також середовище, в якому враховуються особливості дітей, і прийнятні методи викладання та навчання, при цьому слід брати до уваги те, що освіта є не тільки інвестицією в майбутнє, але і можливістю для діяльності, що приносить радість, повагу, залученість та реалізацію амбіцій. Реагування на цю вимогу та посилення обов`язків дітей з метою подолання обмежень, викликаних їхньою вразливістю будь-якого роду, відповідатиме їхнім найкращим інтересам.

Слід наголосити на тому, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів найкращих інтересів дитини і визначення значення кожного елементу залежно від інших. Не всі елементи відповідні до кожного випадку, і різні елементи можна використовувати по-різному в різних випадках. Зміст кожного елементу обов`язково різнитиметься для кожної конкретної дитини і у кожному конкретному випадку залежно від виду рішення та конкретних обставин, як і вага кожного елементу в загальній оцінці.

Елементи оцінки найкращих інтересів можуть суперечити один одному у процесі розгляду конкретного випадку та його обставин. Наприклад, такий елемент, як збереження сімейного оточення, може суперечити необхідності забезпечити захист дитини від ризику застосування батьками насильства або зловживань. В таких ситуаціях необхідно визначити значення кожного елементу відносно інших елементів, щоб знайти рішення, яке відповідає найкращим інтересам дитини або дітей.

У процесі зважування різноманітних елементів необхідно пам`ятати, що мета оцінки та визначення найкращих інтересів дитини полягає в тому, щоб забезпечити повноцінну та ефективну реалізацію прав, визнаних в Конвенції та факультативних протоколах до неї, а також всебічний розвиток дитини.

Можливі ситуації, за яких фактори «захисту», які впливають на дитину (наприклад, ті, які можуть передбачати обмеження прав), необхідно оцінити відносно заходів «розширення прав та можливостей» (які передбачають повноцінну реалізацію прав без жодного обмеження).

В таких ситуаціях при збалансуванні елементів слід керуватися міркуваннями віку та зрілості дитини. Для оцінки ступеню зрілості дитини слід брати до уваги фізичний, емоційний, пізнавальний та соціальний розвиток дитини.

Для демонстрації дотримання права дитини на те, щоб його/її найкращі інтереси оцінювалися та бралися до уваги в якості першочергового міркування, будь-яке рішення щодо дитини або дітей повинно бути вмотивоване, обґрунтоване та роз`яснене. В мотивувальній частині слід чітко зазначити всі фактологічні обставини, які стосуються дитини, елементи, визнані актуальними в контексті оцінки найкращих інтересів, зміст цих елементів в цьому конкретному випадку та значення, яке було їм надано для визначення найкращих інтересів дитини. Якщо рішення не співпадає з поглядами дитини, причину цього слід чітко зазначити. Якщо, у винятковому випадку, вибране рішення не відповідає найкращим інтересам дитини, необхідно викласти підстави такого рішення, щоб продемонструвати, що, незважаючи на результат, найкращі інтереси дитини були першочерговим міркуванням. Недостатньо зазначити у загальних фразах, що інші міркування є важливішими за найкращі інтереси дитини; необхідно чітко зазначити всі міркування у зв`язку з випадком, що розглядається, а також пояснити причину, з якої вони мають більше значення в даному конкретному випадку. В обґрунтуванні також необхідно достовірно продемонструвати, чому найкращі інтереси дитини були недостатньо потужним міркуванням, щоб переважити інші міркування. Необхідно викласти ті обставини, за яких найкращі інтереси дитини мають бути найважливішим міркуванням

5. ПОЗИЦІЯ СУДУ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІДПОВІДАЧА БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ.

Статтею 14 СК України, сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Відповідно до ст.15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Стаття 164 СК України визначає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує харчування, медичний догляд та лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, взагалі не спілкується з дітьми, не виявляє жодного інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти, причому робить це свідомо, без поважних причин.

З моменту народження дітей Відповідач умисно та свідомо ухилявся та продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не бере участі в їх утриманні, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавиться їх вихованням та розвитком.

Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за станом здоров`я потребують постійного медичного нагляду та лікування, проходження процедур, прийняття ліків, що підтверджується рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2023 року у справі № 536/1326/21 (провадження № 2/536/18/23) (набрало законної сили 25 січня 2024 року) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення часу, способів участі у спілкуванні з неповнолітніми дітьми в якому зазначено:

«Як вбачається з виписного епікризу з історії хвороби новонародженого № 148 щодо дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина виписана з медичного закладу з діагнозом: гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, І стадія по Sarnat, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з часу народження по даний час спостерігаються дитячими лікарями-неврологами.

Так, як видно з консультативного висновку спеціаліста, складеного 13 квітня 2018 року дитячим неврологом ОСОБА_8 у ПП «Лікувально-діагностичний центр Арніка Плюс», ОСОБА_6 встановлено клінічний діагноз - синдром м`язово дистонічних порушень як наслідок гіпоксично-ішемічного ураження головного мозку по гіпертонічному типу.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста, складеного 18 грудня 2023 року дитячим неврологом ОСОБА_8 у ФОП ОСОБА_9 , станом на 18 грудня 2023 року ОСОБА_6 встановлено діагноз МЦД м`язова дистонія астенічний синдром, порушення мовної артикуляції. Рекомендовано, у тому числі, виключення психоемоційних стресів.

Також, згідно консультативного висновку спеціаліста, складеного 13 квітня 2018 року дитячим неврологом Гавриченко С.В. в ПП «Лікувально-діагностичний центр «Арніка Плюс»», ОСОБА_7 встановлено клінічний діагноз - синдром рухових порушень як наслідок гіпоксично-ішемічного ураження головного мозку, затримка статомоторного розвитку на фоні гестаційного віку 36 тижнів».

Також факти того, що діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за станом здоров`я потребують постійного медичного нагляду та лікування, проходження процедур, прийняття ліків підтверджується наступними документами:

- виписним епікризом з історії новонародженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- консультативним висновком спеціаліста ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» від 13 квітня 2018 року стосовно пацієнта ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- консультативним висновком спеціаліста ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» від 13 квітня 2018 року стосовно пацієнта ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- відповіддю ТОВ «Український медичний центр сімейного здоров`я» від 02 квітня 2024 року № 11 на адвокатський запит № 4 від 27 березня 2024 року.

В даній відповіді на адвокатський запит зазначено, що «батько дітей з дітьми чи окремо до лікаря не звертався.»;

- відповіддю Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська дитяча лікарня» від 23 квітня 2024 року № 06-10/510 на адвокатський запит № 3 від 27 березня 2024 року.

В даній відповіді на адвокатський запит зазначено, що «біологічний батько, ОСОБА_4 , участі у спільній корекційній роботі не приймав»

Доказом не створення ОСОБА_4 умов для отримання дітьми освіти є :

- інформація про учня 1-А класу Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно якої «батько, ОСОБА_4 . Жодного разу з класним керівником на зв`язок не виходив. Ні разу на батьківські збори не з`являвся»;

- інформація про учня 1-А класу Кременчуцької початкової школи № 15 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно якої «батько, ОСОБА_4 . Жодного разу з класним керівником на зв`язок не виходив. Ні разу на батьківські збори не з`являвся»

До початку широкомасштабних бойових дій на території України та введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Відповідач виїхав за межі території держави, а саме до Польщі, де і продовжує перебувати до цього часу.

З того часу ОСОБА_4 жодного разу не приїздив на територію України, що не заперечується відповідачем.

Вказані обставини суд вважає такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що після розірвання шлюбу (08.07.2019 року) і до дня подачі позову (29.07.2021 року) про встановлення способів участі у спілкуванні з дітьми, відповідач здійснював будь-які, які б свідчили про те, що він вживав заходів щодо виховуанняи дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, та те, що він піклувався про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Більш того, вказана встановлена судом обставина справи встановлена зокрема тим, що відповідно до документів:

- консультативний висновок спеціаліста ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» від 13 квітня 2018 року стосовно пацієнта ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- консультативний висновок спеціаліста ПП ЛДЦ «Арніка Плюс» від 13 квітня 2018 року стосовно пацієнта ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

вбачається, що син ОСОБА_6 народився з діагнозом гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, І стадій по Sarnat, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, та перебував під наглядом дитячого лікаря-невропатолога з діагнозом синдром м`язово дистонічних розладів як наслідок гіпоксично ішемічного ураження головного мозку за гіпертонічним типом. Також, донька ОСОБА_7 перебувала під наглядом дитячого лікаря-невропатолога з діагнозом синдром рухових порушень внаслідок гіпоксично ішемічного ураження головного мозку, затримка статомоторного розвитку на тлі ГВ 36 тижнів, та в подальшому, що під час встановлення спеціалістами проблем зі здоров`ям дітей (13.04.2018 року) сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, тому відповідач не міг знати про такі проблеми, втім відповідач жодного разу і не заперечував обізнаність про стан здоров`я дітей, але з того часу і по день розгляду справи не вжив жодних дій для демонстрації занепокоєності та бажання вирішувати та допомагати позивачу з такими проблемами. Вказане зокрема підтверджується як, відповіддю ТОВ «Український медичний центр сімейного здоров`я» від 02 квітня 2024 року № 11 на адвокатський запит № 4 від 27 березня 2024 року. В даній відповіді на адвокатський запит зазначено, що «батько дітей з дітьми чи окремо до лікаря не звертався, інтересу до стану здоров`я дітей не виявляв»; відповіддю Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська дитяча лікарня» від 23 квітня 2024 року № 06-10/510 на адвокатський запит № 3 від 27 березня 2024 року. В даній відповіді на адвокатський запит зазначено, що «біологічний батько, ОСОБА_4 , участі у спільній корекційній роботі не приймав», так і наданими скріншотами з додатку Viber, з яких взагалі не вбачається заінтересованість станом здоров`я дітей по захворюванням, які відомі йому, а лише в загальних фразах сказано : «Как малые?" "Не болеют?". Взагалі суду по даній справі відповідачем надано лише 11 сторінок-скріншотів з додатку Viber, виходить за загальний період з липня 2019 року (дата судового рішення про розлучення) по день розгляду даної справи - листопада 2024 року.

Також, позивач посилалася на те, що доказом не забезпечення харчування, медичного догляду та лікування дітей є значна заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів на утримання дітей, що відповідно до розрахунку старшого державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Гоголєвої А.В. від 18 січня 2024 року № 3543 станом на 01 січня 2024 року становить 83 027 (вісімдесят три тисячі двадцять сім) грн. 10 коп.

Суд, вважає цю обставину спростованою в судовому засіданні відповідачем, з огляду на те, що ОСОБА_3 з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів на дітей, тобто з 29.07.2021 року, тривалий час не подавала його на виконання до державної виконавчої служби.

ОСОБА_3 подала вказаний судовий наказ на виконання тільки у травні 2023 року, що призвело до нарахування державним виконавцем значної суми заборгованості (з липня 2021 року по травень 2023 року).

Факт подачі судового наказу про стягнення аліментів на виконання тільки у травні 2023 року підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2023 року по ВП № НОМЕР_3.

Після відкриття виконавчого провадження ОСОБА_4 були надані до Кременчуцького відділу ДВС докази сплати аліментів на користь ОСОБА_3 за період з липня 2021 (моменту винесення судового наказу про стягнення аліментів) по травень 2023 року (моменту відкриття виконавчого провадження), які фактично збереглися у нього. Факти сплати аліментів за цей період відображено у розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області від 20.06.2024 року.

В той час, відповідач вказував, що не зберігав всі докази фактичної сплати аліментів на користь ОСОБА_3 за вказаний період, сподіваючись на її добропорядність. Цим скористалась ОСОБА_3 , яка не повідомила державному виконавцю дійсний стан сплати аліментів на дітей на момент подачі судового наказу на виконання до державної виконавчої служби, що призвело до виникнення заборгованості.

Але суд не може погодитись з такою позицією відповідача з огляду на те, що як встановлено з наданих самим відповідачем скріншотів з додатку Viber, позивач для відправки коштів відповідачу використовував банківські картки, тобто електронні платежі, а тому інформація щодо рух коштів по банківському рахунку фіксується у відповідних електронних системах банку, та у відповідача відсутні будь-які проблеми для отримання таких доказів, але суду таких доказів не надано, що також свідчить про те, що відповідач здійснював платежі не кожен місяць, та не при необхідності, а на власний розсуд.

Хоча, за загальним правилом, ухилення від сплати аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав, але така поведінка відповідача є додатковою обставиною, яку суду враховує при вирішенні питання про питання про позбавлення батьківських прав.

З-поміж іншого, відповідач на спростування позиції позивача щодо його незаінтересованості в дітях, контраргументує її тим, що він 29.07.2021 року подав до суду позов про встановлення способу участі у вихованні дітей.

20.12.2023 року судом було винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково, визначено наступний спосіб участі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні та спілкуванні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожної першої та третьої суботи місяця з 16.00 год. до 18.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 09.00 до 11.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказане рішення набрало законної сили тільки 25.01.2024 року.

Так, звісно, якщо брати до уваги цю обставину, і розглядати її як заінтересованість батька до дітей та порівнювати з обставиною байдужості до дітей, то на перший погляд очевидно, що якщо сторона вчиняє такі дії, то за своєю суттю вони вказують на заінтересованість. Але, якщо розглядати вказану дію з урахуванням встановлених інших обставин справи, то трактування подачі такого позову не свідчить про безпосередню заінтересованість в дітях з огляду на таке.

По-перше, суд нагадує, що відповідачем по даній справі надано лише 11 сторінок-скріншотів з додатку Viber - виходить за загальний період з липня 2019 року (дата судового рішення про розлучення) по день розгляду даної справи - листопада 2024 року, відповідачем надано докази в обсязі тому, які він вважав необхідним для переконання суду в тому, що вони є достатніми для створення у суду думки про заінтересованість в дітях. Але, з тексту наявних повідомлень взагалі не вбачається будь-якої інформації, яка могла показати незалежному спостерігачу те, що це спілкування батька з матір`ю рідних дітей, а не загальне спілкування знайомих. Більш того, більшість скріншотів не містять дат, а ті, що містять, датовані 2021-2022 рік, а один скріншот взагалі відображає дату спілкування 28 листопада, а наступне повідомлення було лише 26 травня, тобто спілкування відсутнє більше ніж півроку. Вказані повідомлення точно не показують заінтересованість батька в житті дітей. Інші скріншоти містять з`ясування стосунків між сторонами, привітання з празниками, та номера банківських рахунків для перерахування коштів для сплати аліментів.

Тобто, виходить, що окрім подачі позову про встановлення способу участі у вихованні дітей, відповідачем не вчинено жодних дій для того, щоб налагодити (створити) умови для спілкування з дітьми. Так, відповідач вказував на те, що позивач перешкоджає йому у спілкування з дітьми, але на підтвердження активних дій, які він вживав для захисту своїх інтересів суду не надано: ані звернень до поліції, ані звернення до виконавчої служби щодо невиконання позивачем рішення суду щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

По-друге, суду достеменно невідомо, коли саме відповідач виїхав до Польщі, але фактично встановлено, що з 29.11.2021 року він у зв`язку із роботою знаходиться у Польщі, м. Вроцлав. Там він постійно, щоденно працює по Договору про надання послуг, укладеному із Товариством з обмеженою відповідальністю «SAMI GROUP»

В той час, позов про встановлення способу участі у вихованні дітей поданий 29.07.2021 року, тобто за 4 місяці до виїзду за кордон.

Не зважаючи на це, як встановлено судом, 29.07.2021 року подав до суду позов про встановлення способу участі у вихованні дітей, де просив:

- встановити способи та час участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, побачення першої та третьої суботи місяця з 16.00 години по 20.00 годину з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання/перебування на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання; побачення другої та четвертої неділі місяця з 09.00 години по 13.00 годину з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання/перебування на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання.

20.12.2023 року судом ухвалено рішення по вказаній справі, де частково задоволено позовні вимоги, визначено наступний спосіб участі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні та спілкуванні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- кожної першої та третьої суботи місяця з 16.00 год. до 18.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- кожної другої та четвертої неділі місяця з 09.00 до 11.00 год., в присутності матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Втім, 24 лютого 2022 року почалась військова агресія проти України, і в цей період тривав судовий розгляд вказаної справи. Відповідач вже під час судового розгляду знав про існування обставин, які ускладнюють його перебування в Україні, але з урахуванням цього, не змінив предмет позову, не висунув інші вимоги для приймання участі у вихованні дітей з огляду на реалії тогодення, зокрема не висував вимог про спілкування за допомогою телекомунікаційних мереж, або про побачення на свята на території іншої держави, тощо. Відповідач повинен був розуміти, що заявлені ним вимоги в умовах сьогодення не будуть ним реалізовані, що і не було реалізовано з часу ухвалення рішення. Більш того, за встановлених обставин, перебування відповідача за кордоном, це його вибір, і в умовах, які він сам обрав, він повинен був вживати відповідних заходів, оскільки такий тягар лежить саме на ньому.

В судовому засіданні, дитина ОСОБА_6 повідомив суду, що проживає разом з мамою, батьком, молодщим братом і сестрою. Батька зовуть на ім`я ОСОБА_6 (новий чоловік позивача). По наданих фотознімках не впізнав відповідача, хто це він не знає.

В судовому засіданні, дитина ОСОБА_7 повідомила суду, що проживає разом з мамою, батьком і братом. Батька зовуть на ім`я ОСОБА_6 (новий чоловік позивача). По наданих фотознімках не впізнала відповідача, хто це вона не знає.

Психолог в судовому засіданні вказала, що вона упевнена, що тиску на дітей зі сторони позивача не було, що дітей не готовили до того, що казати в суді, і свідчення дітей є об`єктивними.

5. ВИСНОВОК СУДУ.

У пунктах 4.1. та 4.2 вказаного рішення, судом детально наведено міркування щодо сутності сім`ї та інтересів дитини.

В даній справі судом встановлено, що дітям сторін у 2024 році виповнилося 7 років, але за весь час свого життя, вони не знають кровного батька, не впізнають його за фотознімками, в той час сприймають в якості батька іншу особу - нинішнього чоловіка позивача, та вважають своє середовище повноцінною сім`єю.

Так, батько подав позов про встановлення участі у вихованні дітей, але заявлені ним вимоги, згодом частково ухвалені судом, не можуть бути реалізовані через те, що відповідач перебуває за кордоном з 2021 року і по теперішній час, наміру повертатись в Україну поки їдуть воєнні дії в нього немає.

Ніхто не знає, коли закінчиться війна, але зі спливом часу, кожного дня, потенційний зв`язок між батьком та дітьми втрачається, і чим більше відповідач не вчиняє дій щодо відновлення взаємостосунків з дітьми, тим більше інтерес дітей в такому зв`язку втрачається, втім такого зв`язку з батьком в них немає взагалі.

Судом не встановлено дій з боку відповідача направлених на виховання дитини, піклування про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не створює належні умови для розвитку її природних здібностей, не проявляє повагу до гідності дитини. В той час, Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Судом не встановлено з боку відповідача дій на піклування про дітей, допомоги позивачу матеріально або іншими заходами у лікуванні дітей, не встановлено, що протягом всього часу відповідач дарив подарунки дітям, купляв їм речі, предмети, не встановлено судом також участь у підготовки до дитячого садку, до школи із забезпеченням необхідним для цього, не встановлено надання матеріальної допомоги, окрім аліментів, які є обов`язком відповідача.

Судом не встановлено будь-якої участі у житті дітей, що на переконання суду є нічим іншим як байдужість до дітей.

Оскільки відповідач перебуває за кордоном і не має наміру повертатися, суду незрозуміло, яким чином відповідач має намір відновити свою участь як батько у житті дітей, в той час, діти взагалі не знають відповідача, тобто для них є невідомою їм особою. Більш того, відповідач при розгляді справи про встановлення участі у вихованні дітей, не обрав спосіб захисту свого права, який надавав би йому змогу безпосередньо приймати таку участь, та ухвалене рішення є завідомо невиконуваним.

Чи будуть відповідати інтересам дітей непозбавлення відповідача батьківських прав при обставинах встановлених судом? Ні, це не відповідатиме їх інтересам.

Відповідач добровільно вибув із життя дітей обравши в пріоритеті власне життя. Дітям на час розгляду справи виповнилось 7 років, але відповідач не мав жодного контакту з ними впродовж їх свідомого життя.

На думку Суду, заявник міг і мав зрозуміти, що таке тривале й повне відокремлення від своїх дітей, зокрема враховуючи вік дітей, могло призвести не лише до значного ослаблення, а й до повного припинення зв`язку між ним та дітьми.

У цій справі саме власна бездіяльність відповідача призвела до втрати зв`язків між ним та дітьми.

Позбавлення відповідача батьківських прав призводить лише до анулювання правових відносин між ним та дітьми. Враховуючи відсутність будь-яких особистих стосунків протягом семи років до прийняття такого рішення, не можна стверджувати, що це негативно вплине на такі відносини, оскільки вони фактично не існують.

Крім того, з встановлених обставин справи вбачається, що діти були добре інтегровані в нову родину, мають міцний, сталий зв`язок зі своєю матір`ю та новим чоловіком матері (їх вітчимом), з якими вони фактично проживають родиною протягом їх свідомого життя. Зокрема, вітчим повною мірою взяв на себе роль батька.

Суд, при розгляді даної справи зіштовхнувся зі складним завданням забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідача та його дітей, та фактичних членів родини дітей. Суд покликаний вирішити, чи відповідає найкращим інтересам дитини зв`язок із відповідачем - біологічним батьком, контакт із яким було втрачено за попередні сім років, або зміцнити існуючі зв`язки між дітьми та родиною, з якою вони проживаються протягом періоду свідомого життя.

Це судове рішення про позбавлення відповідача батьківських прав ухвалено в рамках змагального процесу, в ході якого відповідач мав змогу надавати аргументи на підтримку своєї позиції та письмові й усні докази. Суд вважає, що в цьому рішенні наведено переконливі причини своїх висновків та відповіді на аргументи відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на надані докази, судом проведено детальну й ретельну оцінку всієї ситуації та потреб дітей.. Судом належним чином розглянуто відповідні факти та враховано найкращі інтереси дитини, тому суд вважає, що непозбавлення батьківських прав відповідача не відповідають інтересам дітей, а тому в такому разі інтереси дітей ті їх нової сім`ї, превалюють над інтересом відповідача, який начебто бажає відновити сімейні відносини зі своїми дітьми, але не вжив достатніх для цього заходів.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно вказаного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ч. 3 ст.133 ЦПК України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи встановлено, що на обґрунтування понесених витрат на правову допомогу позивачем суду надано: Договір № 15 від 20.03.2024 року про надання професійної правничої допомоги, акти про приймання - передачу виконаних робіт, квитанції на виконання умов договору.

З урахуванням викладеного, оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати на правову допомогу, на суму 9 689 (дев`ять, тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 40 коп., а також участі у призначених судом судових засіданнях в розмірі 5000 гривень, з розрахунку 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за одне судове засідання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 76, 82, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 287, 352 ЦПК України, ст.1-3, п.1 ст.18, п.1-2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 141, 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст.51 Конституції України, суд,

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області - про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правничу допомогу, що складаються з підготовки та складання позовної заяви про позбавлення батьківських прав у розмірі 9 689 (дев`ять, тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 40 коп., а також участі у призначених судом судових засіданнях в розмірі 5000 гривень, з розрахунку 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за одне судове засідання.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський