Рішення

від 20.11.2024 по справі 552/3815/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3815/24

Провадження №2/552/2402/24

РІШЕННЯ

і м е н е м у к р а ї н и

20.11.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Кондра Лідія Степанівна,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЛ Групп»,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Полімпекс»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-2000»,

третя особа - Приватне підприємство «Явір-2000»,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЛ Групп» про стягнення невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації понесених витрат на орендну плату та послуги охорони,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ «ДВЛ Групп» про стягнення невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації понесених витрат на орендну плату та послуги охорони.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працювала в ТОВ «ДВЛ Групп» на посаді бухгалтера згідно наказу №4 від 15 грудня 2020 року.

З 24 лютого 2022 року директор (він же засновник) товариства покинув підприємство та виїхав в інший населений пункт. Підприємство не здійснювало свою діяльність, а тому позивач написала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на час воєнного стану.

30 квітня 2024 року позивач звільнена з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Однак в день звільнення повного розрахунку з нею проведено не було, їй не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 15 грудня 2020 року по 30 квітня 2024 року за 72 календарних дні в сумі 15962 грн. 67 грн.

Крім того, у підприємства є перед нею заборгованість у розмірі 263662 грн. 31 грн. з невідшкодованих витрат за оплачену нею орендну плату, послуги охорони, спецзв`язку та інші платежі, пов`язані з діяльністю товариства.

Тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 15962 грн. 67 грн, заборгованість з невідшкодованих витрат за оплачену нею орендну плату, послуги охорони, тощо у розмірі 263662 грн. 31 грн.

Також у позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача суму на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49280,00 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 25 червня 2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач ТОВ «ДВЛ Групп» надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив (т. 1 а.с.157-158).

У відзиві посилався на те, що відповідно до посадової інструкції бухгалтера позивач не мала посадових обов`язків сплачувати з особистих коштів витрати на орендну плату, послуги охорони, спецзв`язку та інших платежів, пов`язаних з діяльністю товариства.

Укладені товариством договори не передбачають оплату витрат бухгалтером ОСОБА_1 . Відтак, вимога щодо відшкодування витрати позивачу є необґрунтованою.

Щодо виплат, які належать позивачу при звільненні, зазначив, що на момент звільнення ОСОБА_1 була єдиним бухгалтером в товаристві, та відповідно сама займалась нарахуванням та звільненням, про що свідчить розрахунок компенсації за невикористану відпустку, який підписаний нею.

Це надає відповідачу підстави вважати, що позивач має намір безпідставно збагатитись за рахунок відповідача.

Тому в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення коштів просив відмовити в повному обсязі.

Не погодившись з доводами відповідача, позивач подала відповідь на відзив, у якій просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування понесених нею витрат на оплату орендної плати та послуг охорони (т. 1 а.с.224-225, 239).

Третя особа ПрАТ «Полімпекс» надав пояснення на позовну заяву, у яких зазначив, що між ПрАТ «Полімпекс» та ТОВ «ДВЛ Групп» були укладені договори оренди (найму) №17-ОПП від 01 травня 2021 р. та №03/01/2024 від 01 січня 2024р. на операційну оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , якими передбачено оплата орендної плати та припинення їх дії у разі несплати.

Кошти за оренду надходили з рахунків ТОВ ДВЛ Групп з 01 травня 2021 року по 22 лютого 2022 року включно.

З 13 квітня 2022 року по 30 квітня 2024 року оплата за оренду вище вказаного приміщення на поточний рахунок ПРАТ Полімпекс надходила з рахунків АТ КБ Приватбанк ОСОБА_1 на загальну суму 241802,11 грн. (двісті сорок одна тисяча вісімсот дві грн. 11 коп.), що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 249).

Третя особа ПП «Явір-2000» у письмових поясненнях на позовну заяву зазначила, що між ПП ЯВІР-2000 та ТОВ ДВЛ ГРУПП був укладений договір № 228/17/21 СО від 16.03.2021 (далі Договір) про надання послуг з пожежного спостерігання та технічного обслуговування установки автоматичної пожежної сигналізації.

Згідно з укладеним між суб`єктами господарювання Договором Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання проводити пультове пожежне спостерігання з видом сигналу на пульт цілодобового пожежного спостерігання Виконавця та технічне обслуговування установки пожежної сигналізації на об`єкті нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконавець забезпечує передачу тривожних сповіщень до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг, що надаються Виконавцем на умовах цього Договору, за 1 (один) календарний місяць складає 300 (триста) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ (20%) - 50 грн. 00 коп., та перераховується щомісячно на рахунок Виконавця не пізніше 30-го числа поточного місяця.

Згідно з банківськими виписками по контрагенту ТОВ ДВЛ ГРУПП АТ КБ ПРИВАТБАНК за 2022, 2023, 2024 роки оплата послуг по Договору з січня 2022 року по серпень 2024 року здійснювалася щомісячно, у повному обсязі та безготівково.

Платіжні документи по платіжних операціях, які були проведені на рахунок ПП ЯВІР-2000 по контрагенту ТОВ ДВЛ Групп за період з січня 2022 року по серпень 2024 року згідно з банківськими виписками АТ КБ ПРИВАТБАНК за 2022, 2023, 2024 роки містили всю необхідну інформацію (платник ТОВ ДВЛ Групп , отримувач ПП ЯВІР-2000, номер договору № 228/17/21 СО), тому кошти по даним платіжним операціям були зараховані в рахунок оплати по Договору.

Уточнень з приводу помилковості або безпідставності платежів за спірний період з квітня 2022 року по квітень 2024 року ні від ТОВ ДВЛ Групп ні від ОСОБА_1 до ПП ЯВІР-2000 не надходило.

На сьогодні заборгованість по контрагенту ТОВ ДВЛ Групп за Договором відсутня (т. 2 а.с. 1-3).

Третя особа ТОВ «Явір-2000» у письмових поясненнях на позовну заяву зазначив, що між ТОВ ЯВІР-2000 та ТОВ ДВЛ був укладений договір № Плт/008650-JAR від 02.11.2020 (далі Договір) про централізовану охорону.

Згідно з укладеним між суб`єктами господарювання Договором Виконавець взяв на себе зобов`язання забезпечувати охорону об`єктів та майна Замовника, що знаходиться на цих об`єктах, зокрема офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а Замовник взяв зобов`язання своєчасно здійснювати оплату по цьому Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно до 1 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг шляхом перерахування Замовником коштів на рахунок Виконавця.

Згідно з банківськими виписками по контрагенту ТОВ ДВЛ Групп АТ КБ ПриватБанк за 2022, 2023, 2024 роки та АТ Райффайзен Банк з 26.06.2024 по 31.07.2024 оплата послуг по Договору з січня 2022 року по серпень 2024 року здійснювалася щомісячно, у повному обсязі та безготівково.

Платіжні документи по платіжних операціях, які були проведені на рахунок ТОВ Явір-2000 по контрагенту ТОВ ДВЛ Групп за період з січня 2022 року по серпень 2024 року згідно з банківськими виписками АТ КБ ПриватБанк за 2022, 2023, 2024 роки та АТ Райффайзен Банк з 26.06.2024 по 31.07.2024 містили всю необхідну інформацію (платник ТОВ ДВЛ Групп , отримувач ТОВ Явір-2000, номер договору № Плт/008650-JAR), тому кошти по даним платіжним операціям були зараховані в рахунок оплати по Договору. Уточнень з приводу помилковості або безпідставності платежів за спірний період з квітня 2022 року по квітень 2024 року ні від ТОВ ДВЛ Групп ні від ОСОБА_1 до ТОВ Явір-2000 не надходило. На сьогодні заборгованість по контрагенту ТОВ ДВЛ Групп за Договором відсутня (т. 2 а.с. 12-14).

Інші заяви по суті справи та клопотання учасниками справи до матеріалів справи не подавалися.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.

Відповідач ТОВ «ДВЛ Групп», який належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Треті особи ПрАТ «Полімпекс», ПП «Явір-2000», ТОВ «Явір-2000» звернулись до суду з клопотаннями про розгляд справи за відсутності їх представників.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Суд, заслухавши позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15 грудня 2020 року працювала на посаді бухгалтера ТОВ «ДВЛ Групп» (т. 1 а.с. 7-10).

Вказані обставини підтверджуються даними трудової книжки позивача.

30 квітня 2024 року згідно наказу №4 від 30 квітня 2024 року вона звільнена з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (т. 1 а.с. 12).

Згідно вказаного наказу ОСОБА_1 належить до виплати компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 15 грудня 2020 року по 30 квітня 2024 року за 72 календарні дні.

Згідно розрахунку нарахування компенсації за невикористану відпустку бухгалтера ОСОБА_1 сума компенсації за невикористану відпустку, що належить до виплати, становить 15962,77 грн. (т. 1 а.с. 11).

Відповідно достатті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем вказаний вище розрахунок компенсації за невикористану відпустку не спростований, тому приймається судом при розгляді справи по суті.

Судом також встановлено, що в день звільнення з позивачем не був проведений повний розрахунок та виплата належних їй сум, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористану відпустку, яка становить 15962,77 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позов на те, що саме позивач не виплатила собі належну їй компенсацію за невикористану відпустку, оскільки обов`язок проведення розрахунку при звільненні покладається на роботодавця, а не на її працівника, в тому числі колишнього.

Крім того, відповідачем не спростовано доводи позивача про відсутність на час звільнення ОСОБА_1 коштів на його рахунках для проведення зазначеного розрахунку.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованої, але невиплаченої компенсації за невикористану відпустку у сумі 15962,77 грн.

За ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1 п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Позивачем розмір її середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 30 жовтня 2024 року обраховано у розмірі49280,00 грн.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненнівідповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи фактичні обставини справи, розмір сум, які не були своєчасно отримані позивачем, період затримки, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, до суми невиплачених коштів в розмірі 15960 грн. 00 коп.

На підставі викладеного позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації витрат позивача на оплату орендної плати, послуг охорони та зв`язку у розмірі 263662,31 грн., суд встановив наступне.

21 березня 2021 року ПП «Явір-2000», що діє в договорі як виконавець, та ТОВ «ДВЛ Групп», що діє в договорі як замовник, уклали договір №228/17/21 СО про надання послуг з пожежного спостерігання та технічного обслуговування установки автоматичної пожежної сигналізації, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання проводити пультове пожежне спостерігання з виводом сигналу на пульт цілодобового пожежного спостерігання виконавця та технічне обслуговування установки автоматичної пожежної сигналізації (АПС) на об`єкті нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавець забезпечує передачу тривожних сповіщень до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (т. 1 а.с. 167-169).

Пунктом 2.2.4 вказаного договору передбачено, що замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату послуг, передбачених цим договором.

Як передбачено пунктами 4.1, 4.2. договору, цей договір вступає в силу з дати підпис пня додатку №1 і діє протягом одного календарного року. Підключенням на пульт пожежного спостерігання вважається дата підписання додатку №1.

У випадку, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу про бажання припинити дію договору за 15 календарних днів до дати його припинення, договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, без обмеження кількості разів продовження його дії.

Відповідно до договору №17-ОП найму (оренди), укладеного 01 травня 2021 року наймодавцем, ПрАТ «Полімпекс» та наймачем ТОВ «ДВЛ Групп», наймодавець передає, а наймач бере у тимчасове користування на умовах операційної оренди окрему частину будівлі адміністративного будинку, гаражі, тощо (т. 1а.с. 173-175).

Адреса: АДРЕСА_3 .

Термін оренди встановлюється з 01 травня 2021 року до 31 грудня 2021 року.

Якщо жодна із сторін договору в строку до 31 грудня 2024 року не заявить про намір не продовжувати його дію, цей договір вважатиметься автоматично продовженим на 1 рік.

Згідно додаткової угоди від 01 червня 2021 року до договору №17-ОП найму (оренди) від 01.06.2022 року, на період військового стану в Україні постійна частина орендної плати зменшена на 50% та складає 4400,00грн.

Згідно додаткової угоди від 01 липня 2022 року до договору №17-ОП найму (оренди) від 01.06.2022 року, розмір місячної орендної плати складає 10000,00 грн. (т. 1 а.с. 178).

Додатковою угодою від 01 серпня 2022 року до договору №17-ОП найму (оренди) від 01.06.2022 року розмір місячної орендної плати визначено у розмірі 9780,00 грн. (т. 1 а.с. 178).

02 листопада 2020 року ТОВ «Явір-2000», що діє в договорі як виконавець, та ТОВ «ДВЛ Групп», що діє в договорі як замовник, уклали договір №Плт/008650-JAR про централізовану охорону, відповідно до якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об`єкти та майно, що знаходиться на цих об`єктах, згідно переліку, наведеного в дислокації (додаток №1 до договору). За охорону замовник виплачує виконавцю грошові кошти згідно виставлених рахунків (т. 1 а.с.182-186).

Пунктами 9.1., 9.2. цього договору передбачено, що цей договір укладається на 12 місяців і діє до 02 листопада 2020 року.

Якщо за 15 діб до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на той же строк.

Стороною у кожному з вказаних договорів є ТОВ «ДВЛ Групп», а не позивач ОСОБА_1 .

Суд також погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позов, що згідно посадової інструкції бухгалтера до посадових обов`язків ОСОБА_1 не входило здійснення оплати за договорами ТОВ «ДВЛ Групп» з власних коштів.

Проте, дбаючи про майно товариства, з метою забезпечення збереження майна та документації товариства ОСОБА_1 з власних коштів здійснювала оплату послуг ПП «Явір-2000», ТОВ «Явір-2000» та ПрАТ «Полімпекс», тим самим виконавши зобов`язання ТОВ «ДВЛ Груп» з оплати послуг згідно вказаних вище договорів.

Факт виконання ОСОБА_1 зобов`язання ТОВ «ДВЛ Груп» щодо оплати наданих послуг згідно вказаних вище договорів підтвердили треті особи ПП «Явір-2000», ТОВ «Явір-2000» та ПрАТ «Полімпекс».

Всього на рахунок ПрАТ «Полімпекс» позивачем сплачено 241802,11 грн., що підтвердив у своїх поясненнях на позовну заяву ПрАТ «Полімпекс» (т. 1 а.с. 249).

На рахунок ПП «Явір-2000» позивачем сплачено 5100,00 грн., що підтверджується фільтрованими виписками по рахунку ПП «Явір-2000» (т. 2 а.с. 5-7).

На рахунок ТОВ «Явір-2000» позивачем сплачено 10400,00 грн., що підтверджується фільтрованими виписками по рахунку ТОВ «Явір-2000» (т. 2 а.с. 17-19).

Також позивачем оплачено послуги спецзв`язку, надані відповідачу ТОВ «ДВЛ Групп», в загальній сумі 3464,50 грн. ( т. 1 а.с. 57, 64,102,126, 134).

Таким чином позивачем оплачено одержані відповідачем послуги на загальну суму 260766,61грн.

З врахуванням комісії банку, яку позивач сплатила за проведення зазначених платіжних операцій, сплачена нею сума склала 263662,31 грн.

Вказана обставина підтверджується долученими до справи платіжними інструкціями (т. 1 а.с. 20-140, т.2 а.с. 45).

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частиною 3 ст. 528 ЦК України передбачено, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положеннястатей 512-519цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов`язку боржника третьою особою.

Надавачі послуг ПП «Явір-2000», ТОВ «Явір-2000» та ПрАТ «Полімпекс» одержали кошти, сплачені ОСОБА_1 в рахунок зобов`язання ТОВ «ДВЛ Групп».

Відповідач ТОВ «ДВЛ Групп» також не заперечував проти виконання його зобов`язань фізичною особою ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до справи звітами про використання коштів на загальну суму 263662,31 грн., які затверджені посадовою особою ТОВ «ДВЛ Груп».

Відповідач зазначені звіти не оспорив, під сумнів у відзиві не поставив.

Тому при вирішенні справи суд виходить з того, що відповідачем не спростовано факту його згоди на виконання позивачем зобов`язання за ТОВ «ДВЛ Групп», а також визнання обов`язку відшкодувати сплачені нею кошти.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації її витрат на оплату орендної плати, послуг охорони та зв`язку у розмірі 263662,31 грн.

Таким чином позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2737,42 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення сплачених позивачем коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн за позовними вимогами про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 76-80, 133, 141, 263-265 ЦПК Українисуд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЛ Групп» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 15962,77 грн., компенсацію витрат позивача на оплату орендної плати, послуг охорони та зв`язку у розмірі 263662,31 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15960,00 грн., на відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 2737,42 грн., а всього стягнути 298322,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЛ Групп» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЛ Групп», код ЄДРПОУ 43173723, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Овочева, 4а.

Повне судове рішення виготовлено 25 листопада 2024 року.

Головуючий О.А. Самсонова