Рішення

від 04.12.2024 по справі 320/48401/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року м. Київ № 320/48401/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн»

доГоловного управління ДПС у Київській області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2023 № 15891/07-09.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом карантину, який тривав на час спірних правовідносин, було встановлено мораторій, згідно з яким платникам податків не нараховувалася пеня, а нарахована, але не сплачена пеня підлягала списанню.

Також зазначає, що висновки контролюючого органу за результатами проведених позапланових невиїзних перевірок щодо порушення строків розрахунків за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності зроблені без урахування обставин щодо форс-мажору, на підтвердження яких позивач надав сертифікати торгово-промислової палати, і норми частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», якою прямо передбачено, що виконання договору зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків та нарахування пені зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Позивач зауважує, що хоча зазначені сертифікати були отримані вже після проведення перевірки та були подані контролюючому органу на стадії подання заперечень на висновки акта перевірки, норми податкового законодавства не забороняють позивачу подавати додаткові документи після проведення перевірки, зокрема на стадії адміністративного оскарження або надання заперечень на висновки акта перевірки.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що вказані позивачем сертифікати про форс-мажорні обставини були подані до контролюючого органу після проведення перевірки, а відтак не могли бути враховані при ухваленні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, відповідно, не можуть свідчити про його протиправність, оскільки станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач не міг знати про існування обставин непереборної сили.

Окрім цього, відповідач зауважує, що сам лише сертифікат про виникнення форс-мажорних обставин не є беззаперечним доказом наявності обставин непереборної сили, а такі обставини мають доводитися платником податків на підставі інших доказів у сукупності.

Позивач подав відповідь на відзив, якому наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає про безпідставність наведених у відзивах доводів

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

23.02.2024 від відповідача надійшов відзив.

04.04.2024 від представника позивача надійшли пояснення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судовому засіданні 06.06.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

Головне управління ДПС у Київській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» щодо дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньо-економічними контрактами, укладеними з нерезидентами.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.07.2023 № 15452/10-36-07-09-04/43883446, в якому встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» уклало договір уклало контракт від 20.06.2022 № 062022 з компанією Atlantic Trading Distribution LLC (Сполучені Штати Америки), за яким позивач зобов`язався сплатити і прийняти товари (харчові продукти) окремими партіями в асортименті згідно зі специфікацією та цінами згідно з інвойсами, а контрагент позивача зобов`язався поставити відповідний товар.

На виконання вимог зазначеного Контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» здійснило з власного валютного рахунку на користь контрагента-нерезидента оплату на загальну суму 505232 доларів США згідно цих платіжних документів:

- від 11.07.2022 № 161 на суму 405732 доларів США,

- від 12.07.2022 № 162 на суму 99500 доларів США

Відповідно, граничний термін надходження товарів за такими операціями є 06.01.2023 та 07.01.2023.

Станом на момент проведення перевірки товар на митну територію України по зазначеному контракту компанією Atlantic Trading Distribution LLC не імпортувався (не надходив), повернення валютної виручки не здійснювалося.

Натомість, між позивачем, компанією Atlantic Trading Distribution LLC та третіми особами укладено низку тристоронніх угод, якими замінено боржника у зобов`язаннях, що виникли на підставі контракту від 20.06.2022 № 062022, а саме:

- угода від 19.07.2022 з компанією Sunrice Foodstuff JSC (В`єтнам),

- угода від 19.07.2022 з компанією Protech Organo Foods Pvt Ltd (Індія),

- угода від 15.10.2022 з компанією Linyi Yuanyuan Food Co., LTD (Китай),

- угода від 10.10.2022 з компанією Laiwy Taifeng Foods Co., LTD (Китай),

- угода від 11.10.2022 з компанією Rizhao Rongjin Aquatic Co., LTD (Китай).

У подальшому товар за контрактом від 20.06.2022 № 062022 було поставлено позивачеві новими боржниками.

Так, компанія Sunrice Foodstuff JSC поставила позивачеві товар на суму 64100 доларів США на підставі митної декларації від 20.01.2023 № 100320/2023/001201 з порушенням терміну розрахунків.

Компанія Protech Organo Foods Pvt Ltd поставила позивачеві товар на суму 134000 доларів США на підставі митної декларації від 07.02.2023 № 100320/2023/002486 з порушенням терміну розрахунків та на суму 134000 доларів США на підставі митної декларації від 14.02.2023 № 100320/2023/003035 з порушенням терміну розрахунків.

Компанія Linyi Yuanyuan Food Co., LTD поставила позивачеві товар на суму 79000 доларів США на підставі митної декларації від 10.02.2023 № 100320/2023/002720 з порушенням терміну розрахунків.

Компанія Laiwy Taifeng Foods Co., LTD поставила позивачеві товар на суму 34790 доларів США на підставі митної декларації від 01.02.2023 № 100320/2023/002045 з порушенням терміну розрахунків.

Компанія Rizhao Rongjin Aquatic Co., LTD поставила позивачеві товар на суму 55745 доларів США на підставі митної декларації від 11.04.2023 № 100320/2023/008556 з порушенням терміну розрахунків.

У зв`язку з цим встановлено порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», що полягає у ненадходженні товару в установлені граничні терміни розрахунків.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки та подав на них заперечення від 08.08.2023 № 36, в яких звертав на численні помилки та неточності, допущені контролюючим органом в актах перевірки.

У подальшому, 25.08.2023 позивач надіслав до податкового органу доповнення до заперечень № 39, до яких долучив сертифікати про форс-мажорні обставини.

Головне управління ДПС у Київській області направило позивачеві лист від 25.08.2023 № 21165/12/10-36-07-09, в яких повідомило про розгляд заперечень та викладення висновків акта перевірки в новій редакції з урахуванням допущених описок та помилок.

На підставі висновків акта перевірки Головне управління ДПС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 28.08.2023 № 15891/07-09, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2 147 088,41 грн.

Не погодившись з ухваленим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав у межах процедури адміністративного оскарження скаргу до Державної податкової служби України, в якій також зауважував про існування форс-мажорних обставин та просив врахувати надані сертифікати торгово-промислової палати.

Рішенням Державної податкової служби України від 15.11.2023 № 34093/6/99-00-06-01-02-06 скаргу позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Уважаючи указане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернуся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Це Положення, відповідно до пункту 1, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Отже, у разі імпорту товарів, їх поставка має бути здійснена у визначені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків 180 днів з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Суд встановив, що попередня оплата відбулася у липні 2022 року, а фактична поставка товару у січні-квітні 2023 року, що свідчить про порушення наведених вище граничних строків розрахунків.

Зазначені обставини відповідають наведеному вище правовому регулюванню, сторонами не заперечуються та не є проблемним питанням у цій справі.

Доводи позивача стосувалися правозастосування норм законодавства, що передбачають підстави для призупинення граничних строків, а саме виникнення форс-мажорних обставин.

Так, частиною шостою статті 13 Закону № 2473-VIIІ визначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Станом на момент проведення перевірки позивач не заявляв про існування форс-мажорних обставин. Проте, у заперечення на акт перевірки та при оскарженні спірне податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, позивач посилався на виникнення під час виконання зовнішньоекономічних операцій форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надало копії сертифікатів Івано-Франківської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 25.08.2023 № 2600-23-3706, № 2600-23-3708, № 2600-23-3709, № 2600-23-3710.

У зазначених сертифікатах підтверджується неможливість дотримання позивачем строку розрахунків за операціями з імпорту товарів згідно з контрактом від 20.06.2022 № 062022 внаслідок розповсюдження епідемії Covid-19, що спричинило тимчасову зупинку діяльності підприємств Protech Organo Foods Pvt Ltd, Linyi Yuanyuan Food Co., LTD, Laiwy Taifeng Foods Co., LTD, Rizhao Rongjin Aquatic Co., LTD.

Проблемним питанням у цій справі є можливість врахування контролюючим органом сертифікатів про форс-мажорні обставини, які не були подані під час проведення перевірки.

Контролюючий орган на підтвердження своєї позиції посилається на правило, закріплене у пункті 44.6 статті 44 ПК України. За цим правилом, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому цього пункту, платник не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники податкової звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника на час складання такої звітності.

Водночас, суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що у зазначених положеннях закону мова йде саме про документи, які підтверджують показники податкової звітності, а не всі документи.

Отже, позиція відповідача у цьому випадку є помилковою, оскільки сертифікати торгово-промислової палати не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у спірних правовідносинах не застосовуються.

Натомість, у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 802/1069/13-а викладено такий висновок: «Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення і коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, - здійснюється документальна позапланова перевірка. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки».

Відтак підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України допускає виникнення такої ситуації, коли після проведення перевірки та/або після прийняття за наслідками перевірки рішення (під час процедури адміністративного оскарження) виникають певні обставини, які є новими та не були досліджені під час перевірки.

При цьому, зазначена норма надає платнику податку право посилатися на нові обставини у двох альтернативних випадках: 1) або у запереченнях на акт перевірки (тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення); 2) або у скарзі на прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення (тобто на стадії процедури оскарження рішення в адміністративному порядку).

За наявності одного із таких випадків, контролюючий орган зобов`язаний прийняти до уваги зазначені платником податку обставини та надати їм належну оцінку у відповідному документі: у рішенні за результатами розгляду заперечень на акт перевірки або у рішенні за результатами розгляду скарги.

Також колегія суддів наголошує, що, сертифікат торгово-промислової палати може підтверджувати наявність форс-мажорних обставин, що мали місце до його видачі, шляхом зазначення конкретного періоду часу, протягом якого існували надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини.

Отже, платник податку має право подати документи на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин після проведення перевірки на стадії надання заперечень на акт перевірки або на стадії оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

У спірних правовідносинах, хоча сертифікати торгово-промислової палати і були отримані після проведення перевірки, вони засвідчують існування непереборних обставин у період, що включає в себе період, за який контролюючий орган нарахував пеню за порушення строків розрахунків.

Таким чином, факт виникнення форс-мажорних обставин сторонами не спростовано, відповідно, перебіг строку вищевказаних розрахунків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин, відтак висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, є правильним.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21, оскільки такі правові позиції були висловлені у господарських справах, в яких питання наявності форс-мажорних обставин розглядалося у контексті спору між суб`єктами господарювання щодо виконання зобов`язань.

У таких справах, дійсно, суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін, а сертифікат Торгово-промислової палати не має наперед встановленої сили, а може лише виступати одним з доказів в суді.

Проте ці висновки не є релевантними у спірних правовідносинах, оскільки положення Закону № 2473-VIIІ не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції.

Тобто, частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIIІ надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.

Це кореспондується з критеріями допустимості доказів, що визначені для адміністративного судочинства статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною другою цієї статті визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому, якщо Закон № 2473-VIIІ передбачає, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), то контролюючий орган не має права вимагати від суб`єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.

Таким чином, ураховуючи наявність форс-мажорних обставин, які виникли при виконанні договірних зобов`язань між позивачем та Protech Organo Foods Pvt Ltd, Linyi Yuanyuan Food Co., LTD, Laiwy Taifeng Foods Co., LTD, Rizhao Rongjin Aquatic Co., LTD, перебіг строку вищевказаних розрахунків зупинявся на весь період дії форс-мажорних обставин. Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у частині, що стосується зазначених контрагентів.

Разом з тим, позивач не надав жодних документів на підтвердження форс-мажорних обставин під час виконання зобов`язань з компанією Sunrice Foodstuff JSC, а тому строк розрахунків з цим контрагентом не був призупинений, що зумовлює висновок про наявність підстав для нарахування пені у цьому випадку.

Згідно з розрахунком пені, що додана до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, сума грошових зобов`язань компанії Sunrice Foodstuff JSC перед позивачем складає 64100 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 2 344 047, 26 грн. Від зазначеного контрагента товар був поставлений 20.01.2023, із затримкою на 14 днів. Відтак, сума пені складає (2 344 047, 26 х 0,3%) х 14 = 98 449, 98 грн. У цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

При цьому доводи позивача щодо мораторію на застосування пені не враховуються судом відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22.

Згідно з цією правовою позицією пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті не є різновидом пені в розумінні підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, тому положення про мораторій на нарахування пені під час карантину не поширюється на такі правовідносини. Закон України «Про валюту і валютні операції» містить спеціальні норми щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 26840 грн, але враховуючи часткове задоволення позовних вимог (розмір задоволених позовних вимог складає 95,41 відсотків від загальної суми позовних вимог), на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню суму судового збору у розмірі 25608 грн.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування витратна професійну правничу допомогу в розмірі 32500 грн.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу було надано наступні докази: копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України, ордер на надання правничої допомоги від 15.09.2023, договір про надання правової допомоги від 15.09.2023 № 15-09/23, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська група сприяння бізнесу" , додаткова угода № 1 від 01.12.2023 до договору про надання правової допомоги, рахунок на оплату № 12/12 від 12.12.2023, платіжний документ про оплату вартості правової допомоги № 10184 від 14.12.2023.

Проаналізувавши зазначені документи у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, з урахуванням наведеної практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, з урахуванням заяви відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд погоджується з тим, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат до 16250 грн, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, з врахуванням обставин, які існують в країні на даний час (воєнний стан), предмету спору, судовою практикою розгляду аналогічних справ. Відповідно до розміру задоволених позовних вимог, стягненню підлягає сума 15504 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.08.2023 № 15891/07-09 в частині визначення пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з компаніями у розмірі 2 048 638,43 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» (вул. Чумацький Шлях, 58, м. Обухів, Київська обл., 08700, ідентифікаційний номер 43883446) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, ідентифікаційний номер 44096797) судові витрати у загальному розмірі 41 112 (сорок одна тисяча сто дванадцять) грн 00 коп., в тому числі судовий збір у розмірі 25 608,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 504,00 грн.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.