Рішення

від 22.11.2024 по справі 700/502/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/502/24

Провадження № 2/700/258/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Олійник Н.О.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Павленка С.І.,

представника третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №700/502/24, провадження №2/700/258/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визначення місця проживання дітей з батьком,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визначення місця проживання дітей з батьком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував із відповідачем у шлюбі з 20.08.2021 року. Від шлюбу мають спільних дітей двійнят: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач у 2011 році придбав квартиру в м.Києві, та після одруження із сім`єю проживали там, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . На початку цього року у позивача захворів батько, тому подружжя прийняло рішення тимчасово переїхати сім`єю жити в АДРЕСА_2 . При спільному проживанні з батьками позивача у подружжя почали виникати конфлікти, що в подальшому призвело до припинення шлюбних відносин. 02.04.2024 року ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_1 переїхали жити до її матері, яка теж проживає в АДРЕСА_3 , де і проживає до цього часу разом з спільними дітьми. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 29.07.2024 року шлюб між ними розірвано. Весь цей час з моменту переїзду і до тепер позивач лише двічі бачив дітей, дружина всіляко перешкоджає йому з ними бачитись, а тому позивач змушений був звернутися з даною позовною заявою до суду, та просить суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.

Згідно з Висновком про визначення місця проживання дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 25.06.2024 року №200, визначено місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у кожного з батьків, віддаючи перевагу матері, зважаючи на вік дітей до 3-х років, таким чином щоб діти проживали з матір`ю з понеділка по п`ятницю, а батько міг проводити з дітьми один день серед тижня, визначений за згодою сторін, орієнтовно у вечірні години з 16:00 до 19:00.

03.09.2024 року представник відповідача звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, в якому зазначає, що із заявленим ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позовом про визначення місця проживання неповнолітніх дітей його довірителька не згідна, оскільки заявлений позов є необґрунтованим, протирічить вимогам чинного законодавства та буде на шкоду малолітнім дітям, а саме їх належному вихованню і здоровому розвитку, а тому у задоволенні заявленого позову просить відмовити.

09.09.2024 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якому зазначається, що дітям після розлучення комфортніше буде проживати з позивачем у його квартирі в м.Києві, де вони і зареєстровані. Крім того, діти в Києві зараховані до дитячого садочку, для них там комфортна та звична обстановка, діти обслуговуються в лікаря-педіатра за місцем реєстрації, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує повністю та просить визначити місце проживання дітей з ним.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог. Пояснив суду, що приводом звернення до суду з цим позовом є те, що на його думку дітям буде комфортніше проживати разом з ним. Водночас просив суд звернути увагу на те, що він позбавлений можливості брати участь у вихованні дітей, так як відповідач чинить цьому перешкоди, не дає зустрітися з дітьми, забороняє бачитися з ними йому та його родичам.

Представник позивача в судовому засіданні наголосила на тому, що права батька й матері щодо участі у вихованні дітей є рівними. Вважає, що саме батько здатний забезпечити як найкращі умови для проживання дітей, оскільки має постійне місце роботи, власну квартиру, тоді як відповідач власного житла не має, лише нещодавно працевлаштувалася. Малолітні діти, яким не виповнилося і 3-х років сплять на двохярусному ліжку, що заборонено з міркувань безпеки. На думку представника позивача саме батько здатний забезпечити всі належні і найкращі умови для проживання та виховання дітей.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що вона не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми. Однак, вважає, що батько неналежно турбується про дітей, оскільки після побачень з ним вони хворіють. Вважає, що моральні якості батька шкодитимуть вихованню дітей, їм буде краще проживати саме з нею. В будинку її матері, де вона проживає разом з дітьми, у них є все необхідне, діти доглянуті, відвідують дошкільну установу. У догляді за дітьми їй допомагає її мати, яка проживає у цьому ж будинку.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та вважає, що в інтересах дітей визначити їх місце проживання саме з матір`ю. З міркувань безпеки у селищі Лисянка Черкаської області краща обстановка ніж в столиці України, яка щодобово зазнає ворожих обстрілів від ракет та безпілотників. Квартира позивача в м.Київ знаходиться на 23 поверсі, укриття біля будинку немає. Враховуючи вимкнення світла та вік малолітніх дітей, одягнутися, спуститися та перейти до укриття вчасно надто складно, майже неможливо.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила суду, що питання визначення місця проживання малолітніх дітей подружжя ОСОБА_5 було предметом розгляду на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 24.06.2024 за зверненням ОСОБА_1 , результатом якого більшістю голосів було постановлено рішення про проживання дітей у кожного з батьків, віддаючи перевагу матері, зважаючи на вік дітей до 3-х років, таким чином щоб діти проживали з матір`ю з понеділка по п`ятницю, а батько міг проводити з дітьми один день серед тижня, визначений за згодою сторін, орієнтовно у вечірні години з 16:00 до 19:00. Також була озвучена пропозиція члена комісії про проживання дітей у обох батьків по черзі рівнозначний проміжок часу. Кожен з батьків здатний забезпечити необхідні умови для виховання дітей, права батьків є рівними.

Допитані в судовому засіданні свідки - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є членами комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, пояснили суду, що на засіданні комісії більшістю голосів було вирішено визначити місцем проживання малолітніх дітей подружжя ОСОБА_5 разом з матір`ю та встановлено дні тижня, коли діти могли проживати разом з батьком (вихідні дні). Вказане рішення було прийнято в інтересах дітей, враховуючи їх малолітній вік (до 3-х років), а також те, що обоє батьків можуть забезпечити необхідні умови для проживання і виховання дітей.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що її онуки - ОСОБА_4 та ОСОБА_14 проживають разом з нею і своєю матір`ю в її будинку, де для них забезпечені всі необхідні умови. Вона допомагає доньці у догляді за дітьми.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що її син (позивач у справі) позбавлений можливості спілкуватися зі своїми дітьми, оскільки колишня невістка не дозволяє йому бачитися з ними.

Заслухавши сторони та свідків, дослідивши письмові докази у справі, встановивши юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.157 та ч.1 ст.141 Сімейного кодексу батьки мають рівні права та обов`язки щодо дітей, зокрема право на їх виховання, які вирішуються спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право брати участь у спілкуванні із нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися із дитиною, брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 29 липня 2024 року розірваний. Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження. Діти проживають разом з матір`ю у будинку баби - ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом також встановлено, що після припинення спільного проживання між батьками дітей склались неприязні, конфліктні відносини. Причиною їх стали як сімейні відносини між самим подружжям так і обставини, що пов`язані із вихованням дітей, їх місцем проживання. Позивач також змушений був звертатися до органів опіки та піклування, де було визначено періодичність його спілкування з дітьми, оскільки батьки дітей, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати їх малолітні діти.

Згідно зі ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дітей, стан здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, положеннях Сімейного Кодексу України (далі - СК) , роз`ясненнях, що містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

За ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип ст.6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини, тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, рівно як і батько дитини, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини батьки можуть реалізувати свої права шляхом домовленості між собою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Згідно зі ст. 11 Закону України „Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач вважає, що він спроможний надати своїм малолітнім дітям належний рівень виховання, постійно піклується про їх розвиток, має достатній дохід та належні житлово-побутові умови, та вважає, що діти повинні проживати з ним. Зазначений факт, також підтвердили свідки в судовому засіданні.

Також, судом достовірно встановлено, що на даний час діти проживають з матір`ю та бабусею за місцем проживання відповідача.

Згідно долучених відповідачем до матеріалів справи фотозображень будинку, де проживають малолітні діти, встановлено, що у цьому будинку наявні належні побутові умови для проживання дітей, дитяча кімната обладнана ліжками, іграшками.

Суд, ухвалюючи рішення у справі, виходить виключно з інтересів малолітніх дітей, враховуючи особливі потреби дітей пов`язані з їх віком та те, що дітям більше необхідна материнська турбота і піклування.

Також, як вбачається з рішення №200 виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 25.06.2024 про затвердження висновку щодо визначення місця проживання дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено місце проживання малолітніх дітей з матір`ю протягом робочого тижня та з батьком у вихідні дні.

Враховуючи, що позивач займається вихованням малолітніх дітей, піклується про них, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, із урахуванням їх віку, суд вважає, що на даний час проживання малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з матір`ю, яка фактично проживає з ними, буде відповідати саме інтересам дітей, які потребують постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному так і фізичному.

Крім цього, визначення місця проживання дітей разом із батьком, не позбавляє батька права на особисте спілкування за дітьми та прийняття участі у їх вихованні.

Між тим суд, відмовляючи в задоволенні позову, не зазначає місця проживання дітей, оскільки предметом спору є визначення конкретного місця проживання дітей з батьком.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з батьком позивачем не доведені, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 258, 259 ЦПК України, ст.ст.http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_91/ed_2016_10_19/pravo1/T022947.html?pravo=1 - 91 161 СК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області про визначення місця проживання дітей з батьком - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 12980,00 грн. (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складений 02 грудня 2024 року.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області, код ЄДРПОУ:44077491, місцезнаходження: пл.Миру,27 селище Лисянка Звенигородського району Черкаської області.

Суддя Наталія БЕСАРАБ