Постанова

від 21.11.2024 по справі 548/926/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/926/24 Номер провадження 22-ц/814/3340/24Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Ванда А.М.

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Комунсервіс" на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 липня 2024 року, ухвалене суддею Коновод О.В., повний текст рішення складено 12.07.2024, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Комунсервіс" про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2024 року адвокат Подорожняк В.В. як представник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Комунального підприємства «Комунсервіс» про стягнення на користь ОСОБА_1 матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 542118,00 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 5421,18 грн, та витрати, пов`язані із залученням суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 9500,00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 01.02.2024 року приблизно о 20:00 годині на ділянці дороги на перехресті вул. Незалежності та вул. 1 Травня у м. Хорол ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки AUDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в`їхав у вибоїну, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про оцінку майна вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки AUDI E-TRON, 2019 року випуску, складає 542118,00 гривень.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Комунального підприємства "Комунсервіс" 542118,00 грн майнової шкоди, витрати зі сплати судового збору у розмірі 5421,18 грн, та витрати, пов`язані із залученням суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 9500,00 грн.

З цим рішенням суду не погодився відповідач КП «Комунсервіс», подавши на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, та стягнути на його користь судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що предметом позову в цій справі є вимога позивача в порядку зазначених статей про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП через незадовільний стан автомобільної дороги, що розташована в межах міста Хорол. При цьому позивач визначив відповідачем комунальне підприємство «Комунсервіс», оскільки вважав його власником та особою, відповідальною за стан автомобільної дороги, на якій сталася ДТП. Тоді як відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Тобто власником доріг на території міста Хорол є Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, яка не залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Вважає, що знаходження на балансі відповідача цієї дороги не передбачає здійснення за власника відповідних відшкодувань за дорожньо-транспортні пригоди.

Вказує, що вина відповідача у завданні шкоди не встановлена.

Посилається на те, що судом не досліджувався факт того, що настання ДТП могло бути зумовлено саме протиправними діями водія транспортного засобу, зокрема, внаслідок неправильної оцінки дорожньої обстановки, недотримання Правил дорожнього руху тощо.

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що автомобіль позивача на момент ДТП перебував в належному технічному стані, апелянт вважає, що пошкодження могли бути завдані автомобілю позивача раніше або пізніше ніж 01.02.2024..

На думку апелянта суд не врахував відмінності пошкоджень, які були виявленні в матеріалах, які складалися при оформленні дорожньотранспортної пригоди та Звіті про оцінку майна А 04/01 автомобілю AUDI ETRON, року випуску, реєстр. № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Про ці відмінності прямо заявлялося в ході судових засідань представником комунального підприємства «Комунсервіс».

Вказує, що судом не залучено до участі у справі Страхову компанію АТ СГ «ТАСС».

Зазначає, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 01.02.2024 року, а дата огляду об`єкта оцінки, яка зазначена у звіті про оцінку майна - 03.04.2024 року, що унеможливлює збереження зобов`язання по зберіганню пошкодженого майна у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції, яке вважає законним і обґрунтованим.

08.11.2024 представник відповідача надіслав відповідь на відзив з додатками, які просить врахувати при розгляді справи, та скасувати рішення суду відмовивши у позові ОСОБА_1 .

У поданих 13.11.2024 поясненнях ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.374ч.1п.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «AUDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_2 .

01.02.2024 близько 20:00 години на ділянці дороги на перехресті вул. Незалежності та вул. 1 Травня у м.Хорол ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки AUDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в`їхав у вибоїну, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Відповідно до схеми місця ДТП, яка сталася 01.02.2024 о 20:00 год. у АДРЕСА_1 , на дорозі наявні недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, а саме: вибоїна 290*150*13 см, шматок асфальту 30*45*13 см. Дорожні знаки про ремонт дороги з боку вулиці 1 Травня у м. Хорол відсутні, а також відсутнє огородження пошкодженої частини дорожнього покриття.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , які надано працівникам поліції, 01.02.2024 року близько 20:00 годині він керував транспортним засобом «AUDI E-TRON», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у місті Хорол по вулиці 1 Травня та на перехресті з вулицею Незалежності почув стук по дну автомобіля та відчув вібрацію, на що автомобіль зупинився, після чого він вийшов з автомобіля та побачив, що шматок асфальту застряг між автомобілем та дорожнім покриттям, при цьому пошкодивши нижню передню частину автомобіля.

Відповідно до звіту про оцінку майна А04/01 автомобіля AUDI E-TRON, 2019 року випуску, реєстр №ВІ0226ZA, що належить ОСОБА_1 , проведеної суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки AUDI E-TRON, 2019 року випуску, реєстр № ВІ0226ZA складає 542118,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів факт завдання та розмір майнової шкоди, завданої належному йому автомобілю внаслідок пошкодження автомобільної дороги по АДРЕСА_1 , балансоутримувачем якої є Комунальне підприємство «Комунсервіс».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено устатті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування завданої майнової шкоди, необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 10.12.2018 року у справі №902/320/17).

Згідно з частиною третьою статті14, частини першої статті16 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно ізстаттею 9 Закону України «Про дорожній рух»до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Частиною першоюстатті 24 Закону України «Про дорожній рух»передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За загальним правилом дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю (частина 1статті 16 Закону «Про автомобільні дороги»).

До основних обов`язків органів місцевого самоврядування щодо управління функціонування і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, зокрема, належить забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів, а також організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами (стаття19,21 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (стаття 10 Закону Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно пунктів 31-32 частини 1статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень міських рад віднесено вирішення питання щодо передачі іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення та створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб`єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів та служб.

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198(далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об`єктів, що перебувають у комунальній власності, здійснюється відповідними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року, №198, встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17 зробив висновок про те, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Тлумачення нормЗакону України «Про дорожній рух»,Закону України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198(із змінами та доповненнями) дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18).

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, вказавши у постанові від 14 вересня 2020 року у справі №127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18), що в силу закону у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Згідно зістаттею 9 Закону України «Про дорожній рух»до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2020 року у справі №127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18) у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Покладення відповідальності на ту чи іншу особу залежить від наявності уповноважених осіб та дорожньо-експлуатаційних організації з відповідними повноваженнями, а не є альтернативою, яка може бути використана потерпілою особою.

Висновок про відповідальність балансоутримувача доріг неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 0508/1310/2012.

Згідно з положеннямист. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №373/546/21 та від 26.01.2022 року у справі №750/8507/18).

Суд першої інстанції правильно встановив, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що балансоутримувачем автомобільної дороги по АДРЕСА_1 є Комунальне підприємство «Комунсервіс». Вказана обставина підтверджена листом Хорольської міської ради від 28.02.2024 № 02-22/1097. Отже власник доріг на території міста Хорол визначив уповноважений орган, який несе відповідальність за належний стан доріг, їх утримання.

Дослідивши схему місця ДТП, яка сталася 01.02.2024 о 20:00 год., заслухавши показання свідків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що механічні пошкодження на належному позивачеві транспортному засобі, враховуючи їх характер та локалізацію, виникли через наявність на дорозі вибоїни та шматку асфальту, тобто недоліків в утриманні вуличної мережі, які знаходилися безпосередньо на проїжджій частині дороги, що перегороджувала рух автомобіля позивача.

Як установлено судом першої інстанції, дорожні знаки про проведення дорожніх робіт та відповідної огорожі зі стовпчиків, у відповідності до вимог Державних стандартів України таПравил дорожнього руху, на дату та час вчинення ДТП 01 лютого 2024 року, приблизно о 20 год 00 хв, були відсутні.

Згідно звіту про оцінку майна А04/01 автомобіля AUDI E-TRON, 2019 року випуску, реєстр №ВІ0226ZA, що належить ОСОБА_1 , проведеної суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки AUDI E-TRON, 2019 року випуску, реєстр № ВІ0226ZA складає 542118,00 грн.

Огляд автомобіля позивача було проведено 03.04.2024 року за попереднім повідомленням відповідача, який мав змогу надати оцінювачу свої зауваження щодо характеру механічних пошкоджень автомобіля.

Представник відповідача в суді першої інстанції посилався на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин щодо неналежного стану утримання ділянки дороги, на якій відбулася ДТП; характеру пошкоджень автомобіля позивача, а також відсутність клопотання про проведення судової автотехнічної, дорожньо-технічної експертиз чи-то експертизи стану доріг та дорожніх умов, які б містили висновки щодо причино-наслідкового зв`язку між порушеннями та настанням ДТП за участі позивача.

Місцевий суд надав правильну правову оцінку вказаним доводам, пославшись на те, що відповідач, спростовуючи презумпцію заподіювача шкоди, мав право та можливість заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, проте не скористався наданим йому процесуальним законом правом. Відтак не довів, що настання ДТП зумовлено саме протиправними діями водія транспортного засобу, зокрема, внаслідок неправильної оцінки дорожньої обстановки, недотриманняПравил дорожнього рухутощо.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність складеного адміністративного матеріалу відносно посадових осіб КП «Комунсервіс» щодо неналежного утримання стану дорожнього покриття, не спростовує факт заподіяння позивачу шкоди за обставин, про які зазначено у позовній заяві, а також причинно-наслідкового зв`язку між неналежним утриманням автомобільної дороги балансоутримувачем та настанням несприятливих наслідків у вигляді ДТП за участі позивача.

Крім того, місцевий суд вірно врахував, що працівники поліції не складали відносно ОСОБА_1 протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушенняправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, дорожніх споруд чи іншого майна.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення з Комунального підприємства "Комунсервіс" на користь позивача 542118,00 грн майнової шкоди, витрати зі сплати судового збору у розмірі 5421,18 грн, та витрати, пов`язані із залученням суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 9500,00 грн.

Враховуючи те, що позивач довів факт завдання та розмір майнової шкоди належному йому автомобілю внаслідок пошкодження автомобільної дороги по АДРЕСА_1 , балансоутримувачем якої є Комунальне підприємство «Комунсервіс», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач КП «Комунсервіс» послався на те, що не є належним відповідачем, а відповідати за позовом, на його думку, має Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, яка є власником доріг на території міста Хорол, проте не залучена до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмета спору, на стороні відповідача.

Вказані доводи не заслуговують на увагу з огляду на те, що аналіз положень Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (із змінами та доповненнями) дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18, від 14 вересня 2020 року у справі №127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18).

Як зазначалося вище, відповідно до листа Хорольської міської ради від 28.02.2024 № 02-22/1097 балансоутримувачем автомобільної дороги по АДРЕСА_1 є Комунальне підприємство «Комунсервіс».

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2020 року у справі №127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18), у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. Покладення відповідальності на ту чи іншу особу залежить від наявності уповноважених осіб та дорожньо-експлуатаційних організації з відповідними повноваженнями, а не є альтернативою, яка може бути використана потерпілою особою.

Висновок про відповідальність балансоутримувача доріг неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постанові від 13 березня 2019 року у справі №0508/1310/2012.

З огляду на той факт, що Хорольською міською радою визначено балансоутримувача дороги, де сталася ДТП, - Комунальне підприємство «Комунсервіс», доводи апелянта щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача є безпідставними.

Крім цього, під час розгляду справи в суді першої інстанції КП «Комунсервіс» жодним чином не заперечувало, що воно є належним відповідачем, не заявляло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачем Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області, а заперечувало лише факт доведення позивачем завданої йому шкоди та наявності всіх складових цивільно-правової відповідальності за шкоду. Натомість позивачем доведено, а відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами факт завдання відповідачем КП «Комунсервіс» майнової шкоди автомобілю позивача.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.06.2022 у справі №373/546/21, не приймаються до уваги, оскільки при розгляді вказаної справи судом не встановлено існування інших уповноважених осіб та дорожньо-експлуатаційних організацій з відповідними повноваженнями, тому відповідачем було визначено відповідний орган місцевого самоврядування.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 373/546/21 зроблено висновок, що у таких спорах вина відповідача презюмується, оскільки останнім не надано доказів відсутності його вини щодо невиконання обов`язку з утримання дороги в належному та безпечному стані для дорожнього руху (презумпція завдавача шкоди - частина друга статті 1166 ЦК України).

Апелянт під час розгляду справи у суді першої інстанції жодним чином не спростовував як наявність пошкоджень дорожнього покриття, наявність у відповідача обов`язку з утримання дорожнього покриття у належному стані, відсутність відповідних огороджень пошкодженого дорожнього покриття, так і наявність шкоди, завданої внаслідок неналежного стану дороги.

Отже посилання апелянта на те, що КП «Комунсервіс» є неналежним відповідачем та недоведеність його вини у завданні шкоди автомобілю позивача безпідставні та не заслуговують на увагу колегії суддів.

Твердження апелянта про відмінність пошкоджень транспортного засобу позивача, які були зазначені у схемі ДТП та у звіті про оцінку майна А 04/01, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки працівниками поліції було зазначено ті пошкодження автомобіля, які вони виявили візуально на місці ДТП, без використання підйомника та інших механізмів. Огляд автомобіля позивача суб`єктом оціночної діяльності було проведено на спеціалізованій станції технічного обслуговування з використанням підйомника та іншого обладнання, що дозволило більш детально оглянути нижню частину автомобіля, зокрема днище, та встановити пошкодження автомобіля позивача.

Крім того ОСОБА_1 завчасно на адресу КП «Комунсервіс» подано запрошення на такий огляд автомобіля, яке отримано КП «Комунсервіс» 29.03.2024 року. Даний огляд було проведено 03.04.2024 о 13:00 год. без участі представника КП «Комунсервіс». Під час проведення даного огляду відповідач не скористався своїм правом бути присутнім при проведенні огляду автомобіля та надати свої зауваження чи пояснення щодо виявлених пошкоджень автомобіля ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про незалучення до участі у справі страхової компанії та незастосування судом норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», також не заслуговують на увагу, оскільки, як визначено положеннями чинного законодавства, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18, від 14 вересня 2020 року у справі №127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18).

У силу закону у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. Зазначене відповідає висновкам у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 686/24456/20.

Також у вказаних судових рішеннях зроблено відповідні висновки щодо складу осіб, які мають бути залучені до справи та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 10.09.2020 у справі № 917/2011/19 є безпідставними, оскільки у цій справі судом вирішувалося питання щодо стягнення у порядку суброгації суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, тому важливим є встановлення фактичного власника чи балансоутримувача вулиці (автомобільної дороги місцевого значення). За обставинами вказаної справи між ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та ТОВ "Бізнес-Вектор" ДК" укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) №06/02-40К-0111814 (тобто страхування майна, а не страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу). У цій справі позивачем ОСОБА_1 не укладався договір страхування транспортного засобу, а тому у нього відсутні обов`язки щодо повідомлення про ДТП страхову компанію.

Отже посилання апелянта на поширення на правовідносини у даній справі вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставними. Як і не можуть бути застосовані вимоги ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (не страхування майна) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Крім того у ст. 4 ЗУ «Про страхування» визначено окремі класи страхування, зокрема клас 3 - страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного рухомого складу) та клас 10 - страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу (у тому числі відповідальності перевізника), що додатково вказує, що страхування цивільно-правової відповідальності та страхування майна чи транспортних засобів є фактично різними видами страхування, яке регламентовано різними нормативно-правовими актами. З вищевикладених підстав не підлягають до застосування й вимоги ст. 33 Закону про ОСЦПВ.

Під час допиту як свідка у суді першої інстанції ОСОБА_1 повідомлено, що до настання ДТП належний йому автомобіль перебував у належному технічному стані, дані показання відповідачем жодним чином не спростовані.

Посилання апелянта на протиправні дії водія транспортного засобу ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, тому є припущенням відповідача.

Посилання відповідача в суді апеляційної інстанції на те, що ДТП сталася на вулиці 1 Травня у м. Хорол, є безпідставними, оскільки під час судового розгляду у суді першої інстанції допитаний як свідок ОСОБА_1 вказав на точне місце ДТП, а саме АДРЕСА_1 . Дана подія сталася, коли він виїхав з АДРЕСА_2 . Ці обставини не заперечувалися відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції та не спростовані належними і допустимими доказами.

Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив, що рухався із дозволеною швидкістю з урахуванням дорожньої обстановки; виїжджав із повороту з вулиці 1 Травня, тому швидкість його автомобіля була невеликою. На час настання ДТП належний йому автомобіль перебував у належному технічному стані, оскільки знаходиться на гарантії, регулярно проходить відповідні технічні огляди. Вказані обставини не спростовані стороною відповідача жодними доказами.

Допитані судом першої інстанції свідки зазначили, що причиною ДТП є неналежний стан дорожнього покриття, а не вина водія автомобіля.

Доводи апелянта про відмінність пошкоджень транспортного засобу позивача, які були зазначені у схемі ДТП та поясненнях ОСОБА_1 від 01.02.2024, спростовуються показами допитаних свідків та матеріалами справи, які проаналізовані місцевим судом.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Отже апеляційнаскарга залишаєтьсябез задоволення,а рішеннямісцевого судубез змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384,389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комунсервіс" залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук