Рішення

від 26.11.2024 по справі 528/752/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/752/24

Провадження № 2/528/390/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без фіксації технічними засобами в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Гребінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Лубенської районної державної адміністрації в Полтавській області, про визнання батьківства та визначення прізвища дитини,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Сіренко Максим Юрійович, звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з позовом, яким просить суд: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внести зміни до актового запису про народження № 107 від 10 серпня 2018 року дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого Гребінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, вказавши в графі/розділі «Відомості про батька»: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянство України. Після внесення відомостей до актового запису про народження дитини видати нове свідоцтво про народження. Виконання рішення в цій частині покласти на третю сторону у справі: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з липня 2017 року позивач та відповідач почали зустрічатись і між ними склались романтичні та інтимні стосунки. З 13.09.2017 року сторони почали спільно проживати та вести спільне господарство ще до народження дитини, згодом позивач завагітніла. Після цього, сторони проживали разом у м. Києві, а потім переїхали до м. Гребінка Полтавської області, де проживали разом у орендованій квартирі.

Під час спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження. Підставою для запису відомостей про батька слугувала заява матері від 10.08.2018 року вх. №22/15.4-05.01-42.

Вказує, що відповідач з невідомих причин ухилявся від спільної реєстрації дитини, вказуючи на зайнятість роботою чи іншими відмовками, а сторони не перебували у зареєстрованому шлюбу, тому дитина була зареєстрована у органах ДРАЦС за ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за заявою та вказівкою матері дитини.

З серпня 2018 по 2020 рік сторони та їх новонароджений син проживали разом однією сім`єю, вели спільний побут, сплачували кошти за оренду квартири, харчувались разом, купували їжу, одяг, надавали один одному допомогу, піклувалися один про одного, займалися розвитком, утриманням та вихованням спільного сина.

Згодом позивач була вимушена піти працювати, оскільки син почав хворіти і коштів не вистачало на ліки дитині. Згодом позивач дізналась, що відповідач залишив їхнього спільного сина ОСОБА_3 одного вдома, задля того, щоб піти розвіятись та випити з друзями алкогольні напої, в той час коли позивач працювала та не знаходилась вдома. Це і стало приводом для того, щоб розірвати стосунки з відповідачем. Після рішення позивача розірвати стосунки і взаємне проживання з відповідачем, відповідач сказав, що в такому разі відмовляється від будь якої подальшої допомоги у вихованні та утриманні спільної дитини.

Позивач зазначила, що за 4 роки зверталась до відповідача за допомогою лише двічі, коли була необхідність виїхати за кордон до Польщі для проведення операції матері позивача, і відповідач погодився доглянути за сином протягом 2 місяців, другий раз позивач звернулась до відповідача коли була потрібна фінансова допомога на лікування сина, але відповідач відмовив у наданні такої допомоги. Останній раз відповідач бачився зі своїм сином у травні 2024 року.

Крім того, на рівні з позовними вимогами про визнання батьківства позивач звертається до суду з вимогою про стягнення аліментів з відповідача на утримання спільного сина ОСОБА_3 . Вказує, що відповідач, як батько дитини, є особою працездатного віку, жодних медичних протипоказань щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності немає, він є діючим військовослужбовцем, інших утриманців та соціальних зобов`язань немає, з огляду на зазначене повинен сплачувати аліменти на утримання сина.

Із відповіді №734458 від 12.08.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області 13.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначене підготовче засідання на 05.09.2024 на 11 год. 00 хв. року з викликом сторін, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.39-41).

17.09.2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Гребінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Лубенської районної державної адміністрації в Полтавській області, про визнання батьківства та визначення прізвища дитини.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані наступним, що в провадженні Гребінківського районного суду Полтавської суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини.

ОСОБА_2 підтверджує, що він є рідним батьком свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився від спільних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вказує, що оскільки реєстрацією народження сина займалась ОСОБА_1 , йому не було відомо про те, що сина було зареєстровано за ст. 135 СК України та за прізвищем його матері ОСОБА_1 .

Оскільки спільне життя з ОСОБА_1 не склалось, сторони стали проживати окремо і за їхньою взаємною згодою син проживає зі своєю мамою.

Наразі ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, однак з сином він спілкується, приймає участь у його вихованні та утриманні, за взаємною згодою з ОСОБА_1 кошти на утримання сина він безпосередньо передавав їй на руки, не заперечує щодо ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина, оскільки вважає, що дитина має отримувати необхідне матеріальне забезпечення на свій розвиток.

Крім того, вказує, що про те, що син ОСОБА_3 записаний на прізвище « ОСОБА_3 » йому стало відомо лише після відкриття провадження Гребінківським районним судом Полтавської області у справі №528/752/24. ОСОБА_2 було запропоновано ОСОБА_1 , подати спільну заяву до органів ДРАЦС про визнання його батьком дитини, однак ОСОБА_1 відмовила йому, оскільки нею вже було подано позовну заяву до суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , відмовилась подавати спільну заяву до органів ДРАЦС щодо визнання ОСОБА_2 батьком дитини, як і зміни його прізвища на « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в позасудовому порядку, тому він вимушений звернутись до суду для вирішення цього питання в судовому порядку.

Виходячи з вищевикладеного просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та змінити прізвище дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.10.2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Гребінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Лубенської районної державної адміністрації в Полтавській області, про визнання батьківства та визначення прізвища дитини прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини. Підготовче засідання призначено на 30 жовтня 2024 року о 10-00 год. (а.с.88-91).

24.10.2024 року засобами електронної пошти суду від представника позивача за первісним позовом адвоката Сіренка М., надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому представник позивача просить суд відмовити у зустрічному позові у повному обсязі з огляду, на те, що ОСОБА_2 , позовні вимоги первісного позову щодо визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 було визнано у повному обсязі. Також, представник позивача заперечує щодо позовної вимоги про зміну прізвища сина, оскільки дитина проживає з матір`ю, яка займається його вихованням, навчанням та всіма аспектами соціального життя (а.с.97,98).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024 року о 10-00 год. (а.с.113-115).

26.11.2024 року позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Сіренко М.Ю., в судове засідання не з`явились, вони належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи. Від представника адвоката Сіренка М.Ю. засобами електронної пошти, надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник адвокат Струкова Л.В., в судове засідання не з`явились, вони належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи. Від представника адвоката Струкової Л.В. засобами системи «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, заявлені позовні вимоги зустрічного позову підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явивсь, він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 27.08.2024 року до суду надійшов лист від представника третьої особи начальника відділу Довгополої Т., про розгляд справи без участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Представник третьої особи: Служба у справах дітей Лубенської районної державної адміністрації в Полтавській області, в судове засідання не з`явивсь, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від нього не надходило заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Гребінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 10.08.2018 року, народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження №107. Матір`ю дитини записана ОСОБА_1 , батьком дитини записаний ОСОБА_2 (а.с.16).

Із матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю мамою ОСОБА_1 (а.с.1,11-13).

Із копії актового запису № 107 від 10.08.2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складений Гребінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вбачається, що відомості про батька записані на підставі заяви матері від 10.08.2016 року вх. №22/15.4-05.01-42 (а.с.30,30 зворот).

До матеріалів первісного позову долучено спільні фото ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17-23).

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно ст. ст. 121, 125 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них.

У випадку коли мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Системний аналіз положень СК України, зокрема ст. ст. 3, 5, 7, 14, 15, 121, свідчить, що походження дитини від батька, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини та не визнав у встановленому законом порядку свого батьківства (не подавав заяви про визнання батьківства до органів державної реєстрації актів цивільного стану), ґрунтується на підставі встановлення кровного споріднення між дитиною та батьком, тобто обставин, які свідчать про біологічне походження дитини від певної особи.

Зазначений висновок узгоджується з роз`ясненнями, викладеними в п. п. 3, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Судом встановлено, що відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані на підставі заяви матері від 10.08.2016 року вх. №22/15.4-05.01-42 (а.с.30,30 зворот).

За приписами частини 1 ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

В даному випадку факт батьківства підтверджується визнанням позову ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77, 78 УПК України.

У цій справі визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. У поданій до суду заяві позивачем чітко вказано, що вона та відповідач спільно проживали як чоловік і дружина та у них народився спільний син. Вказана обставина відповідачем не оспорюється. Крім цього, підставою для подачі позову є захист прав і інтересів малолітньої дитини (стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини), тобто відповідач усвідомлює цю обставину, визнає її, та не заперечує факту свого батьківства.

Суд також звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.02.2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Згідно ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану, в тому числі про народження дитини, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Як вбачається з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до пункту 2.16.2 цих Правил за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року по справі №601/1140/15-ц (61-6989св19), суд вказав на рішення Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», в якому зауважено, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).

Разом з тим, згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається із первісного та зустрічного позову, позивач стверджує, а відповідач не заперечує та визнає, що він є біологічним батьком дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням викладених обставин, а саме того факту, що запис про батька дитини був здійснений за заявою матері, з урахуванням визнання відповідачем себе біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до задоволення первісного позову та визнає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку із задоволенням позовної вимоги про визнання батьківства необхідно внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, у первісній позовній заяві позивач ОСОБА_1 ставить вимогу про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності з п.п. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою ВРУ № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статі 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дітей і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 3 статті 182 СК України передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 , тому аліменти необхідно стягувати на її користь, а також те, що відповідач є працездатним, наданий час є діючим військовослужбовцем, у зустрічному позові ОСОБА_2 не заперечує щодо ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина, оскільки вважає, що дитина має отримувати необхідне матеріальне забезпечення на свій розвиток.

Отже суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти в заявленому позивачем за первісним позовом розмірі - 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу ) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому, вимога позивачки щодо стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню з дня подання нею позовної заяви до суду - з 19.07.2024.

Згідно з вимогами статті 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення у справах про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , визнав своє батьківство та підтвердив, що він є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, у зустрічному позові ОСОБА_2 , зазначив, що він просить змінити прізвище дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », оскільки йому не було відомо про те, що син ОСОБА_3 записаний на прізвище матері.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 11.11.2019 року у справі № 127/23994/18 (провадження № 61-10742св19) зроблено правовий висновок, що ім`я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір`ю дитини. Зміна власного імені дитини у віці, коли вона себе ідентифікує за конкретним ім`ям, за яким дитину так само ідентифікують у її соціальному середовищі, навіть якщо воно залишається частиною її подвійного імені, очевидно призведе до ускладнень в житті самої дитини, зокрема через необхідність внесення змін до низки документів (окрім самого свідоцтва про народження документація в дошкільному навчальному закладі, медична документація тощо), може призвести до негативних психологічних наслідків через можливі дискомфорт у спілкуванні з однолітками, несприйняття подвійного власного імені самою дитиною чи кимось із її оточення.

Отже, в даному випадку з урахуванням правових норм суд дійшов висновку, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю і носить її прізвище, яке йому було присвоєно під час реєстрації його народження, тому суд не вбачає потреби у зміні прізвища ОСОБА_3 на прізвище батька, оскільки мама сама займається його вихованням, навчанням, лікуванням та всіма аспектами соціального життя сина. Дитина соціалізована, відвідує навчальний заклад, спілкується з однолітками та ідентифікує себе за прізвищем, яке вона носить.

Суд критично оцінює твердження ОСОБА_2 , що йому не було відомо про те, що син ОСОБА_3 записаний на прізвище « ОСОБА_3 », оскільки ОСОБА_2 , будучи батьком дитини, і як він стверджує, беручи участь у його вихованні та утриманні не міг не знати, що дитина записана на прізвище матері.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Гребінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Лубенської районної державної адміністрації в Полтавській області, про визнання батьківства та визначення прізвища дитини слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до змісту частини 2 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем за первісним позовом був сплачений судовий збір відповідно до платіжної інструкції № 0.0.97709481391 від 18.07.2024 року в розмірі 968,96 грн (а.с. 1). З огляду на викладене, підлягає стягненню з ОСОБА_2 сума судового збору у розмірі 968,96 грн, сплаченого позивачем за первісним позовом при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до актового запису № 107 від 10 серпня 2018 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого Гребінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, вказавши в графі/розділі «Відомості про батька»: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянство України.

Після внесення відомостей до актового запису про народження дитини видати нове свідоцтво про народження.

Виконання рішення в цій частині покласти на третю сторону у справі: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову 19.07.2024 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати у виді судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Гребінківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Лубенської районної державної адміністрації в Полтавській області, про визнання батьківства та визначення прізвища дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 06.12.2024 року.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , (адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 22548075, (адреса місцезнаходження: вул. Соборності, буд. 42, м. Пирятин, Полтавська область, 37000).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Лубенської районної державної адміністрації в Полтавській області, код ЄДРПОУ 04057422, (адреса місцезнаходження: площа О.Бекотова, буд. 19, м. Лубни, Полтавська область, 37500).

Повний текст рішення складено 04.12.2024

Суддя М. О. Вітківський