Рішення

від 22.11.2024 по справі 549/316/24

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа №549/316/24

Провадження№2/549/151/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2024 року Чорнухинський районний суд Полтавської області:

у складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю:секретаря судового засідання Кривчун Я.А.

прокурора Мрічки В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду селища Чорнухи цивільну справу за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Безцінного Олега в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа - Фермерське господарство "Слобожанщина", про конфіскацію земельної ділянки,

установив:

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олег Безцінний звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.

Позов обгрунтованотим, що ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Білорусь, що підтверджується паспортом громадянина Республіки Білорусь, серія та номер НОМЕР_1 , виданий 13.06.2000, виданий Петриковським РАУС у Гомельській області, та місцем її реєстрації у Республіці Білорусь: с.Мишанка Петриковський район Гомельська область, Республіка Білорусь.

Крім того, наявність у неї статусу іноземця в Україні підтверджується посвідкою на постійне місце проживання на території України серії НОМЕР_2 від 18.07.2013, яка видана УДМС у Полтавській області.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було видане 02.02.2017 нотаріусом Чорнухинської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач отримала право на земельну ділянку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Україна», що знаходиться у с.Постав-Мука Чорнухинського (нині Лубенського) району, розміром 1,66 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки у натурі, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0209380, виданого на підставі рішення Чорнухинської районної державної адміністрації від 29.11.1996 №307 та зареєстрованого 29.12.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) №304, кадастровий номер не присвоєно.

У подальшому розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації від 20.09.2017 №291 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» затверджено технічну документацію із землеустрою стосовно встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району.

Вказаним розпорядженням також посвідчено право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5325183800:00:004:0184, площею 1,716 га у тому числі рілля 1,716 га.

03 листопада 2017 року відповідач у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєструвала право власності на земельну ділянку за кадастровим номером5325183800:00:004:0184, площею 1,716 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1401228953251.

Зазначена інформація підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будь-яких інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення за відповідачем у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не зареєстровано.

У подальшому стосовно вказаної земельної ділянки відповідач уклала договір оренди №66 від 10.11.2017 із фермерським господарством «Слобожанщина».

Так, відповідно до п.1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у Постав-Муківській сільській раді Чорнухинського району Полтавської області.

Відповідно до п.2.1, 2.6, 31 договору в оренду передається земельна ділянка площею 1,1716 га, у тому числі рілля 1,716 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5325183800:00:004:0184, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не має ніяких недоліків, які б могли перешкодити її ефективному використанню.

Строк дії договору становить 10 років, договір діє до 10.11.2027, починаючи із дня набрання чинності цим договором.

У подальшому 26.12.2017 відомості про договір оренди вказаної земельної ділянки внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Також відповідно до інформації Управління ДМС у Полтавській області від 15.05.2024 №5301.3-3605/53.3-24, громадянка Білорусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 18.07.2013.

Відповідно до матеріалів справи №36143 про надання дозволу на імміграцію її адреса проживання за кордоном: с.Мишанка, Петриківський район Гомельська область, Республіка Білорусь.

Крім того, відповідно до інформації Управління ДМС у Полтавській області від 07.06.2024 №5301.14-4454/53.1-24 за наявними обліками УДМС відсутні відомості про її звернення із заявами про набуття статусу громадянина України, документування паспортом громадянина України.

Окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства в частині не відчуження протягом року прийнятої у спадщину громадянином республіки Білорусь вищевказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

За змістом ч.4 ст.81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч.ч.2,4 ст.145 ЗК України, а саме:

-якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права;

-у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужувати її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно з ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Оскільки відповідач, будучи іноземцем, протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку, площею 1,716 га з кадастровим номером 5325183800:00:004:0184, розташованої на території Чорнухинської територіальної громади Лубенського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відчужила її, то право власності на зазначену земельну ділянку підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації.

З огляду на викладене прохав конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку з кадастровим номером 5325183800:00:004:0184, площею 1,716 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області та належить на праві власності громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 19.07.2024 відкрито провадження у справі.

10 жовтня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10.10.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав з викладених у позові підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, часі місце розгляду справи, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» (а.с.64,86-87,161,173,185).

Представник третьої особи ФГ «Слобожанщина» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, пояснень суду не надав (а.с.85,162,186).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області направив письмові пояснення, у яких просила позов Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області задовольнити посилаючись на приписи ч.ч.1,2 ст.78, ст.81, ч.1 ст.79, ст.140, 145, 148 ЗК України.

Землі сільськогосподарського призначення на постійні основі можуть належати лише громадянину України.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

В цьому випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом відповідача власника спірної земельної ділянки, оскільки остання до цього часу земельні ділянки не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу (а.с.76-77,81-82).

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2017 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, номер 42, виданого 02.02.2017 Чорнухинською державною нотаріальною конторою, за громадянкою Республіка Білорусь ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325183800:00:004:0184, площею 1,716 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташовувалась на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (а.с.17-20,21,33).

Земельна ділянка перебуває в оренді ФГ «Слобожанщина» на підставі договору оренди землі №б/н від 10.11.2017 (а.с.19,20).

Із копії національного паспорта іноземця номер НОМЕР_1 , код держави BLR, тип Р виданого 13.06.2000, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою Республіка Білорусь, місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.37).

З листів Управління ДМС в Полтавській області вбачається, що громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 18.07.2013, орган видачі 5301, відповідно до пункту третього частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001.

В матеріалах справи про надання дозволу на імміграцію міститься адреса проживання за кордоном: АДРЕСА_2 , Республіка Білорусь.

За відомчою інформаційною системою ОСОБА_1 зареєстрована з 03.08.2013 по АДРЕСА_1 .

Відомості стосовно звернення із заявами у тому числі на оформлення набуття/припинення громадянства України, документування паспортом громадянина України чи документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон відсутні (а.с.27,30).

16 липня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області заяву заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на належну ОСОБА_1 на праві приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер 5325183800:00:004:0184, площею 1, 716 га, розташовану на території Чорнухинської територіальної громади Лубенського району; заборонено ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної йому на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5325183800:00:004:0184 (а.с.187-188).

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Статею 13Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною 5 ст.22ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

За змістом ч.4 ст.81ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог п.п.«е» ч.1 ст.140ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2, 4 зі ст.145ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Частиною 1 ст.348ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Зважаючи, що відповідачка як іноземець набула на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не відчужила її протягом строку, встановленого ст.81 ЗК України, наявні підстави для конфіскації земельних ділянок за рішенням суду на підставі ст.145 ЗК України.

Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суд з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки.

За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах.

Таким чином, виходячи із змісту права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач до суду, та характеру його порушення, належним способом захисту у даних спірних правовідносинах є саме пред`явлення позову та подання вимог про конфіскацію земельної ділянки.

Цей обов`язок закріплений в ч.1 ст. 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний.

З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в ч.2 ст. 68 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме з 03.11.2017 по теперішній час не відчужила її, що є підставою для задоволення позову, оскільки дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч.4 ст.81 ЗК України).

При цьому необхідно зазначити, що ст.131-1 Конституції України, ст.23Закону України«Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Таким чиномпозовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.141ЦПКУкраїни підлягають стягненню з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 4542 гривень (3028 грн +1514 грн).

Керуючись ст.ст.263-268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

1.Позов заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Безцінного Олега в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа - Фермерське господарство "Слобожанщина", про конфіскацію земельної ділянки задовольнити повністю.

2.Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (місцезнаходження: вул.Затишна,23 м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39767930) земельну ділянку з кадастровим номером 5325183800:00:004:0184, площею 1,716 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області та належить на праві власності громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

3.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Полтавської обласної прокуратури (розрахунковий рахунок UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800) 4542 гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 02.12.2024.

Суддя С.І.Крєпкий