Постанова

від 02.12.2024 по справі 554/2476/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2476/24 Номер провадження 22-ц/814/3367/24Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою адвоката ДоценкаОлександра Вікторовича,представника ОСОБА_1 , на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 25 липня 2024 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення 25 липня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво,

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція архітектури та містобудування України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, після уточнення позовних вимог просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на самочинно реконструйовані за рахунокприбудови літ.а14, належні їй 7/40 частин житлового будинку А-1 загальною пл. 211,6 кв.м., житловою пл.100.8 кв.м., та господарську будівлю - лазню літ.Н пл..13.6 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилалася на те, що на підставі договору дарування від 15.05.1996 року № 2-1676 їй на праві спільної часткової власності належить 7/40 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 . Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.10.2005 року серії ЯА № 904585 домоволодіння розташоване на земельній ділянці пл.1 573 кв.м., з яких згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 233706611 від 23.11.2020 року : - 0,1 га за цільовим призначенням (код 02.01) «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», кадастровий номер : 5310137000:19:0191, - 0,0573 га за цільовим призначенням (код 01.05) «для індивідуального садівництва», кадастровий номер: 5310137000:19:008:0190. У 2009-2010 роках з метою поліпшення житлових умов нею була здійснена шляхом реконструкції «Прибудова літ.а14», у якій влаштовано коридор пл.3.3 кв.м. та сіни пл.3,8 кв.м. до належної їй частини житлового будинку, а також збудована на території домоволодіння окрема господарська будівля «Лазня літ.Н» пл.13.6 кв.м. Зазначені вище «Прибудова» та «Лазня» є об`єктами самочинно збудованого майна. При цьому, згідно висновку експерта будівельно-технічної експертизи № 7 від 01.03.2024 року самочинні об?єкти відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам, що діють в Україні. Співвласники домоволодіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 погодили поліпшення спільного майна (домоволодіння) та підтвердили відсутність порушення їхніх житлових та земельних прав. 11.12.2023 року позивачка подала до Державної інспекції архітектури та містобудування України декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків ,…, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, що дозволяє відповідним органам ДІАМ приймати в експлуатацію житлові будинки, господарські будівлі і споруди, які збудовані без дозвільного документа до 12.03.2011 року. Всі співвласники підписали декларацію, окрім одного, який помер, а його спадкоємці спадкові права не оформили, тому їх згода не має правової підстави. Таким чином, ДІАМ відмовило у прийнятті в експлуатацію зазначених вище об`єктів нерухомого майна з причин відсутності «згоди» одного із співвласників або його (правонаступників), так як майно знаходиться у спільній частковій власності.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 25 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю

Адвокат Доценко О.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наведені такі доводи.

Суд першої інстанції неправильно оцінив рішення ДІАМ від 12 грудня 2023 року, яким фактично відмовлено позивачці у прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об?єктів, що позбавляє позивачку можливості вирішити питання у позасудовому порядку.

Суд не звернув уваги, що об?єкти нерухомості були самочинно збудовані позивачкою на земельній ділянці, співвласницею якої вона є, за згодою інших співвласників за відсутності будь-яких даних про те, що самочинне будівництво порушує чиїсь права.

Вирішуючи спір, суд проігнорував зміст уточнених позовних вимог і зробив помилковий висновок про те, що позивачка прохає визнати право власності на самочинно збудовану прибудову і господарську будівлю, тобто на приналежності основної речі.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки поданим доказам, зокрема висновку експерта №7 від 01 березня 2024 року, тому зробив помилковий висновок про те, за відсутності розробленої проектної документації неможливо встановити клас наслідків об?єкта будівництва. Такий висновок суду суперечить нормам ст.32 Закону № 3038-VІ і п.п.1-5 розділу ІІ Порядку №158, якими визначений спрощений порядок прийняття в експлуатацію і передбачена можливість визначення класу наслідків об?єкта будівництва на підставі технічного обстеження, про що робиться відмітка у технічному паспорті. Наданий суду висновок експерта виготовлений на підставі проведеного технічного обстеження самочинних об?єктів.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору дарування від 15.05.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Полтавської нотаріальної контори Шабалтієнко Т.В. за № 2-1676, ОСОБА_1 є власником 7/40 частин житлового будинку з частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром 1551 кв.м. (а.с.12-14).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 904585 від 20.10.2005 року, співвласниками на праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 1573 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (а.с.15).

Згідно Державного акту та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 233706611 від 23.11.2020 року зазначена земельна ділянка складається: -0,1 га за цільовим призначенням (код 02.01) «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», кадастровий номер : 5310137000:19:0191, - 0,0573 га за цільовим призначенням (код 01.05) «для індивідуального садівництва», кадастровий номер: 5310137000:19:008:0190 (а.с.15-16).

Іншими співвласниками у праві спільної часткової власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди та земельної ділянки на праві спільної сумісної власності є:

- ОСОБА_2 , яка є власником 5/16 частин згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.12.2022 року, № 1-395, виданого Державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В., які успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 . Також вона є власником 179/573 частин зазначеної вище земельної ділянки, яку визначено рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 07.02.2022 № 554/106/22, та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.12.2022, № 1-395, виданого Державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В.;

- ОСОБА_3 , який є власником 1/5 частин згідно договору купівлі-продажу від 26.08.1970 року № 5-5628, посвідченого Першою Полтавською державною нотаріальною конторою, та є співвласником вказаної земельної ділянки;

- ОСОБА_4 , який є власником 1/8 частин згідно свідоцтва про право на спадщину від 30.03.2021 року № 223, які успадкував після матері ОСОБА_7 , та є співвласником вказаної земельної ділянки.

Вказані обставини встановлені рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 07.02.2022 № 554/106/22.

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 01.07.2020 року, інвентаризаційна справа № 3407, виданого ПП Полтавським БТІ «Інвентаризатор», зазначене домоволодіння складається з Житлового будинку літ.А-1, загальною площею 211,6 м.кв житловою площею 100,8 м.кв., Сараю літ.В, Сараю літ.Г, Сараю літ.Д, Сараю літ.К, Сараю літ.Й, Сараю літ.б, Погрібу літ.д, Вбиральні літ.Е, Вбиральні літ.И, Вбиральні літ.О, Літнього душу літ.У, Навісу літ.Л, Навісу літ.П, Гаражу літ.М, Гаражу літ.Б, Лазні літ.Н, Погрібу літ.а3, Водопроводу № 4, Водопроводу №5, Огорожі № 7, Огорожа №8 (а.с.18-25).

У 2009-2020 р.р. ОСОБА_1 провела реконструкцію будинку, здійснивши «Прибудову літ.а14», у якій влаштовано коридор площею 3,3 кв.м. та сіни площею 3,8 кв.м. до належної їй частини Житлового будинку, а також збудувала на території домоволодіння окрему господарську будівлю «Лазня літ.Н» пл.13,6 кв.м.

Із примітки до Технічного паспорта слідує, що на прибудову літ. «а14» (3-3 пл.3,3, 3-4 пл.3,8 кв.м.) загальною площею 7.1 кв.м. прибудовану до житлового будинку літ «А-1», та лазню літ. «Н» не надано документи, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с.25).

11.12.2023 ОСОБА_1 подала до Державної інспекції архітектури та містобудування України Декларація про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.

Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 12.12.2023 року, реєстраційний номер ІУ161231211192 ДІАМ повернуло для доопрацювання декларацію з причин відсутності «згоди» одного із співвласників або його правонаступників, так як майно, в складі якого знаходяться об`єкти самочинного будівництва, перебуває у спільній частковій власності (а.с.39).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактично, навіть з урахуванням уточнення вимог, позивачка прохає визнати право власності на самочинно збудовану «Прибудову літ.а4», а також збудовану на території даного домоволодіння окрему господарську будівлю «Лазня літ.Н».

здійснена «Прибудова літ.а4» та «Лазня літ.Н», які є приналежністю до основної речі, а тому відсутні правові підстави для застосування статті 376 Цивільного кодексу України.

Узаконення даного самочинного будівництва можливо виключно в рамках проведення реконструкції всього житлового будинку на підставі дозвільних документів, з подальшим введенням його в експлуатацію та перерозподілу часток у спільній частковій власності.

Таких дозвільних документів позивачка не мала, перерозподіл часток здійснений не був.

Декларація про готовність до експлуатації об`єкта за амністієюреєстраційний номер ІУ161231211192 правомірно повернута на доопрацювання, оскільки вона не відповідає вимога цивільного законодавства.

Рішення ДІАМ про повернення декларації позивачкою оскаржено не було.

Отже, подання вищезазначеної декларації не може вважатись свідченням того, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу.

Матеріали справи не містять проектної документації та належно затвердженого проекта, тому неможливо встановити, до якого класу наслідків відноситься об`єкт будівництва.

Наявний у матеріалах справи висновок експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи № 7 від 01.03.2024 (а.с.42-51), який відніс вказаний об`єкт до класу наслідківСС1, є неналежним доказом, оскільки його складав експерт з технічного обстеження, який неуповноважений здійснювати розрахунок класу наслідків, тому що немає відповідного кваліфікаційного сертифікату архітектора. Вказані висновки уповноважена надавати особа, яка має відповідний кваліфікаційний сертифікат архітектора.

У позивачки відсутні вихідні дані, розроблена та затверджена проектна документація, документи, які надають право виконувати будівельні роботи, документи, що засвідчували б прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, обов`язкова наявність яких передбачена статтями 26, 27, 29-31, 39 Закону № 3038-VI.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

За змістом частини першої статті 376ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відсутність дозволу на будівництво, проекта або порушення умов, передбачених у цих документах, будівництво на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Звернення досуду зпозовом провизнання прававласності насамочинне будівництвомає здійснюватисяза наявностіданих проте,що цепитання булопредметом розглядукомпетентного державногооргану,рішення якогочи йоговідсутність даютьпідстави вважатипро наявністьспору проправо (див.постанови ВерховногоСуду Українивід 27травня 2015року (справа№ 6-159цс15),від 02грудня 2015року (справа№ 6-1328цс15),а такожпостанови ВерховногоСуду від04червня 2018року (справа№ 640/13030/16-ц),від 18лютого 2019року (справа№ 308/5988/17), від 19 травня 2022 року (справа № 263/8509/20)).

У пункті 17 Порядку № 461 зазначено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (пункт 18 Порядку № 461).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 461 у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

За змістом наведених спеціальних норм повернення декларації заявнику з підстав порушення установлених вимог не є розглядом по суті питання про прийняття/відмову у прийнятті самочинно збудованого об`єкту до експлуатації. Таке рішення компетентного державного органу (повернення декларацію для опрацювання, виправлення недоліків) не може також розцінюватися як бездіяльність, яка породжує спір про право.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається учасниками справи, 12.12.2023 року ДІАМ повернуло позивачці декларацію для доопрацювання з причин відсутності згоди одного із співвласників або його правонаступників, так як майно, в складі якого знаходяться об`єкти самочинного будівництва, перебуває у спільній частковій власності.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був співвласником будинку з господарськими будівлями і земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Його спадкоємці, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , у встановленому законом порядку прийняли спадщину, проте не отримали свідоцтв про право на спадщину. У зв?язку з цим позивачка вважала, що спадкоємці ОСОБА_6 не є співвласниками садиби, тому позивачка не визначила їх відповідачами по справі.

У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року (справа №463/6829/21-ц) викладений такий висновок щодо набуття спадкоємцями прав на спадкове майно.

«Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщиниє день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майноє свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.»

З огляду на наведене ДІАМ ухвалив обгрунтоване рішення про повернення декларації позивачці і таке рішення не є розглядом компетентним органом питання по суті і не може свідчити про існування спору про право, що є самостійною підставою для відмови у позові.

У межахрозгляду цієїсправи встановлено,що позивачказдійснила самочиннебудівництво наземельній ділянці,яка перебуваєу спільнійсумісній власності,отже відповідачамиза пред?явленоювимогою маютьбути усі співвласники цієї земельної ділянки, а також власники (користувачі) сусідніх земельних ділянок.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 як спадкоємці ОСОБА_6 , які у встановленому прядку прийняли спадщину, не залучені до участі у цій справі як співвідповідачі.

Орім того, як слідує із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7 від 01.03.2024 (а.с.44), відстань від прибудови літ. «а14» до межі земельної ділянки з Полтавською міською радою (вул. Злагоди) у м.Полтаві складає нуль метрів - будівництво здійснене по червоній лінії.

Червона лінія - це умовна лінія, що розмежовує приватну забудову і громадську територію: дороги, пішохідні зони, житлові квартали, парки. Зазвичай під червоною лінією мають на увазі дороги, але це помилка. У земельній техдокументації червоні лінії здатні перетинати територію ділянки кілька разів - ЛЕП, газопровід, інженерні комунікації.

Згідно ДБНБ.2.212:2019Планування тазабудова територій,які набраличинності 01жовтня 2019року, житлові будинки на присадибних ділянках слід розміщувати з відступом від червоних ліній магістральних вулиць 6 м, житлових 3 м.

Отже, Полтавська міська рада як власник земельної ділянки, на межі якої здійснено самочинне будівництво з порушенням ДБН, має бути співвідповідачем у цьому спорі.

Незалучення у справу належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у позові, при цьому апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання, передбачені ст.51 ЦПК України.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Доценка Олександра Вікторовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення на рішенняОктябрського районногосуду м.Полтавивід 25липня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов