Рішення

від 03.12.2024 по справі 320/14070/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року № 320/14070/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ" БАЗАР КИЇВ" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Базар Київ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.12.2022 № 00362060702 та від 09.12.2022 №00362040702.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №320/14070/23 суддею Шевченко А.В.

У подальшому, відповідно до наказу голови суду від 13 лютого 2024 року № 1-ктр/гс «Про надання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку Анні Шевченко», частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року (з наступними змінами і доповненнями), Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 26.11.2010 року (з наступними змінами і доповненнями), з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/14070/23, за результатами якого, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

На підставі ухвали суду від 20.04.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства. Наголосив, що ТОВ «Базар Київ» правомірно сформувало податковий кредит у розмірі 101802,00 грн, оскільки він сформований на підставі зареєстрованих податкових накладних та первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій.

Також вказано, що в основу висновків акту перевірки покладено твердження контролюючого органу про ненадання позивачем запитуваних первинних документів, що на думку товариства є неправомірним, адже на стадії адміністративного оскарження рішення відповідача, позивач зазначав про намір подачі всіх необхідних документів, що з огляду на значний обсяг не могло бути виконано одразу.

До суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, які не спростовують результати проведення перевірки на підставі яких були винесені податкові повідомлення-рішення. Так, за результатами проведеної документальної перевірки, був складений акт від 16.11.2022 №38050/26-15-07-02-06-03/43553180 (далі Акт перевірки), в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме: занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на загальну суму 315284,00 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ за серпень 2022 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 602785,00 грн. Наголошено про правомірність вказаних результатів перевірки, враховуючи ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 03.11.2022 по 09.11.2022 Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзду перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗАР КИЇВ» з питань законності декларування від?ємного значення з податку на додану вартість, за серпень 2022 року, яке визначене з урахуванням від?ємного значения з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах липень - грудень 2020, січень - грудень 2021, січень - липень 2022.

За результатами податкової перевірки Відповідачем складено акт №38050/26-15-07-02-06-03/43553180 від 16.11.2022, яким встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України у частині:

1) П. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 315284 грн, у тому числі: за жовтень 2020 року на суму 44026 грн, за листопад 2020 року на суму 43803 грн, за грудень 2020 року на суму 28279 грн, за січень 2021 року на суму 6533 грн, за лютий 2021 року на суму 38848 грн, за березень 2021 року на суму 19357 грн, за квітень 2021 року на суму 30 944 грн, травень 2021 року на суму 8819 грн, червень 2021 року на суму 7843 грн, липень 2021 року на суму 13704 грн, вересень 2021 року на суму 6397 грн, за жовтень 2021 року на суму 60965 грн, листопад 2021 року на суму 664 грн, за грудень 2021 року на суму 3068 грн, за травень 2022 року на суму 1509 грн, за червень 2022 року на суму 525 грн, та завищено від?ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 602785 грн за серпень 2022 року.

2) П. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, щодо ненадання платником податків первинних документів контролю органам при здійсненні податкового контролю.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2022 № 00362060702, яким збільшено суму грошового зобов?язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 315284, 00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 78821 грн, всього 394105 (триста дев?яносто чотири тисячі сто п?ять) грн та податкове повідомлення-рішення від 09.12.2022 №00362040702, яким зменшено розмір від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 602785,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до норм пунктів 44.1., 44.3. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до положень пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За змістом пункту 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1.- 200.4. статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 201.1., 201.10., 201.11. статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статей 1, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Судом виявлено, що за результатами проведення докунтальної виїзної перевірки, контролюючим органом виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме: п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на загальну суму 315284,00 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ за серпень 2022 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 602785,00 грн; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Так, у ході проведення перевірки на поштову адресу ТОВ «Базар Київ» належним чином надіслано запит від 28.10.2022 про надання документів, інформації та письмових пояснень з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за перевіряємий період, враховуючи періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ.

Проте, протягом строку проведення перевірки, документи та пояснення позивачем не було надано про що складено відповідний акт, який долучено до відзиву на позовну заяву.

Більше того, первинні документи, відображаючі господарську діяльність товариства не надані і під час адміністративного оскарження результатів проведення перевірки. У своїй скарзі позивачем зазначено про те, що підприємство не працює у зв`язку із воєнними діями на території України та стверджено про те, що на даний час документи у наявності.

Відповідно до норм п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до приписів п. 78.5 ст. 78 допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, гцо належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

За п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За встановленим ст. 42 ПК України порядком листування платників податків та контролюючих органів відбувається шляхом:

- надіслання за адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

- особистого вручення;

- надіслання через електронний кабінет.

Матеріали справи свідчать, що жодного доказу на підтвердження направлення на адресу документів, що стосуються предмету документальної позапланової невиїзної перевірки, як до початку перевірки, під час її проведення, так і після її завершення, позивачем не надано.

Таким чином, суд наголошує на тому, що якщо запитувані до перевірки документи відсутні у платника податків, то не має підтвердження того, що господарська операція відбулася, відсутність первинного документу, свідчить також і не про виконання платником податків, свого податкового обов`язку, визначеного п. 36.1 ст. 36 п. 44.1 ст. 44 Кодексу, зокрема, в частині визначення об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі належним чином складених первинних документів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника.

Отже, платник податку на додану вартість до бюджетного відшкодування має право віднести від`ємне значення, сформоване за рахунок сум податку, нарахованих та фактично сплачених отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку про те, що податковий кредит з податку на додану вартість та право на отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, також відповідними платіжними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника. Такі документи платник податку зобов`язаний подати до перевірки, а у разі наявності обставин, які це унеможливлюють - після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою відображених у рядку 16 Декларацій «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» показників за серпень 2022 року у сумі 602785,00 грн встановлено, що суб?єкт господарювання відносив від?ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке визначене з урахуванням від?ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2022 року, сформованого в результаті придбання послуг охорони, оренда примішень, комплекс послуг з митного оформлення у режимі "Імпорт" та імпорту товарів на митну територію України.

Підставою для висновку про безпідставного формування податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення слугувало те, що позивачем під час перевірки не надано первинних документів, які є обов`язковими при проведенні відповідних господарських операцій, та оформлення яких прямо передбачено законом та/або договорами, або наявність яких випливає з умов укладених і договорів, у тому числі, але не виключно:

загальна оборотно-сальдова відомість в розрізі субрахунків за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2022 року (період виникнення від?ємного значення);

картки рахунків 20, 23, 26, 28 - з кількісними та вартісними відображеннями показників, 31, 371, 643, 644, 681, 70, 90 за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2020; обороти в розрізі контрагентів рахунків 36, 377, та 63, 685 за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2022 року;

наказ про облікову політику підприємства, протоколи та накази про призначення директора та головного бухгалтера за звітний період, договори оренди юридичної та фактичної адреси;

документи по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за вказаний період. в тому числі договори, банківські виписки, видаткові накладні. товарно-транспортні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо;

інші документи та облікові регістри, що не увійшли вищезазначеного переліку, але з документальним підтвердженням правомірності відображення від?ємного значення з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2022 року.

Суд зауважує, що згідно з правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, «Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованій: позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом на час судового розгляду. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві».

Разом з цим, суд сприймає критично посилання позивача на ракетні удари по енергетичній структурі України, як на підставу поважності неподання запитуваних контролюючим органом документів.

Посилання ТОВ «Базар Київ» на загальні обставини введення в Україні воєнного стану, без обґрунтування і надання доказів на підтвердження того, яким саме чином введення воєнного стану перешкодило йому звернутись до відповідача із запитуваними документами, не свідчать про поважність причин невиконання вимог запиту перевіряючих.

Однак, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що позивачем не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір забезпечення контролюючого органу первинною господарською документаціє у ході перевірки.

Відтак, на переконання суду, передумовою застосування приписів процесуального закону щодо доказування в адміністративних справах по розгляду податкових спорів необхідною умовою, якщо на цьому наполягають сторони, є перевірка на дотримання норм матеріального закону, якою є, зокрема, стаття 44 ПК України, від чого залежатиме оцінка доказів на їх допустимість для доведення фактів, що є предметом доказування, при цьому, надання лише до суду документів, які не надавались до перевірки, фактично нівелює приписи матеріального закону та не свідчить про дотримання процесуального закону щодо стандартів доказування, а саме, оцінки доказів та обставин, які можуть свідчити про недопустимість чи допустимість доказів, які використано судом для встановлення фактів та не встановлення обставин, що складає предмет доказування у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, позаяк не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, при цьому, контролюючим органом було доведено правовірність прийнятих на основі висновків акта перевірки позивача податкових повідомлень-рішень.

Позовна заява не містить повних обґрунтувань, що підкріплені належними доказами, які б свідчили про невідповідність висновків акта перевірки фактичних обставинам справи чи первинним документам бухгалтерського обліку позивача.

Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.