Рішення

від 02.12.2024 по справі 320/51437/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року м.Київ № 320/51437/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Лопатинської Надії Олексіївни від 26.07.2024 ВП №72116697 про накладення на ОСОБА_1 , штрафу у розмірі 1700 гривень.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова від 26.07.2024 про накладення штрафу є протиправною, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до відповідальності за невиконання рішення без поважних причин, позаяк постанови про відкриття виконавчого провадження №72116697 з примусового виконання виконавчого листа №320/182/22, виданого 03.03.2023 Черкаським окружним адміністративним судом, не отримувала. Позивач вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця не відповідає критеріям, передбаченим ч.2 ст. 2 КАС України, проте доводи щодо кожного із критеріїв відсутні.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Протокольною ухвалою суду від 20.11.2024 вирішено подальший розгляд здійснювати у порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст.194, ч.9 ст. 209 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/182/22 від 16.09.2023 зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести самочинно побудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 , за власний рахунок.

Вказане рішення набрало законної сили 27.03.2023.

21.06.2023 на виконання рішення суду Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №320/182/22 про зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести самочинно побудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 , за власний рахунок.

На підставі зазначеного виконавчого листа №320/182/22 постановою головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №72116697.

Постановою головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) від 26.07.2024 встановлено, що за 23.07.2024 виходом державного виконавця за адресою: вул.Короленка, 63 в м.Бровари, Київська область, для перевірки виконання рішення суду встановлено, що рішення суду не виконано, забудова не знесена та накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

Не погоджуючись із постановою відповідача про накладення штрафу, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У зв`язку із обов`язковістю судового рішення (ст.129, 129-1 Конституції України, ст.14, 370 КАС України) примусове виконання рішень судів покладається у цій справі на органи державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону належать примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404). Згідно з ч.1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404 належать примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404). Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону№1404, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ст. 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Оскільки на державу покладений обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення виконувалися, то чинники, що затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення - це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).

Накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Невиконання боржником рішення суду тягне за собою наслідки, встановлені Законом №1404. На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/182/22 від 16.09.2023 зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести самочинно побудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 , за власний рахунок. Вказане рішення набрало законної сили 27.03.2023.

21.06.2023 на виконання рішення суду Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №320/182/22 про зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести самочинно побудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 , за власний рахунок.

На підставі виконавчого листа від 21.06.2023 №320/182/22 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №72116697.

Відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (надалі - Інструкція № 512/5) акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні під час складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимоги державного виконавця на виконання виконавчого листа №320/182/22, позивачку зобов`язано протягом 10 робочих днів знести самочинно побудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 ,

23.07.2024 державним виконавцем здійснений вихід на місце проведення виконавчих дій, а саме за адресою: АДРЕСА_2 з метою перевірки виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2023 №320/182/22 за результатом якої державним виконавцем та зафіксовано, що рішення суду №320/182/22 боржником ОСОБА_1 не виконано, забудова не знесена.

При цьому, позивачкою не заперечується, що вона знала про рішення у справі №320/182/22, що набрало законної сили 27.03.2023, проте станом на час здійснення державним виконавцем перевірки виконання рішення у справі №320/182/22 позивач за власний рахунок не знесла самочинно побудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону № 1404 боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Також, позивачкою не спростований факт невиконання нею рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 у справі №320/182/22, що набрало законної сили 27.03.2023, за яким зобов`язано її за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт, та не наведено жодних поважних причин не виконання вказаного рішення.

Покликання позивачки щодо неотримання від відповідача постанови про відкриття виконавчого провадження №72116697 з примусового виконання виконавчого листа №320/182/22 не змінює факту ухилення боржника від процесуального обов`язку виконати рішення суду, що є достатньою підставою для визнання правомірним застосування штрафу за невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Демонтаж самочинної забудови за рішенням суду є ефективним способом захисту прав інших осіб у співвідношенні приватного і публічного інтересу, позаяк боржник ОСОБА_1 на землях загального користування без документу, що надає право на виконання будівельних робіт виконала реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , а саме до квартири виконано будівництво прибудови розміром в плані 6,3 х 3,35 м; реконструкцію квартири АДРЕСА_1 виконано без затвердженої у встановленому порядку проектної документації; без оформлення виконавчої документації - актів на закриття прихованих робіт, журналів робіт, виконавчих схем тощо; без розробки проекту виконання робіт, та продовжує тривалий час без поважних причин демонструвати неповагу до ухваленого судового рішення у справі №320/182/22.

Беручи до уваги викладене та враховуючи обставини, встановлені у рамках державного архітектурно-будівельного контролю, суд у справі №320/182/22 дійшов висновку, що об`єкт реконструкції квартири АДРЕСА_1 , є самочинним.

Суд, на підставі оцінених доказів і доводів та аргументів сторін сукупно, встановленого державним виконавцем факту незнесеного об`єкта самочинної забудови на підставі аналізу законодавства і встановленої бездіяльності боржника перед територіальною громадою і суспільством, доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця від 16.07.2024 про накладення на ОСОБА_1 мінімального штрафу у сумі 1700 грн, позаяк зважаючи на мотиви та заходи під час прийняття оскаржуваної постанови у контексті забезпечення обов`язковості виконання судового рішення у справі №320/182/22 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, у зв`язку із чим позовні вимоги суд визнає необґрунтованими, у задоволенні яких належить відмовити повністю.

Згідно із ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.